fregat222

Українці в Польщі можуть отримати новий статус: що для них зміниться Нова посвідка дає право на проживання в Польщі протягом трьох років, але після її отримання частина переваг тимчасового захисту припиняється Українці, які перебувають у Польщі під тимчасовим захистом і мають статус PESEL UKR, можуть оформити спеціальну посвідку на проживання CUKR. Вона підтверджує дозвіл на тимчасове проживання в країні строком на три роки. Подати заяву можна виключно в електронній формі через портал MOS. Про це повідомляє Управління у справах іноземців Польщі. CUKR – це посвідка на тимчасове проживання на спеціальних умовах для людей, які користуються тимчасовим захистом і вирішили перейти на інший тип легалізації перебування. Після отримання документа статус UKR у реєстрі PESEL змінюється на CUKR. Хто може отримати CUKR Оформити посвідку можуть українці, які відповідають установленим умовам щодо перебування в Польщі та безперервності статусу UKR. Водночас отримання CUKR не є автоматичним. Людина має самостійно подати заяву та пройти процедуру оформлення посвідки. Заявки приймають до 4 березня 2027 року. Що дає нова посвідка Головна перевага CUKR – можливість легально проживати в Польщі протягом трьох років на підставі дозволу на тимчасове проживання. Власники CUKR отримують повне право на роботу в Польщі та можуть вести підприємницьку діяльність. Також вони можуть подорожувати країнами Шенгенської зони до 90 днів протягом кожних 180 днів. Час проживання в Польщі на підставі CUKR також враховується під час отримання дозволу на постійне проживання довгострокового резидента ЄС. Які права можна втратити Перехід на CUKR означає припинення тимчасового захисту. Тому людина більше не користуватиметься частиною прав і пільг, які безпосередньо пов’язані зі статусом UKR. Зокрема, після зміни статусу потрібно враховувати, що CUKR – це вже не тимчасовий захист, а звичайний дозвіл на тимчасове проживання на спеціальних умовах. Водночас право на роботу та підприємницьку діяльність зберігається. Важливо також, що після отримання CUKR діятимуть інші правила перебування за кордоном. Якщо власник посвідки залишить Польщу більш ніж на шість місяців, він може втратити дозвіл на тимчасове проживання. Крім того, про зміну місця проживання необхідно повідомляти воєводу, який видав посвідку, протягом 15 робочих днів. Що буде зі статусом UKR Після отримання посвідки CUKR статус UKR у реєстрі PESEL змінюється на CUKR. Якщо ж людина не отримає саму посвідку протягом 60 днів після повідомлення воєводського управління про можливість її отримання, документ буде анульований, а статус UKR не зміниться. Таким чином, CUKR дає українцям у Польщі більш стабільну підставу для проживання на три роки, але водночас означає вихід із режиму тимчасового захисту. Тому перед поданням заяви варто врахувати не лише переваги посвідки, а й права, які були пов’язані саме зі статусом UKR. Варто нагадати, що міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський закликав країни Європейського Союзу вислати значну частину російських дипломатів. За його словами, серед представників РФ у країнах блоку є люди, які виконують завдання, несумісні з дипломатичним статусом. Джерело

Why so many countries want to join the EU, except Europe’s richest Nine candidate countries are racing to get into the European Union. Three of Europe’s wealthiest democracies are doing everything they can to stay out. Is the EU’s pull weaker on the continent’s richest? Ukraine and Moldova have finished screening their laws against the EU rulebook. Montenegro has closed 18 of its 33 negotiating chapters, chasing a self-declared “28 by 28” target for membership. Albania hopes to conclude talks by 2027. Each of these candidates is poorer, less institutionally secure, or closer to Russia’s borders than Iceland will ever be, and all want in. Iceland, richer and more stable than most existing EU member states, said no. On 29 August, voters rejected reopening accession talks by 52.8 percent to 47.2 percent. Iceland remains in the European Economic Area and the Schengen Area, tied to the single market as before. It just didn’t want to become something more. Why Iceland said no For candidate countries, EU membership is transformative. “The benefits of EU membership are different for wealthy, already integrated countries,” says Tinatin Akhvlediani, head of the enlargement programme at the Centre for European Policy Studies (CEPS). Aspirants like Ukraine or Montenegro gain a geopolitical anchor, access to funds, and a reform framework that makes backsliding politically costly. Iceland already had most of the economic case covered through the EEA and its security guaranteed by NATO. What remained on the table was mostly political: a seat in Brussels’ institutions in exchange for pooling more sovereignty. “These benefits are less tangible to voters than economic convergence or democratic consolidation,” Akhvlediani says. “For countries that already have prosperity, stability and market access, the EU has to make a stronger political case for membership.” Iceland is the test case for that argument, and by her own account, the EU did not make it convincingly enough. The “yes” campaign had real arguments to work with. An 8 percent central bank interest rate, against 2.25 percent at the ECB, and mounting Arctic tensions since Donald Trump revived talks of acquiring Greenland. It wasn’t enough. Even the security argument, which brought Iceland’s EU question back onto the political agenda in the first place, couldn’t close the gap on its own. “Security concerns helped bring Iceland’s EU question back onto the agenda, particularly given the shifting transatlantic relationship, Russia’s ongoing war in Ukraine and the Arctic increasingly becoming contested,” Akhvlediani says. “But security alone was not enough to win the referendum.” What tipped Icelanders toward no, almost everyone agrees, was fish. Around 90 percent of the country’s fishing companies opposed membership outright, unwilling to submit their waters to the EU’s Common Fisheries Policy. Akhvlediani calls fisheries “not just an economic sector” in Iceland but something “closely linked to national identity.” That, she argues, is why the “no” campaign won: “voters ultimately weigh geopolitical risks against very concrete private and domestic interests. For Iceland, fisheries and sovereignty were more immediate and politically salient than the broader strategic argument for deeper European integration.” Mika Aaltola, a Finnish MEP with the centre-right EPP group, extends the same logic to farming. Icelandic sheep, dairy and greenhouse production survive “behind high tariff walls” that EU rules would reshape. “Primary production in a harsh environment is existential,” he says, “and existential things are not pooled.” What it means for Brussels Brussels had hoped for a different outcome and had reasons to. Diplomats described an Icelandic “yes” as a test of the Union’s appeal, evidence it could attract a wealthy, functioning democracy, not only states seeking rescue or reform. Some officials had hoped a joint push alongside Montenegro’s accession progress would make the wider enlargement drive easier to sell to sceptical capitals elsewhere in the bloc. Akhvlediani had made that case herself before the vote, arguing that a “yes” would have shown the EU is attractive to more than just poorer or less stable candidates. The “no” complicates that narrative, though she is careful about how far the damage extends: “It is not good news for the enlargement narrative, but not a rejection of the European project,” she says. “The no means the EU cannot use Iceland as evidence of that additional attractiveness.” What it does confirm, in her view, is a structural limit to Brussels’ pitch: “Economic integration does not automatically translate into political integration.” Iceland is not an isolated case among Europe’s rich outsiders. Norway has incorporated roughly three-quarters of EU law into its statutes through the EEA without ever holding a membership vote in Brussels’ favour. Polling this year shows only 37 percent support for joining, against 49 percent opposed. A pattern unchanged since Norwegians rejected membership twice, in 1972 and 1994. Switzerland, rather than seeking a seat at the table, spent the past year deepening its bilateral arrangements instead. Wealthy outsiders have something other candidates do not: workable alternatives to full membership that deliver most of the economic upside without the political cost. A warning sign, or a one-off? Not everyone reads Iceland’s vote as a verdict on enlargement itself. Christine Leuchtenmüller of the Konrad-Adenauer-Stiftung urges caution. Iceland, she says, “is a very specific” case shaped by decades of debate over fisheries and sovereignty. A no vote “would primarily reflect Iceland’s particular political and economic circumstances” rather than say much about enlargement more broadly. Akhvlediani agrees Iceland is a special case, but not a closed one. She sees a lesson that reaches straight to Oslo. “The main lesson is that the EU cannot assume that deep economic integration will naturally lead to political membership. For countries such as Norway, and potentially other wealthy European democracies, the question is what additional value full membership offers compared with the arrangements they already have.” For Ukraine, Moldova and the Western Balkans, that answer is evident: security, funding, a way to lock reforms in against future backsliding. For Iceland, Norway and Switzerland, it’s not the case. Akhvlediani doesn’t think the fix is a special membership track carved out for rich democracies. She thinks it’s simpler, and harder. “What Brussels can improve is how it communicates and explains the benefits of membership: political influence, participation in decision-making, deeper economic integration and strategic weight in European security architecture,” she says. The dividing line in European politics isn’t about pro-EU versus anti-EU. It’s about holding influence inside Brussels’ institutions or keeping control outside them. As Akhvlediani put it, “if the EU wants to remain an attractive geopolitical project, it needs not only to ask candidates what they must do to join, but also to explain clearly what membership gives them in return.” Джерело

