fregat222

Austria changed the rules for obtaining residence permits for Ukrainians One of the main innovations was the possibility to submit the initial application for a residence permit directly on the territory of Austria. The Austrian government has expanded opportunities for Ukrainian citizens with temporary protection status regarding obtaining standard residence permits (RWP). From October 16, Ukrainians can apply for all types of permits according to the general law on residence and stay (NAG). Relevant changes have been made to the government decree on temporary protection. Previously, Ukrainian refugees were only provided with the mechanism to transition to the Rot-Weiß-Rot – Karte plus (RWR+), which required at least 12 months of official work and social insurance. Depending on individual circumstances, Ukrainian citizens may be eligible for the following types of permits: Rot-Weiß-Rot – Karte — for qualified work; Rot-Weiß-Rot – Karte plus — provides free access to the labor market; Blaue Karte EU — for highly qualified specialists; permits based on family reunification or other circumstances provided by law. One of the main innovations was the possibility to submit the initial application for a permit directly on the territory of Austria. Now Ukrainians do not need to leave the country to process documents. Also, the period of legal stay in Austria based on temporary protection immediately before obtaining the new permit will be fully counted towards the five-year period required for further acquisition of the EU long-term resident status (Daueraufenthalt – EU). In addition, the procedure for terminating temporary protection has been changed. A written refusal of it will take effect only after the actual production and issuance of the new permit. If the application is still under consideration and the temporary protection period expires, the applicant will retain the right to legal stay in Austria until a final decision is made. Submitting an application does not guarantee automatic receipt of the RWP. Ukrainians must meet all the criteria of the chosen category according to the NAG law. In particular, among the requirements are: Availability of sufficient funds for living. In 2026, the minimum amount is 1,308.39 euros per month for one person or 2,064.12 euros for a couple. Availability of a full rental agreement or ownership rights to housing. Availability of medical insurance. Confirmation of professional qualifications and knowledge of the German language at the level required by the respective permit category. Джерело

Пытался понять, но ничего не понял. Сорри.

Ще одна країна Європи оголосила, що не надаватиме тимчасовий захист частині українців Чорногорія, ухвалила рішення про обмеження тимчасового захисту для українських біженців. Захист у країні не надаватимуть одній категорії українських біженців – а саме військовозобов'язаним, що не зможуть довести виконання військового обов'язку чи звільнення від нього, пише RTCG. У Чорногорії військовозобов'язані українці, що до прибуття в Чорногорію проживали в Україні, будуть змушені відтепер також надати документи, що підтверджують виконання військового обов'язку. Але в країні вже попередили, що ці обмеження не стосуються тих громадян, що вже користуються тимчасовим захистом. В уряді зазначили, що рішення повністю узгоджується з відповідним рішенням Ради ЄС 2026/1912 від 30 липня. Тим часом в Європі продовжують адаптувати правила перебування українських біженців, переглядаючи міграційну політику. Зараз європейські країни узгоджують своє внутрішнє законодавство із рішеннями, що були раніше ухвалені на рівні Європейського Союзу для єдиного підходу для обліку громадян. Джерело

Income after rent: How much is left across European cities? One salary is not enough to afford a three-bedroom flat in many European city centres. Euronews Business takes a closer look at how much a working couple has left after paying the rent. Many European countries face a housing crisis, with a shortage of homes and rising prices. Rents also continue to increase, and city centres are particularly expensive. A single salary is no longer enough to cover the rent for a family-sized flat in the heart of a major city for many European households. But what if a couple both work and share the rent? Is that enough? How much money would they have left each month after paying rent? And how do European cities compare globally? The Mapping the World’s Prices 2026 report, published by Deutsche Bank Research Institute, sheds some light on the topic. It looks at two people earning a local net salary and deducts the rent on a three-bedroom apartment in the given city centre. What remains is the household’s disposable income after rent. Among 28 European cities, the disposable income after rent ranges from €253 in Lisbon to €9,140 in Zurich. Swiss cities lead the ranking Zurich has the most expensive rent (€5,502) among the 28 cities. But it also has the highest net salary (€7,321). As a result, a couple in Zurich has the most money left after rent (€9,140). In addition to Zurich, Geneva is far ahead of the rest. In Geneva, a couple has €8,783 left each month after rent. This is thanks to the second-highest net salary (€6,516). Luxembourg is third with €5,890. It has the third-highest net salary (€4,548). Its rent is also high (€3,206), but lower than in cities such as London, Dublin and Amsterdam. This leaves couples with more money at the end of the month. Birmingham follows with €5,238, just ahead of Copenhagen with €5,233. Birmingham vs London: Rent makes the difference A couple in Birmingham has €5,238 left each month after rent. In London, the figure is €3,148. That means couples in Birmingham have €2,090 more each month. Salaries are lower in Birmingham, but rent is much cheaper. A city-centre flat costs €1,949 in Birmingham, compared with €4,362 in London. Couples also have more than €4,000 left after rent in Oslo (€4,936), Frankfurt (€4,786), Munich (€4,575) and Amsterdam (€4,431). Amsterdam’s rent is among the five highest (€3,542), but a high net salary (€3,986) makes up for it. Vienna (€3,709) and Stockholm (€3,674) are very close to this level. Berlin beats Paris thanks to lower rent Salaries in Paris are higher than in Berlin (€3,171 compared with €2,946). Yet couples in Berlin have more left after rent (€3,554 compared with €3,336). The reason is rent. A city-centre flat costs €3,005 in Paris but €2,339 in Berlin. Dublin has a higher net salary (€3,455) than Paris, Berlin, Vienna and Stockholm. But couples there have less left after rent than in all of these cities (€3,038). Rent in Dublin is the fourth-highest in Europe (€3,873), and it is higher than one net salary. Southern Europe is at the bottom Cities in southern Europe have the lowest income after rent. Lisbon and Milan are the hardest cities for couples. In Lisbon, just €253 is left after rent. The net salary there is €1,408, but the rent is €2,561. In Milan, only €697 is left. In Madrid, a couple has €1,905 left each month. In Barcelona, they have €1,832. The figure falls to €1,265 in Rome and €1,148 in Athens. In Athens, the rent (€1,164) is slightly higher than one net salary (€1,156). stanbul follows Lisbon at the bottom of the European list with €353. The net salary there is €1,027, but the rent is €1,701. Central and Eastern Europe do better than the south Some cities in Central and Eastern Europe perform better than those in Southern Europe. In Prague, a couple has €2,054 left after rent. In Warsaw, they have €1,985, and in Budapest €1,548. All three are above Rome and Athens. It is important to note that rent is the only cost included. Couples still need to pay for food, bills and transport. Is one salary enough to pay the rent? The answer is no in many cities. In 11 cities, rent is higher than one net salary. These are Athens, Barcelona, Budapest, Dublin, Istanbul, Lisbon, London, Madrid, Milan, Prague and Rome. Lisbon has the biggest gap. The net salary is €1,408, while rent costs €2,561, which is 82% more than one salary. In Milan, a net salary is €1,940, compared with rent of €3,184. In Prague and Budapest, rent and one net salary are almost the same. How does Europe compare with the rest of the world? Europe performs well in the global ranking. Zurich (€9,140) and Geneva (€8,783) top the list of 69 cities, ahead of San Francisco (€7,992). Seven of the top 10 are in Europe. No European city is in the bottom 10. All of them are in Latin America, Asia and Africa. In six, rent costs more than two net salaries. Manila (-€882) and Bangkok (-€759) are at the bottom. In Moscow, a couple has €313 left after rent. The net salary is €1,570, but the rent is €2,827. Several European cities also do better than New York (€1,921). Younger generations in Europe have lower homeownership rates than earlier generations. In 2026, house prices and rents continue to rise across Europe, outpacing inflation in many countries. Джерело

ЗМІ: лідери трьох країн ЄС закликають Євросоюз посилити позицію щодо нелегальної міграції Лідери трьох європейських країн закликали Європейський Союз значно посилити свою позицію щодо нелегальної міграції. Про це кажуть троє дипломатів ЄС, а також свідчить проєкт тексту, з яким ознайомилося Politico, передає "Європейська правда". У проєкті висновків саміту ЄС, які були розповсюджені напередодні обідньої дискусії щодо цієї теми, йдеться, що міграція "викликає занепокоєння у багатьох європейських громадян і становить виклик для згуртованості наших суспільств… та [негативно] впливає на рівень злочинності". Цей проєкт підтримали прем’єр-міністри Італії, Данії та Польщі – Джорджа Мелоні, Метте Фредеріксен та Дональд Туск. "Європейська рада також підкреслила важливість забезпечення повного контролю над нелегальним в’їздом, зокрема шляхом уникнення заходів, які можуть створювати стимули для нелегальної міграції", – йдеться у проєкті Також у ньому закликають Європейську комісію "вивчити можливий механізм консультацій для сприяння координації національних заходів, що потенційно можуть вплинути на інші держави-члени, з дотриманням національних повноважень". Раніше ЗМІ писали, що президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн звернулася до європейських лідерів із закликом вжити низку заходів для протидії нелегальній міграції. Варто зазначити, що Європейська комісія презентувала план із п’яти пунктів щодо запобігання, прогнозування та реагування на раптові масові випадки нелегального в’їзду до ЄС. Це пов’язано з подіями в іспанській Сеуті, коли в анклав увірвалися понад 70 тисяч мігрантів. Джерело

Denmark urges EU to scrutinise Spain’s plan to legalise 600,000 migrants Danish Prime Minister Mette Frederiksen accused Madrid of doing “almost the exact opposite” of that adopted by other EU countries, intensifying tensions with her fellow Socialist, Spanish Prime Minister Pedro Sánchez. Danish Prime Minister Mette Frederiksen called on the European Commission to scrutinise Spain’s plan to legalise the status of 600,000 irregular migrants, directly challenging Madrid’s migration policy during the EU leaders’ summit. “I have asked the European Commission to examine what happens when a country does almost the exact opposite of what the rest of us are doing,” Frederiksen said on Friday at the start of the summit’s second day. Her comments put her at odds with Spanish Prime Minister Pedro Sánchez, despite both leaders belonging to the same broad Socialist political family, which has traditionally taken a more liberal stance on migration. Spain approved a decree in January last year to regularise the status of around 500,000 undocumented migrants, in a move to uphold what Prime Minister Pedro Sánchez described at the time as a migration model “based on human rights, integration, coexistence and compatible with economic growth and social cohesion”. “I believe this runs counter to the migration policy supported by a large majority in Europe today,” Frederiksen said, criticising Spain’s move. EU leaders are expected to face a heated debate on migration over lunch on Friday. The latest draft makes no mention of Spain’s plan, which Denmark views as a potential “pull factor” that could attract more irregular migrants to Europe. “Denmark tried to introduce outlandish amendments to the summit conclusions,” a diplomat from another EU country told Euronews. This is not the first migration-related clash between Sánchez and Frederiksen. The Danish prime minister has long advocated a tough approach to migration. At the previous EU summit in June, the two leaders reportedly exchanged heated words, with Italian Prime Minister Giorgia Meloni backing Frederiksen, according to a diplomat. Frederiksen and Meloni are now part of a group of countries pushing for tougher measures to curb irregular arrivals. Denmark is also working with Germany, Austria, Greece and the Netherlands to establish the first return hub outside the EU for rejected asylum seekers. Джерело

Информации мало. Нужно знать, где были зарегистрированы и проживали Ваши родиели на 24.08.1991 года (провозглашение Независимости) и 13.11.1991 года (принятие первого Заона Украины "О гражданстве Украины"). Потом составить запросы и направить их в ГМС Украины по этому поводу. И только потом о чем-о говорить.

