Перейти к содержанию

fregat222

Главный Модератор
  • Публикаций

    10590
  • Зарегистрирован

  • Посещение

  • Победитель дней

    179

fregat222 стал победителем дня 11 июля

fregat222 имел наиболее популярный контент!

Информация о fregat222

  • День рождения 12/20/1968

Контакты

  • AIM
    Национальная юридическая академия Украины
  • Сайт
    https://igorgeller.com/
  • ICQ
    0
  • Skype
    fregatIM1

Информация

  • Пол
    Мужчина
  • Город
    Харьков
  • Интересы
    Основной +38(066)760-64-81 (Vodafon);
    +38(096)662-92-08 (Kievstar)

Дополнительная Информация

  • Настоящее имя
    Игорь
  • Должность
    Иммиграционный адвокат/Immigration Solicitor

Посетители профиля

79325 просмотров профиля

fregat222's Achievements

Mentor

Mentor (12/14)

  • Conversation Starter Rare
  • Well Followed Rare
  • First Post Rare
  • Collaborator Rare
  • Posting Machine Rare

Recent Badges

615

Репутация

  1. Від тимчасового захисту до нового громадянства: чому українські родини дедалі частіше розглядають Латинську Америку, Туреччину та В’єтнам Ще кілька років тому відповідь на запитання, куди переїжджати українцям, здавалася очевидною. Польща, Німеччина, Чехія, Ірландія та інші європейські держави пропонували тимчасовий захист, доступ до ринку праці, медичного обслуговування, освіти та соціальної підтримки. Європа стала головним місцем порятунку для мільйонів людей, які залишили Україну через повномасштабне російське вторгнення. Однак наприкінці 2026 року дедалі актуальнішим стає інше питання. Українські родини замислюються не лише про те, де перечекати війну, а й про те, де зможуть залишитися назавжди, забезпечити дітям стабільну освіту, отримати постійний міграційний статус і перестати залежати від регулярного продовження тимчасового захисту. Особливо гостро ці питання постають у сім’ях, де є чоловіки призовного віку. Військовий облік, застосунок «Резерв+», зміни правил надання захисту та обмеження щодо виїзду з України перетворилися на чинники, які впливають на міграційні рішення цілих родин. На цьому тлі в обговореннях майбутнього дедалі частіше з’являються країни, які раніше здавалися екзотичними: Аргентина, Бразилія, Мексика, Туреччина та В’єтнам. Одних приваблюють перспективи натуралізації, інших вартість життя, теплий клімат, можливість дистанційної роботи або бажання вийти за межі європейської системи тимчасового захисту. Проте чи справді українські родини масово змінюють Європу на Латинську Америку та Азію? Повної міжнародної статистики, яка підтверджувала б такий масовий перерозподіл української еміграції, наразі немає. Дані дозволяють говорити про появу альтернативних міграційних маршрутів, але не про доведений масовий відтік українців із Європейського Союзу саме до цих країн. Водночас причини інтересу до нових напрямків цілком конкретні. І вони значно глибші за бажання жити біля моря. Європейський прихисток: чому тимчасовість стала головною проблемою Після початку повномасштабного вторгнення Європейський Союз уперше активував механізм масового тимчасового захисту. Українці отримали право проживати, працювати та користуватися визначеними соціальними послугами без проходження звичайної тривалої процедури отримання притулку. Для багатьох родин це стало рятівним рішенням. Однак тимчасовий захист від самого початку був надзвичайним механізмом, а не універсальним шляхом до постійного проживання або громадянства. Станом на 30 вересня 2026 року під тимчасовим захистом у ЄС перебували 4,37 мільйона людей, які залишили Україну через війну. Найбільше прийняли Німеччина, Польща та Чехія. Приблизно 27,9% отримувачів захисту становили дорослі чоловіки, 44,1% дорослі жінки, а 28% неповнолітні. Ці цифри демонструють, що українська еміграція не обмежується матерями з дітьми. За кордоном проживає значна кількість повних родин, чоловіків і жінок працездатного віку, а також сімей, які поступово возз’єдналися після вимушеної розлуки. У 2026 році ЄС продовжив тимчасовий захист до 4 березня 2028 року. Водночас умови його надання зазнали важливих змін. З 5 серпня 2026 року запроваджено додаткові вимоги щодо виконання військових обов’язків в Україні для окремих категорій нових заявників. Водночас передбачено виняток для осіб, які вже мали тимчасовий захист у відповідній державі ЄС не пізніше 4 серпня 2026 року та безперервно зберігали цей статус у тій самій країні. Це принципова відмінність. Чинні правила не означають автоматичного скасування захисту всім українським чоловікам, які вже проживають у Європі. Однак для родин, які лише планують виїзд або хочуть переїхати з однієї європейської держави до іншої, питання законності перебування та підтвердження відповідних обставин стає складнішим. Саме тут виявляється головна проблема тимчасового статусу: навіть після кількох років законного проживання людина не завжди отримує гарантований шлях до постійної легалізації. У різних країнах ЄС існують власні механізми переходу на робочі, підприємницькі, сімейні та інші види проживання. Але умови залежать від доходів, трудового договору, кваліфікації, знання мови та національного законодавства. Для сім’ї з дітьми це означає необхідність планувати майбутнє одразу на кількох рівнях: працевлаштування батьків, навчання дітей, оплату житла та можливість залишитися після завершення спеціального режиму захисту. І саме ця невизначеність змушує частину українців переглядати свої плани. «Резерв+» як новий чинник сімейної міграції Окремим фактором, що впливає на міграційні рішення українських родин, стала цифровізація військового обліку. Застосунок «Резерв+», який Міністерство оборони України запровадило для військовозобов’язаних, призовників та резервістів, дозволяє отримувати електронний військово-обліковий документ, перевіряти дані та користуватися окремими адміністративними послугами. Електронний документ із QR-кодом має таку саму юридичну силу, як відповідний паперовий військово-обліковий документ. Від початку 2026 року можливості застосунку розширилися. Зокрема, чоловіки віком від 18 до 59 років, які раніше не перебували на військовому обліку та відповідають установленим умовам, можуть уперше стати на нього дистанційно, зокрема перебуваючи за кордоном. З одного боку, це спрощує адміністративні процедури та дозволяє не повертатися в Україну лише заради окремих питань військового обліку. З іншого боку, військово-обліковий статус дедалі помітніше впливає на юридичні та життєві рішення родин. Питання виникають під час отримання документів, оформлення окремих послуг, планування повернення до України та нового виїзду за кордон. Водночас важливо не перебільшувати повноваження самого застосунку. «Резерв+» не є інструментом іноземного міграційного контролю. Він не визначає автоматично право українця проживати в Аргентині, Туреччині чи іншій країні. Крім того, у 2025 році Україна спростила оформлення паспортів чоловіками за кордоном через автоматизовану перевірку військово-облікових даних, без обов’язкового особистого звернення до територіального центру комплектування або використання «Резерв+» саме для цієї процедури. Проте для частини сімей важливим стає не лише те, які обмеження діють сьогодні, а й те, наскільки передбачуваними будуть адміністративні правила через рік або два. Саме тому дедалі більше значення має можливість отримати довгостроковий статус проживання за кордоном на звичайних імміграційних підставах: через роботу, підприємництво, родинні зв’язки або інші передбачені законом обставини. При цьому переїзд до третьої країни не припиняє автоматично військово-облікових обов’язків громадянина України. Міграційний статус за кордоном і обов’язки перед українською державою регулюються різними правовими системами. Для родини це означає необхідність враховувати обидві. Військовий облік і право на виїзд: чому це два різні питання Українська міграція має особливість, якої немає у звичайній трудовій еміграції. Через воєнний стан виїзд із України для багатьох чоловіків призовного віку залишається обмеженим, хоча законодавство передбачає визначені винятки. У серпні 2025 року український уряд дозволив виїзд чоловікам віком від 18 до 22 років включно за встановленими правилами. Для інших вікових категорій продовжують діяти відповідні законодавчі обмеження та передбачені підстави для перетину кордону. Однак право залишити Україну і право оселитися в іншій державі не є тотожними. Навіть законний виїзд не гарантує отримання іноземного дозволу на проживання. І навпаки, можливість отримати аргентинську, турецьку чи в’єтнамську візу не скасовує українських правил перетину державного кордону. Для родин, які вже перебувають за кордоном, виникає інша дилема. Чи залишатися в державі, де є школа, робота та звичне життя, але довгостроковий статус залежить від майбутніх змін законодавства? Чи переїжджати до країни з окремою імміграційною системою, яка дозволяє будувати плани поза межами європейського тимчасового захисту? У сім’ях із дітьми рішення значно складніше, ніж для самотньої людини. Потрібно врахувати не лише міграційні документи, а й доступність шкіл, мову