fregat222

Подвійне громадянство для Європи: де на Заході працюють обмеження, які скасовує Україна У січні 2024 року президент Володимир Зеленський подав у парламент проєкт закону, який унормовує так зване "подвійне громадянство" – коли громадянин України є одночасно підданим іншої держави або кількох держав (більш точний термін: множинне громадянство). Запровадження таких правил було однією з передвиборчих обіцянок Зеленського ще як кандидата у президенти, тож ініціатива навряд чи когось здивувала. Але ще тоді багато хто пригадав, що закон про "подвійне громадянство" Зеленський пропонує вже втретє – попередні були у 2019 та 2021 роках і їх успішно "поховали" після критики: хтось зауважував проблеми з якістю президентського проєкту, хтось виступав проти ідеї "подвійного громадянства" у принципі. І хоча стосовного нового законопроєкту змістовних зауважень не лунало, його, схоже, знову поховали. За чотири місяці розгляд документа, визначеного як "невідкладний", взагалі не просунувся. Між тим з проблемою у втіленні таких змін стикнулася не лише Україна. Нормалізація та дозвіл множинного громадянства стає загальним трендом у Європі. За останні десятиліття низка держав пройшли цей шлях; ця практика лишається забороненою лише у поодиноких західних країнах, але й там це намагаються змінити. Навіть якщо для цього доводиться проводити референдум і виправляти конституцію. Минулими вихідними це спробувала зробити Литва. Вже вдруге. І знову невдало. "Європейська правда" підготувала матеріал про те, як та чому змінюються правила щодо громадянства у Європі та хто зберігає обмеження з минулої епохи, яких Україна зараз намагається позбутися. Як Європа карала за два паспорти Україна – далеко не єдина держава, де точаться дискусії про те, чи є допустимим для людини мати паспорти одночасно кількох держав. Насправді якихось 70 чи навіть 50 років тому люди, що є підданими відразу кількох держав, були поодинокими винятками, але їхня кількість поволі зростала. Це явище у світі сприймали як проблему, з якою точно треба боротися, але не зовсім зрозуміло, як саме. На початку 1960-х років у Раді Європи (яка тоді об’єднувала усі європейські держави умовного "антирадянського" Заходу) навіть домовилися про міжнародну угоду, що відома серед фахівців у міжнародному праві як Страсбурзька конвенція. Її повна назва – "Конвенція про скорочення випадків множинного громадянства та про військовий обов'язок у випадках множинного громадянства". Цей документ, підписаний у 1963 році, зобов’язував європейські держави карати позбавленням громадянства тих, хто добровільно отримав паспорт іншої країни. Чому так жорстко? Бо громадянство сприймалося у світі не просто як самоідентифікація чи як доступ до прав у певній країні. Паспорт громадянина був таким собі свідоцтвом політичної лояльності, який тягнув за собою певні вимоги та умови. До того ж тоді, за пару десятиріч після Другої світової та у розпал холодної війни з СРСР, у більшості держав Європи діяв військовий призов, громадяни-чоловіки мали відслужити в армії. А якщо людина є громадянином двох держав, то де вона виконуватиме свій військовий обов’язок? І чи не почнуть люди використовувати інструмент подвійного громадянства, щоб уникнути призову до армії? А якщо друге громадянство дала держава з ворожого військового блоку, то задача додатково ускладнюється… Усе це приводило уряди до висновку: множинне підданство має бути заборонене. Були й винятки. Кілька європейських держав дозволяли своїм громадянам мати інші паспорти – але це мало чітке історичне та безпекове підґрунтя, при цьому віталося "подвійне підданство" лише з окремими близькими державами. Наприклад, Велика Британія відразу ж, у 1963 році підписала згадану Страсбурзьку конвенцію про покарання за подвійне громадянство, але ратифікувати її не могла. Зрештою, на початку 70-х років Британія ратифікувала лише частину статей – які стосуються військової служби, але не подвійного громадянства як такого; рівно так само