Активность

Набуття статусу біженця для громадян держав, де є реальна загроза життю та здоров'ю з боку державних органів влади та управління За останні роки всі громадяни низки держав (росії, білорусі, Туркменістану, Таджикистану, Азербайджану, Казахстану, Киргизстану, Узбекистану), де органи влади та управління відкрито переслідують за політичні погляди, розглядають можливість переїзду в іншу країну не лише заради роботи, освіти чи комфортнішого життя. Для частини людей питання стоїть інакше: наскільки безпечно їм залишатися на батьківщині чи повертатися туди? Кримінальне чи адміністративне переслідування, політична та громадська діяльність, публічна позиція, робота у ЗМІ, правозахисна діяльність, конфлікт із державними структурами, релігійні переконання, певні обставини, пов'язані з військовою службою, – все це може змусити людину задуматися про міжнародний захист. Але тут важливо одразу сказати головне: притулок - це не звичайна імміграційна програма і не універсальний спосіб швидко отримати посвідку на проживання або другий паспорт. Це механізм міжнародного захисту для людей, які мають реальні підстави побоюватися переслідування у державі своєї громадянської власності. Хто може претендувати на міжнародний захист? Основою сучасної системи захисту залишається Женевська конвенція про статус біженців 1951 року та Протокол 1967 року. У загальному вигляді мова йдеться про людину, яка знаходиться за межами країни своєї громадянської приналежності та має обґрунтовані побоювання переслідування через расу, релігію, національність, належність до певної соціальної групи чи політичні переконання. Тому одного бажання залишити батьківщину – явно замало. Недостатньо і загальної незгоди з тим, що відбувається в країні. Необхідно встановити, чи існує індивідуальний ризик саме для конкретної людини, наскільки цей ризик є серйозним, з чим він пов'язаний і чи можна його підтвердити. Сучасна ситуація у цих державах робить таку оцінку особливо актуальною. Наприклад, у грудні 2025 року Агентство Європейського союзу з питань притулку (European Union Agency for Asylum, EE.UU.) опублікувало оновлену доповідь на прикладі держави-терориста росії «Російська Федерація: в фокусі уваги» (The Russian Federation: Country Focus). Де детально розглядаються обмеження політичної діяльності та свободи вираження поглядів, переслідування опозиційних активістів, журналістів, правозахисників та інших груп, а також питання, пов'язані з військовою службою. Це, однак, означає автоматичного права громадянина цих країн на притулок. Кожна справа розглядається індивідуально. Найважливіше питання – не «куди виїхати?» Саме з цього зазвичай починається розмова: «У яку країну краще їхати?» Де простіше отримати статус біженця? «Чи можна поїхати до США, Канади чи Європи?» Але професійна робота має починатися з іншого питання: що саме сталося з людиною і чому повернення в державу її громадянської приналежності може становити йому реальну небезпеку? Тільки після цього є сенс обговорювати можливі країни та процедуру. У різних державах відрізняються законодавство, процедура подання заяви, практика розгляду окремих категорій справ, правила роботи з доказами, терміни, можливості для членів сім'ї та наслідки відмови. Тому країна має підбиратися не лише за принципом «мені там подобається» чи «маю там знайомих». Потрібно оцінювати всю ситуацію у комплексі. Що ми аналізуємо до початку процедури? Перший етап нашої роботи – це заповнення анкети. Це аналіз справи. Нам необхідно зрозуміти: - що саме сталося із людиною; - хто є джерелом загрози чи переслідування; - чи були затримання, обшуки, виклики на допит, адміністративні чи кримінальні справи; - чи мали місце загрози людині чи членам її сім'ї; - чи пов'язані дії державних органів з політичними переконаннями, громадською діяльністю, релігією, належністю до певної групи чи іншими обставинами, які можуть мати значення для міжнародного захисту; - чи зверталася людина за захистом усередині країни та що з цього вийшло; - чи існують документи чи інші об'єктивні підтвердження того, що сталося; - що відбувалося безпосередньо перед виїздом; - що відбувалося вже після виїзду; - Наскільки послідовна і доказана вся історія загалом. Іноді після такого аналізу ми бачимо серйозні підстави для подальшої роботи. Але в більшості випадків справа потребує додаткової підготовки. Оскільки наявних фактів замало позитивного результату. Докази мають значення При розгляді заяви оцінюється не лише те, що людина розповідає, а й наскільки її розповідь узгоджується з документами, фактами та об'єктивною інформацією про країну походження. Доказами можуть бути залежно від конкретної ситуації: документи кримінального чи адміністративного провадження, повістки, публікації, листування, заяви та звернення, відомості про професійну чи громадську діяльність, та багато інших матеріалів. Але завдання підготовки полягає не в тому, щоб зібрати якнайбільше паперів. І це важливий момент. Необхідно зрозуміти, яка