навчання, медичне страхування, вартість оренди, безпеку та перспективи працевлаштування обох батьків. Саме тому пошук нового місця проживання поступово перетворюється з питання географії на питання довгострокової стабільності. Аргентина: громадянство замість безстрокового очікування Аргентина стала одним із напрямків, який заслуговує на увагу українських родин, що розглядають довгострокову легалізацію за межами Європи. Її головна перевага полягає не лише у вартості повсякденного життя за межами найдорожчих районів великих міст. Набагато важливішою є система натуралізації. Аргентинське законодавство передбачає можливість звернутися по громадянство після двох років безперервного законного проживання за встановленими умовами. Однак у 2025 році правила суттєво змінилися. Відтепер для звичайної натуралізації потрібно підтвердити два роки безперервного законного проживання без жодного виїзду за межі Аргентини протягом відповідного періоду. Це означає, що популярна в інтернеті обіцянка отримати аргентинський паспорт просто через два роки після прильоту не відповідає чинним правилам. Туристичне перебування саме по собі не замінює належного міграційного статусу. А право подати заяву через два роки не означає автоматичного отримання громадянства в той самий день. Для сім’ї з дітьми вимога безперервного проживання може стати серйозним випробуванням. Вона впливає на можливість подорожувати, відвідувати родичів у Європі та планувати термінові поїздки за кордон. Крім того, права дітей на громадянство визначаються окремими нормами. Натуралізація одного з батьків не означає автоматичного надання аргентинського громадянства всім членам родини. Водночас аргентинська система приваблює наявністю законодавчо визначеного шляху до натуралізації для іноземців, які відповідають установленим умовам. Проте країна має власні економічні ризики. Коливання цін, зміни валютного регулювання, вартість оренди, складність відкриття рахунків та оформлення доходів можуть зробити переїзд значно дорожчим, ніж здається за туристичними відео. Для родини з віддаленим доходом в іноземній валюті Аргентина може бути привабливою. Для тих, хто планує одразу знайти місцеву роботу без знання іспанської, ситуація складніша. Не менш важливими є питання дитячої освіти. Переїзд означає перехід на іспаномовне навчання, а календар навчального року відрізняється від європейського. Саме тому аргентинський напрямок варто розглядати не як швидкий спосіб отримати паспорт, а як повноцінне переселення родини на кілька років. Бразилія: варіант для родин із дистанційним доходом Бразилія пропонує інший підхід. Країна має спеціальний міграційний механізм для цифрових кочівників, які працюють на іноземного роботодавця або надають послуги клієнтам за межами Бразилії. Для такого статусу потрібно документально підтвердити віддалену професійну діяльність та наявність доходу щонайменше 1500 доларів США на місяць або банківських коштів у розмірі не менше 18 тисяч доларів. Первинний дозвіл може надаватися на строк до одного року з можливістю продовження за встановленими правилами. Для української родини це створює потенційний маршрут легального проживання, якщо один або обоє батьків заробляють дистанційно. Програмісти, дизайнери, консультанти, журналісти, підприємці та інші фахівці, які не залежать від місцевого ринку праці, можуть розглядати Бразилію як альтернативу європейським державам. Проте цієї можливості недостатньо для автоматичного переїзду всієї сім’ї. Статус кожного члена родини та право супроводу потрібно оформлювати відповідно до бразильських міграційних правил. Країна також не є універсально дешевою. Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро та інші великі міста можуть вимагати значних витрат на оренду, приватну медицину, транспорт та безпеку. Для батьків важливо враховувати систему освіти. Навчання в державній школі передбачає адаптацію до португальської мови, а міжнародні приватні заклади можуть суттєво збільшувати сімейний бюджет. До того ж дозвіл цифрового кочівника не означає автоматичного отримання громадянства. Людина отримує законну можливість проживати в країні на визначених умовах, але для довгострокового поселення все одно повинна планувати наступні міграційні кроки. Мексика: простіше приїхати, ніж залишитися назавжди Мексика приваблює теплим кліматом, великими містами, розвиненою інфраструктурою та доступом до ринку Північної Америки. Для громадян України передбачено механізм електронного дозволу на в’їзд повітряним транспортом із визначеними туристичними або діловими цілями. Однак цей дозвіл не надає права на місцеву оплачувану роботу й не є посвідкою на проживання. Фактичний дозволений строк перебування визначають мексиканські міграційні органи під час в’їзду відповідно до чинних правил. Для родини ця різниця принципова. Можна відносно просто приїхати, орендувати житло та ознайомитися з країною, але для довгострокового проживання необхідно отримати належний міграційний статус. Інша проблема полягає в регіональних відмінностях. Вартість життя, безпека, доступність медичних послуг і якість шкіл суттєво відрізняються залежно від штату та міста. Мексика може бути цікавим напрямком для родин із незалежним доходом або конкретними підставами для отримання посвідки на проживання. Однак її не варто сприймати як автоматично доступну альтернативу європейському захисту. Туреччина: близькість до України та можливість жити поза ЄС На відміну від Латинської Америки, Туреччина має очевидну географічну перевагу. Вона розташована значно ближче до України, а переліт до більшості європейських держав зазвичай простіший і дешевший, ніж із Південної Америки. Для українських родин це означає можливість підтримувати контакти з родичами, зберігати зв’язки з Європою та не переїжджати на інший континент. Туреччина приваблює також кліматом, великим ринком оренди житла, розвиненою приватною медициною та наявністю міжнародних шкіл. Стамбул, Анталія, Аланія, Ізмір та інші міста вже мають іноземні громади, що полегшує початкову адаптацію. Однак безвізовий в’їзд не означає автоматичного права на тривале проживання. Для громадян України звичайний безвізовий режим дозволяє короткострокове перебування в межах установленого ліміту. Для проживання понад дозволений строк потрібен відповідний дозвіл. Турецька система передбачає різні типи посвідок, зокрема короткострокові, сімейні, студентські та пов’язані з працевлаштуванням. Проте оформлення туристичної посвідки не є гарантованим лише тому, що іноземець орендував квартиру. Останніми роками Туреччина посилювала міграційний контроль, а доступність реєстрації іноземців у деяких районах обмежувалася. Тому родина, яка планує переїзд, повинна заздалегідь перевірити не лише вартість оренди, а й можливість оформлення посвідки саме за обраною адресою. Окрема проблема стосується роботи. Проживання на підставі туристичного дозволу не означає автоматичного права працювати на турецького роботодавця. Для цього потрібні відповідні правові підстави та дозвіл. Для батьків із дітьми важливими є й питання освіти. Державні школи працюють турецькою мовою. Приватні міжнародні заклади можуть пропонувати інші програми, але навчання в них іноді стає однією з найбільших статей сімейних витрат. Туреччина може бути зручною країною для тимчасового або тривалішого проживання за наявності законних підстав, але не гарантує швидкого громадянства. Для звичайної натуралізації за загальним правилом необхідно щонайменше п’ять років безперервного проживання та виконання додаткових вимог. Саме перебування протягом п’яти років не гарантує позитивного рішення. Отже, перевагою Туреччини залишається насамперед географія, клімат та інфраструктура, а не простота отримання паспорта. В’єтнам: дешевше повсякденне життя, але складніша легалізація В’єтнам дедалі частіше згадують у міжнародних спільнотах цифрових кочівників. Його популярність пояснюється відносно доступними цінами на харчування, оренду та місцеві послуги, теплим кліматом і розвиненою інфраструктурою великих міст. Для родини, яка має стабільний дистанційний дохід, різниця у вартості повсякденного життя порівняно з дорогими європейськими столицями може бути відчутною. Серед популярних міст для тривалішого перебування іноземців називають Дананг, Хошимін і Ханой. Особливо привабливим здається Дананг із морським узбережжям та порівняно спокійним способом життя. Однак головна проблема В’єтнаму полягає не в цінах, а в легалізації. Країна пропонує електронні візи строком до 90 днів із можливістю одноразового або багаторазового в’їзду. Проте електронна віза не є посвідкою на довгострокове проживання. Вона також не створює автоматичного права працювати на місцевому ринку праці. Для тривалішого законного перебування потрібні інші підстави, наприклад працевлаштування, інвестиції або визначені законом сімейні обставини. На відміну від Бразилії, В’єтнам не має настільки ж доступної загальнонаціональної спеціальної програми проживання для цифрових кочівників із незалежним іноземним доходом. Саме тому країна може бути зручною для короткострокового