вчинила й Ірландія. Це дозволило уникнути додаткових проблем для мешканців Північної Ірландії, що мають обидва громадянства. А Туреччина і Греція, чиї відносини здавна є напруженими, у тому числі через проблему окупованого Північного Кіпру, стали єдиними державами "ранньої" Ради Європи, які взагалі не підписали цю угоду, навіть її "військову" частину. Європа відмовляється від покарання На початку статті ми згадали про те, що тверда заборона подвійного громадянства – це норма з минулого. Для Європи це справді так. Минав час. Кордони на європейському континенті ставили дедалі прозорішими. У 1985 році держави Західної Європи навіть підписали Шенгенську угоду, в якій погодилися прибрати прикордонний контроль між собою. Робоча та академічна мобільність зростали темпами, які в середині сторіччя неможливо було уявити З’являлося дедалі більше змішаних шлюбів, діти від яких зазвичай ставали громадянами держав обох батьків. А із завершенням холодної війни європейські країни одна за одною скасовували обов’язковий військовий призов, що робило беззмістовною одну з ключових причин заборони. Покарання за подвійне громадянство перетворилося на дикість. Тому в 1993 році держави-учасниці Страсбурзької конвенції ухвалили зміни до неї, які передбачили купу винятків, що ґрунтуються на родинних зв’язках, коли жодних покарань для людини з двома паспортами бути не може. Та й загалом спільні обмеження множинного громадянства втратили сенс, тому з розширенням РЄ на Центральну та Східну Європу жодна з тамтешніх держав не приєдналася до договору, який усі сприймали як застарілий. А у 2000-х роках континентом прокотилася хвиля денонсацій, тобто рішень про вихід з цього договору. Дехто, щоправда, лишив у силі положення про військовий обов’язок, але й вони були радше формальними. Знову ж таки, є винятки – це Австрія та Нідерланди, які лишилися повноцінними учасницями конвенції (хоча й у пом’якшеному в 1993 році варіанті) та зберігають за собою зобов’язання відбирати громадянство в австрійців та нідерландців, що присягнули на вірність іншій державі. Хоча на практиці ці норми не дуже працюють (про це – трохи далі). Хоча і там тривають дискусії про те, чи не варто пом’якшити чинні норми. Є навіть думка, що суто юридично усі без винятку громадяни Нідерландів та Австрії мають також "друге громадянство", оскільки за нормами договору ЄС вони отримали також громадянство Євросоюзу – з правами голосувати на євровиборах, вільно оселятися та працювати в інших державах Євросоюзу тощо. Але поза тим, рішення про правила набуття та позбавлення громадянство є у компетенції національної влади, Брюссель на це не має впливу. І коли Україна стане членом ЄС – її також не зможуть змусити запровадити ті чи інші норми. Стан справ сьогодні Утім, не можна сказати, що усі інші столиці Європи, крім Відня і Гааги, остаточно відмовилися від заборони подвійного громадянства, яка де-факто або де-юре діяла у них у минулому. Серед держав Центральної та Східної Європи є декілька тих, хто також мають обмеження. Передусім це Литва та Словаччина. Жорсткі заборони зберігає Литва, бо вони прописані у її конституції, та ще й у розділі, який треба змінювати лише на референдумі. Причому литовська влада наполегливо прагне це змінити – але ніяк не вдається. Ще цікавіший приклад заборони подвійного громадянства з покаранням порушників – це Словаччина. Тут причиною обмежень є побоювання угорського впливу. Річ у тім, що близько десятої частини словацьких громадян мають угорське походження. І коли уряд Орбана почав агресивну політику "роздачі паспортів" закордонним угорцям – у Братиславі вирішили відповісти на це також жорстко. Тому зараз у Словаччині дозволене подвійне громадянство для тих іноземців, які хочуть уперше отримати словацький паспорт, але діє заборона (за кількома винятками) для тих, хто був словаком від народження, але хоче отримати також друге, передусім угорське громадянство. Якщо влада Словаччини про це дізнається – то позбавляє словацького