обставина підтверджує кожен документ і як усі докази складаються в єдину послідовну історію переслідування. У справах про притулок довіра до заявника має важливе значення. Окреме питання - кримінальне переслідування та екстрадиція Деякі наші клієнти звертаються після порушення кримінальної справи у себе з країні або появи інформації про розшук. Такі ситуації потребують особливо уважної оцінки. Сама собою кримінальна справа ще не означає наявність підстав для притулку. Держава, яка розглядає заяву, намагатиметься зрозуміти, чи йдеться про звичайне кримінальне переслідування за реально скоєний злочин чи кримінальне законодавство використовується як засіб переслідування людини з політичних або інших підстав, що захищаються. Тому документи кримінального провадження, зміст звинувачення, обставини виникнення справи, дії влади та загальна інформація про практику застосування відповідних норм можуть мати принципове значення. Крім того, процедури надання притулку та екстрадиції юридично пов'язані, але не є одним і тим самим процесом. Якщо існує ризик міжнародного розшуку або вже розпочато процедуру екстрадиції, стратегію необхідно вибудовувати з урахуванням обох процедур. І тут особливо небезпечно гаяти час. Чому другий паспорт не вирішує проблему автоматично? Іноді людина розраховує спочатку отримати громадянство чи посвідку на проживання іншої країни і вважає, що після цього питання безпеки вирішене. Це не завжди так. Наявність другого паспорта, посвідки на проживання чи іншого імміграційного статусу сама по собі не відповідає на головне питання: чи існує ризик переслідування і який захист людина має від повернення в державу, де вона боїться такого переслідування? Тому у складних випадках необхідно аналізувати не лише імміграційний статус, а й можливі процедури міжнародного захисту, екстрадиції та взаємодії правоохоронних органів різних держав. У чому полягає наша робота Ми практично займаємося питаннями міжнародного захисту з 1999 року дотепер. За цей час наша команда працювала зі справами щодо надання статусу біженця та інших форм захисту у державах Європи, США, Канаді та Австралії. Наше завдання полягає не у продажу людині гарної обіцянки. Ми допомагаємо йому зрозуміти його реальну ситуацію та підготуватися до процедури. Робота включає: • попередню оцінку підстав для надання притулку; • аналіз ризиків та слабких місць справи; • обговорення відповідної країни та можливої процедури; • систематизацію подій та документів; • підготовку доказової бази; • підготовку до інтерв'ю з міграційними органами; • взаємодія з профільними адвокатами країни розгляду справи; • супровід заявника на різних етапах процедури, у тому числі при розгляді справі в суді. Особливо важливою є підготовка до інтерв'ю. Людина має добре пам'ятати власну історію, розуміти послідовність подій та вміти точно відповідати на запитання. Не йдеться про заучування «правильних відповідей». Навпаки, штучно підготовлена розповідь дуже легко викликає додаткові питання. Завдання - допомогти людині зрозуміло, послідовно та документально обґрунтовано уявити те, що з нею справді сталося. Коли потрібно звертатися за консультацією Чим раніше – тим краще. До того, як ситуація стане критичною або ви вже знаходитесь в країні, де плануєте шукати захист. Якщо людина розуміє, що тиск посилюється, з'явилися ознаки переслідування чи інші обставини, які змушують серйозно побоюватися подальшого розвитку подій, є сенс заздалегідь оцінити можливі варіанти. Якщо міжнародний захист справді є обґрунтованим варіантом, попередня підготовка дозволяє уникнути багатьох помилок. З чого почати: Первинна консультація починається з докладного аналізу ситуації. Нам необхідно зрозуміти: 1. що сталося; 2. коли це сталося; 3. чому людина вважає, що перебуває у небезпеці; 4. які докази існують; 5. де людина зараз; 6. які країни він розглядає; 7. яка ситуація членів його сім'ї. Після цього можна обговорювати перспективи справи, можливі складнощі та подальший порядок дій. Головний принцип нашої роботи простий: спочатку об'єктивно оцінити підстави - і потім приймати рішення про процедурі. Тому що у справах про притулок значення має не обіцянка результату, а якість підготовки, достовірність історії, докази та професійна робота із конкретною ситуацією людини. Securing Refugee Status for Citizens from States with Genuine Threats to Life and Health by State Authorities and Administration In recent years, citizens from a number of states – including Russia, Belarus, Turkmenistan, Tajikistan, Azerbaijan, Kazakhstan, Kyrgyzstan, and Uzbekistan – where authorities and administrative bodies openly persecute individuals for their political views, are looking at moving abroad. For them, this is no longer merely a quest for employment, education, or a more comfortable lifestyle. For a significant number, the question is far more stark: just how safe is it for them to remain in their homeland or, indeed, to return there? Criminal or administrative