перебування, але значно складнішою для переселення родини на багато років. Для українських батьків додаткові питання виникають щодо освіти. Державна система передбачає навчання в’єтнамською мовою, а приватні міжнародні школи можуть коштувати дорого. Не менш важливими є медичне страхування, якість медичних послуг за межами найбільших міст та можливість оформити легальний статус для кожного члена сім’ї. Тому рекламна формула про комфортне життя на тисячу доларів на місяць не повинна автоматично застосовуватися до сім’ї з дітьми. Бюджет самотнього цифрового кочівника та бюджет повноцінної родини мають принципово різну структуру. Чому дешеве життя не завжди означає дешеву еміграцію Однією з найпоширеніших помилок під час вибору країни стає порівняння лише вартості оренди й продуктів. У соціальних мережах можна знайти сотні відео про недорогі квартири у В’єтнамі, доступні ресторани в Аргентині або комфортне життя на турецькому узбережжі. Однак переїзд родини потребує набагато складніших розрахунків. Насамперед потрібно враховувати витрати на міжнародні перельоти, документи, страхування, орендний депозит і облаштування житла. Після переїзду додаються регулярні платежі за медичне обслуговування, освіту, транспорт, зв’язок і можливі продовження міграційних документів. У країнах, де дитина не може одразу навчатися державною мовою, сім’я може зіткнутися з необхідністю оплачувати приватну школу. Іноді саме навчання стає дорожчим за оренду житла. Не менш важливим є джерело доходу. Людина, яка заробляє дистанційно в євро або доларах, може отримати значно більше переваг від переїзду до країни з нижчими повсякденними витратами. Для родини, яка залежить від місцевої зарплати, ситуація може бути протилежною. Низькі ціни нерідко супроводжуються нижчим рівнем доходів населення, складнішими умовами працевлаштування та обмеженнями для іноземців. Тому міграційне рішення не можна будувати виключно на вартості продуктового кошика. Дитина як головний фактор вибору країни Для українських сімей із дітьми переїзд має ще один вимір. Після кількох років війни багато дітей уже пережили зміну школи, мови навчання, друзів і звичного середовища. Новий міжнародний переїзд означає чергову адаптацію. У європейських країнах українські діти часто мають доступ до державної освіти в межах тимчасового захисту. У Латинській Америці, Туреччині та В’єтнамі правила залежать від конкретного міграційного статусу й національної системи освіти. Крім того, батькам потрібно враховувати, скільки років дитині. Для дошкільнят мовна адаптація зазвичай має один характер. Для підлітків, які готуються до вступу в університет, зміна освітньої системи може бути значно складнішою. Водночас переїзд не обов’язково має негативні наслідки. Нові мови, міжнародне середовище та знайомство з іншими культурами можуть відкрити додаткові можливості. Однак успіх адаптації залежить від стабільності родини, доступності школи, підтримки батьків і відчуття безпеки. Саме тому універсальної країни, яка однаково добре підходить усім українським сім’ям, не існує. Чому питання громадянства поступово витісняє питання соціальної допомоги У перші місяці повномасштабного вторгнення основним завданням для мільйонів українців було фізичне виживання. Потрібно було знайти безпечне місце, дах над головою, школу для дітей та мінімальні джерела доходу. Через кілька років вимушеного проживання за кордоном частина родин починає мислити іншими категоріями. На перший план виходять постійний дозвіл на проживання, громадянство, право на власність, пенсійні перспективи та можливість передати дітям стабільний юридичний статус. Це не означає, що європейські країни перестали бути привабливими. Навпаки, ЄС залишається важливим напрямком завдяки рівню розвитку економіки, медицині, освітнім системам і можливостям працевлаштування. Проте європейська модель має свої складності. У деяких державах шлях до громадянства може тривати багато років і передбачати виконання суворих мовних, інтеграційних та фінансових вимог. До того ж перебування під тимчасовим захистом не в усіх країнах однаково враховується під час оформлення довгострокового проживання чи натуралізації. Саме тому родини порівнюють не лише країни, а й юридичні перспективи. Аргентина може зацікавити можливістю подання на громадянство після двох років законного безперервного проживання за чинними правилами. Бразилія пропонує окремі механізми легалізації для людей із дистанційним доходом. Туреччина дозволяє залишатися відносно близько до Європи, але вимагає відповідних підстав для тривалого проживання. В’єтнам може бути фінансово привабливим, проте короткострокова електронна віза сама по собі не вирішує питання постійного поселення. І в кожному випадку родина повинна оцінювати не лише переваги, а й правові обмеження. Європа чи інший континент: що насправді змінюється Головна зміна української еміграції полягає не стільки у появі нових країн на міграційній карті, скільки у зміні самого підходу до переїзду. Якщо раніше визначальним було питання безпечного прихистку, то тепер дедалі важливішою стає можливість побудувати постійне життя. Для одних родин це означає перехід із тимчасового захисту на звичайний європейський дозвіл на проживання. Для інших можливість отримати новий правовий статус за межами ЄС. Для третіх пріоритетом залишається збереження доступу до української культури, мови, родичів та європейського освітнього простору. Водночас військово-облікові питання, цифровізація через «Резерв+» та нові вимоги до окремих категорій заявників на тимчасовий захист посилили потребу ретельно планувати майбутнє. Це особливо важливо для сімей, які прагнуть залишатися разом і не хочуть опинитися в ситуації, коли право одного з батьків на проживання або пересування стає невизначеним. Проте країни за межами Євросоюзу не пропонують автоматичного звільнення від юридичних проблем. Вони мають власні візові режими, фінансові вимоги, міграційні процедури та обмеження. Іноді переїзд на інший континент може вирішити одну проблему, але створити кілька нових: від складності пошуку роботи до витрат на міжнародну школу чи необхідності роками жити далеко від родичів. Міграція без ілюзій: чому родини починають шукати не прихисток, а майбутнє Українська еміграція поступово переходить у нову фазу. Мільйони людей уже мають досвід життя за кордоном. Вони навчилися працювати в іншій країні, спілкуватися іноземною мовою, орендувати житло та користуватися чужими адміністративними системами. Тепер дедалі гостріше постає питання, що робити з цим досвідом далі. Повертатися в Україну після завершення війни, залишатися в Європі або шукати нову країну для постійного проживання? Однозначної відповіді не існує. Для сімей, які вже інтегрувалися в європейське суспільство, зберегли роботу та забезпечили дітям освіту, переїзд може виявитися економічно й психологічно невигідним. Для тих, хто роками залишається залежним від тимчасового статусу, не бачить перспектив постійної легалізації або має стабільний дистанційний дохід, альтернативні країни можуть заслуговувати на серйозний розгляд. Однак головним критерієм стає не популярність напрямку в соціальних мережах і навіть не вартість оренди. Вирішальним є те, чи може вся родина отримати законне право на проживання, забезпечити себе фінансово, дати дітям освіту та зберегти можливість планувати життя хоча б на кілька років уперед. І саме тут змінюється фундаментальна логіка української міграції. Родини дедалі частіше шукають не країну, яка дозволить залишитися ще на рік, а державу, де можна буде остаточно перестати жити від одного продовження документів до наступного. Джерело
  2. 36 тысяч мигрантов остались в Германии по специальной программе Более 36 тысяч иностранцев, воспользовавшихся программой "Право на пребывание по шансу", впоследствии получили право на постоянное проживание в Германии. Это примерно 40% ее участников. Около 36 тысяч человек, воспользовавшихся программой "Право на пребывание по шансу" (Chancen-Aufenthaltsrecht), впоследствии получили постоянное право на проживание в Германии. Это примерно 40% от более чем 91 тысячи участников программы, которую в конце 2022 года ввело правительство так называемой "светофорной коалиции" в составе Социал-демократической партии Германии (СДПГ), партии "Союз-90"/"зеленые" и Свободной демократической партии (СвДП). Это следует из ответа федерального правительства на запрос депутата бундестага от партии "Союз-90"/"зеленые" Филиз Полат (Filiz Polat). Согласно этим данным, с момента запуска программы временный вид на жительство получили 91 116 человек. По состоянию на 30 сентября 2026 года более 36 тысяч из них уже перешли на постоянный статус пребывания, в том числе свыше 32 тысяч взрослых и еще 4135 подростков и молодых людей. Еще 7131 человек продолжал пользоваться программой, а заявления 27 763 участников на эту дату оставались на рассмотрении. При этом 11 935 человек вновь получили статус отсрочки депортации (Duldung). Остальные либо перешли на другие виды на жительство, либо покинули Германию, либо получили отказ. Статус