ДМС вирішила примусово повернути громадянина РФ, який одружився з українкою, але Верховний Суд скасував рішення Самого факту порушення іноземцем правил перебування в Україні недостатньо для автоматичного примусового повернення — ДМС має оцінити всі обставини справи, а суд перевірити пропорційність такого заходу. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 19 серпня 2026 року розглянув справу № 712/2426/23 за позовом громадянина російської федерації до Соснівського відділу у місті Черкаси Центрально-південного міжрегіонального управління ДМС. Спір стосувався рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни. Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, та направив справу на новий розгляд. Обставини справи Позивач є громадянином російської федерації. 16 жовтня 2019 року він уклав шлюб із громадянкою України та того ж року прибув до України, де проживав у місті Сміла. 8 квітня 2021 року йому видали посвідку на тимчасове проживання, строк дії якої закінчувався 6 квітня 2022 року. Ще 27 жовтня 2021 року позивач звернувся до Смілянського відділу УДМС із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, посилаючись на шлюб із громадянкою України понад два роки. Однак 5 січня 2023 року йому відмовили у наданні дозволу на імміграцію як особі, якій на підставі закону заборонено в’їзд в Україну. Строк дії посвідки закінчився вже після початку повномасштабного вторгнення. Позивач стверджував, що починаючи з 6 березня 2022 року неодноразово намагався звернутися до органів ДМС щодо обміну або продовження посвідки, однак отримував усні роз’яснення про призупинення відповідних адміністративних послуг у зв’язку з воєнним станом. Згодом, 1 липня 2022 року, він звернувся письмово. У відповіді від 12 липня 2022 року йому рекомендували звернутися щодо обміну посвідки після припинення чи скасування воєнного стану. У серпні 2022 року ДМС також повідомила, що питання продовження строку дії посвідок на тимчасове проживання громадян російської федерації, строк дії яких закінчився під час воєнного стану, законодавчо не врегульоване. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2022 року № 1232 було передбачено особливості надання міграційних послуг громадянам російської федерації в умовах воєнного стану. Зокрема, окремі особи мали протягом 30 днів із дня набрання постановою чинності звернутися за обміном посвідки, якщо строк такого звернення настав у період із 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності постановою. Потім, 7 березня 2023 року щодо позивача склали протокол за частиною першою статті 203 КУпАП за ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного строку перебування. Того ж дня начальник Соснівського відділу УДМС наклав на нього штраф у розмірі 2040 грн та прийняв рішення № 4 про примусове повернення до країни походження або третьої країни з обов’язком залишити Україну до 12 березня 2023 року. Позивач оскаржив рішення про примусове повернення, зокрема посилаючись на свої звернення до ДМС, неможливість обміняти посвідку в умовах воєнного стану, шлюб із громадянкою України та наслідки повернення для сімейного життя. Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Вони виходили з того, що позивач перебував в Україні після закінчення строку дії посвідки та не звернувся за її обміном у визначений постановою № 1232 строк. Не погодившись із цим, позивач подав касаційну скаргу. Серед іншого, він вказував, що суди формально оцінили лише пропуск установленого строку, не встановивши, чи звертався він до ДМС, які відповіді отримував, чи мав реальну можливість легалізувати перебування та які наслідки матиме його повернення для сімейного життя. Позиція Верховного Суду ВС вказав, що законодавством унормовані правила перебування іноземців в Україні, а обов’язку іноземця дотримуватися строків звернення за обміном посвідки кореспондує обов’язок органу ДМС щодо прийняття у нього відповідних документів, їх розгляду та вирішення питання щодо подальшої легалізації перебування відповідної особи в Україні. Суд зазначив, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Водночас ВС наголосив на необхідності врахування особливостей ситуації, яка виникла у зв’язку з воєнним станом. Суд встановив, що строк дії посвідки позивача закінчився 6 квітня 2022 року, тобто після введення воєнного стану. При цьому урядова постанова № 165 зупинила строки надання адміністративних послуг та видачі дозвільних документів на час воєнного стану. Надалі постанова № 1202 встановила спеціальні правила щодо посвідок, строк дії яких закінчився після 24 лютого 2022 року, але її положення не поширювалися на посвідки, оформлені громадянам російської федерації. ВС звернув увагу на те, що позивач на момент набрання чинності постановою № 1232 належав до категорії осіб, які мали законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, оскільки його заява про надання дозволу на імміграцію, подана у зв’язку зі шлюбом із громадянкою України, перебувала на розгляді в органах ДМС з 27 жовтня 2021 року до 5 січня 2023 року. Крім того, ВС звернув увагу, що на момент прийняття постанови № 1232 її пункт 2 містив інше формулювання щодо категорій осіб, на яких поширювався обов’язок звернення за обміном посвідки. Зміни, якими до відповідної норми було включено осіб, передбачених частиною чотирнадцятою статті 4 Закону № 3773-VI, були внесені лише постановою № 107, яка набрала чинності 9 лютого 2023 року. При цьому питання встановлення нового строку для подання відповідних заяв цією постановою не було вирішено. ВС вказав, що рішення ДМС України про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни походження або до третьої країни має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права (не формально). Суд також наголосив, що суди при перевірці рішень суб’єктів владних повноважень мають перевіряти їх відповідність усім вимогам частини другої статті 2 КАС України, а не лише встановлювати, що рішення прийняте в межах повноважень. Окремо ВС звернув увагу на необхідність дослідження звернень іноземця до органів ДМС. Суд зазначив, що суди мають досліджувати питання дотримання законності процедур та виконання органом ДМС положень Закону України «Про звернення громадян» у частині фіксації звернень громадян в усній формі, зокрема встановлювати, коли та ким з уповноважених осіб органу ДМС було отримане усне звернення та надано відповідну усну відмову. ВС зауважив, що за протилежних обставин громадянин російської федерації, який звертається з документами для продовження строку перебування в Україні до органу міграційної служби, отримуючи усну відмову в їх прийнятті, опиняється в ситуації правової невизначеності, адже маючи бажання легалізувати своє положення в Україні, в той же час, з огляду на неврегулювання відповідних відносин на законодавчому рівні, останній позбавлений можливості довести свій намір задля уникнення примусового повернення в країну походження або третю країну. У цій справі, як встановив ВС, позивач посилався саме на такі обставини: його неодноразові звернення до ДМС, усні роз’яснення про неможливість обміну посвідки, а також письмові відповіді органів ДМС із рекомендацією звернутися після припинення чи скасування воєнного стану. Однак суди попередніх інстанцій відповідних обставин не встановили та не надали їм оцінки. Суд зазначив, що навіть в умовах воєнного стану для суб’єкта владних повноважень обов’язок застосування принципів статті 2 КАС України не скасовується, а набуває особливого значення, зокрема щодо пропорційності обмежень. Під час перевірки рішення ДМС про примусове повернення суди повинні враховувати справедливий баланс інтересів держави і заявника, наявність тривалих сімейних зв’язків та відповідних наслідків для сімейного життя позивача, а також наявність чи відсутність антисоціальної поведінки, правопорушень та кримінально-караних діянь, які загрожують суспільству. Суд окремо зазначив, що перевірка заборони вислання має проводитися станом на момент прийняття рішення та концентруватися на передбачуваних наслідках повернення заявника в країну походження з урахуванням загальної ситуації в цій країні та особистих обставин заявника. ВС вказав, що лише після з’ясування наявності визначених статтею 26 Закону № 3773-VI підстав для примусового повернення та особистих обставин заявника можна визначити співмірність і пропорційність застосованих заходів та його інтересів і прав, зокрема права на повагу до приватного і сімейного життя подружжя, гарантованого статтею 8 Конвенції. У результаті Суд дійшов висновку, що наявність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 КУпАП не може бути єдиною підставою для прийняття рішення про його примусове повернення до країни походження або третьої країни. Таким чином, Верховний Суд не визнав рішення про примусове повернення правомірним і не вирішив спір остаточно по суті. Суд скасував рішення районного суду та постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про примусове повернення та анулювання відповідного запису в паспорті і направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому питання законності накладення штрафу за статтею 203 КУпАП касаційний суд взагалі не переглядав по суті. Ще на етапі відкриття провадження ухвалою від 23 грудня 2025 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження в частині оскарження штрафу, оскільки судові рішення у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за КУпАП не підлягають касаційному оскарженню. Джерело

Українцям у країні ЄС можуть виплатити понад 5 тисяч євро: хто має право Українцям заплатять за переїзд до Португалії. Можна отримати понад 5 тисяч євро. Українці в Португалії, зокрема біженці з тимчасовим захистом, можуть отримати від держави понад 5 000 євро разової допомоги. Гроші виплачують за програмою Emprego Interior MAIS тим, хто переїжджає жити та працювати до малозаселених внутрішніх регіонів країни. Про це повідомили в Інституті зайнятості та професійного навчання Португалії (IEFP). Хто має право на участь «Програма відкрита для громадян третіх країн, які легально проживають у Португалії, включно з особами з тимчасовим захистом», — наголошують у відомстві. На участь у програмі мають право наймані працівники з безстроковим або строковим договором від 12 місяців і зарплатою, не нижчою за національний мінімум. Також виплати можуть отримати підприємці, які переносять бізнес, створюють нову справу або відкривають компанію до 10 робочих місць із володінням понад 50% капіталу. Крім того, допомога доступна цифровим кочівникам — дистанційним фахівцям з іноземними замовниками, які проживають у Португалії, розпочали діяльність після 1 січня 2022 року та заробляють не менше місцевої мінімальної зарплати. Яку допомогу можна отримати Фінансова допомога складається з кількох частин і розраховується залежно від складу сім’ї та типу зайнятості: Базова допомога: 3 759,91 євро — для працівників із безстроковим договором, фрилансерів, цифрових кочівників або підприємців, які створюють власне робоче місце чи компанію; 2 685,65 євро — для осіб із контрольованим строковим договором тривалістю від 12 місяців. Сімейна надбавка: додатково виплачується 20% від базової суми за кожного члена сім’ї, який переїжджає разом із заявником. Компенсація логістики: до 805,70 євро виділяється на покриття витрат із перевезення майна. Наприклад, якщо працівник із безстроковим договором переїжджає з одним членом сім’ї, він може отримати понад 5,3 тисячі євро. Ця сума складається з базової виплати (3 759,91 євро), надбавки за родича (751,98 євро) та компенсації за перевезення речей (805,70 євро). Вимоги до учасників і порядок виплати Щоб отримати допомогу, учасники мають переїхати до одного з внутрішніх регіонів із переліку депопуляційних територій, визначених IEFP. Зміна місця проживання повинна відбутися протягом 180 днів до або після працевлаштування чи початку бізнесу, а мешкати на новій території необхідно щонайменше 12 місяців. Кошти переказують у два етапи: перші 60% виплачують одразу після схвалення заяви, а решту 40% — на 13-й місяць проживання і роботи на новому місці. Українці за кордоном — останні новини Нагадаємо, Єврокомісія встановила нові вимоги для українців, які вперше оформлюють тимчасовий захист у ЄС. Відтепер новоприбулі біженці мають документально підтвердити законність свого виїзду з України та виконання військових обов’язків. Раніше ми писали, що Ірландія почала згортати програму безоплатного житла для українців — понад 2,3 тисячі українських біженців уже залишили житло, яке для них орендувала держава. А уряд Данії пропонує надавати притулок лише вихідцям із прифронтових регіонів. Джерело

Europe's obsession with return hubs may not live up to the hype Five EU states are racing to build migrant 'return hubs' before new rules are put in place, with Uganda and Rwanda rumoured as the most likely sites – but recent cases point to significant legal and practical obstacles, while the actual numbers do not match the expectations. The EU's migration policy has increasingly centred on the controversial notion of using "return hubs" to externalise irregular migrants to third countries, as enshrined in the recently adopted Return Regulation. "We need to set up repatriation centres in third countries, as well as other innovative solutions outside Europe. We are working hard on this," Italian Prime Minister Giorgia Meloni and her Danish counterpart Mette Frederiksen wrote in a joint statement earlier this month. Nineteen EU countries are convinced this is an "innovative solution" to pursue for migration management, as made clear in a joint letter sent to EU leaders last June, suggesting the centres would become a reality sooner rather than later. A crucial debate on migration will take place at the next European Council summit, with return hubs set to be one of the main points of discussion. Yet fundamental questions about how the policy would be implemented remain unanswered. How would return hubs work? Where would they be located? And which problems have they run into so far? Here, Euronews breaks down the main issues around the new migration mantra – and why the reality might not match the political narrative. What are return hubs? Return hubs are facilities in a "third country" – a non-EU country with which an EU member state has reached an agreement to transfer people even when they have no connection to that country. The people to be transferred will be those with no legal right to remain on European territory who are subject to a return decision. Hubs can be either places of transit, where a person is placed waiting to be returned to their country of origin, or locations where a person is expected to stay with no guarantee of onward returns. While the term “return hubs” is not specifically used in the text of the regulation, the law reframes an original proposal from the European Commission, outlining the conditions to set up centres outside the EU. Each hub requires “an agreement or arrangement” to be concluded by the EU, or one or more of its member states, with a non-EU country. Italy has spearheaded this approach with Albania, where centres opened in October 2024 are used to house migrants rescued or intercepted at sea by Italian authorities. Rome is now pitching this as the model for the rest of the EU to follow. Ironically, the Albanian facility is not technically a return hub. For one thing, it was meant to host only asylum seekers, externalising the asylum procedure, which was run by Italian authorities on Albanian soil. After being confronted with legal challenges, in March 2025, the Meloni government turned the centre into a deportation hub for irregular migrants who had already received a return decision. This change made the Albanian facility an early precursor to a return hub, but it is still the Italian authorities who manage the centre and who are responsible for the migrants’ final repatriation. The European model could yet go further and externalise the entire management and responsibility for the asylum and deportation process to a non-EU country. Italy's processing and detention centres in Albania would need to be reconsidered once the country joins the EU. Albania is the second-closest candidate to accession after Montenegro. Which countries are being considered? The Return Regulation has been politically agreed, but the EU institutions still have to complete its formal adoption: the law has yet to enter into force, as it still has to be published in the bloc's Official Journal. According to an EU official, the language of the regulation is undergoing legal review and the final adoption is likely to take place in the autumn. Meanwhile, European governments have reportedly already been working to set up return hubs in third countries, negotiating either bilaterally or as a group. Germany, Austria, Denmark, Greece and the Netherlands have confirmed they are negotiating the establishment of such facilities. Their goal is to have the first partnership agreed by the end of the year, to be signed in early 2027, a diplomat told Euronews. The European Commission is informed, but not involved. According to Greek daily Kathimerini, the five EU countries are in advanced discussions with Uganda, aiming to make a facility operational by next year. The countries involved have declined to confirm this, citing the risk that media disclosures could harm the negotiations. Rwanda is another African country under discussion with the group of five, according to Germany's Der Spiegel. Rwanda was also at the centre of a highly controversial and now abandoned UK scheme to relocate asylum seekers while their applications were processed. Immigration ministers from the five countries are due to take stock of progress at a meeting in Copenhagen on 4 September. In April, meanwhile, the Austrian government announced a migration and readmission agreement with Uzbekistan, which does not include a return hub. Media reports and national MPs have named the country as a potential location, but Uzbekistan's Ministry of Foreign Affairs denied it in a statement to Euronews, saying "there are currently no negotiations taking place on this matter". What are the legal and practical problems? In a letter published last month, the Council of Europe's Commissioner for Human Rights, Michael O'Flaherty, asked the five EU countries to ensure that "any relevant initiative be preceded by a comprehensive ex ante assessment of potential direct or indirect human rights risks associated with the proposed co-operation". The Return Regulation does not explicitly require a human rights impact assessment, but it does state that "such an agreement or arrangement may only be concluded with a third country where international human rights standards and principles in accordance with international law, including the principle of non-refoulement, are respected". In 2024, the EU Ombudsman criticised the Commission for signing a Memorandum of Understanding with Tunisia on border control and migration management without conducting a human rights impact assessment. Even though the UK is no longer an EU member, the reasoning behind its Supreme Court ruling against the Rwanda asylum-transfer scheme in November 2023 is instructive: the court found Rwanda was not sufficiently safe given the risk of persecution or ill-treatment. The incoming Labour government abandoned the scheme as a result. Meloni's own relocation scheme in Albania has run into similar judicial trouble, with Italian judges questioning the designation of countries such as Bangladesh and Egypt as "safe" – a designation Italian authorities had relied on to examine asylum applications through an accelerated procedure. Crucially, the court cases stemming from the Albanian centres have now reached the EU Court of Justice, which has yet to rule on a central question: whether Italy can transfer someone subject to a detention order outside the EU. Will the hubs work? "A human rights assessment - that should be carried out for all this kind of agreements - takes time, whilst EU countries are rushing to sign agreements with third countries even when the rules are not yet in place," Sara Prestianni, advocacy director at the NGO Euromed Rights, told Euronews. Prestianni described the countries being floated to host return hubs as "characterised by human rights violations" and questioned what methodology is being used to carry out the required human rights impact assessments. Even so, transferring irregular migrants outside the EU's borders is likely to require lengthy negotiations with host countries, and past cases show legal challenges can easily sink the project if human rights safeguards are not in place. "I definitely see questions as to what the third country might ask in return for hosting people who are not nationals of that country," Davide Colombi, researcher on migration at Brussels-based think tank CEPS, told Euronews. In the meantime, relocating irregular migrants within the Union has proved far more straightforward, though this piles more pressure on frontline countries like Italy to uphold the country-of-first-arrival principle. Advocates of the return-hub approach counter that the legal and practical obstacles are not insurmountable, and that European capitals simply need time to build a functioning system capable of removing irregular migrants once the hubs are operational. But past cases raise doubts over whether reality will match ambition. "The previous experiences of externalisation or offshoring of migration management have been extremely costly, legally contested, and operationally very limited," Colombi said. Despite years of preparation and massive financial investment, a total of four people were voluntarily relocated from the UK to Rwanda before that scheme was scrapped. Italy initially projected housing around 3,000 migrants a month in its Albanian centres; the actual figure has reportedly been a mere 500 in total since the conversion into a deportation centre in March 2025. The entire bill amounts to over €670 million, and according to a recent study from an Italian University, detaining migrants in these centres has proven much more expensive for Italy than hosting them on its own territory. Джерело