громадянства. Хоча у Словаччині ця політика викликає серйозні дискусії. А крім того, цю заборону масово порушують. Достеменно дізнатися про наявність у людини другого громадянства – непросто, а іноді взагалі неможливо, бо чимало держав зберігають цю інформацію у таємниці, щоб часом їхніх громадян не покарали. Як наслідок, маємо жорстку норму, яка формально є, а реально – застосовується дуже вибірково. Словацький приклад особливий не лише через роздачу угорських паспортів, тобто проблему, яка відома і нам. Словаки унікальні тим, що вони запровадили нехай не завжди дієву, але жорстку заборону для "своїх", і при цьому відкрилися для іноземців, що хочуть переїхати до країни. Найчастіше все діє навпаки: обмеження та вимоги "здати старий паспорт" запроваджують для чужоземних мігрантів, а не для тих, хто є громадянами країни від народження. Німеччина вимагає відмовитися від свого старого паспорта від іммігрантів, що хочуть стати німцями – за винятком громадян ЄС та ще кількох держав (є також окремі правила щодо біженців, але то деталі). Точно такі винятки щодо європейських громадян діють у Болгарії. Хорватія та Естонія висувають таку вимогу для всіх, хто не має хорватського/естонського коріння. Схожою є політика Іспанії, але там йдеться ширше – про громадян іспаномовних держав. Ірландія дозволяє своїм "новим громадянам" зберігати старе підданство, але забороняє отримувати додаткове, третє громадянство після натуралізації. І, нарешті, Словенія дозволяє своїм громадянам усе, але якщо ти хочеш стати підданим Словенії, то маєш відмовитися від старого паспорта. А от Латвія до 2013 року мала жорсткіші обмеження, але "здалася" і з 2013 року запровадили купу винятків, у тому числі для громадян усіх країн ЄС. Пом’якшення на марші Нормалізація подвійного, чи то множинного громадянства триває і зараз. Литовцям, які намагаються змінити конституційну норму, можна хіба що поспівчувати. Так, референдуми з цього приводу відбувалися у травні 2019 та у травні 2024 року, разом з першим туром президентських виборів. Обидва рази близько 74% тих, хто взяли бюлетені, проголосували за дозвіл на подвійне громадянство – та цього виявилося недостатньо. За литовською конституцією, для конституційних змін за мають проголосувати 50% від усіх зареєстрованих виборців, а не лише від тих, хто дійшов до дільниці. А оскільки явка на виборах (у тому числі через міграцію) не дотягує навіть до 60%, то шансів на схвалення змін до конституції не було. А от німці ближчим часом, найімовірніше, докорінно змінять систему. Бундестаг вже підтримав законопроєкт, який, серед іншого знімає усі обмеження щодо подвійного громадянства і нормалізує цю практику. А оскільки Німеччина є таким собі "компасом" для багатьох інших держав, то це може підштовхнути до пом’якшення й інші столиці, зокрема Відень. Хоча й зараз абсолютна більшість держав Європи (а не лише Євросоюзу) відкрито дозволяють множинне громадянство. А широка заборона для громадян від народження отримувати інше підданство, як йшлося вище, діє лише у чотирьох європейських державах – Австрії, Нідерландах, Литві та Словаччині. Серед решти є також держави (наприклад, Польща), які не забороняють подвійне громадянство, але при цьому чітко декларують, що вважають таку людину лише громадянином Польщі. Останній принцип, до речі, прописаний і в українському законодавстві – як у чинному (яке, всупереч стереотипам, дозволяє подвійне громадянство у багатьох випадках), так і у проєкті, що запропонований президентом. Чи доєднається Україна до абсолютної європейської більшості, чи лишить норми про покарання частини "подвійних громадян"? До ухвалення парламентом нового закону про громадянство це питання лишається відкритим. Але з плином часу, особливо після того, як значна частина громадян поїхала від війни за кордон, з’являється дедалі більше аргументів за те, щоби змінити чинні (та, будемо говорити відверто, не дуже працюючі) норми, від яких більша частина європейських держав давно відійшла. Джерело