отсрочки депортации (Duldung) получают иностранцы, которые обязаны покинуть Германию, но не могут быть высланы, например из-за болезни, отсутствия документов или по семейным обстоятельствам. По данным на конец 2025 года, такой статус имели 190 974 из 232 067 иностранцев, обязанных покинуть страну. Программа действует с конца 2022 года Программа "Право на пребывание по шансу" (Chancen-Aufenthaltsrecht) была введена в конце 2022 года. Она распространялась на людей, которые к 31 октября 2022 года проживали в Германии не менее пяти лет, имея статус отсрочки депортации, разрешение на пребывание в стране на время рассмотрения миграционного дела или другой вид на жительство. Участники программы и члены их семей могли получить вид на жительство сроком на 18 месяцев, чтобы за это время выполнить условия для получения более устойчивого миграционного статуса. Закон не распространяется на лиц, совершивших преступления, а также на тех, кто неоднократно умышленно сообщал ложные сведения о своей личности и тем самым препятствовал собственной депортации. Филиз Полат (Filiz Polat) раскритиковала решение нынешнего федерального правительства, сформированного блоком ХДС/ХСС и СДПГ, не продлевать программу. По ее словам, статистика показывает, что многие участники программы смогли урегулировать свой статус, получив такую возможность. Нередко именно отсутствие стабильного миграционного статуса мешает людям устроиться на работу или посещать языковые курсы, отметила Полат. Германия делает ставку на привлечение специалистов Программа "Право на пребывание по шансу" должна была помочь иностранцам, которые многие годы жили в Германии с неурегулированным статусом, получить перспективу долгосрочного пребывания в стране. Вместе с тем немецкие власти продолжают делать ставку на привлечение квалифицированных работников из-за рубежа. Для этого действуют такие механизмы, как "Голубая карта" (Blue Card), а также "Карта возможностей" (Chancenkarte). В отличие от многих других видов трудовой миграции, для получения Chancenkarte не требуется заранее заключенный трудовой договор с немецким работодателем. Заявитель должен иметь признанную квалификацию либо соответствовать критериям балльной системы, учитывающей образование, профессиональный опыт, знание немецкого или английского языка, возраст и предыдущие связи с Германией. Подать заявление можно через консульство или посольство Германии в стране проживания. "Карта возможностей" позволяет приехать в ФРГ на срок до года для поиска работы, а также работать неполный рабочий день и проходить оплачиваемый испытательный срок у потенциального работодателя. В последние годы правила трудовой миграции были существенно смягчены. Власти упростили доступ на рынок труда для специалистов с высшим и профессиональным образованием, а также для ряда категорий работников с подтвержденным опытом работы. Наряду с трудовой миграцией в Германии продолжают действовать отдельные гуманитарные механизмы приема иностранцев, включая программы переселения беженцев и приема особо уязвимых групп. Однако в последнее время федеральное правительство в своей миграционной политике уделяет больше внимания ограничению нелегальной миграции, ускорению процедур депортации и усилению контроля за въездом в страну. Джерело
  3. British government sets out tougher rules for migrants looking to settle in the UK British PM Andy Burnham said the UK had "lost control of immigration" following Brexit. "This Home Secretary is gripping this problem, and she has my full support in doing so." The British government on Monday set out its new "earned settlement model," which will double the amount of time many foreign workers must wait before they are eligible to settle permanently in the United Kingdom. Home Secretary Shabana Mahmood confirmed that the qualifying period for "indefinite leave to remain" (ILR) in the UK would jump from five years to 10 years for most workers. ILR gives a person the right to live, work and study in the country for as long as they wish. High earners will be able to settle "within" three years, while those earning more than £50,271 (around €60,200), as well as some public service workers - including doctors, nurses and teachers – will be able to settle after five years, according to the Labour government. Mahmood also announced exemptions for care workers following backlash from unions and some figures within the ruling Labour Party to initial proposals to tighten settlement rules. "Those who earn £25,000 (roughly €29,900) a year working in the social sector care, which was the condition of their visa, will therefore be able to settle on their existing five-year pathway," Mahmood told parliament. She said the revised policy recognised the service of those who had "worked hard and answered our call when we needed them." The announcement followed a consultation period that saw the government receive more than 200,000 responses. It said the process had seen people raised concerns about "fairness, complexity and the effect on people already in the UK" but that there was also "support for a system that better recognises contribution, integration and compliance." The government said its guiding principle moving forward was that "settlement should be earned rather than granted on the basis of time alone." Under the new policy, people found to have breached immigration rules will have to wait 20 years to settle. "Anyone who arrived by small boat, or another clandestine means of entry, will face an additional 10-year waiting period – meaning they could wait up to 30 years for settlement," the government said. Refugees who arrive on approved routes will be able to apply for settlement after five years. The new rules are reportedly due to come into effect next year. People who already have settled status will not be impacted. In a statement, British Prime Minister Andy Burnham said the country had "lost control of immigration" following the divisive Brexit vote to leave the European Union. "This Home Secretary is gripping this problem, and she has my full support in doing so," he added. It comes amid increasing pressure from Britain's right, including from Nigel Farage's Reform UK party, over immigration. Reform has pledged to scrap indefinite leave to remain should it get into power, instead bringing in a "five-year renewable work visa." Джерело
  4. Trips to Ukraine and Loss of Temporary Protection in the EU: What the European Commission and European Courts Say Does a Ukrainian lose temporary protection during a short visit home, why is the Czech Republic losing courts over unjustified return of applications, and how Switzerland denies protection to those who already had status in EU countries. For millions of Ukrainians who found refuge in Europe, a trip home is not always a final return. Some go to visit parents, some to collect documents, and others try to resolve matters that cannot be postponed. However, buying tickets home is accompanied by understandable fear: will temporary protection remain valid, can one return to the country of residence, and what will happen to the bank account? The European Commission emphasizes that a short trip to Ukraine itself should not deprive a person of temporary protection. However, judicial practice shows that problems with documents can arise even without a trip home. Going to Ukraine and Returning: Will Protection Be Maintained? The European Commission in its official clarifications directly answers the question worrying many Ukrainians: can one briefly return to Ukraine without losing the right to reside in the EU? Yes, it is possible. If a person goes home to visit family, collect documents, or help loved ones, such a trip should not be considered a decision to permanently return to Ukraine. Accordingly, a short-term visit should not be a reason to cancel the residence permit and lose rights related to temporary protection. The European Commission also answered a practical question: will a bank account in a European bank remain open if a person decides to return to Ukraine for a long time? According to the Commission’s clarification, bank accounts should remain open as long as the residence permit remains valid, even if the temporary protection registration became inactive due to a prolonged return to Ukraine. At the same time, before moving, it is worth clarifying the service conditions directly with your bank. Another matter is moving to Ukraine for permanent residence. In this case, the European Commission advises notifying the authorities of the country that granted protection. And if a person later changes their mind and wants to come back to the EU? According to the European Commission’s clarification, until the temporary protection mechanism expires, they will again have the right to it. However, the procedure for notifying departure and reissuing documents depends on the specific country. Not Found at Home — Protection Cancelled: How a Ukrainian Won a Court Case in the Czech Republic Sometimes, to lose