Migrant row: Ireland seeks returns to Italy, Sea Watch 5 detained in Naples Tension over migration as Ireland backs the new EU Pact and seeks to return asylum seekers to first-entry states, including Italy, which stopped a German NGO ship. Rising tensions between Italy and the main European Union countries over the implementation of the new EU Pact on Migration and Asylum. Ireland has become the seventh member state to call for asylum seekers to be returned to the countries of first entry and for strict compliance with the rules on secondary movements. The most heated confrontation remains with Germany. While Berlin is pushing for readmissions of so-called 'Dublin cases' – migrants who arrived in one member state and then moved to another without having lodged an asylum application – Italy is strongly opposed to the activities in the Mediterranean of German NGO vessels. In Naples, Sea Watch 5 has been hit with a 45-day administrative detention order and a 7,500-euro fine, accused of failing to cooperate with the Libyan coastguard, it emerged on Sunday. Interior Minister Matteo Piantedosi has reiterated that operations must be coordinated exclusively by the competent states, while the NGO highlights the dangers posed by the Libyan authorities and announces an appeal. "We informed Italy and neighbouring European countries," the German NGO told Italian media, "but not the so-called Libyan maritime rescue coordination centre, a puppet authority that serves to legitimise and make acceptable as an interlocutor those men and smugglers who, shortly after the rescue, pointed a rifle at us and ordered us to leave". In an attempt to mend the rift and tackle the thorny issue of returns and NGOs, a bilateral meeting between the Italian minister and his German counterpart, Alexander Dobrindt, is scheduled for next month. Also on the table is a proposal for a compensation mechanism between the transfers requested and the people rescued by private vessels. "With my German colleague, we have shared an assessment that sees NGO activity as a pull factor for irregular migration", Piantedosi reiterated. Piantedosi's defence of Italy's migration policies Faced with accusations from the opposition, brushed off as "a confusion foul" devoid of substance, Piantedosi insists on the effectiveness of the government's action, pointing to a reduction in landings and a doubling of returns thanks to agreements with Tunisia and Libya. On the issue of 'Dublin cases', the interior minister instead highlights a shift under the Meloni government: after the inertia of previous administrations, Italy has blocked the return of 80,000 migrants, reducing actual transfers to negligible figures, he said. While acknowledging that Rome would have preferred stricter rules, Italy appears to defend the new EU Pact as a paradigm shift that introduces structural, mandatory solidarity for countries of first entry, even though current misunderstandings over responsibility for migrants risk undermining this mechanism. Джерело

Trump administration plans to revoke visas of foreigners seeking asylum WASHINGTON, Aug 24 (Reuters) - President Donald Trump's administration said on ‌Monday it planned to revoke the non-immigrant visas of foreigners who have applied for or are currently seeking asylum status in the U.S., marking its latest step in a sweeping immigration crackdown. A State Department spokesman said it was coordinating with the Department of Homeland Security "to identify and revoke the non-immigrant visas of foreigners who have come to the United States claiming to be short-term visitors, but ⁠then file for asylum to stay here permanently." Джерело Держдепартамент США спільно з Міністерством внутрішньої безпеки планує відкликати туристичні та ділові візи в іноземців, які після в'їзду до США попросили притулку. Подробиці Адміністрація президента США Дональда Трампа планує скасувати неімміграційні візи іноземців, які після приїзду до країни подали заяви на отримання притулку або очікують рішення за ними. Американське зовнішньополітичне відомство координує дії з Міністерством внутрішньої безпеки, щоб виявляти та анулювати візи людей, які в'їхали до США як короткострокові відвідувачі, але згодом попросили притулку з наміром залишитися в країні. Точну кількість віз, які планують відкликати, Держдепартамент не називає. Водночас, за даними Associated Press, під нові заходи можуть потрапити до 200 тисяч власників туристичних і ділових віз B1/B2, виданих у 2016–2026 роках. Якщо ці плани будуть реалізовані, йдеться про наймасштабніше одночасне відкликання віз в історії США. При цьому скасування візи не означатиме автоматичної депортації. За даними AP, більшість людей, чиї справи про надання притулку вже перебувають на розгляді, зможуть залишитися в країні на час розгляду, однак втратять статус туристів або ділових мандрівників. Джерело

Two UK universities merge to form country's first ‘super-university’ The merger comes amid mounting economic pressures facing British universities, including some of the most highly regarded higher education institutions in the world. Two British universities have merged to form what they describe as the UK's first "super-university." London's University of Greenwich and the University of Kent in southeast England announced on Monday that they had completed a merger establishing the new "London and South East University Group, which will be known as LASE. The new group, which has been designed to allow other universities to potentially join in the future, will have more than 50,000 students, making it the third largest university in the UK. The two universities will continue to operate under their own names and will maintain distinct academic divisions, with prospective students applying, studying, and graduating at the institution of their choice. The LASE group will have a chancellor, governing body, and senior executive team. The official launch of the LASE group is set to take place on 7 September, with events marking the occasion scheduled to be held across its four campuses - Greenwich, Avery Hill, Medway, and Canterbury. In a press release, Professor Jane Harrington, the founding vice-chancellor and CEO of LASE, promised a "truly spectacular launch" and said more details would be released at the time. “A massive thank you to everyone who has been involved in getting us to this point – there has been tireless work over the last year working to an ambitious timetable and developing a new university model that has never been done before," Harrington said. "It means we are starting with a smooth transition, an extremely strong senior executive team and clear direction so that we can fulfil our potential as the UK’s first super-university," she added. The merger comes amid mounting economic pressures facing British universities, including some of the most highly regarded higher education institutions in the world. In May, members of parliament on an education select committee warned that UK universities were under serious economic strain and that there was a possibility of a major institution closing down. "The higher education sector in England is facing a financial crisis that now poses a real risk of institutional insolvency," the education committee said in its report. "We heard compelling evidence that, without urgent and coordinated action, there is a clear possibility of a university closing," it continued, adding: "The consequences would be severe, not only for students and staff, but for local economies, communities and the UK’s global academic reputation." Джерело

Українцям за кордоном спростили оформлення паспорта: що змінилося Українцям за кордоном скасували одну з вимог під час оформлення паспорта. Українцям віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами країни, більше не потрібно пред’являти військово-обліковий документ чи застосунок «Резерв+» для оформлення або обміну паспорта. Під час подання документів громадянам не потрібно надавати паперові чи електронні військово-облікові документи, а також встановлювати чи демонструвати застосунок «Резерв+». Усі необхідні процедури тепер проходять інакше. Як пояснили у Паспортному сервісі, під час оформлення паспорта працівник установи самостійно перевіряє інформацію в електронній системі, а статус військового обліку перевіряється автоматично через державні електронні реєстри. У разі відсутності інформації про військовий облік особу можуть автоматично взяти на нього без проходження військово-лікарської комісії. Після формування відповідного документа процес оформлення чи обміну паспорта продовжується у звичному порядку. У Паспортному сервісі вкотре наголосили, що для отримання чи обміну паспорта за кордоном не потрібно самостійно турбуватися про отримання військово-облікових документів чи завантаження мобільних додатків, оскільки всі перевірки виконуються автоматично в системі. Нагадаємо, українці за кордоном тепер можуть легко й швидко оформити електронний податковий номер (ідентифікаційний код). Раніше послуга діяла як експеримент лише для дітей, а відтепер вона доступна всім дорослим. До слова, в Україні запроваджують нові ветеринарні паспорти єдиного зразка з посиленим захистом від підробок. Документ містить повну інформацію про здоров’я тварини двома мовами та полегшує подорожі за кордон. Джерело

У Фінляндії розробляють екзамен на отримання громадянства У Фінляндії з 2 березня 2027 року під час подання заяви на отримання фінського громадянства потрібно буде скласти екзамен на знання фінського суспільства. Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на Yle. Екзамен розробляє Гельсінський університет. Він переміг у конкурсі, проведеному Міграційною службою. На іспиті перевірятимуть знання про устрій фінського суспільства та його основні принципи. Питання стосуватимуться законодавства, основних прав людини, рівності, а також історії та культури Фінляндії. Екзамен призначений для осіб працездатного віку – від 18 до 65 років. Він відбуватиметься в електронному форматі фінською або шведською мовою. Від складання іспиту звільняються ті, хто закінчив ліцей або вищий навчальний заклад фінською або шведською мовою. Тим, хто подав заяву до 2 березня 2027 року, складати іспит не доведеться. На підготовку тестування виділено близько 800 тисяч євро. За інформацією Міграційної служби, Гельсінський університет на ці кошти підготує навчальні матеріали, розробить іспит і зможе займатися його вдосконаленням у разі потреби протягом чотирьох років. Джерело