Вы после 2-х курсов можете поступать в любой ВУЗ ФРГ. Одним из требований - уровень немецкого языка не ниже В2. В некоторых случаях и выше.

Я предупреждал относительно политики. Не поняли. Тема закрыта. Особо ярым специалистам по обсуждению политических процессов выдано предупреждение.

Шольц: українці з посвідкою на проживання та роботою зможуть залишитися в Німеччині Українці, які перебувають у Німеччині, маючи посвідку на проживання та роботу, зможуть залишатися там. На це не впливає прагнення України повертати додому людей, які проживають за кордоном, для участі у війні. Так питання пояснив канцлер ФРН Олаф Шольц, передає DW. За його словами, правова ситуація й його країні така, що проживання там не ставиться під сумнів. Політик також закликав українців у Німеччині працевлаштовуватися, оскільки це веде до безпеки проживання. "Ми сподіваємося, що ті, хто приїхав з України, щойно вони матимуть змогу, будуть працювати. Варто сказати, що багато хто вже це робить, але є ще кілька сотень тисяч тих, хто терміново потрібен на ринку праці", – сказав він. Нагадаємо, що 23 квітня за вказівкою МЗС українські дипломатичні установи за кордоном призупинили надання послуг чоловікам, котрі за віком підпадають під дію закону про мобілізацію. Згідно з оновленими правилами, паспорти військовозобов’язаним громадянам можуть оформляти лише всередині України, а не в іноземних дипустановах. Тобто чоловіки 18-59 років, які мешкають за кордоном, поки не зможуть продовжити паспорти, термін дії яких закінчується, як і отримати нові. На цьому тлі в уряді Німеччини заявили, що надання або продовження українським біженцям тимчасової посвідки на проживання в країні не передбачає неодмінної наявності в них чинного паспорта. Там головне, щоб у німецької влади була бодай яка-небудь можливість встановити особу. Джерело

После 1939 года все поляки, проживавшие в СССР были под особым надзором. Многие были не только под надзором, но и в местах лишения свободы на основании т.н. "работы на польскую разведку". Это из истории. Точно такая же ситуация была с немцами после 28 августа 1941 года.

Бала Армия Людова (сформирована в 1944 году из польских военнопленных в сссрии, под руководством нквд) и Армия Крайова (был сформирована в 1939 году и руководилась из Британии, что комуняк очень сильно раздражало и не только). Скорее всего прадедушка служил в Армии Людовой.

Українці почали масово отримувати громадянство Чехії Щорічно близько 5000 іноземців отримують чеське громадянство. Більшість із них – українці (майже 50%) та словаки. Про це пише видання mukachevo.net. Як пише видання, активно змінюють паспорти також росіяни, інтерес яких до чеських документів зріс удвічі після початку повномасштабної війни проти України. Минулого року, наприклад, чеські паспорти отримали понад 1 100 росіян, що майже вдвічі більше, ніж на рік раніше. Магда Фалтова, директор Асоціації інтеграції та міграції, говорить про заяви на отримання чеських паспортів, що «щодо недемократичних країн це часто захист від якогось переслідування, як і захист від, наприклад, примусової мобілізації». Іноземці мають право на громадянство після десяти років проживання в Чеській Республіці. Однак спочатку вони мають скласти іспити з чеської мови, а також іспит із питаннями з історії та культури Чехії. Для отримання громадянства Чехії потрібне гарне знання чеської мови. На мовні навички звертають увагу, як і на наявність постійного доходу і відсутність судимостей. Майбутній громадянин має пройти мовний іспит, який оцінює рівень володіння чеською мовою: як усною, так і письмовою. Чотири з п’яти кандидатів успішно складають іспити, але при цьому вони мають довести владі свою економічну самостійність. «Перед поданням заяви на громадянство людина має підтвердити свій дохід, сплату податків, що не користувався системою соціального забезпечення протягом останніх трьох років. На цьому етапі зазвичай все й закінчується», – зазначив прессекретар МВС Чехії Ондржей Кратошка. Процес набуття громадянства Чехії починається з подання відповідних документів. Для цього потрібно заповнити анкету, подати документи, що підтверджують особу, перебування в країні, володіння чеською мовою та успішну інтеграцію у суспільство. Документи зазвичай подаються до Міністерства внутрішніх справ Чехії або до місцевого органу влади, відповідального за громадянство. Джерело

