Micellangelo

Доречі на рахунок лоєрів. Вони часто рекламують що вони подивляться кейс бесплатно і будуть чарджити тільки якщо виграють справу. Незнаю наскільки це правда, але подзвонити кільком і спитати не шкодить.

Привіт. Жаль що в вас був саме такий перший досвід роботи в Канаді. Не передивайте, не всюди так. Умови звільнення абсолютно законні. По перше, якщо ви контрактор, а не employee то ваша співпраця регулюється контрактом (звідси і назва контрактор), а не labour code (принаймі не на пряму). При звільнені до закінчення контракту вам можуть поставити будь які умови. Ваше рішення чи приймати умови (зазвичай основною умовою є відмова від права судитися з ними) чи ні. Якщо не прийняти можна судитися, проте для цього треба уважно прочитати контракт, якщо такий був. Зазвчичай будучи контрактором і підписавший стандартний контракт судитися немає смислу. Тому formal employment часто ціниться набагато сильніше ніж контракт. Це дає певні довгострокові commitments роботодавця перед вами.

Тут дійсно все залежить від рівня працівника. Якщо це лейбор, то зазвичай все буде по закону, проте мінімально по закону. На вищих щаблях, там вже може бути дуже по різному (на дуже високих посадах це якраз те що називають - "golden parashute").

Це дійсно так. Якщо робляться помилки (не критичні) або наприклад ефективність працівника не виправдовує надій, то бос не буде бігати і кричати на людину за кожен косяк. Проте якщо косяків назбираються, можуть провести бесіду, та або звільнити. Я б сказав що тут все "по дорослому", ніхто за ручку тримати не буде, проте ніхто ні на кого кричати, чи наганяти також не буде. Все "strictly business" поки ви варті тих грошей, які вам платять, доти вас тримають. Зразу звільняти наврядчи будуть, тому що це завжди ризик отримати судовий позов від працівника (крім перших 3 місяців, тоді мають право звільняти - Онтаріо). Ну і навряд чи хтось буде когось звільняти за малі прогріхи на початку шляху. Ми всі люди і нам часто потрібен час щоб все прощупати на новій роботі. Тут гарно виручає ентузіазм, якщо видно що ви хочете, і докладаєте зусиль, це багатого варте в очах адекватного менеджера. А взагалі культура відносин між роботодавцем та працівниками можу бути дуже різна в маленьких (сімейних) компаніях і великих корпораціях.

Хамство: Я працюю в retail тому можу сказати, що хамство звісно зустрічається (причому немає якоїсь чіткої кореляції до раси, чи соц статусу). Проте в побуті це зустрічається в десятки раз меньше ніж в Україні Втрата роботи: Звісно роботу втратити бояться і тут. Проте, тут існують спеціальні інститути, які це помягшують. По-перше, якщо ви втратили роботу не з своєї вини (хвороба, травма, скорочення) то вам будуть виплачувати до 55% вашої ЗП терміном до 6 міс. Також, якщо вас звільняють не справедливо (в Канаді немає такої причини для звільнення, як "бо я так хочу") то відносно не складно виграти справу в суді, і зазвичай можна отримати ЗП за 18 місяців, як компенсацію. На моб особисту думку, потрібно дууууже постаратися щоб тебе звільнили. Якщо появлятися на роботу, не вступати в якісь скандали, і хоча б посередньо виконувати свої обовязки, то нема чого боятися. Особистий простір: Що мені дуже подобається, ніхто (за вийнятком співвідчизників) не маю до тебе діла. Комусь від того стає страшно, бо ти як би сам по собі, проде для мене це великий плюс - свобода. Роби, що хочеш, і як хочеш (поки це не посягає на чиюсь свободу) Плітки: Тут напевне більше залежить від людей і культури компанії ніж від країни. Теж, є проте якигось меж не перходить (принаймі в особистому досвіді) Безпорядок: Я не спостерігав, хіба в довнтаунах великих міст. Фантіки на землю я ще не бачив щоб кидали. А от окурки бачив ... Сервіс: Якщо мова про держ служби, то я на мене сервіс дуже хороший. Все можна дізнатися, все є онлайн, і більшість процедур можна хробити онлайн. Проте бюрократії тут вистарчає і терміни виконання часто довгі, проте без нервів і хамства. Що тішить, практично все можна "порішати" по телефону або онлайн, навіть наприклад виправити помилки в своїй податковії декларації.

Підходить. проте не забудть це вказати ( з відповідними документами) в пояснювальному листі.