temporary protection, it is not even necessary to leave the country. A similar story happened in the Czech Republic. A Ukrainian who had temporary protection notified the migration office of a change of address. However, officials did not enter the new data into the information system. This concerns case No. 1 A 7/2026. Later, the police came to check the old address. The man was, of course, not there. After that, his registered residence was cancelled, and after 90 days, the residence permit under temporary protection was also terminated. The Ukrainian regained protection, but a new problem arose. The renewed permit had a different code, which created a risk of losing the opportunity to obtain a special long-term residence permit. The man appealed to the court. During the case review, the Czech Ministry of the Interior corrected the mistake and issued the proper documents. However, the court still considered the legality of the previous actions of the authority. The Municipal Court in Prague recognized the cancellation of the residence registration and the subsequent termination of temporary protection as illegal. Had Protection in Poland — Denied in the Czech Republic: What the Court Decided Another story concerns a Ukrainian who had lived in the Czech Republic since 2023 and worked as a truck driver. Due to work, the man was often on trips, so he could not always be found at his place of residence. At the end of 2025, the Czech Ministry of the Interior informed him about the termination of the permit after checking the address. At the same time, they advised him to submit a new application for temporary protection. The man did so. But he received an unexpected response: the application was returned without consideration because he previously had temporary protection in Poland. The Ukrainian explained that the Polish status had already ended, and in the Czech Republic, he had lawfully used protection for almost two years. The Ministry insisted on its position. The authority referred to Czech legislation and the European Commission’s notification about the risk of exhausting possibilities for receiving displaced persons. The case reached the Municipal Court in Prague. The court sided with the Ukrainian. The mere fact that a person previously received temporary protection in another EU state does not automatically allow refusal to consider their application. The court noted that migration authorities must clarify the circumstances of the case, including whether the previous protection is still valid. At the same time, it is not possible to simultaneously use rights related to temporary protection in several countries. In the end, the court recognized the return of the application as illegal and obliged the Ministry of the Interior to restore the status that existed before the refusal. From Germany to Switzerland: Why Ukrainians Were Denied New Protection In Switzerland, another Ukrainian woman lost a court case. The woman left Ukraine in March 2022 and received temporary protection in Germany. Later, she moved to Turkey, where she lived and worked for some time. Then she decided to seek work in Switzerland and applied for status S — the Swiss mechanism for protecting people who left Ukraine due to the war. However, migration authorities refused. Their argument was that the Ukrainian already had protection in Germany and could receive it again after returning. The woman objected: the German permit was no longer valid, and due to health and personal circumstances, returning would be difficult. However, the Swiss Federal Administrative Court supported the migration authority. The court considered that temporary protection in the EU was extended until March 4, 2027, and the possibility of receiving it again in Germany remained available. According to the court, the applicant did not prove that returning to Germany would be impossible or pose an unacceptable risk for her. Therefore, the refusal to grant Swiss status S was upheld. The decision was made on April 15, 2026, in case No. E-2409/2026. It is worth noting that Switzerland is not part of the EU, and status S is regulated by its own legislation. Therefore, the conclusions of the Swiss court cannot be automatically applied to all EU countries. Repeatedly Traveled from Poland to Ukraine, Then Asked for Protection in Germany: What the Court Decided Can a Ukrainian receive temporary protection in Germany if after the start of the full-scale war he lived in Poland for a long time and repeatedly returned to Ukraine? This exact situation was considered by the Higher Administrative Court of the State of Hesse in case No. 3 B 535/25. The Ukrainian, who at the time of the full-scale invasion lived in Ukraine, left for Poland in April 2022. There he received a Polish national visa category D. At the same time, the man was engaged in volunteer activities in a public organization and within this work repeatedly traveled from Poland to Ukraine. In October 2023, the Ukrainian moved to Germany and applied to the Offenbach district administration for a residence permit under § 24 of the German Residence Act. This provision regulates the granting of temporary protection to displaced persons. However, local authorities refused. The man appealed the refusal in the Darmstadt Administrative Court and requested temporary judicial protection. The court granted his request, after which the district administration filed a complaint. The court rejected the administration’s complaint and upheld the first-instance decision in favor of the Ukrainian. The judges emphasized: the mere fact of prolonged stay in another EU state does not automatically mean loss of the right to receive temporary protection in Germany. The decisive factor was that having a Polish national visa category D did not yet prove the acquisition of all rights provided by the European temporary protection mechanism. This concerns, in particular, the right to employment, housing, social and medical assistance, access to education, and family reunification. In addition, the court clarified that for the application of special rules for visa-free entry of displaced persons, a causal link between the war and departure from Ukraine is necessary, but not necessarily a short time interval between the start of the war and arrival in Germany. Returned from Italy to Ukraine for More Than Two Years, Then Went to Switzerland: Why the Court Denied Protection Another story concerns a Ukrainian woman who after the start of the full-scale war received temporary protection in Italy, then returned home, and after several years left abroad again. Her case No. D-4601/2025 was considered by the Swiss Federal Administrative Court in February 2026. In March 2022, the woman received temporary protection in Italy. The permit was valid until March 2023. However, before it expired, she returned to Ukraine with her sister. She stayed there until October 2025. Due to the war, the Ukrainian woman decided to leave abroad again. This time she chose Switzerland, where her mother and sister lived, and applied for status S. The woman explained that she no longer had a valid residence permit in any EU country and therefore needed protection in Switzerland. However, the Swiss State Secretariat for Migration (SEM) refused to grant status S. The migration authority reasoned that the Ukrainian previously received protection in Italy and could renew it there. The woman appealed the refusal. She emphasized that the Italian permit had long expired, and the Swiss authorities did not verify whether Italy would actually agree to accept her back. However, the Swiss Federal Administrative Court supported the migration authority’s position. The court concluded that the expiration of the previous permit and prolonged return to Ukraine do not necessarily mean that a person has lost the opportunity to receive protection again in the EU country that previously granted it. The court took into account that temporary protection for displaced persons from Ukraine in the European Union was extended until March 4, 2027. Therefore, Italy, according to the court, remains the country where the applicant can receive effective protection. The woman did not provide evidence that she would be denied its renewal. The court also noted that the Ukrainian has a passport allowing visa-free entry to the Schengen area. Under the established circumstances, the court did not consider it necessary to require Swiss authorities to obtain prior confirmation of readmission from Italy. As a result, the Ukrainian woman’s appeal was rejected. What Is Important to Know Before Traveling The main thing is not to confuse a short visit to Ukraine with a permanent return. The European Commission explicitly states that short trips should not lead to loss of temporary protection. But this does not mean that one can ignore the rules of the country of residence regarding address, documents, or notification of prolonged absence. Court cases show another important thing: if the migration authority terminated protection or refused a new permit, such a decision is not always final. Джерело