В яких країнах ЄС нині беруть тимчасовий захист, а звідки їдуть (свіжі дані) Станом на 31 серпня 2026 року 4,43 мільйона громадян країн, що не входять до ЄС, які втекли з України після російської агресії, мали статус тимчасового захисту. Порівняно з 31 липня 2026 року кількість осіб з України, які перебували під тимчасовим захистом, зросла на 3 290 (+0,1%), свідчить статистика Євростату. Найбільшу кількість осіб, які отримали тимчасовий захист з України, прийняли: Німеччина (1 294 555 осіб; 29,2% від загальної кількості ЄС), Польща (939 395 осіб; 21,2%) Чехія (398 360 осіб; 9,0%). В серпні 2026 року кількість осіб, які перебувають під тимчасовим захистом, зросла у 24 з 27 країн ЄС. 3 найбільші абсолютні показники зростання спостерігалися в Німеччині (+4 330; +0,3%), Румунії (+3 440; +1,6%) та Чехії (+3 135; +0,8%). Три країни, де кількість людей зменшилася, це Польща (-13 665; -1,4%), Фінляндія (-6 260; -8,6%) та Франція (-2 125; -4,3%). Раніше ми писали, що 16% працівників ЄС працюють на іноземних підприємствах. Водночас банки ЄС перевірятимуть рахунки українців за новими правилами. Українці, які мають рахунки в банках Європейського Союзу, проходитимуть перевірки за єдиними європейськими стандартами фінансового моніторингу. Нові вимоги передбачають перевірку громадянства клієнтів, санкційних списків і віртуальних банківських рахунків. Про це повідомила народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк із посиланням на Європейський орган із протидії відмиванню коштів (AMLA). Джерело

Українцям стане складніше отримати громадянство Фінляндії: з 2027 року нові вимоги У Фінляндії змінять правила отримання громадянства: заявникам потрібно буде підтверджувати знання про країну, зокрема за допомогою нового тесту. Зміни набудуть чинності 1 січня 2027 року, а застосовуватимуться до заяв, поданих із 1 березня того ж року За повідомленням Міграційної служби Фінляндії (Migri), іноземці, які претендують на фінське громадянство, повинні будуть виконати додаткову вимогу — підтвердити знання про країну. Одним зі способів виконати цю умову стане складання спеціального тесту на громадянство. Іспит потрібно буде пройти до подання заяви на отримання громадянства. Запитання базуватимуться на навчальних матеріалах для самостійної підготовки, які Міграційна служба Фінляндії планує опублікувати на своєму сайті наприкінці 2026 року. Водночас складання тесту не звільнятиме заявників від виконання інших вимог для натуралізації. Зокрема, необхідно буде підтвердити знання мови та наявність достатніх фінансових ресурсів. Яким буде тест на громадянство Фінляндії За інформацією Migri, тестування матиме такі особливості: Формат: комп’ютерний тест, який складатимуть у спеціально визначених місцях. Мова: фінська або шведська. Оплата: складання тесту буде платним. Строк дії результату: необмежений. Останній пункт означає, що успішно складений тест не потрібно буде повторювати лише через те, що людина вирішила відкласти подання заяви на громадянство. Щодо тесту, то його складання буде не єдиним способом підтвердити знання про фінське суспільство. Виконати цю вимогу також можна буде за допомогою відповідного атестата про складання випускного іспиту у Фінляндії фінською або шведською мовою чи диплома про вищу освіту, здобуту в країні. Зокрема, йдеться про ступені бакалавра або магістра в університеті чи університеті прикладних наук, а також про ліценціатський або докторський ступінь. Водночас конкретні вимоги залежать від виду документа та мови, якою здобуто освіту. Нова вимога стосуватиметься заявників віком від 18 до 64 років, які подаватимуть заяви на отримання громадянства Фінляндії з 1 березня 2027 року. Вона не замінює інших умов натуралізації, зокрема вимог щодо знання мови. Тестування планують організувати в кількох містах Фінляндії, щоб заявники могли пройти його у визначених екзаменаційних центрах. Джерело

Ще одна країна ЄС не надаватиме прихисток військовозобов’язаним українцям Литва подовжила тимчасовий захист українцям до 2028 року, але із жорсткою умовою для чоловіків. Литва подовжила тимчасовий захист для осіб, які втекли від війни з України, ще на понад один рік — до 4 березня 2028 року. Проте це не стосується військовозобов’язаних українських чоловіків. Про це пише LRT. Якщо особа підлягає військовій службі в Україні, вона повинна буде надати підтвердження її проходження. Ця вимога не застосовуватиметься до осіб, яким було надано тимчасовий захист у будь-якій державі-члені Європейського Союзу (ЄС) до 4 серпня цього року та які постійно зберігають цей статус. Виняток також передбачено для осіб, які подали заяву на тимчасовий захист у Литві до 4 серпня, але рішення про його надання до цієї дати ще не було ухвалено. За даними МВС Литви, проходження військової служби українець може підтвердити легальним перетином кордону України під час виїзду з країни, виїзним штампом у паспорті або офіційним документом, що підтверджує звільнення особи від військової служби або її проходження. Після ухвалення змін посвідки на тимчасове проживання на підставі тимчасового захисту будуть видаватися або змінюватися на період до 4 березня 2028 року. Департамент міграції Литви щодня реєструє 30-40 нових заяв на отримання тимчасових дозволів на проживання на цій підставі. Станом на 6 вересня 52 052 особи мали дійсні дозволи на проживання. Дозволи, видані досі, дійсні до 4 березня 2027 року. Водночас влада країни поки не уточнює, що буде з тими чоловіками, які не зможуть отримати захист, і чи будуть їх депортувати. Нагадаємо, що тимчасовий захист для осіб, які втекли від війни в Україні, було запроваджено в ЄС у березні 2022 року, після того, як Росія розпочала масштабне вторгнення в Україну. Він надає право проживати, працювати, отримувати соціальний та медичний захист та інші послуги в країнах ЄС. У липні цього року Рада ЄС вирішила подовжити застосування тимчасового захисту до 4 березня 2028 року. Водночас рішення передбачає нові умови для військовозобов’язаних чоловіків-українців. Литва, як і інші держави-члени ЄС, відповідно подовжує термін дії дозволів, виданих на національному рівні. Раніше повідомлялося, що Чехія закрила двері для військовозобов’язаних українців. Також ми писали, що з Німеччини почнуть депортувати деяких українських чоловіків. Джерело