Більше того, навіть разом це дуже велике випробування для подружжя. На власному досвіді можу сказати що перші півтора року в Канаді були найскладнішим періодом в нашому з дружиною сімейному житті. Знаєте кажуть що найбільше пар розходиться коли на сьомому році подружнього життя або коли народжується перша дитина. Так от, в порівнянні з імміграцією народження дитини і всі проблеми і стреси, які з цього виходять, це просто "квіточки" порівняно з тим яким випробуванням для сім'ї є імміграція. Скажу чесно, я навіть уявити собі не можу, як люди імігрують з малою дитиною. Я не знаю чи я б так зміг. Проте в моєму випадку це був свідомий крок не робити дитину до отримання ПРу.

Якщо дружина майбутня, то не обов'язково їхати як "дружині". Роблять тур візу, приїзжають, інколи кілька разів, а потім одружуються в Канаді. Дехто це робить щоб "circumvent the system", проте часто абсолютні реальні історії саме так і розвиваються. На мій погляд в західних державах ставлення до шлюбу ще більш прагматичне. З мого Канадського оточення, я не знаю чи хто-небудь би чекав дружину/чоловіка з тюрми. Крім того розлучення тут навіть за набагато простішими причинами дуже поширення явище. І це дуже добре, бо на жаль в СНГ незважаючи що статистично в шлюбі все добре (крім напевно статистики вбивств чоловіка/дружини - pun intended) люди просто мурдуються один з одним, тому що так треба, то ж сімя. Грош ціна таким сім'ям, краще розвестись і не мучити один одного.

Насправді це не так швидко як задеється. Це запит в коледж, поки вони нададуть відповідь і тд. Крім того це явно зрозуміло, якщо студент не появлявся взагалі, а якщо він просто пропускає певні дні, або тільки почав пропускати це ну про що не скаже офіцеру. Тут все впирається в те наскільки та Канада потрібна, і наскільки швидко. Особисто я пройшовши цей процес намагався б подаватись знову разом, з паузою в 6-8 місяців. Звісно якщо "горить" і треба будь якими способами потрапити в Канаду, тоді варіант з окремим поданням ідеальне рішення. По перше, як вже сказав Мартін це набагато швидший процес. Крім того багато людей запрошують своїх майбутніх дружин по гостьовій, і вже в Канаді одружуються і подаються на спонсорство, що по-перше дає можливість бути разом, а по-друге вже після затвердження спонсора дає можливість подаватися на ОВП. Таких випадків насправді багато. Схема така: перший заїхав другий/а подаэться за місяць Лотерея, "пан або пропав" Якщо отримали = все чудово Якщо не отримали, то шанси при кожній переподачі падаються на порядок Часто закінчується тим, що другий/а половинка не може заїхати / отримати візу, поки не почнесться процес спонсорства з боку першого, який/а отримав ПР. А це 3-5 років.

В мому випадку Українська фірма, якій я платив 500Є за кожну подачу документів навіть не згадувала про те що дружина має право на ОВП. Вони сказали подаватися дружині на СП, єдиний варіант. Їй СП відмовили, як я зараз розумію, що було щастям, бо навчання двох ми б просто не потягунли. А і на той момент я ще думав що вчитися потрібно лише 1 рік (свята простота). Після відмови вже подавався на візитора. Тоді вже с Канаді, мені порадили цей форум, і я дізнався про ОВП і CIC і тд. ЇЇ заявку на ОВП розглядали 8 місяців. Чому так довго, я не знаю, поки чекали ще прийшлося продовжувати перебування як візитора. Стосовно вашого кейсу, так я згоден з вами, що в двох подаватися меньше шансів ніж одному, який залишає дружину/чоловіка вдома. Проте, Подаватися одному, і потім приволокти свою половинку пост-фактум шансів ще меньше, і потенційних проблем на порядок більше. Ще можна в такій формі: Їде один, другий дома - підготовка міннімум - шанси максимум Їдуть разом (СП+ОВП) - підготовка максимум - шанси середні (знаю багато таких пар особисто) Їде один, другий, передумає сидіти дома і їже в догонку - підготовка мінімум - шансів меньше ніж попередні варіанти - потенційних проблем вагон

Ну чому зразу так грубо: "залошили". Більше того, мені здається навпаки, ми підтвердили те що сказав batanik, ну принаймі я підтвердив, тому що моя ситуація була ідентичною. Єдине, що я запропонував ремарку, про те що якість такої усвіти є сумнівною. Де ви знашли "залошити", я не знаю. І чесно кажучи навіть не впевнений хто він такий "залошити"

А ви знаєте ви праві. Я чомусь думав що ГПА іде до 4,5. В мене середній вийходив десь 79/100, а доки не було машини був 85-87/100. Ось бачите, вчитися і працювати настільки не якісно, що я навіть систему ГПА не осягнув

Я і намагаюся сказати, що якість такої освіти нульова. Я працював на оцінку і "корочку" для ПГВП. Якщо вчитися для того щоб здобути професію, тоді дійсно часу на повноцінну роботу не буде.