Базове забезпечення в країнах Європи: скільки платять 2026 року Системи базового соціального забезпечення існують майже в усіх країнах Європи, однак працюють вони за різними правилами. Десь держава виплачує фіксовану суму, в інших країнах допомога розраховується індивідуально з урахуванням доходів, складу сім’ї, майнового стану та інших обставин. Що таке базове соціальне забезпечення У більшості європейських країн діють програми базового соціального забезпечення (Minimum Income Schemes). Їхня мета — гарантувати мінімальний рівень доходу людям, які не можуть самостійно забезпечити себе через безробіття, низькі доходи, інвалідність або інші життєві обставини. Важливо не плутати таку допомогу з безумовним базовим доходом (Universal Basic Income). Безумовний базовий дохід передбачає однакові виплати всім громадянам незалежно від доходів, тоді як європейські системи соціальної допомоги є адресними. Право на них виникає лише після перевірки матеріального становища, майна та інших джерел доходу. У більшості держав отримувач повинен: постійно проживати в країні; не мати достатнього доходу для забезпечення базових потреб; використовувати власні кошти або заощадження в межах, визначених законом; активно шукати роботу (якщо працездатний); виконувати вимоги соціальних служб. Умови для іноземців залежать від країни, типу дозволу на проживання та статусу особи. Німеччина За даними Євростату, кількість українських біженців у Німеччині сягнула понад 1,28 млн осіб. Від 1 липня 2026 року в Німеччині офіційно набула чинності реформа соціального захисту. Програма Bürgergeld, яка діяла від 2023 року, замінена на нову систему — Grundsicherung für Arbeitsuchende (Базове забезпечення для осіб, які шукають роботу). Зміни стосуються всіх працездатних отримувачів допомоги за Другим соціальним кодексом Німеччини (SGB II) — а отже, і сотень тисяч українців, які отримують виплати через Jobcenter. Станом на 2026 рік щомісячні базові виплати не змінилися і становлять: Категорія Сума Самотня особа, батьки-одинаки, дорослі з неповнолітніми 563 євро Кожен із партнерів у сімейній парі 506 євро Діти 14-17 років 471 євро Молодь віком від 15 до 24 років, яка проживає окремо 451 євро Діти 6-13 років 390 євро Діти до 6 років 357 євро Ці кошти призначені для покриття основних витрат на харчування, одяг, засоби гігієни, транспорт та інші повсякденні потреби. Окрім цих сум держава окремо компенсує обґрунтовані витрати на оренду житла та опалення, а також медичне страхування. Можуть нараховуватися додаткові виплати вагітним, людям з інвалідністю чи одиноким батькам. Хто має право на отримання Grundsicherung? Подати заявку на базову допомогу у Німеччині можуть: особи віком від 18 років, які легально проживають у Німеччині; люди, які не мають достатнього доходу для самостійного забезпечення базових потреб; особи з повною або частковою втратою працездатності; громадяни пенсійного віку; люди з офіційно підтвердженою інвалідністю. Що потрібно знати українцям у Німеччині? Для українців, які перебувають у Німеччині на підставі тимчасового захисту або іншого законного статусу, реформа означає необхідність уважніше ставитися до вимог Jobcenter. Особливу увагу варто приділяти відвідуванню призначених зустрічей, участі в інтеграційних програмах та своєчасному інформуванню органів влади про зміни місця проживання, працевлаштування чи сімейного стану. Попри посилення контролю, Grundsicherung залишається ключовим механізмом соціального захисту для людей, які тимчасово не можуть самостійно забезпечити власні базові потреби. Водночас нова система дедалі більше орієнтується на стимулювання працевлаштування та фінансової незалежності отримувачів допомоги. Польща За оновленими даними Євростату, кількість українських біженців у Польщі сягнула понад 967 тис. осіб. На відміну від Німеччини, у Польщі немає єдиної програми гарантованого мінімального доходу. Базове соціальне забезпечення складається з кількох видів допомоги, головною з яких є zasiłek stały (постійна соціальна допомога). Вона призначена людям, які через вік або повну непрацездатність не можуть забезпечити себе самостійно. 2026 року право на zasiłek stały мають: повнолітні особи, які проживають самостійно та є повністю непрацездатними через вік (жінки старше 60 і чоловіки старше 65 років) або стан здоров’я; повнолітні особи, які проживають у сім’ї та також є повністю непрацездатними, якщо їхній дохід і середній дохід на одного члена сім’ї не перевищують установлених законом критеріїв. Розмір виплати не є фіксованим. Він розраховується індивідуально як різниця між гарантованим рівнем доходу та фактичним доходом заявника. Водночас: максимальний розмір zasiłek stały становить 1 229 злотих на місяць; мінімальний розмір виплати — 100 злотих на місяць. Для отримання допомоги заявник має відповідати таким критеріям доходу: 1 010 злотих на місяць для особи, яка проживає одна; 823 злотих на місяць на кожного члена сім’ї. Окрім постійної допомоги, польська система соціального захисту передбачає й інші види підтримки: zasiłek okresowy — тимчасова допомога для людей, які опинилися у складному матеріальному становищі, наприклад, через тривалу хворобу чи інвалідність. Претенденти на отримання цієї допомоги повинні відповідати певним критеріям доходів. 2026 року ці суми становлять 1010 злотих (особа, яка живе сама) і 823 злотих на особу (для сімей). Розмір допомоги визначається так: 1) для одинокої особи: різниця між критерієм доходу для одинокої особи та доходом цієї особи, але максимальна сума допомоги не може перевищувати критерій доходу на одну особу в сімʼї; 2) для сімʼї: різниця між критерієм доходу сімʼї та доходом цієї сімʼї. Розмір допомоги zasiłek okresowy для одинокої особи не може бути меншим за 50% різниці між критерієм доходу (1010 злотих) та доходом цієї особи. У випадку сімʼї — між сумою 823 злотих і місячним доходом на 1 особу в сімʼї. Мінімальний розмір допомоги zasiłek okresowy становить 20 злотих на місяць. zasiłek celowy — цільова допомога від соціальної служби (OPS/MOPS) на конкретні потреби, наприклад придбання ліків, харчів, пального чи оплату невідкладних витрат; допомога на оплату житла та комунальних послуг, якщо сім’я відповідає встановленим критеріям. Іноземці також можуть претендувати на соціальну допомогу, однак лише за наявності законних підстав для перебування в Польщі та права користуватися системою соціального захисту. Для громадян України окремі правила визначає спеціальний закон про допомогу громадянам України у зв’язку зі збройним конфліктом, тому право на ті чи інші виплати залежить від міграційного статусу та конкретної життєвої ситуації. Чехія За даними Євростату, кількість українських біженців у Чехії сягнула понад 384 тис. осіб. У Чехії немає єдиної фіксованої соціальної виплати для всіх малозабезпечених. Система базової підтримки називається pomoc v hmotné nouzi («допомога особам, які перебувають у матеріальній скруті») і призначена для людей, які не можуть забезпечити свої основні життєві потреби власними доходами. Вона регулюється Законом «Про допомогу в матеріальній скруті» та адмініструється Управлінням праці Чехії. Система включає три основні види допомоги: příspěvek na živobytí — допомога на забезпечення проживання; doplatek na bydlení — доплата на житло; mimořádná okamžitá pomoc — одноразова допомога в надзвичайних життєвих ситуаціях. Найважливішою є příspěvek na živobytí. Її розмір визначається індивідуально як різниця між доходом людини та сумою, необхідною для забезпечення базових потреб. Під час розрахунку враховуються доходи всіх членів домогосподарства, майно, можливість працевлаштування та інші соціальні обставини. Під час визначення права на допомогу використовуються показники прожиткового та екзистенційного мінімуму. Станом на 2026 рік вони становлять: прожитковий мінімум для особи, яка проживає одна — 4 860 чеських крон на місяць; екзистенційний мінімум — 3 130 чеських крон на місяць. Він застосовується лише в окремих випадках, наприклад до працездатних осіб, які без поважних причин не співпрацюють зі службою зайнятості. До дітей, пенсіонерів, людей з інвалідністю III групи та осіб віком від 68 років екзистенційний мінімум не застосовується. Крім допомоги на проживання, людина може отримувати доплату на житло, якщо після оплати оренди та комунальних послуг у неї не залишається коштів для забезпечення базових потреб. Розмір цієї виплати також визначається індивідуально залежно від фактичних витрат на житло та доходів сім’ї. Іноземці можуть претендувати на допомогу лише за наявності законних підстав для проживання в Чехії та за умови виконання встановлених законом критеріїв. Громадяни України зі статусом тимчасового захисту здебільшого отримують підтримку за спеціальними програмами, однак у певних випадках можуть звертатися і за допомогою в системі матеріальної скрути, якщо відповідають вимогам законодавства. Іспанія За оновленими даними Євростату, кількість українських біженців у Іспанії сягнула понад 267 тис. осіб. В Іспанії основною програмою базового соціального забезпечення є Ingreso Mínimo Vital (IMV) — це державна фінансова допомога в Іспанії, спрямована на підтримку осіб та сімей з низьким рівнем доходу, щоб забезпечити мінімальні умови для гідного життя. Розмір допомоги варіюється залежно від складу сім’ї та фінансового становища, сума може досягати 1 613,92 євро на місяць для сімей із п’яти або більше осіб. На відміну від фіксованої соціальної виплати, IMV працює за принципом доплати до гарантованого доходу (renta garantizada). Держава виплачує різницю між гарантованим рівнем доходу та фактичними доходами домогосподарства. Наприклад, якщо гарантований дохід для самотньої людини становить 733,60 євро, а її власний дохід — 500 євро, держава доплатить 233,60 євро. 2026 року гарантовані суми становлять: 733,60 євро на місяць — для однієї особи; 953,68 євро — для одного дорослого з однією дитиною; 1 173,76 євро — для одного дорослого з двома дітьми; максимальна сума для великих домогосподарств може сягати 1 613,92 євро на місяць без урахування додаткових надбавок. Окремо виплачується допомога на дітей (Complemento de Ayuda para la Infancia), яка 2026 року становить: 115 євро на місяць — на дитину до 3 років; 80,50 євро — на дитину від 3 до 6 років; 57,50 євро — на дитину від 6 до 18 років. Для отримання Ingreso Mínimo Vital заявник повинен: легально та безперервно проживати в Іспанії щонайменше один рік (за окремими винятками); бути у віці від 23 до 65 років або бути повнолітнім із дітьми на утриманні; мати дохід і майно, що не перевищують установлених законом меж; підтвердити перебування у стані економічної вразливості. Іноземці також можуть претендувати на IMV, однак лише за умови законного проживання в Іспанії та виконання всіх критеріїв програми. Громадяни України, які перебувають під тимчасовим захистом, можуть звернутися за цією допомогу, якщо відповідають вимогам щодо строку проживання, доходів і майнового стану. Водночас багато українців отримують підтримку за окремими програмами, запровадженими для осіб із тимчасовим захистом. Покрокова інструкція для подання заявки на IMV: 1. Перевірте відповідність вимогам: переконайтеся, що ви маєте дійсний дозвіл на проживання та роботу в Іспанії як біженець з України; оцініть свій фінансовий стан, щоб визначити, чи відповідаєте ви критеріям для отримання IMV. 2. Підготуйте необхідні документи: посвідчення особи: паспорт або інший документ, що підтверджує вашу особу; дозвіл на проживання: документ, що підтверджує ваш статус тимчасового захисту в Іспанії; довідка про реєстрацію місця проживання (Empadronamiento); фінансові документи: довідки про доходи, банківські виписки та інші документи, що підтверджують ваш фінансовий стан. 3. Подайте заявку: онлайн: через офіційний портал соціального забезпечення Іспанії; особисто: у найближчому офісі соціального забезпечення (Instituto Nacional de la Seguridad Social, INSS). 4. Очікуйте рішення. Після подання заявки компетентні органи розглянуть її та повідомлять вас про рішення. Строк розгляду: до 3 місяців. Після схвалення — обов’язково повідомляти про будь-які зміни в доходах чи сімейному складі. Базове соціальне забезпечення в найпопулярніших серед українців країнах Європи Країна Основна програма Розмір допомоги Особливості Німеччина Grundsicherung für Arbeitsuchende 563 євро — самотня особа; 506 євро — кожен із партнерів; 471 євро — діти 14-17 років; 390 євро — діти 6-13 років; 357 євро — до 6 років Додатково оплачуються оренда житла, опалення та медичне страхування. Польща Zasiłek stały Від 100 до 1 229 злотих на місяць Сума визначається індивідуально як різниця між гарантованим і фактичним доходом. Право мають переважно люди пенсійного віку або з повною непрацездатністю. Чехія Pomoc v hmotné nouzi (příspěvek na živobytí) Фіксованої суми немає. Орієнтир — прожитковий мінімум 4 860 крон, екзистенційний мінімум — 3 130 крон Розмір залежить від доходів, майна, складу сім’ї та можливості працевлаштування. Передбачена окрема доплата на житло Іспанія Ingreso Mínimo Vital (IMV) Від 733,60 євро для однієї особи до 1 613,92 євро для великих сімей Держава доплачує різницю між гарантованим і фактичним доходом. Передбачені окремі доплати на дітей Висновки Попри схожу мету — гарантувати мінімальний рівень доходу людям, які опинилися у складних життєвих обставинах, — системи базового соціального забезпечення в країнах Європи суттєво відрізняються. Вони мають різні критерії призначення, розміри виплат і вимоги до одержувачів. Тому перед зверненням за допомогою важливо ознайомитися з правилами саме тієї країни, де ви проживаєте, адже право на виплати залежить не лише від рівня доходів, а й від міграційного статусу, складу сім’ї та інших обставин. Джерело