Teacher salaries in Europe: Which countries offer the best pay? Teacher salaries vary widely across Europe, and large gaps remain even after adjusting for living costs. Experts call for better pay to attract and retain more teachers. Higher pay for teachers is among the demands of unions behind recent protests in France, alongside more staff and better working conditions. Their concerns reflect a wider challenge across Europe: making teaching financially attractive. Teachers are generally paid less than similarly educated workers, according to the OECD, and experts warn that salaries are not competitive enough to attract and retain staff. So, which countries pay the highest teacher salaries? And how do teacher salaries rank when purchasing power is taken into account? Teacher salaries vary widely across Europe, according to the OECD’s Education at a Glance 2026 report. Among the 28 education systems compared, actual salaries for primary school teachers in 2025 ranged from €18,669 in Turkey to €74,086 in Denmark. Actual salaries refer to the annual average earnings received by full-time teachers aged 25-64 before taxes. They include all work-related payments, such as the base salary, performance-related bonuses, extra pay for holidays, and other payments. Iceland (€73,752), Ireland (€69,747), Germany (€69,453) and Austria (€65,851) complete the top five, all above €65,000. Teachers in Norway (€59,453), Belgium’s Flemish Community (€59,105), Northern Ireland (€57,838), Scotland (€57,619), Belgium’s French Community (€55,689), Wales (€52,894), Finland (€52,272) and England (€50,727) also earn more than €50,000. Major economies: Germany highest, Italy lowest Among the major European economies, Germany pays teachers the most. The four UK nations follow Germany, all with salaries above €50,000. Teachers earn €41,968 in France, while Italy has the lowest salaries at €32,100. A figure for Spain is not available. Several countries below €25,000 Actual teacher salaries are below €25,000 in seven countries: Czechia (€24,457), Hungary (€23,181), Slovakia (€22,936), Romania (€20,805), Latvia (€20,516), Greece (€18,746) and Turkey (€18,669). “Large differences in European teacher salaries reflect differences in national income levels, salary structures, qualifications and career progression, rather than one single factor,” Daniel Wisniewski, secretary general of the European Federation of Education Employers, told Euronews Business. “Differences in taxation, social benefits and allowances also complicate comparisons between countries.” Teachers at upper secondary schools generally earn more than those at primary schools, except in Turkey and Northern Ireland. Salaries are the same at both levels in Scotland, Lithuania and Estonia. Upper secondary teacher salaries range from €17,615 in Turkey to €93,938 in Iceland. They are also above €80,000 in Denmark (€85,999) and Germany (€80,163). The largest gaps in favour of upper secondary teachers are seen in Iceland, Finland, Belgium, Denmark, Austria and Germany, where they are paid at least €10,000 more than primary school teachers. What can teachers buy with their salaries? Salary figures alone don't tell the whole story. If prices are high in a country, even relatively high teacher salaries could buy less than in another country. To account for differences in living costs, Euronews Business adjusted the OECD’s salary figures in national currencies using Eurostat’s purchasing power parities for household final consumption expenditure. The results are expressed in purchasing power standards (PPS), a common unit that can buy the same amount of goods and services in each country. The PPS measure uses average EU prices as a benchmark, while the OECD expresses its purchasing power comparisons in purchasing-power-adjusted US dollars. On this basis, teachers in Germany have the highest purchasing power — meaning their gross salaries can buy the most goods and services — among the education systems compared. Primary school teachers’ average annual pay after adjusting for price differences is lowest at 21,456 PPS in Greece and highest at 64,143 PPS in Germany. Wisniewski noted that sizeable differences remain after adjusting for purchasing power, showing that living costs cannot by themselves explain the salary variation. “National pay policies, qualification requirements, career scales, experience and the earnings available in alternative graduate professions also contribute significantly to the remaining gap,” he said. Germany is followed by Austria (58,265 PPS), Denmark (53,036 PPS), Ireland (51,226 PPS) and Belgium’s Flemish Community (50,846 PPS), completing the top five education systems where primary school teachers’ salaries buy the most. At the other end of the ranking, Greece is joined by Latvia (24,670 PPS), Slovakia (26,916 PPS), Czechia (27,349 PPS) and Estonia (28,197 PPS), where primary school teachers’ salaries buy the least among the education systems compared. For upper secondary school teachers, Germany also tops the overall purchasing power ranking at 74,034 PPS, while Greece ranks lowest at 23,289 PPS. Among Europe’s largest economies compared, Italy comes last at 36,964 PPS. Three UK nations follow Germany, while England (43,091 PPS) ranks below France (46,058 PPS). Professor Mihails Hazans of the University of Latvia noted that countries at the top of the teacher salary rankings in PPS also have GDP per capita well above the EU average. “The factors behind these differences include traditions and social norms, strength of teachers’ trade unions, as well as actual workload covered by the statutory salaries,” he told Euronews Business. Significant changes in PPS rankings When nominal salary and PPS rankings are compared, some countries change position significantly. For primary school teachers, the biggest risers are Turkey, up six places, and Poland (up five). Belgium’s French Community and Romania both move up four places. This means that these countries rank higher once differences in price levels are taken into account. Iceland records the biggest fall, dropping from second place to 12th. Sweden and Estonia also fall by three places. The OECD’s purchasing power rankings, which are based on US international dollars, differ from Euronews Business’s calculations using Eurostat conversion rates. Turkey ranks significantly higher in the OECD rankings. It is 11th for primary school teachers and 17th for upper secondary school teachers. Pay is not competitive enough to attract and retain teachers Daniel Wisniewski pointed out that across OECD countries, teachers’ actual salaries at primary and general secondary levels average only 87–95% of the earnings of tertiary-educated workers, meaning that similarly qualified people can often earn more outside teaching. “Teacher pay is not consistently competitive enough to attract and retain teachers across Europe,” he said. Jelmer Evers, European director at the European Trade Union Committee for Education, suggested that teachers should be paid at least as much as other workers with comparable qualifications and responsibilities, reflecting the complexity and societal importance of their profession. Джерело

Кроме меня - практически никто не заходит.

В Европе на четверть сократилось число ходатайств об убежище Число новых ходатайств о предоставлении убежища в ЕС, Норвегии и Швейцарии за девять месяцев 2026 года сократилось на 24%. Германия впервые за многие годы уступила лидерство Франции и Италии. Число ходатайств о предоставлении убежища в Европе за первые девять месяцев 2026 года снизилось на четверть. Об этом в воскресенье, 4 октября, сообщает Welt am Sonntag со ссылкой на имеющиеся у него данные базирующегося на Мальте Агентства ЕС по вопросам убежища (EUAA). В странах ЕС, а также в Норвегии и Швейцарии с января по сентябрь было зарегистрировано 452 969 новых ходатайств о защите - это на 24,3% меньше в сравнении с аналогичным периодом прошлого года. Лидеры по числу заявок - Франция, Италия и Германия Больше всего прошений было подано во Франции (98 822) и Италии (78 496). Германия, которая до конца 2024 года неизменно оставалась главной страной назначения для просителей убежища в Европе, в этом году занимает лишь третье место по числу ходатайств: с января в ней было подано 70 257 заявлений. Меньше всего прошений о предоставлении убежища получили Мальта (294), Словакия (131) и Венгрия (83). В Германии большинство новых заявителей прибыли из Афганистана (23%), Сирии (12%) и Турции (10%). Во всем ЕС, Норвегии и Швейцарии за защитой чаще всего обращались граждане Афганистана (52 361), Венесуэлы (37 294) и Бангладеш (26 497). Кроме того, ходатайства подали 6420 граждан России. Причины сокращения числа заявок об убежище Среди причин значительного сокращения числа ходатайств об убежище называются заключенные соглашения о партнерстве со странами Северной Африки. Ливия, Египет и другие страны в рамках этих соглашений получают кредиты и инвестиции ЕС для улучшения национальных систем здравоохранения и образования, а также для укрепления органов безопасности и пограничной охраны. Целью является укрепление их экономики и снижение уровня миграции. Кроме того, на сокращение числа ходатайств о предоставлении убежища могла повлиять новая система предоставления убежища в Евросоюзе, предполагающая ускоренные процедуры рассмотрения заявок на внешних границах ЕС и более жесткие меры в отношении нарушений правил со стороны соискателей убежища. Ужесточение миграционной политики в ЕС Страны Европейского Союз уже несколько лет проводят более жесткую миграционную политику. 12 июня вступила в силу реформа законодательства об убежище, предусматривающая ускоренные процедуры для людей из определенных стран происхождения, а также рассмотрение ходатайств об убежище на внешних границах ЕС. Федеральное статистическое ведомство в Висбадене 10 сентября сообщило, что в прошлом году пособия для просителей убежища получали меньше людей. По его данным, в конце 2025 года выплаты по закону о пособиях для просителей убежища получали около 390 тыс. человек -на 15 процентов или на 71 400 человек меньше, чем годом ранее. Джерело

Аргентина продаватиме громадянство заможним іноземцям: скільки коштуватиме "золотий паспорт" Аргентина запускає програму громадянства за інвестиції для заможних іноземців. Отримати аргентинський паспорт можна буде за безповоротний внесок від 350 тисяч доларів або інвестицію 800 тисяч доларів у державні облігації. Про запуск програми громадянства за інвестиції 2 жовтня оголосив міністр економіки Аргентини Луїс Капуто під час заходу для інвесторів у Парижі. Приймати заявки планують у четвертому кварталі 2026 року. Для заявників передбачили два варіанти. Перший — безповоротний внесок у державну скарбницю в розмірі 350 тисяч доларів. Другий — придбання спеціальних державних облігацій на 800 тисяч доларів. За даними AP, такі облігації необхідно буде утримувати протягом семи років. До програми також зможуть долучитися члени родини основного заявника. Подружжя та неодружені діти віком від 18 до 25 років без власних дітей зможуть отримати громадянство за внесок у 100 тисяч доларів, а діти до 18 років — за 25 тисяч доларів. Таким чином, для родини з двох дорослих і двох неповнолітніх дітей загальна сума становитиме 500 тисяч доларів. Аргентинська влада заявляє, що заявників перевірятимуть відповідно до вимог фінансової прозорості, протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму. Рішення про надання громадянства ухвалюватимуть після перевірки можливих ризиків для національної безпеки. За оцінкою консорціуму інвестиційних компаній, які консультують уряд, програма може залучити до 2,5 мільярда доларів. AP зазначає, що Аргентина шукає додаткові джерела валютних надходжень напередодні близько 25 мільярдів доларів виплат за зовнішнім боргом у 2027 році. Аргентина стане першою країною Південної Америки з програмою громадянства за інвестиції. За словами Капуто, аргентинський паспорт дозволяє подорожувати без попереднього оформлення візи більш ніж до 140 країн. Джерело

Japan's Sanae Takaichi announces new tightened measures for foreigners seeking permanent residency The measures come as the country’s conservative leader Sanae Takaichi looks to deliver on election promises, which were spearheaded by vast immigration reforms, in her historic supermajority election victory in February. Japan toughened requirements for foreigners wanting to obtain permanent residency on Thursday, as part of Prime Minister Sanae Takaichi's push to tighten immigration controls. Under new rules that will come into effect in stages, foreign residents wishing to stay in Japan permanently will have to prove their annual income is above average and they can carry casual conversations in Japanese. Application fees will also rise 20-fold from Thursday. At one immigration office in central Tokyo, hundreds of people queued, hoping to wrap up procedures before the price spike. "I understand that over-accepting foreigners might dilute Japan's unique culture. But at the same time, given its low birth rate and aging population, Japan has to accept foreigners," said US-born university student Yujie Chono, who was among those waiting. The 22-year-old told the AFP news agency, in fluent Japanese, that he had been waiting for five hours to file his paperwork. Previous guidelines did not lay out specific thresholds for income, pension or language skills. Even though Japan has a rapidly ageing population and is suffering labour shortages in many sectors, opposition to immigration is growing, prompting a push by Takaichi for tighter regulations on foreign nationals. "As the number of foreign residents in Japan increases, the government is facing the fact that some citizens feel anxiety and a sense of unfairness," Takaichi said in an extended post on X on Sunday, adding that she was pushing for "orderly coexistence" with foreign nationals. Programmes to attract international workers have fuelled public worry, anti-immigration sentiment has spread across social media and false claims have circulated widely, including that a significant portion of welfare payments in Japan goes to foreigners, and that they are making Japanese streets less safe. Experts and many business leaders warn however that Japan must welcome more foreign workers to sustain itself. "Japan should stop viewing foreigners merely as a temporary labour force and instead promote their long-term settlement by expanding Japanese-language education and improving their treatment," the Nikkei business daily said in a recent editorial. Foreigners were a major issue in last year's upper house election which saw the sharp rise of the "Japanese-first" Sanseito party, which describes immigration as a "silent invasion". The new rules for permanent residency come after the ruling Liberal Democratic Party last year pushed to tighten regulations for business manager visas, meaning entrepreneurs will be forced to leave Japan if they don't meet the new conditions. Thursday's changes may prevent some people from applying for permanent residency but should not immediately push anyone out of the country. Under the regulations, the application fee for permanent residency will soar to 200,000 yen (€1,116) from the current 10,000 yen (€56). Candidates must also show "understanding" of social rules and demonstrate expected pension benefits equivalent to someone who has paid pension insurance for 30 years. Джерело