Ну тогда приношу за это извинения. А за все остальное....

Сообщения, не относящиеся к названию темы будут удаляться в соответствии с Правилами форума без возможности восстановления. Ранее я уже один раз предупредил.

К данной компании есть ряд вопросов: 1. Не увидел номер лицензии Минтруда, если мы говорим о трудоустройстве за рубежом Украины. Т.е. номера украинские, а номера лицензии - нет. Если предлагают работу за рубежом и компания находиться за рубежом, то номера телефонов как-то должны быть не украинские; 2. В Германии 12 евро - минимальная оплата труда, т.е. неквалифицированный труд уборщицы; 3. Уровень языка А1 - тут вообще без комментариев. А как общаться хотя бы на самом минимальном уровне, выполняя работу; 4. Работа в одном государстве с ВНЖ в другом государстве - является умышленным нарушением действующего иммиграционного законодательства ЕС. Наказание - высылка/выдворение/депорт (в зависимости от ситуации) с запретом въезда и пребывания на очень долгий срок. И не только в самом государстве, где поймали, но и в ЕС. Очень похоже на мошенническую схему. Специально удалять не буду. Но...буду модерировать контент.

Существенно облегчит задержание подозреваемого\обвиняемого на территории иного государства. Правда есть одно "НО" - должны быть выдержанные все нормы права, определяющие подачу в розыск. А вот с этим - проблема... и зовется она "человеческий фактор".

Весьма нехорошие новости.

Я являюсь иммиграционный адвокатом и занимаюсь исключительно вопросами иммиграции и эмиграции. Уверен, что Вы сможете найти и нанять того, кто сможет защитить Ваши интересы (тем более, что Вы уверены, что государство Ваши права нарушило). Скольо это будет стоить и сколько длиться - сказать не берусь. Все мои действия и суды связаны исключительно с вопросами иммиграции и эмиграции, в т.ч. когда решались вопросы в ЕСПЧ. Длилось моя работа с клиентом 4.5 года.

Еще раз - Вы можете попробовать добиться правды в суде.

Так і буде. Не зовсім так. При оформленні довіреністі, потрібна конкретика (який КОНКРЕТНО об'єкт нерухомості, на кого КОНКРЕТНО оформлюєтся, які КОНКРЕТНО дії і т.п), а не бла-бла-бла. Як мені ще ДУЖЕ ДАВНО пояснювали нотаріуси - щодо нерухомості та неповнолітніх дітей - увага найвища. Щоправда, у багатьох наших співгромадян бажання заощадити на юристах/нотаріусах/бухгалтерах вилазить часто "ні зовсім...". У моїй практиці такі випадки "visibly-invisibly". Останній випадок був взагалі... бінго. Жінка значно заощадила на консультації (6.000 грн.). Щоправда, в Україні потрапила на суму еквівалент 8.000 доларів США. Потрібно було вирішувати питання і з РАЦСом, і ДМС, і з нотаріусамі. І все дуже швидко. Строки сильно горіли. Ну, як кажуть "кожна людина коваль свого нещастя" (привіт від AlexAG). Гаразд, давайте не флудити. Ну щоб я не закривав тему через її дуже сильний відхід від самої назви.