Трамп підписав укази про обмеження громадянства за правом народження Президент США Дональд Трамп підписав два виконавчі накази, спрямовані на обмеження громадянства за правом народження в деяких випадках та посилення федеральних заходів боротьби з "пологовим туризмом". Деталі: Трамп також прагне позбавити громадянства за правом народження дітей, народжених від деяких іноземних дипломатичних співробітників у США та, можливо, на американських територіях у майбутньому. У публікації зазначають, що це друга спроба Трампа обмежити право на громадянство за місцем народження в США, і вона, безсумнівно, буде оскаржена в суді як порушення 14-ї поправки, яка гарантує громадянство майже кожному, хто народився в Америці. 30 червня Верховний суд США скасував указ, підписаний Трампом у день інавгурації, який мав на меті позбавити автоматичного громадянства осіб, народжених у США від батьків-негромадян. Адміністрація Трампа стверджує, що це рішення все ще надає йому повноваження обмежувати громадянство за правом народження на підставі давно існуючих винятків, визнаних судом. Укази стосуються лише майбутніх народжень, пов'язаних із чотирма категоріями: Діти, народжені від іноземних дипломатичних співробітників, які працюють від імені іншого уряду під час перебування в США. 14-та поправка не надає автоматичного громадянства сім'ям послів, і указ розширить цю категорію на інших співробітників, які не є громадянами США. Діти осіб, які класифікуються як ворожі іноземці, зокрема тих, хто належить до терористичних угруповань, визнаних такими на федеральному рівні. 14-та поправка не поширюється на угруповання, офіційно визнані терористичними, і визначення розширить цю категорію. Особи, народжені на територіях США — але лише в тому випадку, якщо Конгрес змінить законодавство, щоб скасувати автоматичне надання громадянства на цих територіях. Законопроєкт, спрямований на це, був поданий минулого місяця, але, як очікується, не буде ухвалений. Це стосуватиметься, насамперед, жителів Пуерто-Рико. Діти, народжені від матерів, які явно та обманним шляхом в'їжджають до США з єдиною метою — народити тут дитину, а саме в центрі "пологового туризму". Указ також має на меті обмежити використання сурогатних матерів для цієї мети. Адміністрація стверджує, що створення цього винятку щодо "пологового туризму" є допустимим через шахрайські неправдиві заяви батьків під час отримання доступу до США, зазвичай як туристів або працівників. Уряд може позбавити громадянства осіб, які отримали його шляхом шахрайства. Згідно з новим указом, цей виняток тепер поширюється на матір, якщо вона обманним шляхом бере участь у комерційній практиці "пологового туризму", заявляють чиновники. Другий виконавчий указ доручає державному секретареві та секретарю Міністерства внутрішньої безпеки видати правила та рекомендації щодо припинення "пологового туризму" та боротьби з цією галуззю як у країні, так і за кордоном. Законодавство США вже забороняє отримання туристичної візи "з основною метою отримання громадянства США для дитини шляхом народження в Сполучених Штатах". Співробітники імміграційної служби також можуть відмовити вагітній іноземці у в'їзді до США, якщо встановлять, що вона в'їжджає до країни з метою народження дитини. Оцінки кількості дітей, що з'явилися на світ у результаті "пологового туризму", коливаються від кількох тисяч до десятків тисяч. Трамп приділяє значну увагу "пологовому туризму" в рамках своїх поки що безуспішних спроб обмежити право на громадянство за місцем народження в ширшому масштабі. Нагадаємо: Трамп у грудні 2024 року оголосив про намір скасувати громадянство за правом народження, передбачене 14-ю поправкою Конституції в перший день свого президентства. У вересні адміністрація президента США Дональда Трампа звернулася до Верховного суду з проханням переглянути конституційність президентського указу, який скасовує автоматичне надання громадянства за правом народження. Джерело

У яких країнах Європи найвищі мінімальні зарплати (інфографіка) Попри поступове зростання зарплат у низці європейських країн, Україна залишається країною з найнижчою мінімальною зарплатою серед держав, які увійшли до нового рейтингу. Водночас реальна купівельна спроможність мінімальної зарплати в різних країнах суттєво відрізняється, тому великі суми не завжди означають вищий рівень життя. Де найвищі мінімальні зарплати За даними Eurostat станом на липень 2026 року, найвища мінімальна місячна зарплата в Європі зафіксована у Люксембурзі — 2 771 євро. До першої п’ятірки також увійшли: Ірландія (2 391 євро), Німеччина (2 343 євро), Нідерланди (2 338 євро), Бельгія (2 234 євро). Франція лише трохи не дотягнула до позначки у 2 тисячі євро — там мінімальна зарплата становить 1 867 євро. У середній групі опинилися Словенія, Іспанія, Литва, Польща, Кіпр, Греція, Португалія та Хорватія, де мінімальна зарплата коливається від 1 050 до 1 482 євро. Найнижча мінімальна зарплата серед усіх країн, включених до дослідження, зафіксована в Україні — 169 євро на місяць. Перед Україною у списку — Молдова з показником 313 євро. Водночас навіть кілька країн-кандидатів до ЄС випереджають окремі держави Євросоюзу. Зокрема, у Туреччині мінімальна зарплата становить 621 євро, у Північній Македонії — 624 євро, у Чорногорії — 670 євро, а у Сербії — 743 євро. Усі ці країни випереджають Болгарію, де мінімальна зарплата складає 620 євро. Купівельна спроможність змінює рейтинг Якщо порівнювати не номінальні зарплати, а їхню купівельну спроможність (PPS), картина помітно змінюється. Лідером стає Німеччина із показником 2 164 PPS. Далі йдуть Люксембург (2 108 PPS), Нідерланди (2 023), Бельгія (1 922) та Ірландія (1 756). Франція, Словенія, Іспанія та Польща також мають мінімальні зарплати понад 1 500 PPS. Водночас для України та Молдови таких даних не оприлюднили. Найбільше позицій після перерахунку за купівельною спроможністю виграли Румунія та Північна Македонія — кожна піднялася одразу на вісім місць. Натомість Естонія втратила десять позицій і стала одним із найбільших аутсайдерів такого рейтингу. Мінімальні зарплати підвищили лише в небагатьох країнах За перше півріччя 2026 року мінімальну зарплату підвищили лише 8 із 29 країн. Найбільше зростання зафіксували у Північній Македонії (+6,9%), Румунії (+6,8%) та Естонії (+6,8%). Також мінімальні зарплати збільшили Бельгія, Греція, Люксембург, Франція та Нідерланди. У решті країн мінімальна зарплата залишилася незмінною. Це особливо позначилося на доходах працівників у державах із високою інфляцією. За даними Eurostat, за перші шість місяців року інфляція в єврозоні становила 3,2%, а на Мальті, Кіпрі та в Нідерландах була ще вищою. Джерело

Суд зобов'язав ДМС видати дитині паспорт-книжечку: чому відмову визнали протиправною Рівненський окружний адміністративний суд визнав протиправною відмову територіального підрозділу ДМС у видачі дитині паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов'язав оформити документ. Рівненський окружний адміністративний суд розглянув адміністративну справу № 460/6122/26 за позовом матері, яка діяла в інтересах неповнолітньої дитини, до територіального підрозділу Державної міграційної служби України щодо визнання протиправною відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов’язання оформити і видати такий документ. Суд дійшов висновку, що вимога ДМС про надання попереднього судового рішення як умови для оформлення паспорта у формі книжечки не ґрунтується на законі, а тому відмова є протиправною. Суть справи Мати неповнолітньої дитини звернулася до територіального підрозділу Державної міграційної служби із заявою про оформлення та видачу дитині паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Одночасно заявниця повідомила про відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки. ДМС відмовила у видачі паспорта у формі книжечки, зазначивши, що оформлення такого документа можливе лише за наявності судового рішення, яке набрало законної сили, про зобов’язання органу міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Саме відсутність такого рішення була визначена як підстава для відмови. Не погодившись із такою відмовою, позивач звернулася до адміністративного суду, вважаючи, що дії територіального органу ДМС порушують право дитини на отримання паспорта у формі книжечки, передбачене чинним законодавством. Відповідач у відзиві наполягав, що звернення було подано з порушенням порядку, встановленого законодавством, а тому підстав для оформлення паспорта без відповідного судового рішення не існувало. Позиція та висновки суду Суд зазначив, що законодавство України передбачає існування двох форм паспорта громадянина України — паспортної книжечки та паспортної картки. При цьому Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ прямо визначає можливість виготовлення паспортів як у формі книжечки, так і у формі картки. Проаналізувавши положення Конституції України, Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Закону України «Про захист персональних даних» та Положення про паспорт громадянина України, суд звернув увагу, що законодавство не врегульовує наслідки відмови особи від обробки персональних даних та фактично не залишає альтернативи особам, які не погоджуються на таку обробку. На думку суду, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення особи до надання згоди на обробку персональних даних, а громадяни, які відмовляються від такої обробки, повинні мати можливість використовувати традиційні способи ідентифікації особи. Суд також врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зразковій справі № 806/3265/17. У цьому рішенні Велика Палата дійшла висновку, що положення Закону № 5492-VI фактично звузили право громадянина на отримання паспорта у формі книжечки, а позбавлення особи можливості отримати паспорт у традиційній формі та примушення до отримання документа з безконтактним електронним носієм становить непропорційне втручання у право на приватне життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв’язку з цим Велика Палата визнала, що відмова органів ДМС у видачі паспорта у формі книжечки особам, які не надали згоди на обробку персональних даних, є протиправною. Окремо суд зазначив, що ні Положення № 2503-ХІІ, ні Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом МВС № 456, не встановлюють обов’язку подавати разом із заявою про видачу паспорта у формі книжечки судове рішення про зобов’язання органу ДМС оформити та видати такий паспорт. Крім того, у відповіді на заяву відповідач не послався на невідповідність заяви встановленій формі або на відсутність необхідних документів. Відтак відсутність судового рішення не може бути законною підставою для відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. Оцінивши всі докази у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, визнав протиправною відмову територіального підрозділу ДМС в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов’язав відповідача оформити і видати заявнику паспорт відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ. Джерело