UK ends 'one in, one out' migrant returns deal with France Only about 4% of small-boat arrivals were sent back under the year-long pilot, which cost an average of €65,500 per return, as Paris pushes for an EU-wide replacement. The UK's Home Office said on Wednesday that its year-old deal with France to return migrants crossing the Channel on small boats had ended. "The government's pilot with France to remove asylum seekers in exchange for an equal number of legal migrants is no longer processing new cases," the Home Office said, confirming the end of the so-called "one in, one out" deal, which was launched in August last year and was due to expire on Thursday. The scheme, known as Operation Hillmore, was part of efforts by London and Paris to tackle illegal migration across the English Channel. Under the arrangement, Britain could return to France some migrants who arrived illegally by small boat and were judged to have no right to remain in the UK. In exchange, Britain accepted an equal number of asylum seekers from France considered likely to qualify for protection, with priority given to vulnerable nationalities and people with family or other links to the UK. The two countries agreed in June to extend the pilot until 1 October. The most recent Home Office figures show that 1,087 people were returned to France between 4 August 2025 and 30 June 2026, while 1,117 were transferred to the UK under the scheme. Over the same period, 27,920 migrants arrived in the UK on small boats, meaning only about 4% of arrivals were sent back. That was one of the clearest signs of the programme's limited impact, despite government claims that it would deter people-smuggling gangs. Home Secretary Shabana Mahmood told MPs on 15 September that it cost the UK taxpayer an average of about £56,000 (€65,500) per migrant to return them. Prime Minister Andy Burnham, who succeeded Keir Starmer in July, said that Brexit had made stopping small boats harder because the UK no longer had the same level of cooperation with the EU. He declined to set a date for ending the crossings, but told the BBC he and Mahmood would not stop until they had cracked down on "every element of this criminal, illegal activity". Burnham has said his government is "changing the whole approach" to small boats, pairing tougher enforcement with safe legal routes for asylum seekers, which he argues would take away the smuggling gangs' main selling point. France's interior minister Laurent Nuñez told lawmakers in June that France wanted a more European approach to illegal migration. He also argued that France should not have to bear sole responsibility for policing an EU external border, blaming weak controls in countries of first entry and onward movement within the Schengen area. Migrants trying to reach Britain pay smugglers thousands of euros for places on overcrowded inflatable boats to cross one of the world's busiest shipping lanes. Research has also shown a sharp rise this year in small boats setting off from Belgium, as smuggling networks look for new launch points. Overall, some 197,000 people have crossed the Channel in small boats since the route emerged as a major migration pathway. Джерело

У яких країнах найвищі зарплати після податків (інфографіка) Швейцарія очолила рейтинг країн за розміром середньої місячної зарплати після сплати податків — працівники отримують близько $8 282 «на руки». У Колумбії цей показник становить $649, тобто різниця між країнами сягає майже 13 разів. Про це пише Visual Capitalist, посилаючись на дані ОЕСР про середню заробітну плату за 2025 рік. Де зарплати після податків найвищі Лідирує Швейцарія, де середня зарплата до сплати податків становить $10 112 на місяць. Після відрахувань працівникові залишається близько $8 282. До трійки країн із найвищою середньою зарплатою після сплати податків увійшли Ісландія та Люксембург, де працівники отримують $5 873 та $5 013 на місяць. ТОП-10 країн із найвищими чистими зарплатами: Швейцарія — $8 282; Ісландія — $5 873; Люксембург — $5 013; Велика Британія — $4 720; Нідерланди — $4 713; США — $4 638; Норвегія — $4 619; Австралія — $4 470; Данія — $4 374; Ірландія — $4 274. Найменші зарплати після сплати податків — у Колумбії. Тут у середньому працівник отримує $649 на місяць. Далі йдуть Мексика ($795) та Туреччина ($1 244). До країн із найнижчими доходами також потрапили Угорщина ($1 327) і Словаччина ($1 404) Чому в деяких країнах зарплати набагато нижчі На рівень номінальних зарплат впливають продуктивність праці, структура економіки, ситуація на ринку праці та валютні курси. Водночас наведені суми не враховують різницю у вартості життя між країнами. Тобто вища зарплата в доларовому еквіваленті не обов’язково означає, що працівник може дозволити собі пропорційно більше товарів і послуг. Раніше Finance.ua писав, що Швейцарія стала єдиною країною Європи, де середня річна зарплата перевищує €100 тис. На другому місці — Ісландія з показником €85 950, а третю позицію посів Люксембург, який є лідером серед країн ЄС із результатом €77 844. Джерело

Which countries rank best for expat tax, and why is Germany last? Two European countries made the top 10 in a new global ranking of tax systems for people moving abroad, while Germany came last. But the report also shows why low taxes alone do not always make a country an attractive place to live. A new ranking by Global Citizen Solutions (GCS) compares 48 jurisdictions on these factors. Malta and Cyprus lead in Europe, though neither has the lowest headline income tax rate. The report uses 11 indicators grouped into three categories: tax burden, tax structure and investment migration, which covers routes to residence or citizenship. Together, these produce an overall score. A higher score means more favourable conditions for internationally mobile people. Tax optimisation means legally arranging one’s finances to reduce the amount of tax owed. Malta and Cyprus in the top 10 The two European countries that made the top 10 globally, Malta and Cyprus, scored highly because they offer favourable tax treatment to some people moving there, particularly on income earned abroad, rather than simply charging low tax rates. Malta and Cyprus both scored 82 out of 100 for tax burden and 63 for tax structure. Malta scored 83 for investment migration, slightly ahead of Cyprus on 78. Those scores put Malta sixth overall and Cyprus 10th. GCS says both achieved their positions “through preferential regimes rather than low headline rates”. Monaco (68.6), Georgia (68.3) and Bulgaria (62.8) complete the top five in Europe. After these top-scoring jurisdictions, all European scores fall below 60, with global rankings outside the top 20. Germany ranks lowest globally Germany came in last among all 48 jurisdictions. The country scored just 17 out of 100 for tax structure, the measure covering the treatment of foreign income and people leaving the country. The report points to Germany's taxation of residents’ worldwide income, inheritance tax and an exit tax as factors behind its low ranking. Denmark (30.4), Spain (36.9), France (37.7) and Norway (38.4) are also near the bottom of the European ranking. The next-lowest European score is the United Kingdom’s 50.9, with higher scores indicating more favourable tax conditions for people moving abroad. Among Europe’s five largest economies, Italy scores highest at 56.9. It ranks ninth in Europe, counting EU candidates Turkey and Georgia, and 26th globally. Scores for several other European jurisdictions are close, ranging from 58.2 in Switzerland to 51.2 in the Netherlands. Turkey (56.9), Hungary (54.9), Sweden (54.1) and Ireland (53.1) fall within this range. Monaco, Bulgaria and Andorra rank best for tax burden The picture changes when the three parts of the ranking are considered separately. The tax burden score covers personal income tax, capital gains tax on listed securities, net wealth tax and inheritance tax. Monaco (93), Bulgaria (92) and Andorra (89) have the highest scores for tax burden. Malta (82) and Cyprus (82) follow them. Spain (25), France (26) and Denmark (30) have the lowest European scores on this measure. Germany, despite ranking last overall, scores 40. How countries tax foreign income Tax structure looks at how a country taxes income earned abroad and people who leave. Malta and Cyprus share the highest European score, at 63. Germany has the lowest score at 17, followed by Hungary (25), Andorra (26), Estonia (27) and Bulgaria (29). Turkey also scores 29, but is classified separately in the report. A country can therefore score well on one measure and poorly overall. As GCS puts it: “The central finding is that a jurisdiction's tax rate and the structure of its tax system are largely independent of one another.” Tax burden and tax structure together account for 85% of the index, with each weighted equally. How does Europe compare with the rest of the world? The United Arab Emirates (UAE) ranks first overall, with a score of 82.7. It has no personal income tax a 5% consumption tax and no exit tax. Antigua and Barbuda (82.2) comes second, followed by Paraguay (77.2), Hong Kong (76.9) and the Bahamas (76.2). At the other end of the ranking, the United States scores 33.5 and places 46th. Only Denmark and Germany score lower. Japan ranks 45th, with 36.4. Does a favourable tax score mean a better place to live? The report also compares its findings with quality-of-life rankings from the Global Passport Index 2026. Countries that score well for quality of life often fare less well on tax. Sweden ranks second globally for quality of life but 32nd for tax optimisation. Germany ranks third and 48th respectively, Denmark fourth and 47th, and Norway fifth and 40th. But the report identifies seven exceptions that rank in the upper half for tax optimisation and the top 50 for quality of life: Malta, Cyprus, Portugal, Switzerland, Uruguay, Costa Rica and Mauritius. Portugal ranks 23rd for tax and 11th for quality of life, while Malta ranks sixth and 28th respectively. None of the seven has a zero income tax rate. Instead, the report says they offer favourable treatment of foreign income through exemptions, special tax regimes or rules that tax it only when it is brought into the country. That allows them to attract people moving abroad while still raising tax revenue to fund public services. The 48 jurisdictions were chosen for their relevance to relocation and tax planning, rather than the size of their economies. Джерело