Це підпадає під категорію "victimless crime". Коли жодна з сторін "злочину" не є "жертвою". Сюди можна віднести всі легкі наркотики (дехто розглядає будь які наркотики як віктімлесс), розлучення (100 років назад), проституція, одностатеві стосунки (ще досі незаконні багато де) і тд. Мені мало зрозуміло, чому якщо є consent це всеодно злочин. Мораль?

Дісно тут справа більше в логічності ніж в якигось конкретних стратегіях чи прийомах. Якщо я їду на навчання, і пишу що сімя залишається дома, і це причина для мене залишити Канаду відразу після навчання, а потім через місяць - два, моя дружина вирішує їхати до мене, це піднімає певні "red flags". І не безпідставно. Тому що в більшості випадків це означає, що сімя в цілому мала погані шанси на отримання візи і вирішила схитрити. А це хоча і не "misrepresentation", тому що всяке буває і обставини можуть змінитися, все таки виглядає як: "Дайте візу в Канаду, пофіг яку, тільки дайте, а там вже розберуся". Це якраз те чого офіцери бачити не хочуть. Я маю на увазі що бувать логічні обставини для будь якого способу подачі, разом, окремо, в перемішку (що?). Якщо це можна обгрунтувати і офіцер повірить у ваші обгрунтування то буде віза, а якщо ні, то ні. Все просто.

Побутує думка, що подаватися сильно заздалегіть не надто добре. Проте я особисто не бачу в цьому жодних проблем. Особливо, якщо ви знаєте, зоча б приблизно дати поїздки, можна сміло подаватися.

В нас неодноразово на форумі появлялися люди які мали кучу проблем з окремою подачею. Одна пара не могла возєднатися більше 2,5 років і дружина мала вже 7 відмов. В результаті в них єдиний вихід жити в різних країнах поки чоловік не отримає ПР. А це якщо через навчання - 3-5 років. І таких випадків не мало. Мені теж так рекомендували. Я отримав СП, дружині відмовили. Потім, як пізніше виявилось нам дуже повезло, і дружині дали візиторську візу з другого разу. Потім парвда дружина не могла працювати 8 місяців поки ми не змогли отримати ОВП. Своїм друзям я порадив подаватися разом, та допоміг зібрати документи і податися. Отримали разом, вона СП, він ОВП. Зараз на 3 роки в обох ОВП. Висновок, я про*** 11 місяців (3 місяці без држини, і 8 місяців дружина, яка не має права працювати, або вчитися), тому що послухався цієї поради.

По перше віза і право перебування це різні речі. Яка у сина віза, і який термін вім може тут перебувати? Інколи термін перебування може бути доший ніж дія паспорта чи візи (в моєї тещі віза і паспорт до Жовтня 2019, а перебувати може до Липня 2020). Якщо ви робите новий паспорт, тоді можете подаватися на нову візу відразу після отримання нового паспорту. А якщо треба продовжити термін перебування, тоді це вже залежить, що ха статус у вашого сина. Візитор, чи студ?

Так це дійсно можливо, проте якість такого навчання дещо сумнівна. Я так само вчився і працював, і навіть отримав 3,95 ГПА. Проте я на кожній наступній парі робив проект/завдання до попередньої пари. Не купляв підручників і читав лише матеріали лекцій, і лише в дорозі, в метро. Доречі поки не купив машину то тягнув на ГПА 4+, тому що мав час в дорозі читати матеріали

Вставлю свои "5 копеек". Тут нужно в первую очередь обсудить все с девушкой, что бы у нее не было "розовых очков". Особенно в финансовом плане. Скорее всего вам нужно будет идти учится, что само по себе не проблема, так как вам как ПРу (ПМЖ в Канаде) будет достаточно дешего и будет возможность взять дешовый кредит/грант на учебу (к примеру OHIP в Онтарио). Девушка должна понимать, что скорее всего первые пару лет, вы у нее будете "сидеть на шее". Если ее это устраивает, и есть любовь, то почему же не попробовать. Только не рубить все мосты дома, и если есть недвижымость оставте. Никогда не знаете как оновсе может обернутся.

Зазвичай за 30-45 днів від завершення хороша практика. Проте технічно можна хоть в останній день.

Маме заняло где-то 7-8 дней

Маріхуана продається лише в одному дежавному магазині. Тому шансів продавати не ліцензовану маріхуану туда жодних. Вирощувати 40 кущів здається також не легально. На рахунок ліцензії, боюсь вам прийдеться читати відповідні вебсайти уряду Канади. Благо вся інформація є в вільному доступі, правда потрібно покопатися, ну і англійською володіти звісно.

А якщо пошукати то можна і дешевше. В Скарборо можна за 199 КАД Все разом.

Я на 90% впевнений що так. Відмова означає, що біометрику не здаєш.