Не нужно меня переубеждать и что-то мне доказывать. Если что-то кого-то не устраивает, то прямая дорога в суд. Если же плакаться и жаловаться, то дело не сдвинется. Но у Вас может быть иное мнение. На сим заканчиваю и слежу за соблюдением Правил форума всеми участниками.

У меня таких ситуаций были не одна. Ну я и решал в Верховном суде, а потом в ЕСПЧ. Выиграл дело. Так что все в Ваших руках. Вообще желающие ищут пути, не желающие - причины. Как я ранее написал подавайте в суд, если что-то не устраивает. А просто "на поговорить"...ну так это самое лёгкое. Можно ещё всех и каждого обвинять в своих проблемах. Это не по отношению к Вам или к кому-нибудь. Это по отношению к ситуации. Плачут, обвиняют, жалуются на неспособность практически все. Но решают единицы.

Т.е. права у человека по отношению к государству - есть, а обязанностей.... Ну тогда все понятно. Желающие тогда могут не только дискутировать, но и подать свои претензии в суд, т.к. есть конфликт интересов. Ну чтобы не было на уровне разговоров, но реальных действий.

Нагадую, якщо держава має права та обов'язки перед громадянином. Так, і відповідно, громадянин має і права і ОБОВ'ЯЗКИ перед державою. В одні ворота гра не йде.

От главного модератора. Возможна попытка обмана, т.к. Государство Израиль работает исключительно с лицами находящимися ЛЕГАЛЬНО на территории государства. Поэтому, если у человека нет легального статуса (туристическая виза не дает права на работу в стране), то ни о каких 3.500-4000 долларов США речи не идет. Речь пойдет о депортации (даже о о высылке или выдворении), а именно о депортации с запретом на въезд. Кроме того, нужно знать иврит - более-менее, чтобы понимать, что говорят и требуют на работе. Поэтому если будут требовать - "деньги вперед", то это обман. https://index.minfin.com.ua/labour/salary/world/israel/ Отрасли предлагают многие рабочие места с хорошей зарплатой и возможностью профессионального роста. Зарплата в Израиле для украинцев зависит от отрасли и уровня опыта, но в среднем от $1800 до $2400 в месяц. Желающие могут посмотреть в интернете средние заработные платы по указанным выше специальностям и условиям работы. Желательно искать не на рекламных объявлениях. Информация дана главным модератором форума на основании 26 летнего опыта работы в области иммиграции и 24 летнего опыта по Государству Израиль.