Набуття статусу біженця для громадян держав, де є реальна загроза життю та здоров'ю з боку державних органів влади та управління За останні роки всі громадяни низки держав (росії, білорусі, Туркменістану, Таджикистану, Азербайджану, Казахстану, Киргизстану, Узбекистану), де органи влади та управління відкрито переслідують за політичні погляди, розглядають можливість переїзду в іншу країну не лише заради роботи, освіти чи комфортнішого життя. Для частини людей питання стоїть інакше: наскільки безпечно їм залишатися на батьківщині чи повертатися туди? Кримінальне чи адміністративне переслідування, політична та громадська діяльність, публічна позиція, робота у ЗМІ, правозахисна діяльність, конфлікт із державними структурами, релігійні переконання, певні обставини, пов'язані з військовою службою, – все це може змусити людину задуматися про міжнародний захист. Але тут важливо одразу сказати головне: притулок - це не звичайна імміграційна програма і не універсальний спосіб швидко отримати посвідку на проживання або другий паспорт. Це механізм міжнародного захисту для людей, які мають реальні підстави побоюватися переслідування у державі своєї громадянської власності. Хто може претендувати на міжнародний захист? Основою сучасної системи захисту залишається Женевська конвенція про статус біженців 1951 року та Протокол 1967 року. У загальному вигляді мова йдеться про людину, яка знаходиться за межами країни своєї громадянської приналежності та має обґрунтовані побоювання переслідування через расу, релігію, національність, належність до певної соціальної групи чи політичні переконання. Тому одного бажання залишити батьківщину – явно замало. Недостатньо і загальної незгоди з тим, що відбувається в країні. Необхідно встановити, чи існує індивідуальний ризик саме для конкретної людини, наскільки цей ризик є серйозним, з чим він пов'язаний і чи можна його підтвердити. Сучасна ситуація у цих державах робить таку оцінку особливо актуальною. Наприклад, у грудні 2025 року Агентство Європейського союзу з питань притулку (European Union Agency for Asylum, EE.UU.) опублікувало оновлену доповідь на прикладі держави-терориста росії «Російська Федерація: в фокусі уваги» (The Russian Federation: Country Focus). Де детально розглядаються обмеження політичної діяльності та свободи вираження поглядів, переслідування опозиційних активістів, журналістів, правозахисників та інших груп, а також питання, пов'язані з військовою службою. Це, однак, означає автоматичного права громадянина цих країн на притулок. Кожна справа розглядається індивідуально. Найважливіше питання – не «куди виїхати?» Саме з цього зазвичай починається розмова: «У яку країну краще їхати?» Де простіше отримати статус біженця? «Чи можна поїхати до США, Канади чи Європи?» Але професійна робота має починатися з іншого питання: що саме сталося з людиною і чому повернення в державу її громадянської приналежності може становити йому реальну небезпеку? Тільки після цього є сенс обговорювати можливі країни та процедуру. У різних державах відрізняються законодавство, процедура подання заяви, практика розгляду окремих категорій справ, правила роботи з доказами, терміни, можливості для членів сім'ї та наслідки відмови. Тому країна має підбиратися не лише за принципом «мені там подобається» чи «маю там знайомих». Потрібно оцінювати всю ситуацію у комплексі. Що ми аналізуємо до початку процедури? Перший етап нашої роботи – це заповнення анкети. Це аналіз справи. Нам необхідно зрозуміти: - що саме сталося із людиною; - хто є джерелом загрози чи переслідування; - чи були затримання, обшуки, виклики на допит, адміністративні чи кримінальні справи; - чи мали місце загрози людині чи членам її сім'ї; - чи пов'язані дії державних органів з політичними переконаннями, громадською діяльністю, релігією, належністю до певної групи чи іншими обставинами, які можуть мати значення для міжнародного захисту; - чи зверталася людина за захистом усередині країни та що з цього вийшло; - чи існують документи чи інші об'єктивні підтвердження того, що сталося; - що відбувалося безпосередньо перед виїздом; - що відбувалося вже після виїзду; - Наскільки послідовна і доказана вся історія загалом. Іноді після такого аналізу ми бачимо серйозні підстави для подальшої роботи. Але в більшості випадків справа потребує додаткової підготовки. Оскільки наявних фактів замало позитивного результату. Докази мають значення При розгляді заяви оцінюється не лише те, що людина розповідає, а й наскільки її розповідь узгоджується з документами, фактами та об'єктивною інформацією про країну походження. Доказами можуть бути залежно від конкретної ситуації: документи кримінального чи адміністративного провадження, повістки, публікації, листування, заяви та звернення, відомості про професійну чи громадську діяльність, та багато інших матеріалів. Але завдання підготовки полягає не в тому, щоб зібрати якнайбільше паперів. І це важливий момент. Необхідно зрозуміти, яка обставина підтверджує кожен документ і як усі докази складаються в єдину послідовну історію переслідування. У справах про притулок довіра до заявника має важливе значення. Окреме питання - кримінальне переслідування та екстрадиція Деякі наші клієнти звертаються після порушення кримінальної справи у себе з країні або появи інформації про розшук. Такі ситуації потребують особливо уважної оцінки. Сама собою кримінальна справа ще не означає наявність підстав для притулку. Держава, яка розглядає заяву, намагатиметься зрозуміти, чи йдеться про звичайне кримінальне переслідування за реально скоєний злочин чи кримінальне законодавство використовується як засіб переслідування людини з політичних або інших підстав, що захищаються. Тому документи кримінального провадження, зміст звинувачення, обставини виникнення справи, дії влади та загальна інформація про практику застосування відповідних норм можуть мати принципове значення. Крім того, процедури надання притулку та екстрадиції юридично пов'язані, але не є одним і тим самим процесом. Якщо існує ризик міжнародного розшуку або вже розпочато процедуру екстрадиції, стратегію необхідно вибудовувати з урахуванням обох процедур. І тут особливо небезпечно гаяти час. Чому другий паспорт не вирішує проблему автоматично? Іноді людина розраховує спочатку отримати громадянство чи посвідку на проживання іншої країни і вважає, що після цього питання безпеки вирішене. Це не завжди так. Наявність другого паспорта, посвідки на проживання чи іншого імміграційного статусу сама по собі не відповідає на головне питання: чи існує ризик переслідування і який захист людина має від повернення в державу, де вона боїться такого переслідування? Тому у складних випадках необхідно аналізувати не лише імміграційний статус, а й можливі процедури міжнародного захисту, екстрадиції та взаємодії правоохоронних органів різних держав. У чому полягає наша робота Ми практично займаємося питаннями міжнародного захисту з 1999 року дотепер. За цей час наша команда працювала зі справами щодо надання статусу біженця та інших форм захисту у державах Європи, США, Канаді та Австралії. Наше завдання полягає не у продажу людині гарної обіцянки. Ми допомагаємо йому зрозуміти його реальну ситуацію та підготуватися до процедури. Робота включає: • попередню оцінку підстав для надання притулку; • аналіз ризиків та слабких місць справи; • обговорення відповідної країни та можливої процедури; • систематизацію подій та документів; • підготовку доказової бази; • підготовку до інтерв'ю з міграційними органами; • взаємодія з профільними адвокатами країни розгляду справи; • супровід заявника на різних етапах процедури, у тому числі при розгляді справі в суді. Особливо важливою є підготовка до інтерв'ю. Людина має добре пам'ятати власну історію, розуміти послідовність подій та вміти точно відповідати на запитання. Не йдеться про заучування «правильних відповідей». Навпаки, штучно підготовлена розповідь дуже легко викликає додаткові питання. Завдання - допомогти людині зрозуміло, послідовно та документально обґрунтовано уявити те, що з нею справді сталося. Коли потрібно звертатися за консультацією Чим раніше – тим краще. До того, як ситуація стане критичною або ви вже знаходитесь в країні, де плануєте шукати захист. Якщо людина розуміє, що тиск посилюється, з'явилися ознаки переслідування чи інші обставини, які змушують серйозно побоюватися подальшого розвитку подій, є сенс заздалегідь оцінити можливі варіанти. Якщо міжнародний захист справді є обґрунтованим варіантом, попередня підготовка дозволяє уникнути багатьох помилок. З чого почати: Первинна консультація починається з докладного аналізу ситуації. Нам необхідно зрозуміти: 1. що сталося; 2. коли це сталося; 3. чому людина вважає, що перебуває у небезпеці; 4. які докази існують; 5. де людина зараз; 6. які країни він розглядає; 7. яка ситуація членів його сім'ї. Після цього можна обговорювати перспективи справи, можливі складнощі та подальший порядок дій. Головний принцип нашої роботи простий: спочатку об'єктивно оцінити підстави - і потім приймати рішення про процедурі. Тому що у справах про притулок значення має не обіцянка результату, а якість підготовки, достовірність історії, докази та професійна робота із конкретною ситуацією людини. Securing Refugee Status for Citizens from States with Genuine Threats to Life and Health by State Authorities and Administration In recent years, citizens from a number of states – including Russia, Belarus, Turkmenistan, Tajikistan, Azerbaijan, Kazakhstan, Kyrgyzstan, and Uzbekistan – where authorities and administrative bodies openly persecute individuals for their political views, are looking at moving abroad. For them, this is no longer merely a quest for employment, education, or a more comfortable lifestyle. For a significant number, the question is far more stark: just how safe is it for them to remain in their homeland or, indeed, to return there? Criminal or administrative prosecution, political and civic activism, publicly voiced dissent, journalism, human rights advocacy, conflicts with state entities, religious convictions, or specific circumstances related to military service – any of these can compel an individual to seek international protection. Yet, the core truth must be established from the very outset: Asylum is not a standard immigration scheme, nor is it a universal shortcut to a residence permit or a second passport. It is a mechanism of international protection designed solely for individuals who harbour a well-founded fear of persecution in the state of their nationality. Who can claim international protection? The bedrock of the modern protection system remains the 1951 Geneva Convention Relating to the Status of Refugees and its 1967 Protocol. Broadly speaking, it concerns an individual who is outside their country of nationality and possesses a well-founded fear of being persecuted for reasons of race, religion, nationality, membership of a particular social group, or political opinion. Consequently, a mere desire to leave one’s homeland is patently insufficient. A general disagreement with the political climate of a country does not suffice either. What must be established is whether an individualised risk exists for that specific person, how severe that risk is, what triggers it, and whether it can be substantiated. The current situation in these states makes such an assessment particularly pressing. For instance, in December 2025, the European Union Agency for Asylum (EUAA) published an updated report focusing on the terrorist state of Russia, entitled ‘The Russian Federation: Country Focus’. This document examines in meticulous detail the restrictions on political activity and freedom of expression, the clampdown on opposition activists, journalists, and human rights defenders, as well as matters concerning military service. This does not, however, imply an automatic right to asylum for citizens of these countries. Every single case is assessed on its individual merits. The question that matters is not ‘Where should I go?’ This is precisely where the conversation usually starts: ‘Which country is the best to go to?’ ‘Where is it easier to obtain refugee status?’ ‘Can I go to the UK, the US, Canada, or Europe?’ However, professional counsel must begin with an entirely different question: What exactly happened to the individual, and why would returning to their country of nationality pose a genuine danger to them? Only once this has been clarified does it make sense to discuss potential host nations and procedures. Legislation, application processes, the handling of specific case categories, rules of evidence, timeframes, family reunification opportunities, and the consequences of a refusal vary significantly across different states. Therefore, a country should not be chosen simply on the basis of ‘I like it there’ or ‘I have acquaintances there’. The entire scenario must be evaluated comprehensively. What we analyse before the procedure begins The first stage of our work involves completing a questionnaire. This constitutes a thorough case analysis. We need to ascertain: · What exactly happened to the individual; · Who the source of the threat or persecution is; · Whether there have been detentions, searches, summonses for interrogation, or administrative and criminal proceedings; · Whether threats have been directed at the individual or their family members; · Whether the actions of state bodies are linked to political opinions, civic activism, religion, membership of a particular group, or other circumstances relevant to international protection; · Whether the individual sought protection within their own country, and what the outcome was; · Whether there are documents or other objective pieces of evidence confirming what transpired; · What occurred immediately prior to departure; · What has happened since leaving the country; · How consistent and well-evidenced the narrative is as a whole. Occasionally, such an analysis reveals solid grounds for immediate action. In most instances, however, a case requires further preparation, as the available facts may not be substantial enough to guarantee a positive outcome. Evidence is what counts When an application is considered, authorities assess not only what the individual recounts, but also how closely their narrative aligns with documents, facts, and objective country-of-origin information. Depending on the specific situation, evidence may comprise: Documents from criminal or administrative proceedings, summonses, publications, correspondence, formal complaints and appeals, records of professional or civic activities, and a wealth of other materials. Crucially, the objective of this preparation is not to amass as much paperwork as possible. This is a vital distinction. One must understand precisely which circumstance each document proves, and how all the evidence fits together into a single, cohesive narrative of persecution. In asylum cases, the applicant's credibility is of fundamental importance. A distinct issue: criminal prosecution and extradition Some of our clients approach us after a criminal case has been launched against them in their home country, or upon discovering they are on a wanted list. Such scenarios demand exceptionally careful evaluation. A criminal case in itself does not automatically warrant asylum. The state reviewing the application will endeavour to determine whether this is a conventional prosecution for an actual crime, or whether criminal law is being weaponised to persecute the individual on political or other protected grounds. Consequently, criminal prosecution documents, the substance of the charges, the circumstances under which the case arose, the actions of the authorities, and general data on how the relevant legal norms are applied can be of critical significance. Asylum and extradition procedures are legally intertwined, yet they remain separate processes. If there is a risk of an international warrant or if extradition proceedings have already commenced, the strategy must be formulated with both procedures in mind. In these circumstances, losing time is particularly dangerous. Why a second passport does not automatically solve the problem At times, individuals expect to first acquire citizenship or a residence permit in another country, believing that their safety concerns are thereby resolved. This is not always the case. Holding a second passport, a residence permit, or any other immigration status does not, by itself, answer the pivotal question: does a risk of persecution still exist, and what protection does the individual have against being returned to the state where they fear such persecution? Therefore, in complex cases, one must analyse not only the immigration status but also the potential international protection frameworks, extradition risks, and the ways in which law enforcement agencies of different states interact. What our work entails Our team have been actively engaged in international protection matters from 1999 to the present day. Over this period, we have handled cases involving refugee status and other forms of protection across Europe, the UK, the US, Canada, and Australia. Our job is not to sell a client an attractive promise. We help them grasp their true situation and prepare rigorously for the procedure. Our work comprises: · A preliminary assessment of the grounds for asylum; · An analysis of the risks and vulnerabilities within the case; · Discussions regarding the most suitable country and procedure; · The systematisation of events and documentation; · The preparation of the evidentiary base; · In-depth preparation for interviews with migration authorities; · Liaison with specialised lawyers in the country handling the case; · Supporting the applicant through various stages of the process, including court hearings. Preparation for the interview is especially critical. The applicant must have an excellent command of their own story, understand the chronology of events, and be able to answer questions precisely. This is not about memorising ‘correct answers’. On the contrary, an artificially coached narrative easily triggers suspicion and further scrutiny. The goal is to enable the individual to present what truly happened to them in a clear, consistent, and fully documented manner. When to seek a consultation The sooner, the better. Ideally, this should take place before the situation becomes critical, or before you have even arrived in the country where you intend to seek protection. If an individual senses that pressure is mounting, or notices clear signs of persecution and other circumstances that cause genuine dread regarding future developments, it is prudent to evaluate potential options well in advance. If international protection does indeed prove to be a well-founded path, early preparation helps avert a multitude of costly errors. Where to begin An initial consultation commences with an exhaustive analysis of the scenario. We need to ascertain: 1. What has transpired; 2. When it occurred; 3. Why the individual believes they are in jeopardy; 4. What evidence currently exists; 5. Where the individual is presently located; 6. Which countries they are considering; 7. What the circumstances of their family members are. Only upon clarifying these points can we discuss the prospects of the case, potential complications, and the subsequent course of action. The core principle of our work is straightforward: First, objectively assess the grounds – only then make a decision regarding the procedure. This is because in asylum cases, what truly matters is not a hollow promise of success, but the quality of preparation, the credibility of the narrative, the weight of the evidence, and professional engagement with the individual’s specific situation.