prosecution, political and civic activism, publicly voiced dissent, journalism, human rights advocacy, conflicts with state entities, religious convictions, or specific circumstances related to military service – any of these can compel an individual to seek international protection. Yet, the core truth must be established from the very outset: Asylum is not a standard immigration scheme, nor is it a universal shortcut to a residence permit or a second passport. It is a mechanism of international protection designed solely for individuals who harbour a well-founded fear of persecution in the state of their nationality. Who can claim international protection? The bedrock of the modern protection system remains the 1951 Geneva Convention Relating to the Status of Refugees and its 1967 Protocol. Broadly speaking, it concerns an individual who is outside their country of nationality and possesses a well-founded fear of being persecuted for reasons of race, religion, nationality, membership of a particular social group, or political opinion. Consequently, a mere desire to leave one’s homeland is patently insufficient. A general disagreement with the political climate of a country does not suffice either. What must be established is whether an individualised risk exists for that specific person, how severe that risk is, what triggers it, and whether it can be substantiated. The current situation in these states makes such an assessment particularly pressing. For instance, in December 2025, the European Union Agency for Asylum (EUAA) published an updated report focusing on the terrorist state of Russia, entitled ‘The Russian Federation: Country Focus’. This document examines in meticulous detail the restrictions on political activity and freedom of expression, the clampdown on opposition activists, journalists, and human rights defenders, as well as matters concerning military service. This does not, however, imply an automatic right to asylum for citizens of these countries. Every single case is assessed on its individual merits. The question that matters is not ‘Where should I go?’ This is precisely where the conversation usually starts: ‘Which country is the best to go to?’ ‘Where is it easier to obtain refugee status?’ ‘Can I go to the UK, the US, Canada, or Europe?’ However, professional counsel must begin with an entirely different question: What exactly happened to the individual, and why would returning to their country of nationality pose a genuine danger to them? Only once this has been clarified does it make sense to discuss potential host nations and procedures. Legislation, application processes, the handling of specific case categories, rules of evidence, timeframes, family reunification opportunities, and the consequences of a refusal vary significantly across different states. Therefore, a country should not be chosen simply on the basis of ‘I like it there’ or ‘I have acquaintances there’. The entire scenario must be evaluated comprehensively. What we analyse before the procedure begins The first stage of our work involves completing a questionnaire. This constitutes a thorough case analysis. We need to ascertain: · What exactly happened to the individual; · Who the source of the threat or persecution is; · Whether there have been detentions, searches, summonses for interrogation, or administrative and criminal proceedings; · Whether threats have been directed at the individual or their family members; · Whether the actions of state bodies are linked to political opinions, civic activism, religion, membership of a particular group, or other circumstances relevant to international protection; · Whether the individual sought protection within their own country, and what the outcome was; · Whether there are documents or other objective pieces of evidence confirming what transpired; · What occurred immediately prior to departure; · What has happened since leaving the country; · How consistent and well-evidenced the narrative is as a whole. Occasionally, such an analysis reveals solid grounds for immediate action. In most instances, however, a case requires further preparation, as the available facts may not be substantial enough to guarantee a positive outcome. Evidence is what counts When an application is considered, authorities assess not only what the individual recounts, but also how closely their narrative aligns with documents, facts, and objective country-of-origin information. Depending on the specific situation, evidence may comprise: Documents from criminal or administrative proceedings, summonses, publications, correspondence, formal complaints and appeals, records of professional or civic activities, and a wealth of other materials. Crucially, the objective of this preparation is not to amass as much paperwork as possible. This is a vital distinction. One must understand precisely which circumstance each document proves, and how all