Шість причин, чому в Британії коледжі так само популярні, як і старша школа Власний ресторан, допомога з працевлаштуванням, психологічна підтримка і навіть лами перед іспитами — чим британський досвід може стати в пригоді Україні напередодні запуску профільної старшої школи. Від редакції: Уже за рік реформа Нової української школи перейде до одного з найскладніших етапів — запуску старшої профільної школи. Після дев’ятого класу українським підліткам доведеться обирати: піти до старшої профільної школи (так званий академічний ліцей, 10–12 класи), профтеху (колишні ПТУ) чи до фахового коледжу. Найбільше запитань викликає саме академічний ліцей. Якщо він, як і фаховий коледж, даватиме старшокласникам можливість обирати профіль навчання й готуватися до вступу до університету, то в чому полягає різниця між ними? І чи взагалі нам потрібні два типи закладів, які багато в чому дублюватимуть один одного? Але європейські країни, які давно подолали цей шлях, не відмовилися від жодного з них. Велика Британія — один із таких прикладів. Про те, як там співіснують коледжі та школа й чому британські підлітки нерідко обирають саме коледж, спеціально для ZN.UA розповідає українська вчителька Надія Майбогіна, яка нині викладає у британському коледжі. Я не раз чула думку, що створення старшої профільної школи в Україні за європейською моделлю дублюватиме коледжі та професійну освіту, а тому не має сенсу. З огляду на свій досвід роботи як у британській старшій профільній школі (sixth form), так і в коледжі, можу сказати: певне дублювання справді є. Ці заклади багато в чому пропонують однакові навчальні програми та професійні кваліфікації для молоді. Саме тому помилково вважати британський коледж чимось вищим за школу — «майже університетом» (як його іноді сприймають українські батьки). Тоді постає закономірне питання: чи варто запроваджувати таке дублювання в Україні? І чи піде на користь учням конкуренція між старшою профільною школою та коледжами? Моя відповідь — так. І пояснити це найкраще допомагає британський досвід. Що таке британський коледж? Насамперед варто зрозуміти, що британський college — це зовсім не той заклад, який ми називаємо коледжем в Україні. Український надає фахову передвищу освіту, а його випускники здобувають ступінь фахового молодшого бакалавра. Тобто це окремий рівень освіти, розташований між повною загальною середньою та вищою освітою. Британський коледж не має прямого аналога в українській системі. Це радше багатофункціональний освітній центр, який поєднує функції одразу кількох українських закладів. Під одним дахом тут можуть опинитись як академічно сильні студенти, котрі опановують A Levels (програму поглибленого вивчення профільних предметів для вступу до університету) і готуються вступати до Оксфорду чи Кембриджу, так і молоді люди з інтелектуальними порушеннями або іншими особливими освітніми потребами, для яких головною метою навчання є розвиток самостійності, соціально-побутових навичок і, за можливості, професійна підготовка. Якщо шукати українські аналогії, то британський коледж одночасно поєднує функції профільної старшої школи, професійного ліцею (колишнього ПТУ), фахового коледжу, а подекуди й окремих програм вищої освіти. До цього варто додати ще одну важливу функцію — навчання дорослих, які здобувають нову професію, підвищують кваліфікацію або повертаються до освіти після тривалої перерви. Отже, коледж абсорбує всіх — тут знайдеться місце кожному, хоч яким слабким чи сильним є студент. Тому сам собою диплом college у Великій Британії не сприймається ні як ознака особливого престижу, ні як щось менш вартісне. Він лише свідчить про місце навчання. Значення має не назва закладу, а те, яку саме кваліфікацію та якого рівня отримала людина. Чому ж тоді одні молоді люди обирають коледж, а інші — старшу профільну школу? Розгляньмо основні конкурентні переваги. 1. Нижчі вступні вимоги Думаю, що перша причина, чому діти йдуть до коледжів, — нижчі вступні вимоги. Наприклад, учень хоче вивчати математику за програмою A Levels як один із трьох-чотирьох профільних предметів. Але після закінчення середньої школи отримав лише шість балів із дев’яти можливих. Старша профільна школа може вимагати щонайменше сім балів, тоді як у коледжі прохідний бал часто нижчий. Водночас програми, за якими навчатимуться студенти в коледжі та школі, абсолютно однакові. Чому так? Тому що школа значно менша за коледж — і за кількістю учнів, і за кількістю вчителів. Тому їй складніше організувати навчання для дітей із різним рівнем підготовки, і вона відбирає найсильніших. 2. Потужніша система підтримки студентів Постає логічне питання: якщо коледжі беруть студентів із нижчими вступними балами, а навчають за тими самими програмами, що й школа, то як їм вдається забезпечити якісну освіту? Саме тут проявляється одна з їхніх найбільших переваг — потужна система підтримки студентів. Коледж — значно більший заклад: тут навчається 3–5 тисяч студентів, тоді як у старшій профільній школі їх лише 100–200. За таких умов частка адміністративних та інших накладних витрат на одного студента стає меншою. Завдяки цьому коледж може дозволити собі утримувати більше працівників, які займаються виключно підтримкою студентів (Learning Support). Ці спеціалісти можуть як допомагати індивідуально студентам (наприклад, із особливими освітніми потребами), так і підтримувати викладачів. Якщо студент систематично пропускає заняття або має проблеми з поведінкою, є механізм, коли з ним проводять зустрічі, розробляють план підтримки, спілкуються з батьками тощо. Тобто це вже не проблема лише одного викладача. Принаймні саме так систему задумано в ідеалі. 3. Атмосфера студентського життя Але ж багато хто хоче навчатися там, де сильніші однолітки, а сама назва школи асоціюється з престижем і високим рівнем. Якщо ж під одним дахом перебувають дуже різні категорії студентів, то як коледжам конкурувати зі школами? Одна з головних переваг — це велика студентська спільнота. Сучасні хаби з м’якими диванами, кілька ресторанів, зелені газони із затишними лавками, фестивалі, виставки, спортивні змагання, тематичні заходи, численні позакласні заняття — життя тут буквально вирує. А іноді на територію коледжу можуть привезти навіть ламу, яку можна погладити, щоби зняти стрес під час екзаменаційного періоду або просто створити гарний настрій. Для багатьох молодих людей друзі, спілкування та відчуття приналежності до великої студентської спільноти не менш важливі, ніж саме навчання. Школи теж намагаються створити атмосферу дорослості. У старшій профільній школі можна не носити форму, тут є лаунж-зони, а класи більше нагадують сучасні офіси. Старші класи максимально відокремлюють від молодших, щоб їхні учні не почувалися частиною звичайної школи. Але коледж у цьому важко перевершити. Тут навмисно наголошують на тому, що студенти — вже дорослі люди. Наприклад, вони звертаються до викладачів на ім’я, тоді як у школі все ще заведено говорити Miss або Sir. Це лише дрібниця, але саме за допомогою таких деталей дорослі вдають, що бар’єру не існує, а учень вже перейшов на новий етап життя. Лише коледж може запропонувати кілька десятків enrichment — позакласних клубів / гуртків / секцій, що можуть працювати як в обід, так і після уроків. 4. Гнучкий графік Якщо значну частину студентів коледжу становлять молоді люди, яким навчання дається непросто, то одне із завдань коледжу — швидко інтегрувати їх до ринку праці. Одним з інструментів для цього є гнучкий графік навчання. Якщо шкільний день завжди однаковий, наприклад, із 8:00 до 15:00, то студенти в коледжі можуть мати один-два вільні дні, а графік кожного робочого дня «плаває», тобто щоразу змінюється. Для мотивованих і дисциплінованих це — можливість почати працювати паралельно з навчанням. Однак, як на мене, для тих, кому самоорганізації бракує, такий графік може, навпаки, зашкодити. Втім, такий розклад занять для коледжу — неминучий наслідок їхнього масштабу та складності організації навчання для кількох потоків студентів за широкого вибору предметів. 5. Ширший вибір програм і більше практики Іще одна причина, чому коледж може бути привабливішим для деяких учорашніх школярів, — ширший вибір предметів і програм різного рівня. Саме тому сюди частіше вступають ті, хто хоче здобувати не так академічні знання, як практичні навички. Наприклад, школа може запропонувати лише фізику для тих, хто планує стати інженером. Натомість у коледжі можна обрати електроніку, інженерію або суміжні спеціальності, причому на різних рівнях складності та з більшою гнучкістю переходу між програмами, якщо згодом з’ясувалося, що обраний напрям не підходить. Напевно, за задумом це мало чим відрізняється від української профільної освіти. Проте практичні курси потребують відповідної матеріальної бази, і саме тут коледжі мають значну перевагу над школами. Наприклад, у коледжі, де я викладаю, є власний ресторан, де кухарі й офіціанти — студенти, а місцеві жителі за місяць бронюють місця. Утім, велика матеріальна база й територія мають і зворотний бік. Коледжі зазвичай розташовані поза межами міст, а дорога до них забирає і час, і гроші. І хоча чимало учнів приїжджають до коледжу власним автомобілем, саме вони частіше запізнюються на перший урок. 6. Тісніший зв’язок із роботодавцями Іще один спосіб допомогти молоді інтегруватися до ринку праці — тісна співпраця коледжів із роботодавцями. Якщо старші профільні школи більше орієнтовані на співпрацю з університетами (адже більшість їхніх випускників планує вступати до закладів вищої освіти), то коледжі активно працюють із місцевим бізнесом. Тут є окремі працівники, які протягом усього року шукають партнерів серед роботодавців, організовують для студентів виробничу практику (work placements), а також допомагають знайти місце на програмах apprenticeship (щось на кшталт нашого стажування) після завершення навчання. У процес допомоги з працевлаштуванням залучені практично всі, включно з викладачами. На заняттях студентів навчають писати резюме, готують до співбесід, а іноді буквально допомагають скласти листа роботодавцю, навіть якщо сам студент не проявляє ініціативи. Ця практика є системною й триває протягом усього року. Звісно, це не означає, що роботу без проблем знаходять усі. Молодий вік — це час, коли рожеві окуляри знімають не лише самі юнаки та дівчата, а й їхні батьки. До того ж британський ринок праці теж переживає непрості часи. Проте коледжі намагаються максимально скоротити дистанцію між навчанням і першим робочим місцем. То чи варто створювати ситуацію, коли старші профільні школи й коледжі почасти дублюють одне одного? Як на мене — так. Адже вони конкурують не лише за кількість учнів, а й за якість освіти, комфортне середовище, підтримку студентів, співпрацю з роботодавцями та університетами, а також найкращих учителів. Саме конкуренція змушує кожен заклад шукати свої переваги, розвиватися й ставати кращим. Зрештою, виграє від цього не школа й не коледж, а дитина, економіка і суспільство. Джерело