Як насправді працює статус біженця: міфи про «другий паспорт», ризики екстрадиції та реальність після 2014 і 2022 років З 2000 року я неодноразово роз'яснював механізми набуття статусу біженця та аналізував імміграційні програми різних країн. Ми оцінювали їх за критеріями зручності, швидкості виїзду, вартості, ризиків та можливостей для інтеграції всієї родини на новому місці. Вся справа в принципах, на яких базується будь-яка імміграція. Проте за останні роки правила гри на світовій арені кардинально змінилися. Життя мільйонів людей, навіть тих, хто проживає далеко за межами України, чітко розділилося на три етапи: до 2014 року, період після початку окупації та сувора реальність після 24 лютого 2022 року. Хронологія закручування гайок: від 2014 до 2022 Для багатьох іноземних громадян (передусім мешканців країн колишнього соцтабору та снд) перші тривожні дзвіночки пролунали в березні 2014 року. Саме тоді, з початком гібридної агресії та окупації українських територій, у їхніх власних державах увімкнувся режим прискореного придушення свобод. Стало очевидним, що правові механізми всередині цих країн починають стрімко деградувати, а тиск на бізнес та цивільне суспільство посилюється. Проте справжня катастрофа правових систем відбулася 24 лютого 2022 року. Повномасштабне віроломне вторгнення остаточно зняло всі маски. Життя суттєво погіршилося: репресивні апарати як держави-агресора так в ряде інших країнах, які підтримують війну в Україні - отримали карт-бланш. Те, що раніше здавалося відносно мирним (хоч і складним) існуванням, перетворилося на зону тотального ризику. Сьогодні чимало громадян, які опинилися під ударом системи, розраховують на стандартні імміграційні програми. Проте навіть за наявності підстав вони вимагають тривалого очікування. Коли часу немає і рахунок іде на дні, єдиним легальним інструментом швидкого переїзду та захисту стає набуття статусу біженця. Ця програма заснована на Женевській конвенції 1951 року та Протоколі 1967 року. Вони дають законне право на захист в іншій країні, якщо на батьківщині (у державі громадянської належності) особі загрожують органи влади. Якщо погрози несуть реальну небезпеку тривалого ув'язнення або фізичної розправи над людиною чи її родиною, часу на збір документів немає — потрібно просто негайно шукати шляхи відходу. Ілюзія «безпечного закордону» та пастка другого паспорта До війни мені регулярно телефонували з питаннями про статус біженця в ЄС, США, Канаді, Австралії навіть Японії. Зараз ця тема знову у тренді. Розмова зазвичай починається класично: «Хочемо емігрувати з родиною — швидко, безпечно й недорого». На запитання про вибір країни люди найчастіше називають місця, де колись були туристами, або держави, які у всіх на слуху. Проте під час детальної розмови з'ясовується, що у людини виникли серйозні проблеми зі специфічними структурами на батьківщині. Використовуючи владні повноваження, ці органи банально «віджимають» бізнес або змушують людину мовчати. Людині штучно «шиють» кримінальну справу, і ось вона вже під загрозою арешту. Впевнений, кожен, хто читає цю статтю, згадає не один десяток таких прикладів зі свого життя чи досвіду знайомих. Природно, що людина шукає «запасний аеродром». У хід ідуть інтернет-поради, знайомі та «авторитетні» юристи. Проте про реальну небезпеку багато хто згадує лише тоді, коли за кордоном їх затримують місцеві правоохоронці для подальшої екстрадиції. Важливо пам'ятати: Поняття екстрадиція, депортація, видворення та висилка — це абсолютно різні правові процедури з різними юридичними наслідками. Якщо у біженця відоме прізвище (на кшталт, Каспаров, Ходорковський чи Чичваркін), процес екстрадиції буде публічним та ускладненим. Але якщо ви звичайна людина, наявність лише одного паспорта чи навіть дозвілу на проживання/постійне місце проживання в іншій країні, не врятує вас від видачі у «теплі та липкі руки» силовиків із вашої батьківщини. Навіть наявність другого громадянства (іншого паспорта) в ряде випадків не гарантує безпеки. Міжнародний розшук часто використовують як інструмент жорсткого тиску. Під час затримання правоохоронці іноземної держави ідентифікуватимуть вас насамперед як громадянина тієї країни, яка оголосила вас у розшук. Другий паспорт чиновники можуть просто проігнорувати, а процедура перебування в депортаційному центрі в очікуванні суду, не додає оптимізму. Нова реальність: анулювання куплених паспортів у ЄС Слід враховувати, що після подій 2022 року імміграційні служби країн світу почали вкрай жорстко перевіряти підстави набуття громадянства. Цей процес лише прискорюється. Ми вже маємо підтверджену інформацію, що такі країни, як Румунія, Угорщина, Болгарія та Польща, самостійно позбавляють громадянства осіб, чиї первинні документи (наприклад, архіви про коріння) викликають сумніви або не підтверджуються повторно. (https://www.pravda.com.ua/news/2026/04/24/8031628/), (https://www.pravda.com.ua/eng/news/2025/12/24/8013189/), (https://www.eurointegration.com.ua/news/2025/11/25/7225687/) Повторні перевірки та «дозапити» стали звичайним явищем. Жоден європейський чиновник не хоче мати особистих проблем у ЄС, з Інтерполом чи Європолом. Які наслідки? Людину поміщають до депортаційного центру або в'язниці, звідки вона буде відправлена на батьківщину. Опинившись у такій пастці, заявити про себе як про біженця на підставі Женевської конвенції стає майже неможливо. А якщо між країнами підписано двосторонню угоду про правову допомогу, процес екстрадиції відбувається миттєво. Багато хто вважає, що можна захищатися дистанційно, перебуваючи за кордоном. Але вони забувають, що для системи на батьківщині вони є «злочинцями-утікачами» у міжнародному розшуку. Заочний захист малоефективний, адже слідчі дії просто заморожуються до моменту вашого затримання. Тому дорогоцінний час після вимушеного та термінового від'їзду потрібно використовувати з розумом, а не чекати на арешт. Що робити та як захиститися? У світі є багато країн, де можна попросити притулок. Проте перш ніж запускати процедуру, необхідно чітко розуміти: · Де існує найвища ймовірність отримати бажаний статус? · Яка країна дає максимальні гарантії невідворення (невидачі) заявника? · Де Ви та ваша родина зможете найшвидше адаптуватися та інтегруватися з найменшими втратами? Саме на вирішенні цих завдань будується наша робота. Спираючись на те, що заявляє сам шукач притулку, за умови правильного підходу до формування історії переслідування та збору доказової бази, можна законно уникнути екстрадиції. Головне завдання — чітко, обґрунтовано, мовою фактів, довести, що існує реальна, а не уявна загроза вашому життю, здоров'ю чи свободі. Наш досвід: більш ніж 27 років професійного захисту людей Ми команда повноцінно працюємо у сфері набуття статусу біженця з 1999 року й до сьогодні. Наприкінці 90-х років минулого століття та на початку нульових років цього століття видавався відомий «Практичний довідник з імміграції», який уже став справжньою класикою. Цей посібник розроблявся та видавався з урахуванням саме нашого практичного досвіду в питаннях міжнародного захисту. Навіть під час війни ми продовжуємо допомагати людям отримувати саме статус біженця (наголошу: для оформлення звичайного тимчасового гуманітарного статусу наша допомога вам не потрібна). Такого глибокого теоретичного та практичного досвіду у питаннях гарантованого набуття статусу біженця на території колишнього СРСР не має жодна інша імміграційна компанія чи профільний спеціаліст. За більш ніж 27 років успішної практики ми допомогли отримати статус біженця понад 100 сім'ям у країнах Європи, США, Канаді та Австралії. Людина, яка звертається до нас, завжди отримує вичерпну, актуальну та перевірену інформацію як щодо самої процедури, так і щодо супутніх юридичних нюансів. На відміну від багатьох інших, ми супроводжуємо весь процес: не лише до моменту вашого виїзду, а й безпосередньо в іноземній державі під час очікування рішення, (в тому числі при розгляді справи в суді) а в ряді випадків — і після офіційного набуття статусу біженця. How Refugee Status Actually Works: The Myth of ‘Second Passports’, Extradition Risks, and the Reality Post-2014 and 2022 Since 2000, I have frequently analysed the mechanics of acquiring refugee status and evaluated immigration programmes across various jurisdictions. Over the years, our focus has remained on assessing these options based on practical convenience, relocation speed, financial costs, potential risks, and long-term integration prospects for the entire family in a new country. Immigration processes are invariably governed by strict foundational principles. However, over the past few years, the global landscape has undergone a fundamental shift. The lives of millions of people—including those residing far beyond the borders of Ukraine—have been starkly divided into three distinct eras: life before 2014, the period following the initial occupation, and the harsh reality after 24 February 2022. The Timeline of State Repression: From 2014 to 2022 For many foreign nationals, particularly residents of former Soviet republics and the CIS, the first warning signs appeared in March 2014. With the onset of hybrid aggression and the occupation of Ukrainian territories, their home states accelerated a systematic crackdown on civil liberties. It became clear that domestic legal frameworks were rapidly deteriorating, while pressure on private businesses and civil society began to mount. The definitive collapse of these legal systems occurred on 24 February 2022. The full-scale, unprovoked invasion stripped away any remaining illusions. The situation deteriorated severely as the repressive apparatuses of both the aggressor state and a number of other countries supporting the war in Ukraine were granted unprecedented powers. What had previously seemed a relatively stable, if complicated, existence abruptly transformed into a high-risk environment. Today, many individuals targeted by these systems mistakenly rely on standard immigration channels. Yet, even when valid grounds exist, these pathways involve prolonged waiting periods. When time is short and every day counts, the only legitimate instrument for rapid relocation and immediate protection is acquiring refugee status. This avenue is governed by the 1951 Geneva Convention and the 1967 Protocol. They grant a lawful right to protection in a foreign country if an individual faces genuine threats from the authorities in the state of their nationality. When these threats pose a real danger of lengthy imprisonment or physical violence against the individual or their family, there is simply no time to gather standard documentation—one must find an immediate escape route. The Illusion of a ‘Safe Haven’ and the Second Passport Trap Before the war, I regularly received enquiries regarding refugee status in the EU, the UK, the US, Canada, Australia, and even Japan. Today, this topic is highly relevant once again. Conversations usually begin in a predictable manner: “We want to emigrate with the family—quickly, safely, and affordably.” When asked about their preferred destination, people usually name countries they have previously visited as tourists or nations that are constantly in the headlines. However, a closer look at these cases reveals that the individual faces severe trouble with highly specific governmental structures back home. Abuse of power is widespread; these entities routinely seize private businesses or force individuals into silence by fabricating criminal cases. Anyone reading this can likely recall dozens of such examples from their own experience or from acquaintances. Naturally, the individual searches for a ‘back-up plan’. They turn to internet forums, personal contacts, and seemingly influential lawyers. However, many only realise the true scale of the danger when they are detained by local law enforcement abroad for subsequent extradition. Crucial to Remember: The terms extradition, deportation, removal, and expulsion represent completely distinct legal procedures with vastly different judicial consequences. If the refugee bears a high-profile surname (such as Kasparov, Khodorkovsky, or Chichvarkin), the extradition process becomes highly publicised and legally complex. But if you are an ordinary citizen, holding a single passport or a standard temporary or permanent residence permit in a foreign country will not shield you from being handed straight over to the harsh custody of law enforcement from your homeland. Even holding dual citizenship (a second passport) offers no guarantee of safety in a number of cases. International arrest warrants are frequently weaponised as tools of severe pressure. Upon detention, foreign law enforcement agencies will identify you primarily as a citizen of the state that issued the warrant. Foreign officials may simply ignore your second passport, and spending months in a detention centre awaiting a court ruling is hardly a cause for optimism. The New Reality: Revocation of Purchased EU Passports It is vital to recognise that following the events of 2022, immigration authorities worldwide have drastically tightened their scrutiny over the grounds on which citizenship was acquired. This trend is only accelerating. We now have verified reports that countries such as Romania, Hungary, Bulgaria, and Poland are independently revoking the citizenship of individuals whose original supporting documents (such as archival records regarding ancestry) raise doubts or fail subsequent verification. (https://www.pravda.com.ua/news/2026/04/24/8031628/), (https://www.pravda.com.ua/eng/news/2025/12/24/8013189/), (https://www.eurointegration.com.ua/news/2025/11/25/7225687/ European investigations and law enforcement reports clearly illustrate the dismantling of large-scale corruption networks that falsified lineage data to legalise third-country nationals. Re-investigations, the annulment of illegally issued passports, and additional formal audits have become standard practice, as no European civil servant is willing to face personal liability within the EU, or trouble with Interpol and Europol. What are the consequences? Individuals are being stripped of their residency rights on a mass scale and placed in deportation centres or prisons. Recent precedents demonstrate that even staying in leading EU nations offers no protection from arrest; organizers and participants of such fraudulent schemes are being successfully extradited from Germany without the right to bail. Once caught in this trap, claiming asylum under the Geneva Convention becomes virtually impossible. Furthermore, if the two nations share a bilateral legal assistance treaty, the extradition process is executed swiftly. Many believe they can mount a legal defence remotely from abroad. They overlook the fact that within their home jurisdiction, they remain fugitives from justice on international wanted lists. A remote defence is largely ineffective, as domestic investigative proceedings are simply frozen until the moment of arrest. Therefore, the precious time following a forced and urgent departure must be utilised wisely, rather than waiting around for an arrest. How to Proceed and Secure Protection There are numerous countries worldwide where one can seek asylum. However, before initiating the procedure, you must clearly understand: · Where is the probability of securing the desired status highest? · Which country offers the strongest guarantees against refoulement (forced return or extradition)? · Where can you and your family adapt and integrate most rapidly with minimal disruption? Our professional practice is built precisely on resolving these challenges. By carefully structuring the applicant's asylum narrative and meticulously compiling a robust evidentiary base, we can lawfully help you avoid extradition. The primary goal is to demonstrate—clearly, articulately, and through hard facts—that a genuine, rather than perceived, threat to your life, health, or liberty exists. Our Track Record: More Than 27 Years of Professional Defence We are a team that has been fully operational in the field of refugee status acquisition from 1999 to the present day. In the late 1990s and early 2000s, the renowned “Practical Guide to Immigration” was published, which has since become an absolute classic in the field. This handbook was designed and compiled based specifically on our firsthand practical experience in international protection. Even amid ongoing global conflicts, we continue to assist individuals in securing specifically refugee status (please note: our assistance is not required for obtaining standard, state-provided temporary humanitarian protection). Such extensive theoretical and practical expertise in guaranteeing refugee status is unmatched by any other immigration firm or independent specialist across the post-Soviet space. Over more than 27 years of successful practice, we have successfully secured refugee status for more than 100 families across Europe, the UK, the US, Canada, and Australia. Clients who turn to us always receive comprehensive, up-to-date, and verified insights regarding both the core procedure and any peripheral legal nuances. Unlike many others, An end-to-end service is provided: we guide you not only up to the point of your departure but also handle your case directly within the destination state while you await a decision (including during the judicial review of the case in court)—and, in a number of instances, even after your refugee status has been officially granted.