the evidence fits together into a single, cohesive narrative of persecution. In asylum cases, the applicant's credibility is of fundamental importance. A distinct issue: criminal prosecution and extradition Some of our clients approach us after a criminal case has been launched against them in their home country, or upon discovering they are on a wanted list. Such scenarios demand exceptionally careful evaluation. A criminal case in itself does not automatically warrant asylum. The state reviewing the application will endeavour to determine whether this is a conventional prosecution for an actual crime, or whether criminal law is being weaponised to persecute the individual on political or other protected grounds. Consequently, criminal prosecution documents, the substance of the charges, the circumstances under which the case arose, the actions of the authorities, and general data on how the relevant legal norms are applied can be of critical significance. Asylum and extradition procedures are legally intertwined, yet they remain separate processes. If there is a risk of an international warrant or if extradition proceedings have already commenced, the strategy must be formulated with both procedures in mind. In these circumstances, losing time is particularly dangerous. Why a second passport does not automatically solve the problem At times, individuals expect to first acquire citizenship or a residence permit in another country, believing that their safety concerns are thereby resolved. This is not always the case. Holding a second passport, a residence permit, or any other immigration status does not, by itself, answer the pivotal question: does a risk of persecution still exist, and what protection does the individual have against being returned to the state where they fear such persecution? Therefore, in complex cases, one must analyse not only the immigration status but also the potential international protection frameworks, extradition risks, and the ways in which law enforcement agencies of different states interact. What our work entails Our team have been actively engaged in international protection matters from 1999 to the present day. Over this period, we have handled cases involving refugee status and other forms of protection across Europe, the UK, the US, Canada, and Australia. Our job is not to sell a client an attractive promise. We help them grasp their true situation and prepare rigorously for the procedure. Our work comprises: · A preliminary assessment of the grounds for asylum; · An analysis of the risks and vulnerabilities within the case; · Discussions regarding the most suitable country and procedure; · The systematisation of events and documentation; · The preparation of the evidentiary base; · In-depth preparation for interviews with migration authorities; · Liaison with specialised lawyers in the country handling the case; · Supporting the applicant through various stages of the process, including court hearings. Preparation for the interview is especially critical. The applicant must have an excellent command of their own story, understand the chronology of events, and be able to answer questions precisely. This is not about memorising ‘correct answers’. On the contrary, an artificially coached narrative easily triggers suspicion and further scrutiny. The goal is to enable the individual to present what truly happened to them in a clear, consistent, and fully documented manner. When to seek a consultation The sooner, the better. Ideally, this should take place before the situation becomes critical, or before you have even arrived in the country where you intend to seek protection. If an individual senses that pressure is mounting, or notices clear signs of persecution and other circumstances that cause genuine dread regarding future developments, it is prudent to evaluate potential options well in advance. If international protection does indeed prove to be a well-founded path, early preparation helps avert a multitude of costly errors. Where to begin An initial consultation commences with an exhaustive analysis of the scenario. We need to ascertain: 1. What has transpired; 2. When it occurred; 3. Why the individual believes they are in jeopardy; 4. What evidence currently exists; 5. Where the individual is presently located; 6. Which countries they are considering; 7. What the circumstances of their family members are. Only upon clarifying these points can we discuss the prospects of the case, potential complications, and the subsequent course of action. The core principle of our work is straightforward: First, objectively assess the grounds – only then make a decision regarding the procedure. This is because in asylum cases, what truly matters is not a hollow promise of success, but the quality of preparation, the credibility of the narrative, the weight of the evidence, and professional engagement with the individual’s specific situation.