Соррі, але ніхто жодних фактів не наводить. Тільки емоції Весьма интересная точка зрения. Прошу прощения, а нельзя ли поконкретнее, как и каким образом в соответствии с действующим законодательством Украины (в т.ч. Конституцией Украины, ЗУ "О Президенте Украины", "О выборах" и т.д.) указать процедуру проведения выборов Президента Украины, Верховной Рады Украины ...на всей территории Украины, в т.ч. на временно (именно временно) оккупированных частях Украины? И я и члены всей моей семьи, мягко говоря (очень мягко говоря) не являемся сторонниками и нашего Гаранта и всей его Гарантийной мастерской на Банковой и кучи бездельников на Грушевского, но как и каким образом их проводить сейчас. Кстати, я в Харькове с самого начала войны и никуда не выезжал. Так что ежедневные обстрелы, гибель людей, разрушение любимого города руснявыми вижу каждый день и не только вижу, но и чувствую на себе. Соромлюся запитати, а як і яким чином? Я розумію, що, сидячи не під обстрілами, дуже добре обговорюватиме юридичні аспекти чінного законодавства України. Але прошу повідомити мене як юриста, яким чином проводитимо вибори на всій території України у тому числі з нюансами війни в Україні, розв'язаною росією та окупованими територіями. Вы серьезно? Т.е. Вы, находясь, как я понимаю, за границей Украины, требуете, чтобы ПОЛНОСТЬЮ соблюдалась Конституция Украины и все нормы права, принятые независимой Украиной в мирное время? Ну тогда может стоит рассказать об этом тем, кто на нуле или у кого нет близких или жилья? То, что в Украине огроменное количество коррупционеров, которые разворовывают гуманитарку, за большие деньги (начинается от 20.000 долларов США) помогают выехать из Украины лицам, которые не хотят воевать, а просто хотят зарабатывать деньги и развлекаться (с одной стороны я их понимаю - нормальное желание). Я могу и далее перечислять проколы нынешней власть имущих. У меня лично много кто погиб, лишился жилья, потерял своих родных и близких. И они не очень жаждут соблюдение Конституции Украины для этих людей (которым они лично готовы выбивать табуретки из-под ног) после всего того, что они пережили и действия этих людей (находящихся за границей не совсем законно выехав) как плевок и на Конституцию Украины, и на украинцев и на все остальное. Сорри. Это у меня уже эмоции после сегодняшних прилетов (и не только сегодняшних). Ті, хто зараз перебуває за кордоном, яки виїхали від війни - у повному розумінні, згідно з Женевською конвенції 1951 року - не є. Прошу подивитися, кого ця конвенція, якщо Ви посилаєтеся, судячи з термінології, на неї визнає біженцем . Це люди - мають гуманітарний статус (захист) ВИКЛЮЧНО НА ЧАС ВІЙНИ. А потім їх попросять повернутись в Україну. Та й не тільки попросять. До Вас особисто, Ваших членів сім'ї чи близьких були застосовані репресії? Якщо так, то як, коли, ким? Якщо так, то Ви, згідно з Женевською конвенцією, маєте всі підстави отримати не гуманітарний статус, а статус біженця. Я могу понять тех, что давно живет за рубежом, у кого все жизненные интересы в том или ином государстве. Но рассуждать, о том, как и каким образом жить Украине и украинцам, проводить выборы или не проводить, что делать - это вообще за гранью. Я тут не хочу писать о том, что мне пишут мои партнеры, которые пытались помочь нашим гражданам с самого начала войны и как наши себя ведут за границей. И это не один десяток человек, которые реально помогали и помогают и в самой Украине (финансово, продуктами, одеждой, оружием и т.д.). Поэтому давайте по сути темы писать, а не рассуждать о политической составляющей Украины. Повторяю - я категорический не сторонник действующей власти, но давайте не отклоняться от темы. Хотите обсуждать политику - это запрещено Правилами форума. Прошу модератора ветки обратить внимание.

Я не знаю Вашего дела. Я не знаю что и каким Вы образом Вы озвучивали на интервью. Я не знаю, какие Вы документы предоставляли в качестве доказательств фактов преследования. Как показывает моя и моих партнеров достаточно богатая практика по таким делам и в частности в ЮК (с 2000 года) - люди не говорят всех важных моментов, не говорят, что и каким образом происходило. Просто попробуйте пройти лечение без сдачи анализов у любого доктора по телефону. Сейчас точно такая же ситуация. Вы можете говорить и пытаться убедить меня (хотя это, уверяю абсолютно бесполезно даже исходя из личной практики), но попытайтесь все это сделать в НО и в суде. И точно Вы не мне это будете доказывать. Поэтому я не просто не вижу смысла в продолжении дискуссии. Но у Вас всегда есть возможность попробовать. Не вижу никаких проблем. Ну а как выйдет - так и выйдет. Искренне желаю Вам удачи.

Вы нелегал. Скорее всего, Ваше дело закрыто. А что Вы собираетесь поле всего говорить в НО и с суде? Какие факты преследования со стороны государственных органов власти и управления были у Вас за время нахождения в ЮК? Вы уверены, что сможете все это доказать в суде?

Вы сделали столько ошибок (при том с самого начала), что даже что-то решить сложно.