EU countries issued a record 3.9 million residence permits last year EU countries issued a record number of residence permits in 2025, up 10% on the year, driven mainly by employment and family reunification. Migration remains one of Europe's most politically contested issues, yet EU countries issued more first residence permits to non-EU citizens last year than in any year since records began in 2008. According to Eurostat, around 3.9 million first residence permits were issued across the EU in 2025, a 10.1% increase, or 355,350 more permits, compared with 2024. Among new permits issued in 2025, employment led the way, at 33.6% of the total, up 16.1% on the year. Family reunification followed, up 14.1% to 28.1%, and education grew 9% to reach 15.5%. Only one category shrank: permits for other reasons, including international protection, fell 0.9%. Spain, where family reunification leads the way Spain led the EU for first residence permits in 2025, issuing 635,438 — some 16.5% of the bloc's total. Its numbers were driven overwhelmingly by family reunification, not new labour migration. The country issued 275,869 family-related permits, more than any other EU country. These made up 43.4% of all Spanish permits. Moroccans were the largest group to receive family-related permits EU-wide, and more than half of those, 51.7%, were issued in Spain. Spain was also the most popular destination for Moroccan citizens overall (43.8%), reflecting long-established migrant communities, as well as historical and linguistic links that also draw large numbers of Venezuelans, Colombians and Peruvians to the country. Employment was Spain's second-largest category, with around 115,040 work-related permits, the third-highest in the EU behind Poland and Portugal. Education followed, with 105,419 permits issued to international students, again the third-highest in the bloc, behind France and Germany. Germany, Poland and the rest of the top five A small group of EU countries issued the vast majority of new permits. Behind Spain, the next largest issuers were Germany (605,292, 15.7%), Poland (467,314, 12.1%), Italy (433,099, 11.2%), and France (377,462, 9.8%). Together, these five countries accounted for almost two-thirds of all first permits issued in the EU last year. Malta issued by far the highest number of permits relative to its population, at 57 for every 1,000 people, followed by Cyprus (47) and Portugal (27), against an EU average of just 9. At the other end, Slovakia, Czechia, Romania, Estonia and Bulgaria each issued only 4 permits per 1,000 residents, the lowest ratios in the bloc. Not every country saw numbers rise. Croatia recorded the sharpest drop, down 43.3% compared with 2024, followed by Greece, down 20.6%, and Austria, down 15.5%. At the other end, Portugal saw the steepest increase of any EU country, with permits more than doubling, up 154.9%, though its total of 310,639 remained well below Spain's. Elsewhere in the EU, the leading reason for a permit varied sharply. Poland and Portugal issued the most employment-based permits overall, 318,186 and 240,523 respectively, driven mainly by Ukrainian, Belarusian and Brazilian workers. Germany issued the most permits to Indian citizens, largely for work and study, while France and Germany led the EU for education-related permits, with 118,404 and 112,500 respectively. Ukrainians top the nationality list, concentrated in Poland By nationality, Ukrainians received more first residence permits than any other group in the EU, 335,096 in total, 8.7% of all permits issued. The vast majority were granted in a single country. Poland issued 72% of all permits given to Ukrainian citizens, and 87% of those given to Belarusians, most of them for employment. Ukrainians and Brazilians were in fact the two nationalities granted the most employment-related permits in the EU. Both were also similarly concentrated in one destination. Some 86.3% of all employment permits for Ukrainians were issued by Poland, while 90.3% of those for Brazilians were issued by Portugal. Джерело