Як насправді працює статус біженця: міфи про «другий паспорт», ризики екстрадиції та реальність після 2014 і 2022 років З 2000 року я неодноразово роз'яснював механізми набуття статусу біженця та аналізував імміграційні програми різних країн. Ми оцінювали їх за критеріями зручності, швидкості виїзду, вартості, ризиків та можливостей для інтеграції всієї родини на новому місці. Вся справа в принципах, на яких базується будь-яка імміграція. Проте за останні роки правила гри на світовій арені кардинально змінилися. Життя мільйонів людей, навіть тих, хто проживає далеко за межами України, чітко розділилося на три етапи: до 2014 року, період після початку окупації та сувора реальність після 24 лютого 2022 року. Хронологія закручування гайок: від 2014 до 2022 Для багатьох іноземних громадян (передусім мешканців країн колишнього соцтабору та снд) перші тривожні дзвіночки пролунали в березні 2014 року. Саме тоді, з початком гібридної агресії та окупації українських територій, у їхніх власних державах увімкнувся режим прискореного придушення свобод. Стало очевидним, що правові механізми всередині цих країн починають стрімко деградувати, а тиск на бізнес та цивільне суспільство посилюється. Проте справжня катастрофа правових систем відбулася 24 лютого 2022 року. Повномасштабне віроломне вторгнення остаточно зняло всі маски. Життя суттєво погіршилося: репресивні апарати як держави-агресора так в ряде інших країнах, які підтримують війну в Україні - отримали карт-бланш. Те, що раніше здавалося відносно мирним (хоч і складним) існуванням, перетворилося на зону тотального ризику. Сьогодні чимало громадян, які опинилися під ударом системи, розраховують на стандартні імміграційні програми. Проте навіть за наявності підстав вони вимагають тривалого очікування. Коли часу немає і рахунок іде на дні, єдиним легальним інструментом швидкого переїзду та захисту стає набуття статусу біженця. Ця програма заснована на Женевській конвенції 1951 року та Протоколі 1967 року. Вони дають законне право на захист в іншій країні, якщо на батьківщині (у державі громадянської належності) особі загрожують органи влади. Якщо погрози несуть реальну небезпеку тривалого ув'язнення або фізичної розправи над людиною чи її родиною, часу на збір документів немає — потрібно просто негайно шукати шляхи відходу. Ілюзія «безпечного закордону» та пастка другого паспорта До війни мені регулярно телефонували з питаннями про статус біженця в ЄС, США, Канаді, Австралії навіть Японії. Зараз ця тема знову у тренді. Розмова зазвичай починається класично: «Хочемо емігрувати з родиною — швидко, безпечно й недорого». На запитання про вибір країни люди найчастіше називають місця, де колись були туристами, або держави, які у всіх на слуху. Проте під час детальної розмови з'ясовується, що у людини виникли серйозні проблеми зі специфічними структурами на батьківщині. Використовуючи владні повноваження, ці органи банально «віджимають» бізнес або змушують людину мовчати. Людині штучно «шиють» кримінальну справу, і ось вона вже під загрозою арешту. Впевнений, кожен, хто читає цю статтю, згадає не один десяток таких прикладів зі свого життя чи досвіду знайомих. Природно, що людина шукає «запасний аеродром». У хід ідуть інтернет-поради, знайомі та «авторитетні» юристи. Проте про реальну небезпеку багато хто згадує лише тоді, коли за кордоном їх затримують місцеві правоохоронці для подальшої екстрадиції. Важливо пам'ятати: Поняття екстрадиція, депортація, видворення та висилка — це абсолютно різні правові процедури з різними юридичними наслідками. Якщо у біженця відоме прізвище (на кшталт, Каспаров, Ходорковський чи Чичваркін), процес екстрадиції буде публічним та ускладненим. Але якщо ви звичайна людина, наявність лише одного паспорта чи навіть дозвілу на проживання/постійне місце проживання в іншій країні, не врятує вас від видачі у «теплі та липкі руки» силовиків із вашої батьківщини. Навіть наявність другого громадянства (іншого паспорта) в ряде випадків не гарантує безпеки. Міжнародний розшук часто використовують як інструмент жорсткого тиску. Під час затримання правоохоронці іноземної держави ідентифікуватимуть вас насамперед як громадянина тієї країни, яка оголосила вас у розшук. Другий паспорт чиновники можуть просто проігнорувати, а процедура перебування в депортаційному центрі в очікуванні суду, не додає оптимізму. Нова реальність: анулювання куплених паспортів у ЄС Слід враховувати, що після подій 2022 року імміграційні служби країн світу почали вкрай жорстко перевіряти підстави набуття громадянства. Цей процес лише прискорюється. Ми вже маємо підтверджену інформацію, що такі країни, як Румунія, Угорщина, Болгарія та Польща, самостійно позбавляють громадянства осіб, чиї первинні документи (наприклад, архіви про коріння) викликають сумніви або не підтверджуються повторно. (https://www.pravda.com.ua/news/2026/04/24/8031628/), (https://www.pravda.com.ua/eng/news/2025/12/24/8013189/), (https://www.eurointegration.com.ua/news/2025/11/25/7225687/) Повторні