Українські біженці у США можуть зіткнутися з проблемами працевлаштування: що відбувається Тисячі українців, які знайшли прихисток у Сполучених Штатах після початку повномасштабної війни, можуть зіткнутися з труднощами у працевлаштуванні через зміни в імміграційній політиці США. Причиною стало рішення федеральної влади щодо порядку продовження дозволів на роботу для іноземців, які перебувають у країні за гуманітарними програмами. Найбільше занепокоєння викликала ситуація навколо українців, які прибули до США за програмою Uniting for Ukraine (U4U). Для багатьох із них дозвіл на роботу є ключовою умовою легального працевлаштування, отримання доходу та можливості самостійно забезпечувати свої сім’ї. Суд тимчасово зупинив дію рішення Після появи інформації про можливе дострокове припинення дії окремих дозволів на роботу низка громадських організацій звернулася до суду. Федеральний суд у штаті Массачусетс ухвалив рішення тимчасово призупинити реалізацію нових обмежень до завершення розгляду справи. Це означає, що наразі українці, яких стосується судове рішення, не втратили право працювати автоматично. Однак остаточне вирішення питання ще попереду, а тому ситуація залишається невизначеною. Юристи наголошують, що судове рішення має тимчасовий характер і не означає остаточного врегулювання проблеми. Подальший розвиток подій залежатиме від результатів судового процесу та рішень федеральної влади. Чому це важливо Для більшості українських родин робота в США є основним джерелом доходу. Без чинного дозволу роботодавці не мають права офіційно працевлаштовувати іноземців, навіть якщо вони вже тривалий час працюють на підприємстві. У разі затримки з продовженням документів люди можуть тимчасово втратити роботу або зіткнутися з необхідністю призупинити трудову діяльність до отримання нового дозволу. Це також може вплинути на можливість орендувати житло, оформлювати кредити чи користуватися окремими соціальними програмами. Роботодавці також занепокоєні Американські компанії, які активно наймали українців протягом останніх років, також уважно стежать за розвитком ситуації. Представники бізнесу зазначають, що українські працівники добре зарекомендували себе в різних галузях — від виробництва та логістики до сфери інформаційних технологій, медицини та обслуговування. Через невизначеність із документами роботодавці побоюються втратити кваліфікованих співробітників або зіткнутися з додатковими адміністративними труднощами під час оформлення персоналу. Що рекомендують українцям Імміграційні адвокати радять українським громадянам уважно стежити за термінами дії своїх документів і завчасно подавати заяви на їх продовження. Також рекомендується регулярно перевіряти офіційні повідомлення Служби громадянства та імміграції США (USCIS) і, за необхідності, звертатися за консультацією до ліцензованих юристів або акредитованих громадських організацій. Експерти наголошують, що попри нинішню невизначеність, судове рішення дало українським біженцям додатковий час для оформлення необхідних документів і дозволило уникнути негайної втрати права на працевлаштування. Водночас остаточна доля тисяч українців залежатиме від подальших рішень американських судів та федеральної влади. Саме тому українські громади у США продовжують уважно стежити за розвитком ситуації та закликають владу забезпечити стабільні умови для людей, які були змушені залишити свою країну через війну.

Суд визнав незаконними правила Британії про права мігрантів Високий суд Лондона визнав незаконними зміни правил, які обмежували можливість шукачів притулку оскаржувати відмови у визнанні їх жертвами торгівлі людьми. Уряд Британії планує подати апеляцію. Велика Британія програла судову справу щодо прав шукачів притулку та готується оскаржити рішення. Про це повідомляє Reuters у п'ятницю, 10 липня. Високий суд Лондона постановив, що уряд незаконно позбавив деяких людей можливості оскаржувати відмови у визнанні їх потенційними жертвами торгівлі людьми. Суперечливі зміни Міністерство внутрішніх справ запровадило у вересні минулого року. Вони передбачали, що люди, яким відмовили у статусі жертви сучасного рабства, не могли оскаржити це рішення до моменту можливого видворення з країни. Такі правила з’явилися після кількох судових позовів, які блокували депортації мігрантів до Франції в межах угоди "один в’їжджає - один виїжджає". Влада заявляла, що подібні заяви використовують для затягування процедур вислання. Однак п’ятеро шукачів притулку оскаржили ці зміни. Суддя Клайв Шелдон заявив, що нові правила могли позбавити людей можливості надати важливі докази у своїх справах. За даними суду, у 2025 році 79% людей, яким спочатку відмовили у статусі жертви торгівлі людьми, отримали позитивне рішення після повторного розгляду. У Міністерстві внутрішніх справ Британії заявили, що не погоджуються з рішенням і мають намір його оскаржити. Там наголосили, що механізми захисту жертв торгівлі людьми не повинні використовуватися для затягування депортацій нелегальних мігрантів. Джерело

Я Вас искренне поздравляю. Вы оказались правы, а я не прав.👍

Не уверен... Сами подумайте, какое количество только граждан и резидентов Украины сейчас там находится. А куда-то устроиться на хорошее место без знаний шведского - им достаточно сложно. Но Швеция, как Вы помните (надеюсь) существенно сократила помощь для гуманитарщиков (кто имеет гуманитарный статус на время войны). Ну вот и люди пытаются хоть как-то устроится в одной из благополучных государств ЕС. Как Вы думаете, куда они идут без знания местного языка, при сокращении помощь и при остром желании не возвращаться в Украину? А тут, поверьте явно не Швеция...и даже не Албания.

ЄС відкладе введення нових правил в’їзду через хаос в аеропортах, - FT Одне з джерел зазначило, що в ETIAS досі залишаються "певні ІТ-проблеми". Запровадження нової онлайн-системи авторизації подорожей ETIAS для в'їзду до Євросоюз, ймовірно, відкладуть до наступного року. Про це повідомляє Financial Times з посиланням на співрозмовників, обізнаних із ситуацією. Причиною можливого відтермінування стало те, що запуск окремої електронної системи прикордонного контролю спричинив труднощі для мандрівників. Йдеться про технічні збої і загальне повільне впровадження нової електронної системи в'їзду/виїзду (EES), яка вимагає від громадян країн, що не входять до ЄС, сканування відбитків пальців і зображення обличчя під час перетину кордону. Через ці проблеми в окремих аеропортах і на наземних пунктах пропуску утворилися довгі черги, а представники авіаційної галузі попередили про ризик проблем під час літнього сезону. Агентство EU-Lisa, яке відповідає за впровадження ETIAS, визнало, що запуск системи до кінця цього року, як планувалося, більше не є реалістичним. За даними FT, у середині червня правління EU-Lisa обговорювало перенесення запуску системи на пізніший термін. Двоє співрозмовників зазначили, що правління знову збереться у вересні, щоб визначити новий графік. Представник агентства підтвердив, що 17 червня правління справді розглядало питання введення ETIAS в експлуатацію, але "відтоді жодних подальших рішень із цього питання не ухвалювали". За визначення дати запуску системи відповідає Європейська комісія, однак вона зможе зробити це лише після того, як EU-Lisa успішно завершить тестування ETIAS. Один зі співрозмовників, знайомий із перебігом обговорень, зазначив, що в ETIAS досі залишаються "певні ІТ-проблеми". "Спершу потрібно навести лад із EES, а вже потім запускати ще одну систему, яка знову подвоїть черги", – цитує його слова Financial Times. Європейський комісар з внутрішніх справ та міграції Магнус Бруннер у листі до керівників авіакомпаній поклав відповідальність за проблеми із запуском системи в'їзду/виїзду на уряди країн-членів. "Інші чинники, не пов'язані з EES, такі як недостатня кількість персоналу або нестача належної інфраструктури, також могли стати причиною затримок", – зазначив Бруннер у листі, з яким ознайомилася газета. Кілька посадовців ЄС зазначили, що не здивовані труднощами EU-Lisa із дотриманням графіка, адже агентство одночасно керує EES, ETIAS та ще низкою прикордонних інформаційних систем. Один із чиновників припустив, що затримка навряд чи буде тривалою. "Якщо вони не встигають, то просто попросять ще один квартал або ще місяць", – сказав він. Втім, інше джерело FT, знайоме з перебігом обговорень, вважає, що запуск системи цього року є "ілюзорним". Довідка УНІАН. ETIAS – це система для в’їзду громадян, які не потребують візи, що подорожують до будь-якої з 30 країн-членів Європейського Союзу. Система ETIAS працюватиме за принципом американської ESTA. Вона охопить близько 1,4 млрд громадян країн, які мають право на безвізові короткострокові поїздки до Євросоюзу, зокрема й українців. Дозвіл прив'язується до паспорта мандрівника і чинний три роки або до моменту закінчення терміну дії паспорта. Перед поїздкою мандрівники повинні будуть подати онлайн-заявку, пройти автоматизовану перевірку безпеки та сплатити збір у 20 євро. Вони зможуть в'їхати до країн Європейського Союзу лише після схвалення заявки й отримання дозволу ETIAS. Правила в'їзду до ЄС – останні новини Авіалайнери змушені вилітати з великою кількістю вільних місць, адже частина туристів не встигає на рейси через довгі черги, що виникли після запровадження EES. У відкритому листі до президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн європейські асоціації, які представляють аеропорти та авіакомпанії, заявили, що в окремих пунктах пропуску час очікування на прикордонний контроль у години пік зріс до п'яти годин. Через це перевізники закликають повністю призупинити роботу системи на період найбільшого туристичного навантаження – у липні та серпні. Нагадаємо, наприкінці минулого року система EES уже спричинила значні затримки в аеропортах Європи – туристи стикалися з довгими чергами та багатогодинним очікуванням, зокрема в Іспанії та Португалії. На той момент систему запустили лише частково, але авіаційна галузь уже закликала вдосконалити її роботу. Джерело

...получив предварительно разрешение на работу в Королевстве.

Німеччина змінила правила соціальних виплат, які стосуються й українських біженців З 1 липня у Німеччині змінилися правила соцвиплат: частина отримувачів замість Bürgergeld матиме базову допомогу Grundsicherung, а центри зайнятості жорсткіше перевірятимуть заощадження, житло й готовність до роботи. Зміни стосуються і українців із тимчасовим захистом. Деталі: У зв'язку з цим запроваджуються нові правила отримання виплат для працездатних, але довгостроково безробітних жителів ФРН. Зокрема, центри зайнятості тепер ретельніше перевірятимуть вартість активів та житла, а санкції за порушення порядку виплат стануть жорсткішими. Також швидше працевлаштування отримувача допомоги стане для центрів зайнятості пріоритетнішим за навчання чи підвищення кваліфікації. Змінюється також і підхід до накладення санкцій: якщо одержувачі допомоги пропускатимуть зустрічі в центрах зайнятості або не подаватимуть заяви для влаштування на роботу, виплати можуть скоротити або скасувати повністю. Що ж до пропозицій працевлаштування, то безробітні повинні будуть погоджуватися навіть на роботу із нижчою кваліфікацією, якщо фізично, психічно чи психологічно здатні її виконувати. За новими правилами, скорочуються і пільгові періоди, в які центри зайнятості не враховували суми заощаджень і кошти на оренду житла, які виходили за рамки відшкодувань. Відтепер заощадження до 40 тисяч євро повинні використовуватися одержувачами соцдопомоги уже у перший рік після подання заяви на допомогу (раніше ці кошти не чіпали протягом одного року). А витрати на житло будуть покриватися одержувачам допомоги лише обмежено. Очікується, що базовий дохід замість соціальної допомоги з 1 липня будуть отримувати близько 5,5 мільйона жителів Німеччини. Варто зазначити, що з початку російського вторгнення в Україну "бюргергельд" отримували і українці, які мали в Німеччині тимчасовий захист. Раніше у німецькому уряді вже дійшли згоди скасувати виплати "бюргергельд" для українців, які прибули після 1 квітня 2025 року. Замість "бюргергельд" новоприбулі українці отримують виплати на рівні прохачів притулку. Ця сума варіюється залежно від сімейного стану, загалом це приблизно на 120 євро на місяць менше – 441 євро на самотню людину. Нагадаємо: У березні Бундестаг проголосував за заміну доходу громадян (так званих "бюргергельд") новою гарантією базового доходу. Проведене восени минулого року опитування показувало, що понад половина українців з тимчасовим захистом не дуже задоволені життям у Німеччині. Джерело