  5. Austria changed the rules for obtaining residence permits for Ukrainians One of the main innovations was the possibility to submit the initial application for a residence permit directly on the territory of Austria. The Austrian government has expanded opportunities for Ukrainian citizens with temporary protection status regarding obtaining standard residence permits (RWP). From October 16, Ukrainians can apply for all types of permits according to the general law on residence and stay (NAG). Relevant changes have been made to the government decree on temporary protection. Previously, Ukrainian refugees were only provided with the mechanism to transition to the Rot-Weiß-Rot – Karte plus (RWR+), which required at least 12 months of official work and social insurance. Depending on individual circumstances, Ukrainian citizens may be eligible for the following types of permits: Rot-Weiß-Rot – Karte — for qualified work; Rot-Weiß-Rot – Karte plus — provides free access to the labor market; Blaue Karte EU — for highly qualified specialists; permits based on family reunification or other circumstances provided by law. One of the main innovations was the possibility to submit the initial application for a permit directly on the territory of Austria. Now Ukrainians do not need to leave the country to process documents. Also, the period of legal stay in Austria based on temporary protection immediately before obtaining the new permit will be fully counted towards the five-year period required for further acquisition of the EU long-term resident status (Daueraufenthalt – EU). In addition, the procedure for terminating temporary protection has been changed. A written refusal of it will take effect only after the actual production and issuance of the new permit. If the application is still under consideration and the temporary protection period expires, the applicant will retain the right to legal stay in Austria until a final decision is made. Submitting an application does not guarantee automatic receipt of the RWP. Ukrainians must meet all the criteria of the chosen category according to the NAG law. In particular, among the requirements are: Availability of sufficient funds for living. In 2026, the minimum amount is 1,308.39 euros per month for one person or 2,064.12 euros for a couple. Availability of a full rental agreement or ownership rights to housing. Availability of medical insurance. Confirmation of professional qualifications and knowledge of the German language at the level required by the respective permit category. Джерело
  6. Пытался понять, но ничего не понял. Сорри.
  7. Ще одна країна Європи оголосила, що не надаватиме тимчасовий захист частині українців Чорногорія, ухвалила рішення про обмеження тимчасового захисту для українських біженців. Захист у країні не надаватимуть одній категорії українських біженців – а саме військовозобов'язаним, що не зможуть довести виконання військового обов'язку чи звільнення від нього, пише RTCG. У Чорногорії військовозобов'язані українці, що до прибуття в Чорногорію проживали в Україні, будуть змушені відтепер також надати документи, що підтверджують виконання військового обов'язку. Але в країні вже попередили, що ці обмеження не стосуються тих громадян, що вже користуються тимчасовим захистом. В уряді зазначили, що рішення повністю узгоджується з відповідним рішенням Ради ЄС 2026/1912 від 30 липня. Тим часом в Європі продовжують адаптувати правила перебування українських біженців, переглядаючи міграційну політику. Зараз європейські країни узгоджують своє внутрішнє законодавство із рішеннями, що були раніше ухвалені на рівні Європейського Союзу для єдиного підходу для обліку громадян. Джерело
  8. Income after rent: How much is left across European cities? One salary is not enough to afford a three-bedroom flat in many European city centres. Euronews Business takes a closer look at how much a working couple has left after paying the rent. Many European countries face a housing crisis, with a shortage of homes and rising prices. Rents also continue to increase, and city centres are particularly expensive. A single salary is no longer enough to cover the rent for a family-sized flat in the heart of a major city for many European households. But what if a couple both work and share the rent? Is that enough? How much money would they have left each month after paying rent? And how do European cities compare globally? The Mapping the World’s Prices 2026 report, published by Deutsche Bank Research Institute, sheds some light on the topic. It looks at two people earning a local net salary and deducts the rent on a three-bedroom apartment in the given city centre. What remains is the household’s disposable income after rent. Among 28 European cities, the disposable income after rent ranges from €253 in Lisbon to €9,140 in Zurich. Swiss cities lead the ranking Zurich has the most expensive rent (€5,502) among the 28 cities. But it also has the highest net salary (€7,321). As a result, a couple in Zurich has the most money left after rent (€9,140). In addition to Zurich, Geneva is far ahead of the rest. In Geneva, a couple has €8,783 left each month after rent. This is thanks to the second-highest net salary (€6,516). Luxembourg is third with €5,890. It has the third-highest net salary (€4,548). Its rent is also high (€3,206), but lower than in cities such as London, Dublin and Amsterdam. This leaves couples with more money at the end of the month. Birmingham follows with €5,238, just ahead of Copenhagen with €5,233. Birmingham vs London: Rent makes the difference A couple in Birmingham has €5,238 left each month after rent. In London, the figure is €3,148. That means couples in Birmingham have €2,090 more each month. Salaries are lower in Birmingham, but rent is much cheaper. A city-centre flat costs €1,949 in Birmingham, compared with €4,362 in London. Couples also have more than €4,000 left after rent in Oslo (€4,936), Frankfurt (€4,786), Munich (€4,575) and Amsterdam (€4,431). Amsterdam’s rent is among the five highest (€3,542), but a high net salary (€3,986) makes up for it. Vienna (€3,709) and Stockholm (€3,674) are very close to this level. Berlin beats Paris thanks to lower rent Salaries in Paris are higher than in Berlin (€3,171 compared with €2,946). Yet couples in Berlin have more left after rent (€3,554 compared with €3,336). The reason is rent. A city-centre flat costs €3,005 in Paris but €2,339 in Berlin. Dublin has a higher net salary (€3,455) than Paris, Berlin, Vienna and Stockholm. But couples there have less left after rent than in all of these cities (€3,038). Rent in Dublin is the fourth-highest in Europe (€3,873), and it is higher than one net salary. Southern Europe is at the bottom Cities in southern Europe have the lowest income after rent. Lisbon and Milan are the hardest cities for couples. In Lisbon, just €253 is left after rent. The net salary there is €1,408, but the rent is €2,561. In Milan, only €697 is left. In Madrid, a couple has €1,905 left each month. In Barcelona, they have €1,832. The figure falls to €1,265 in Rome and €1,148 in Athens. In Athens, the rent (€1,164) is slightly higher than one net salary (€1,156). stanbul follows Lisbon at the bottom of the European list with €353. The net salary there is €1,027, but the rent is €1,701. Central and Eastern Europe do better than the south Some cities in Central and Eastern Europe perform better than those in Southern Europe. In Prague, a couple has €2,054 left after rent. In Warsaw, they have €1,985, and in Budapest €1,548. All three are above Rome and Athens. It is important to note that rent is the only cost included. Couples still need to pay for food, bills and transport. Is one salary enough to pay the rent? The answer is no in many cities. In 11 cities, rent is higher than one net salary. These are Athens, Barcelona, Budapest, Dublin, Istanbul, Lisbon, London, Madrid, Milan, Prague and Rome. Lisbon has the biggest gap. The net salary is €1,408, while rent costs €2,561, which is 82% more than one salary. In Milan, a net salary is €1,940, compared with rent of €3,184. In Prague and Budapest, rent and one net salary are almost the same. How does Europe compare with the rest of the world? Europe performs well in the global ranking. Zurich (€9,140) and Geneva (€8,783) top the list of 69 cities, ahead of San Francisco (€7,992). Seven of the top 10 are in Europe. No European city is in the bottom 10. All of them are in Latin America, Asia and Africa. In six, rent costs more than two net salaries. Manila (-€882) and Bangkok (-€759) are at the bottom. In Moscow, a couple has €313 left after rent. The net salary is €1,570, but the rent is €2,827. Several European cities also do better than New York (€1,921). Younger generations in Europe have lower homeownership rates than earlier generations. In 2026, house prices and rents continue to rise across Europe, outpacing inflation in many countries. Джерело