перевірки та «дозапити» стали звичайним явищем. Жоден європейський чиновник не хоче мати особистих проблем у ЄС, з Інтерполом чи Європолом. Які наслідки? Людину поміщають до депортаційного центру або в'язниці, звідки вона буде відправлена на батьківщину. Опинившись у такій пастці, заявити про себе як про біженця на підставі Женевської конвенції стає майже неможливо. А якщо між країнами підписано двосторонню угоду про правову допомогу, процес екстрадиції відбувається миттєво. Багато хто вважає, що можна захищатися дистанційно, перебуваючи за кордоном. Але вони забувають, що для системи на батьківщині вони є «злочинцями-утікачами» у міжнародному розшуку. Заочний захист малоефективний, адже слідчі дії просто заморожуються до моменту вашого затримання. Тому дорогоцінний час після вимушеного та термінового від'їзду потрібно використовувати з розумом, а не чекати на арешт. Що робити та як захиститися? У світі є багато країн, де можна попросити притулок. Проте перш ніж запускати процедуру, необхідно чітко розуміти: · Де існує найвища ймовірність отримати бажаний статус? · Яка країна дає максимальні гарантії невідворення (невидачі) заявника? · Де Ви та ваша родина зможете найшвидше адаптуватися та інтегруватися з найменшими втратами? Саме на вирішенні цих завдань будується наша робота. Спираючись на те, що заявляє сам шукач притулку, за умови правильного підходу до формування історії переслідування та збору доказової бази, можна законно уникнути екстрадиції. Головне завдання — чітко, обґрунтовано, мовою фактів, довести, що існує реальна, а не уявна загроза вашому життю, здоров'ю чи свободі. Наш досвід: більш ніж 27 років професійного захисту людей Ми команда повноцінно працюємо у сфері набуття статусу біженця з 1999 року й до сьогодні. Наприкінці 90-х років минулого століття та на початку нульових років цього століття видавався відомий «Практичний довідник з імміграції», який уже став справжньою класикою. Цей посібник розроблявся та видавався з урахуванням саме нашого практичного досвіду в питаннях міжнародного захисту. Навіть під час війни ми продовжуємо допомагати людям отримувати саме статус біженця (наголошу: для оформлення звичайного тимчасового гуманітарного статусу наша допомога вам не потрібна). Такого глибокого теоретичного та практичного досвіду у питаннях гарантованого набуття статусу біженця на території колишнього СРСР не має жодна інша імміграційна компанія чи профільний спеціаліст. За більш ніж 27 років успішної практики ми допомогли отримати статус біженця понад 100 сім'ям у країнах Європи, США, Канаді та Австралії. Людина, яка звертається до нас, завжди отримує вичерпну, актуальну та перевірену інформацію як щодо самої процедури, так і щодо супутніх юридичних нюансів. На відміну від багатьох інших, ми супроводжуємо весь процес: не лише до моменту вашого виїзду, а й безпосередньо в іноземній державі під час очікування рішення, (в тому числі при розгляді справи в суді) а в ряді випадків — і після офіційного набуття статусу біженця. How Refugee Status Actually Works: The Myth of ‘Second Passports’, Extradition Risks, and the Reality Post-2014 and 2022 Since 2000, I have frequently analysed the mechanics of acquiring refugee status and evaluated immigration programmes across various jurisdictions. Over the years, our focus has remained on assessing these options based on practical convenience, relocation speed, financial costs, potential risks, and long-term integration prospects for the entire family in a new country. Immigration processes are invariably governed by strict foundational principles. However, over the past few years, the global landscape has undergone a fundamental shift. The lives of millions of people—including those residing far beyond the borders of Ukraine—have been starkly divided into three distinct eras: life before 2014, the period following the initial occupation, and the harsh reality after 24 February 2022. The Timeline of State Repression: From 2014 to 2022 For many foreign nationals, particularly residents of former Soviet republics and the CIS, the first warning signs appeared in March 2014. With the onset of hybrid aggression and the occupation of Ukrainian territories, their home states accelerated a systematic crackdown on civil liberties. It became clear that domestic legal frameworks were rapidly deteriorating, while pressure on private businesses and civil society began to mount. The definitive collapse of these legal systems occurred on 24 February 2022. The full-scale, unprovoked invasion stripped away any remaining illusions. The situation deteriorated severely as the repressive apparatuses of both the aggressor state and a number of other countries supporting the war in Ukraine were granted unprecedented powers. What had previously seemed a relatively stable, if complicated, existence abruptly transformed into a high-risk environment. Today, many