Верховный суд США подтвердил право на гражданство по рождению. Его пытался отменить Дональд Трамп Верховный суд США подтвердил, что родившиеся на территории Соединенных Штатов люди имеют право на автоматическое получение гражданства этой страны. Отменить это право пытался президент Дональд Трамп, который одним из своих первых указов распорядился ограничить процедуру получения гражданства по рождению. Суд решил отменить указ Трампа, при этом против него выступили шесть судей, а за — трое. Указ Трампа об ограничении гражданства по рождению был издан в январе 2025 года, вскоре после инаугурации президента. Сразу после подписания указа несколько штатов и городов США, где у власти находится Демократическая партия, подали иски, требуя отменить его. Вступление указа в силу пытались заблокировать три федеральных судьи, однако их постановления отменил Верховный суд США. В результате несколько процессов были объединены в одно дело, решение по которому и вынес Верховный суд во вторник. Анализ: серьезное поражение Трампа Для Дональда Трампа это дело было почти личным, отмечают наблюдатели. В апреле он присутствовал на слушаниях в Верховном суде и находился в зале заседаний, пока генеральный солиситор США Джон Сауэр представлял позицию администрации. Тогда критики заявили, что появление президента в суде было неуместной попыткой оказать давление на судей при рассмотрении дела, имеющего серьезные последствия для внутренней политики. Во время слушаний судьи подвергли аргументы администрации жесткому анализу, что уже тогда свидетельствовало: большинство членов Верховного суда не убеждали доводы Трампа в пользу отмены права на гражданство по рождению. Позже Трамп публично раскритиковал судей, заявив, что те, кого он сам назначил, но кто голосует против его позиции, — «глупые люди». Энтони Зуркер, корреспондент Би-би-си в Северной Америке: Сославшись на 14-ю поправку к Конституции США, Верховный суд окончательно поставил точку в попытках Дональда Трампа лишить права на гражданство по рождению детей нелегальных мигрантов и большинства иностранных граждан, временно проживающих в стране. Как написал в решении от имени большинства председатель Верховного суда Джон Робертс, текст поправки, принятой вскоре после окончания Гражданской войны в США, не оставляет пространства для двусмысленного толкования. Дональд Трамп и его юристы утверждали, что нелегальные мигранты не подпадают под понятие лиц, «находящихся под юрисдикцией» США. Однако Робертс и большинство судей решительно отвергли эту аргументацию. Поскольку большинство членов Верховного суда пришли к выводу, что Конституция США однозначно закрепляет право на гражданство по рождению, у Трампа практически не остается возможностей изменить эту норму иначе как путем внесения поправки в Конституцию. Это чрезвычайно сложная процедура, которая за всю историю Соединенных Штатов была успешно завершена лишь 27 раз. Что такое право на гражданство по рождению? Принцип гражданства по праву рождения (в юридической практике его еще называют термином «jus soli», то есть дословно «право почвы») закреплен в первом предложении 14-й поправки к Конституции США. В нем, в частности, сказано: «Все лица, родившиеся или натурализованные в Соединенных Штатах и подчиненные их юрисдикции, являются гражданами Соединенных Штатов и того штата, где они проживают». Сторонники жесткой иммиграционной политики утверждают, что из-за этого положения в страну массово прибывают нелегальные иммигранты, в том числе беременные женщины без необходимых документов пересекают американскую границу, чтобы родить ребенка на территории США. 14-я поправка была принята в 1868 году, после окончания Гражданской войны. 13-я поправка отменила рабство в 1865 году, а 14-я решала вопрос о гражданстве освобожденных бывших рабов, родившихся в Америке. Согласно указу Трампа под названием «О защите значения и ценности американского гражданства», на американский паспорт не могут претендовать те новорожденные, чья «мать находилась в США незаконно», а «отец не являлся гражданином США и не имел право на постоянное место жительства». Трамп установил, что право на гражданство больше не имеют и те, чья «мать находилась США законно, но на временных основаниях». Свои действия президент объясняет конституционной формулировкой о том, что право на гражданство по рождению имеют только те, кто «подчинен юрисдикции» США. Детей нелегальных мигрантов он таковыми не считает. Многих ли это касается? По данным исследовательского центра Pew Research, в 2016 году в США родилось около 250 тыс. детей нелегальных иммигрантов, что на 36% меньше, чем в 2007 году. К 2022-му (это последний год, на который имеются данные) в США жили 1,2 млн человек, рожденных от людей, которые находились в стране незаконно. Но, как считает аналитический центр Migration Policy Institute, в случае отмены права на гражданство по рождению к 2050 году число нелегальных мигрантов в США вырастет до 16 млн (сейчас их около 11 млн). При этом, как сказано в исследовании, к 2050-му в США будет находиться 4,7 млн человек, которые не имеют американского гражданства, но родились на территории страны. В том числе около миллиона из этих людей будут иметь двух родителей, которые сами родились в США, но не получили гражданства. В интервью телеканалу NBC Трамп говорил, что, по его мнению, дети незаконных иммигрантов должны быть депортированы вместе со своими родителями — даже если они родились в США. «Я не хочу разрушать семьи, — сказал Трамп в декабре прошлого года. — Единственный способ не разрушать семьи — это высылать обратно всех». Трансгендерным женщинам запретили участие в женском спорте Дональд Трамп пока не прокомментировал свое поражение в Верховном суде по делу о гражданстве, но отреагировал на другое судебное решение, также вынесенное во вторник: об участии трансгендерных спортсменов в женских соревнованиях. «Верховный суд Соединенных Штатов ТОЛЬКО ЧТО ВЫНЕС РЕШЕНИЕ ПРОТИВ УЧАСТИЯ МУЖЧИН В ЖЕНСКОМ СПОРТЕ. Вау! Это окончательно снимает этот нелепый вопрос с повестки!!!» — написал он в своей социальной сети Truth Social. Ранее Верховный суд США постановил, что штаты вправе запрещать трансгендерным женщинам участвовать в женских школьных и студенческих спортивных соревнованиях. Суд рассмотрел дела, поданные учащимися из двух штатов, которые оспаривали такие запреты. В штатах Айдахо и Западная Вирджиния были приняты законы, по которым участники соревнований в государственных школах и колледжах должны выступать в категории, соответствующей полу, указанному при рождении. В одном из исков утверждалось, что такой запрет нарушает гарантии защиты равных прав, закрепленные в Конституции США. В другом заявлялось, что он противоречит американскому законодательству о гражданских правах. С тех пор как Айдахо первым принял такой закон в 2020 году, аналогичные запреты были введены более чем в двух десятках штатов. Этот закон также являлся одним из приоритетных задач администрации Дональда Трампа. Джерело

В Великобритании беженцев обяжут возвращать около £10 000 за господдержку Правительство Великобритании объявило, что люди, получившие убежище в стране, должны будут вернуть государству около 10 000 фунтов стерлингов за проживание и социальное обеспечение, как только начнут зарабатывать. Соответствующие нормы включены в новый законопроект об иммиграции и убежище, который рассмотрят в парламенте во вторник. Согласно документу, совершеннолетние беженцы с достаточным доходом должны будут постепенно выплачивать этот долг. Правило коснется тех, кто имеет официальное право на работу в Великобритании. Погасить долг нужно до того, как человек сможет претендовать на статус постоянного резидента. Как заявила министр внутренних дел Шабана Махмуд, изменения должны продемонстрировать, что «поддержка лиц, ищущих убежище, — это право, но также и обязанность». «Мы ожидаем, что как только у людей появится возможность внести свой вклад и отплатить за щедрость британского народа, они это сделают», — заявила Махмуд. Согласно этим планам, мигранты, работающие и имеющие определенный доход, будут обязаны вернуть государству фиксированную сумму, которая, как ожидается, будет составлять 10 000 фунтов стерлингов (около 13,2 тысяч долларов). С минимальным доходом, необходимым для выплаты долга, МВД Великобритании пока не определилось. Министр внутренних дел будет иметь право в будущем корректировать размер сбора и ежемесячных выплат, чтобы обеспечить «справедливость по отношению к налогоплательщикам и не довести ни одного мигранта до нищеты». Те, чьи ходатайства были отклонены, также должны будут возместить расходы, если их доход соответствует установленному правительством порогу. По данным Министерства внутренних дел, в прошлом году на поддержку лиц, ищущих убежища в Великобритании, было потрачено около 4 млрд фунтов стерлингов из средств налогоплательщиков. Средняя стоимость размещения просителя убежища на одну ночь в государственном жилье составляет 23,25 фунта, а в отеле — 144 фунта, при этом размер пособия на проживание варьируется от 9,95 до 49,18 фунтов стерлингов на человека в неделю. В Совете по делам беженцев назвали планы правительства «несправедливыми и непрактичными», а также равносильными «дополнительному налогу на беженцев», который «затруднит семьям возможность восстановить свою жизнь и встать на ноги». «Причина, по которой многим требуется поддержка в рамках процедуры предоставления убежища, заключается в том, что само Министерство внутренних дел запрещает просителям убежища работать, пока рассматриваются их ходатайства, — заявил директор Совета по внешним Совета Имран Хуссейн. — Помощь предоставляется только тем, кому грозит нищета, поэтому это новое финансовое бремя ударит исключительно по тем, кто прибывает на наши берега, не имея ничего». В Центре анализа миграции Оксфордского университета усомнились в том, что правительство сможет возместить расходы с помощью новой системы, указав на низкие показатели занятости и уровня доходов среди беженцев. «Например, в 2023 году 13% людей, получивших статус беженца пятью годами ранее, зарабатывали не менее 20 000 фунтов стерлингов, а остальные либо не работали, либо имели более низкий доход», — отметила директор центра Мадлен Сампшн. «Данные свидетельствуют о том, что, если пороги не будут значительно ниже минимальной заработной платы, лишь относительно небольшая доля лиц, получивших убежище, будет зарабатывать достаточно, чтобы платить взносы в эту систему». По данным Министерства внутренних дел, четверть лиц в возрасте от 16 до 64 лет, получивших убежище в период с 2015 по 2023 год, была трудоустроена в течение того же календарного года. Этот показатель вырос до 50% через два года после предоставления статуса беженца. Из тех, кто работал через восемь лет после получения статуса беженца, 37% были заняты на полной ставке со средним доходом в 23 000 фунтов стерлингов, при этом лишь 40% зарабатывали больше минимальной заработной платы. Теневой министр внутренних дел Крис Филп заявил, что Лейбористская партия «приняла еще одну» политику консерваторов, добавив: «Именно эту программу мы предложили в поправке к законопроекту об иммиграции в прошлом году, но Лейбористская партия тогда ее заблокировала». В правительстве надеются, что законопроект об иммиграции и предоставлении убежища позволит ввести в действие меры, которые создадут твердую, но справедливую систему предоставления убежища и снизят факторы притяжения, стимулирующие нелегальную миграцию. Однако ожидается, что отдельные положения законопроекта вызовут сопротивление со стороны некоторых депутатов Лейбористской партии, выступающих против ряда наиболее строгих мер, которые он будет содержать. На прошлой неделе МВД Великобритании объявило о планах расширить использование бывших военных казарм для размещения тысяч беженцев на фоне закрытия еще 20 отелей в Англии. Ведомство также заявило, что новый закон об иммиграции будет включать планы по созданию новых «ограниченных, безопасных и легальных» путей въезда в Великобританию для беженцев, в рамках которых спонсорами отдельных лиц смогут выступать университеты, общественные организации и предприятия, чтобы снизить расходы для налогоплательщиков. Джерело

Ответ от моей партнерши из ЧР (знаю ее лет 25 и полностью доверяю, как человеку ответственному и проверенному): "Могу сказать, что пипец, конечно, говноеды и уже имели проблемы с властями такого уровня за ужасную учебу и нарисованные на коленке уровни, которых у студов по факту не было - это медицинский факт. У них был бан на работу года 2-3 точно, просто на их курсы не давали визы и все Потом чет они снова выползли, вроде как брали курсы от госунивера, а обслуживали по остальным вопросам сами. Знаю, что Радим не вылазит из агитационных командировок и щедро платит агентам. По поводу антисанитарии и отсутствия присмотра: объективно, если у них в договоре есть клининг, консьерж и нянька, то претензии обоснованы. Если нет - сами засранцы. Я это говно от студентов в общаге моей полной ложкой хавала, знаю, о чем речь. Наркотики: привет, это - чехия, тут легалайз. Не одобряю, конечно, но если надо, шобы деточка ни-ни, приезжай, води за ручку. А, и да, там текучка. Кураторам платят шото тыщ 15-20".