  9. ЗМІ: лідери трьох країн ЄС закликають Євросоюз посилити позицію щодо нелегальної міграції Лідери трьох європейських країн закликали Європейський Союз значно посилити свою позицію щодо нелегальної міграції. Про це кажуть троє дипломатів ЄС, а також свідчить проєкт тексту, з яким ознайомилося Politico, передає "Європейська правда". У проєкті висновків саміту ЄС, які були розповсюджені напередодні обідньої дискусії щодо цієї теми, йдеться, що міграція "викликає занепокоєння у багатьох європейських громадян і становить виклик для згуртованості наших суспільств… та [негативно] впливає на рівень злочинності". Цей проєкт підтримали прем’єр-міністри Італії, Данії та Польщі – Джорджа Мелоні, Метте Фредеріксен та Дональд Туск. "Європейська рада також підкреслила важливість забезпечення повного контролю над нелегальним в’їздом, зокрема шляхом уникнення заходів, які можуть створювати стимули для нелегальної міграції", – йдеться у проєкті Також у ньому закликають Європейську комісію "вивчити можливий механізм консультацій для сприяння координації національних заходів, що потенційно можуть вплинути на інші держави-члени, з дотриманням національних повноважень". Раніше ЗМІ писали, що президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн звернулася до європейських лідерів із закликом вжити низку заходів для протидії нелегальній міграції. Варто зазначити, що Європейська комісія презентувала план із п’яти пунктів щодо запобігання, прогнозування та реагування на раптові масові випадки нелегального в’їзду до ЄС. Це пов’язано з подіями в іспанській Сеуті, коли в анклав увірвалися понад 70 тисяч мігрантів. Джерело
  10. Denmark urges EU to scrutinise Spain’s plan to legalise 600,000 migrants Danish Prime Minister Mette Frederiksen accused Madrid of doing “almost the exact opposite” of that adopted by other EU countries, intensifying tensions with her fellow Socialist, Spanish Prime Minister Pedro Sánchez. Danish Prime Minister Mette Frederiksen called on the European Commission to scrutinise Spain’s plan to legalise the status of 600,000 irregular migrants, directly challenging Madrid’s migration policy during the EU leaders’ summit. “I have asked the European Commission to examine what happens when a country does almost the exact opposite of what the rest of us are doing,” Frederiksen said on Friday at the start of the summit’s second day. Her comments put her at odds with Spanish Prime Minister Pedro Sánchez, despite both leaders belonging to the same broad Socialist political family, which has traditionally taken a more liberal stance on migration. Spain approved a decree in January last year to regularise the status of around 500,000 undocumented migrants, in a move to uphold what Prime Minister Pedro Sánchez described at the time as a migration model “based on human rights, integration, coexistence and compatible with economic growth and social cohesion”. “I believe this runs counter to the migration policy supported by a large majority in Europe today,” Frederiksen said, criticising Spain’s move. EU leaders are expected to face a heated debate on migration over lunch on Friday. The latest draft makes no mention of Spain’s plan, which Denmark views as a potential “pull factor” that could attract more irregular migrants to Europe. “Denmark tried to introduce outlandish amendments to the summit conclusions,” a diplomat from another EU country told Euronews. This is not the first migration-related clash between Sánchez and Frederiksen. The Danish prime minister has long advocated a tough approach to migration. At the previous EU summit in June, the two leaders reportedly exchanged heated words, with Italian Prime Minister Giorgia Meloni backing Frederiksen, according to a diplomat. Frederiksen and Meloni are now part of a group of countries pushing for tougher measures to curb irregular arrivals. Denmark is also working with Germany, Austria, Greece and the Netherlands to establish the first return hub outside the EU for rejected asylum seekers. Джерело
  11. Информации мало. Нужно знать, где были зарегистрированы и проживали Ваши родиели на 24.08.1991 года (провозглашение Независимости) и 13.11.1991 года (принятие первого Заона Украины "О гражданстве Украины"). Потом составить запросы и направить их в ГМС Украины по этому поводу. И только потом о чем-о говорить.
  12. В яких країнах ЄС нині беруть тимчасовий захист, а звідки їдуть (свіжі дані) Станом на 31 серпня 2026 року 4,43 мільйона громадян країн, що не входять до ЄС, які втекли з України після російської агресії, мали статус тимчасового захисту. Порівняно з 31 липня 2026 року кількість осіб з України, які перебували під тимчасовим захистом, зросла на 3 290 (+0,1%), свідчить статистика Євростату. Найбільшу кількість осіб, які отримали тимчасовий захист з України, прийняли: Німеччина (1 294 555 осіб; 29,2% від загальної кількості ЄС), Польща (939 395 осіб; 21,2%) Чехія (398 360 осіб; 9,0%). В серпні 2026 року кількість осіб, які перебувають під тимчасовим захистом, зросла у 24 з 27 країн ЄС. 3 найбільші абсолютні показники зростання спостерігалися в Німеччині (+4 330; +0,3%), Румунії (+3 440; +1,6%) та Чехії (+3 135; +0,8%). Три країни, де кількість людей зменшилася, це Польща (-13 665; -1,4%), Фінляндія (-6 260; -8,6%) та Франція (-2 125; -4,3%). Раніше ми писали, що 16% працівників ЄС працюють на іноземних підприємствах. Водночас банки ЄС перевірятимуть рахунки українців за новими правилами. Українці, які мають рахунки в банках Європейського Союзу, проходитимуть перевірки за єдиними європейськими стандартами фінансового моніторингу. Нові вимоги передбачають перевірку громадянства клієнтів, санкційних списків і віртуальних банківських рахунків. Про це повідомила народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк із посиланням на Європейський орган із протидії відмиванню коштів (AMLA). Джерело
  13. Українцям стане складніше отримати громадянство Фінляндії: з 2027 року нові вимоги У Фінляндії змінять правила отримання громадянства: заявникам потрібно буде підтверджувати знання про країну, зокрема за допомогою нового тесту. Зміни набудуть чинності 1 січня 2027 року, а застосовуватимуться до заяв, поданих із 1 березня того ж року За повідомленням Міграційної служби Фінляндії (Migri), іноземці, які претендують на фінське громадянство, повинні будуть виконати додаткову вимогу — підтвердити знання про країну. Одним зі способів виконати цю умову стане складання спеціального тесту на громадянство. Іспит потрібно буде пройти до подання заяви на отримання громадянства. Запитання базуватимуться на навчальних матеріалах для самостійної підготовки, які Міграційна служба Фінляндії планує опублікувати на своєму сайті наприкінці 2026 року. Водночас складання тесту не звільнятиме заявників від виконання інших вимог для натуралізації. Зокрема, необхідно буде підтвердити знання мови та наявність достатніх фінансових ресурсів. Яким буде тест на громадянство Фінляндії За інформацією Migri, тестування матиме такі особливості: Формат: комп’ютерний тест, який складатимуть у спеціально визначених місцях. Мова: фінська або шведська. Оплата: складання тесту буде платним. Строк дії результату: необмежений. Останній пункт означає, що успішно складений тест не потрібно буде повторювати лише через те, що людина вирішила відкласти подання заяви на громадянство. Щодо тесту, то його складання буде не єдиним способом підтвердити знання про фінське суспільство. Виконати цю вимогу також можна буде за допомогою відповідного атестата про складання випускного іспиту у Фінляндії фінською або шведською мовою чи диплома про вищу освіту, здобуту в країні. Зокрема, йдеться про ступені бакалавра або магістра в університеті чи університеті прикладних наук, а також про ліценціатський або докторський ступінь. Водночас конкретні вимоги залежать від виду документа та мови, якою здобуто освіту. Нова вимога стосуватиметься заявників віком від 18 до 64 років, які подаватимуть заяви на отримання громадянства Фінляндії з 1 березня 2027 року. Вона не замінює інших умов натуралізації, зокрема вимог щодо знання мови. Тестування планують організувати в кількох містах Фінляндії, щоб заявники могли пройти його у визначених екзаменаційних центрах. Джерело