Безвіз за новими правилами: чому українцям можуть відмовити у дозволі в'їзду до Євросоюзу Євросоюз готується до запуску системи ETIAS (European Travel Information and Authorization System) — електронної платформи попередньої перевірки для громадян країн із безвізовим режимом (включаючи Україну). Отримання дозволу стане обов'язковою умовою для короткострокових поїздок до Європи, пише Travel to Europe. Так, заявку відхилять, якщо мандрівник: • Використовував документ, який значиться в базі SIS як загублений, вкрадений чи недійсний. • Представляє загрозу безпеці, створює ризик нелегальної міграції або високий епідеміологічний ризик. • Має чинний запис у SIS про відмову у в'їзді. • Не надав запитані документи у строк або пропустив призначену співбесіду. Важливо: Наявність схваленого ETIAS не дає 100% гарантії перетину кордону. Фінальне рішення ухвалюють прикордонники під час перевірки паспорта. Коли дозвіл можуть анулювати? ETIAS можуть відкликати після видачі, якщо зміняться умови його отримання. Помилки даних (наприклад, в імені або номері паспорта) також можуть створити проблеми на кордоні. У разі відмови або скасування заявник одержує повідомлення з причинами та інструкцією з оскарження. Запуск системи неодноразово переносився через технічні складнощі з інтеграцією супутньої системи в'їзду-виїзду (EES). Після повноцінного старту оформлення онлайн-анкети стане обов'язковим для всіх безвізових поїздок до ЄС. Як писали «ФАКТИ», з осені минулого року на кордонах країн-членів ЄС почала впроваджуватись нова система в'їзду-виїзду для громадян третіх держав (EES). З того часу на кордонах у іноземців, зокрема й українців, почали збирати біометричні дані (відбитки пальців, зображення обличчя). Джерело

Рейтинг найкращих країн для життя у 2026 році Світовий рейтинг найкращих країн для життя у 2026 році очолила Естонія, випередивши Сінгапур і Малайзію. Загалом до першої двадцятки увійшли одразу 10 європейських держав. Про це свідчить дослідження Rumavi, пише Visual Capitalist. Аналітики оцінювали країни за 24 показниками, серед яких фінанси, якість життя, здоров’я, безпека, стабільність і можливості для переїзду та розвитку. Найкращі країни світу для життя Лідером рейтингу стала Естонія, яка отримала високі оцінки за безпеку та умови для облаштування життя. Країна також має розвинену стартап-екосистему, сильні державні інституції та низький рівень безробіття серед молоді. Друге та третє місця посіли Сінгапур та Малайзія. ТОП-10 найкращих країн для життя: Естонія; Сінгапур; Малайзія; Португалія; Тайвань; Литва; Гонконг; Сент-Кітс і Невіс; Чехія; Мальта. Європа загалом показала сильний результат — 10 із 20 найкращих країн розташовані саме на цьому континенті. Водночас США опинилися лише на 107-му місці. Країна поступилася Канаді, Великій Британії, Індії та Бразилії. Де жити найгірше Африканські держави домінують у рейтингу найгірших для життя — 13 із 20 країн з найнижчими результатами розташовані на цьому континенті. Найгіршими країнами для життя визнали: Афганістан; Ємен; Південний Судан; Нігер; Чад; Центральноафриканська Республіка; Сомалі; Північна Корея; Малі; Сирія. Низькі результати цих країн пов’язують із політичною нестабільністю, авторитарним управлінням, слабкими державними інституціями, проблемами з безпекою, охороною здоров’я та захистом прав власності. Джерело

Ця країна Європи завершить тимчасовий захист для українців раніше, ніж ЄС Уряд Норвегії ухвалив рішення про те, аби продовжити тимчасовий захист для українців до кінця наступного, 2027 року. Це на три місяці менше, ніж дата, що затвердили в ЄС. Міністерка праці Норвегії Керсті Стенсенг розповіла, що уряд країни продовжить тимчасовий захист до кінця 2027 року. Та українці, які перебувають на захисті, можуть подати заявку на отримання посвідки на проживання, пише норвезький мовник NRK. Втім, для цього біженці повинні відповідати кільком умовам. Як українці в Норвегії можуть отримати посвідку на проживання? Передусім українці, що претендують на посвідку на проживання, повинні мати певний дохід – щороку заробляти принаймні 400 тисяч крон, тобто приблизно 36 тисяч євро. Ті, хто прибув до Норвегії до 16 вересня включно та отримав дозвіл на тимчасовий захист, можуть подати заявку. Ті, хто прибули після сьогоднішнього дня, тобто 17 вересня, не підпадають під дію урядової пропозиції, Окрім того, уряд Норвегії, за її словами, прагне, аби більше людей знаходили роботу в країні. Також там розглядають можливість того, що тимчасовий захист для українців потрібно буде продовжити і після 2027 року. Схема не закінчиться у 2027 році, і це забезпечує досить хорошу передбачуваність, – повідомила Стенсенг. До слова, 17 вересня Норвегія також уклала угоду про виділення 1 мільярда крон через інструмент ЄС Ukraine Facility. Ці гроші відправлять на підтримку органів влади України, аби вони могли й надалі надавати критично важливі послуги та проводити реформи. Джерело

Німеччина почне отримувати дані про українські рахунки: що потрібно знати до 30 вересня Українські банки в межах міжнародного автоматичного обміну фінансовою інформацією передаватимуть дані про рахунки осіб, які є податковими резидентами Німеччини. Йдеться про систему CRS — Common Reporting Standard, повідомляє Ausnews.de. Для українців, які живуть у Німеччині та мають рахунки в українських банках, це означає, що інформація про такі рахунки та окремі доходи за ними може автоматично потрапляти до німецьких податкових органів. Що таке CRS CRS — міжнародний стандарт автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки між державами. У межах цієї системи фінансові установи визначають податкову резидентність клієнта та передають передбачені стандартом дані своїм податковим органам, які надалі обмінюються інформацією з відповідною країною. Сам факт наявності рахунку за кордоном не є порушенням. Ризики можуть виникати, якщо людина повинна була повідомити про активи або доходи, але не зробила цього. Які дані можуть передавати За інформацією видання, обмін може охоплювати: ім'я та прізвище власника рахунку; адресу проживання; дату народження; податкові номери; інформацію про фінансову установу; номер рахунку; залишок коштів на кінець звітного періоду; окремі види доходів, зокрема проценти, дивіденди та інші виплати. Таким чином, німецькі податкові органи зможуть зіставляти отримані дані з інформацією, яку людина зазначає у своїй податковій звітності. Що це означає для отримувачів соціальної допомоги Окрема увага — українцям, які отримують у Німеччині Bürgergeld, Grundsicherung або виплати за AsylbLG. Під час призначення таких виплат заявник має повідомляти компетентні органи про майно та фінансові ресурси у випадках, передбачених правилами відповідної програми. Тому за наявності рахунку в Україні варто перевірити, чи була інформація про нього належним чином надана Jobcenter або Sozialamt, якщо це було обов’язковим. Якщо приховані активи або доходи вплинули на право на соціальну допомогу чи її розмір, відомство може вимагати повернення надміру отриманих коштів, а в окремих випадках можливі й додаткові санкції. Що робити тим, хто працює або веде бізнес Для тих, хто є податковим резидентом Німеччини та отримує доходи через українські рахунки, значення має не лише сам рахунок, а й доходи за ним. Зокрема, проценти за депозитами та інші доходи, які підлягають декларуванню в Німеччині, необхідно правильно відображати у податковій декларації Steuererklärung. Що варто перевірити вже зараз Власникам рахунків в українських банках варто переконатися, що банк має актуальні дані про: адресу проживання; країну податкової резидентності; податковий номер; інші відомості, необхідні для CRS-звітності. Особливо це стосується тих, хто після переїзду до Німеччини не оновлював інформацію у своєму українському банку. Також варто перевірити, чи всі доходи та активи, які потрібно було задекларувати або повідомити німецьким органам, були зазначені коректно. Що це означає Автоматичний обмін у межах CRS суттєво зменшує можливості приховувати закордонні фінансові рахунки від податкових органів. Для українців у Німеччині сам факт наявності рахунку в Україні не створює проблем. Значення має те, чи правильно визначена податкова резидентність, чи задекларовані доходи та чи виконані вимоги щодо повідомлення про активи при отриманні соціальної допомоги. Джерело