  14. Ще одна країна ЄС не надаватиме прихисток військовозобов’язаним українцям Литва подовжила тимчасовий захист українцям до 2028 року, але із жорсткою умовою для чоловіків. Литва подовжила тимчасовий захист для осіб, які втекли від війни з України, ще на понад один рік — до 4 березня 2028 року. Проте це не стосується військовозобов’язаних українських чоловіків. Про це пише LRT. Якщо особа підлягає військовій службі в Україні, вона повинна буде надати підтвердження її проходження. Ця вимога не застосовуватиметься до осіб, яким було надано тимчасовий захист у будь-якій державі-члені Європейського Союзу (ЄС) до 4 серпня цього року та які постійно зберігають цей статус. Виняток також передбачено для осіб, які подали заяву на тимчасовий захист у Литві до 4 серпня, але рішення про його надання до цієї дати ще не було ухвалено. За даними МВС Литви, проходження військової служби українець може підтвердити легальним перетином кордону України під час виїзду з країни, виїзним штампом у паспорті або офіційним документом, що підтверджує звільнення особи від військової служби або її проходження. Після ухвалення змін посвідки на тимчасове проживання на підставі тимчасового захисту будуть видаватися або змінюватися на період до 4 березня 2028 року. Департамент міграції Литви щодня реєструє 30-40 нових заяв на отримання тимчасових дозволів на проживання на цій підставі. Станом на 6 вересня 52 052 особи мали дійсні дозволи на проживання. Дозволи, видані досі, дійсні до 4 березня 2027 року. Водночас влада країни поки не уточнює, що буде з тими чоловіками, які не зможуть отримати захист, і чи будуть їх депортувати. Нагадаємо, що тимчасовий захист для осіб, які втекли від війни в Україні, було запроваджено в ЄС у березні 2022 року, після того, як Росія розпочала масштабне вторгнення в Україну. Він надає право проживати, працювати, отримувати соціальний та медичний захист та інші послуги в країнах ЄС. У липні цього року Рада ЄС вирішила подовжити застосування тимчасового захисту до 4 березня 2028 року. Водночас рішення передбачає нові умови для військовозобов’язаних чоловіків-українців. Литва, як і інші держави-члени ЄС, відповідно подовжує термін дії дозволів, виданих на національному рівні. Раніше повідомлялося, що Чехія закрила двері для військовозобов’язаних українців. Також ми писали, що з Німеччини почнуть депортувати деяких українських чоловіків. Джерело
  15. Teacher salaries in Europe: Which countries offer the best pay? Teacher salaries vary widely across Europe, and large gaps remain even after adjusting for living costs. Experts call for better pay to attract and retain more teachers. Higher pay for teachers is among the demands of unions behind recent protests in France, alongside more staff and better working conditions. Their concerns reflect a wider challenge across Europe: making teaching financially attractive. Teachers are generally paid less than similarly educated workers, according to the OECD, and experts warn that salaries are not competitive enough to attract and retain staff. So, which countries pay the highest teacher salaries? And how do teacher salaries rank when purchasing power is taken into account? Teacher salaries vary widely across Europe, according to the OECD’s Education at a Glance 2026 report. Among the 28 education systems compared, actual salaries for primary school teachers in 2025 ranged from €18,669 in Turkey to €74,086 in Denmark. Actual salaries refer to the annual average earnings received by full-time teachers aged 25-64 before taxes. They include all work-related payments, such as the base salary, performance-related bonuses, extra pay for holidays, and other payments. Iceland (€73,752), Ireland (€69,747), Germany (€69,453) and Austria (€65,851) complete the top five, all above €65,000. Teachers in Norway (€59,453), Belgium’s Flemish Community (€59,105), Northern Ireland (€57,838), Scotland (€57,619), Belgium’s French Community (€55,689), Wales (€52,894), Finland (€52,272) and England (€50,727) also earn more than €50,000. Major economies: Germany highest, Italy lowest Among the major European economies, Germany pays teachers the most. The four UK nations follow Germany, all with salaries above €50,000. Teachers earn €41,968 in France, while Italy has the lowest salaries at €32,100. A figure for Spain is not available. Several countries below €25,000 Actual teacher salaries are below €25,000 in seven countries: Czechia (€24,457), Hungary (€23,181), Slovakia (€22,936), Romania (€20,805), Latvia (€20,516), Greece (€18,746) and Turkey (€18,669). “Large differences in European teacher salaries reflect differences in national income levels, salary structures, qualifications and career progression, rather than one single factor,” Daniel Wisniewski, secretary general of the European Federation of Education Employers, told Euronews Business. “Differences in taxation, social benefits and allowances also complicate comparisons between countries.” Teachers at upper secondary schools generally earn more than those at primary schools, except in Turkey and Northern Ireland. Salaries are the same at both levels in Scotland, Lithuania and Estonia. Upper secondary teacher salaries range from €17,615 in Turkey to €93,938 in Iceland. They are also above €80,000 in Denmark (€85,999) and Germany (€80,163). The largest gaps in favour of upper secondary teachers are seen in Iceland, Finland, Belgium, Denmark, Austria and Germany, where they are paid at least €10,000 more than primary school teachers. What can teachers buy with their salaries? Salary figures alone don't tell the whole story. If prices are high in a country, even relatively high teacher salaries could buy less than in another country. To account for differences in living costs, Euronews Business adjusted the OECD’s salary figures in national currencies using Eurostat’s purchasing power parities for household final consumption expenditure. The results are expressed in purchasing power standards (PPS), a common unit that can buy the same amount of goods and services in each country. The PPS measure uses average EU prices as a benchmark, while the OECD expresses its purchasing power comparisons in purchasing-power-adjusted US dollars. On this basis, teachers in Germany have the highest purchasing power — meaning their gross salaries can buy the most goods and services — among the education systems compared. Primary school teachers’ average annual pay after adjusting for price differences is lowest at 21,456 PPS in Greece and highest at 64,143 PPS in Germany. Wisniewski noted that sizeable differences remain after adjusting for purchasing power, showing that living costs cannot by themselves explain the salary variation. “National pay policies, qualification requirements, career scales, experience and the earnings available in alternative graduate professions also contribute significantly to the remaining gap,” he said. Germany is followed by Austria (58,265 PPS), Denmark (53,036 PPS), Ireland (51,226 PPS) and Belgium’s Flemish Community (50,846 PPS), completing the top five education systems where primary school teachers’ salaries buy the most. At the other end of the ranking, Greece is joined by Latvia (24,670 PPS), Slovakia (26,916 PPS), Czechia (27,349 PPS) and Estonia (28,197 PPS), where primary school teachers’ salaries buy the least among the education systems compared. For upper secondary school teachers, Germany also tops the overall purchasing power ranking at 74,034 PPS, while Greece ranks lowest at 23,289 PPS. Among Europe’s largest economies compared, Italy comes last at 36,964 PPS. Three UK nations follow Germany, while England (43,091 PPS) ranks below France (46,058 PPS). Professor Mihails Hazans of the University of Latvia noted that countries at the top of the teacher salary rankings in PPS also have GDP per capita well above the EU average. “The factors behind these differences include traditions and social norms, strength of teachers’ trade unions, as well as actual workload covered by the statutory salaries,” he told Euronews Business. Significant changes in PPS rankings When nominal salary and PPS rankings are compared, some countries change position significantly. For primary school teachers, the biggest risers are Turkey, up six places, and Poland (up five). Belgium’s French Community and Romania both move up four places. This means that these countries rank higher once differences in price levels are taken into account. Iceland records the biggest fall, dropping from second place to 12th. Sweden and Estonia also fall by three places. The OECD’s purchasing power rankings, which are based on US international dollars, differ from Euronews Business’s calculations using Eurostat conversion rates. Turkey ranks significantly higher in the OECD rankings. It is 11th for primary school teachers and 17th for upper secondary school teachers. Pay is not competitive enough to attract and retain teachers Daniel Wisniewski pointed out that across OECD countries, teachers’ actual salaries at primary and general secondary levels average only 87–95% of the earnings of tertiary-educated workers, meaning that similarly qualified people can often earn more outside teaching. “Teacher pay is not consistently competitive enough to attract and retain teachers across Europe,” he said. Jelmer Evers, European director at the European Trade Union Committee for Education, suggested that teachers should be paid at least as much as other workers with comparable qualifications and responsibilities, reflecting the complexity and societal importance of their profession. Джерело
×
×
  • Создать...