individuals targeted by these systems mistakenly rely on standard immigration channels. Yet, even when valid grounds exist, these pathways involve prolonged waiting periods. When time is short and every day counts, the only legitimate instrument for rapid relocation and immediate protection is acquiring refugee status. This avenue is governed by the 1951 Geneva Convention and the 1967 Protocol. They grant a lawful right to protection in a foreign country if an individual faces genuine threats from the authorities in the state of their nationality. When these threats pose a real danger of lengthy imprisonment or physical violence against the individual or their family, there is simply no time to gather standard documentation—one must find an immediate escape route. The Illusion of a ‘Safe Haven’ and the Second Passport Trap Before the war, I regularly received enquiries regarding refugee status in the EU, the UK, the US, Canada, Australia, and even Japan. Today, this topic is highly relevant once again. Conversations usually begin in a predictable manner: “We want to emigrate with the family—quickly, safely, and affordably.” When asked about their preferred destination, people usually name countries they have previously visited as tourists or nations that are constantly in the headlines. However, a closer look at these cases reveals that the individual faces severe trouble with highly specific governmental structures back home. Abuse of power is widespread; these entities routinely seize private businesses or force individuals into silence by fabricating criminal cases. Anyone reading this can likely recall dozens of such examples from their own experience or from acquaintances. Naturally, the individual searches for a ‘back-up plan’. They turn to internet forums, personal contacts, and seemingly influential lawyers. However, many only realise the true scale of the danger when they are detained by local law enforcement abroad for subsequent extradition. Crucial to Remember: The terms extradition, deportation, removal, and expulsion represent completely distinct legal procedures with vastly different judicial consequences. If the refugee bears a high-profile surname (such as Kasparov, Khodorkovsky, or Chichvarkin), the extradition process becomes highly publicised and legally complex. But if you are an ordinary citizen, holding a single passport or a standard temporary or permanent residence permit in a foreign country will not shield you from being handed straight over to the harsh custody of law enforcement from your homeland. Even holding dual citizenship (a second passport) offers no guarantee of safety in a number of cases. International arrest warrants are frequently weaponised as tools of severe pressure. Upon detention, foreign law enforcement agencies will identify you primarily as a citizen of the state that issued the warrant. Foreign officials may simply ignore your second passport, and spending months in a detention centre awaiting a court ruling is hardly a cause for optimism. The New Reality: Revocation of Purchased EU Passports It is vital to recognise that following the events of 2022, immigration authorities worldwide have drastically tightened their scrutiny over the grounds on which citizenship was acquired. This trend is only accelerating. We now have verified reports that countries such as Romania, Hungary, Bulgaria, and Poland are independently revoking the citizenship of individuals whose original supporting documents (such as archival records regarding ancestry) raise doubts or fail subsequent verification. (https://www.pravda.com.ua/news/2026/04/24/8031628/), (https://www.pravda.com.ua/eng/news/2025/12/24/8013189/), (https://www.eurointegration.com.ua/news/2025/11/25/7225687/ European investigations and law enforcement reports clearly illustrate the dismantling of large-scale corruption networks that falsified lineage data to legalise third-country nationals. Re-investigations, the annulment of illegally issued passports, and additional formal audits have become standard practice, as no European civil servant is willing to face personal liability within the EU, or trouble with Interpol and Europol. What are the consequences? Individuals are being stripped of their residency rights on a mass scale and placed in deportation centres or prisons. Recent precedents demonstrate that even staying in leading EU nations offers no protection from arrest; organizers and participants of such fraudulent schemes are being successfully extradited from Germany without the right to bail. Once caught in this trap, claiming asylum under the Geneva Convention becomes virtually impossible. Furthermore, if the two nations share a bilateral legal assistance treaty, the extradition process is executed swiftly. Many believe they can mount a legal defence remotely from abroad. They overlook the fact that within their home jurisdiction, they remain fugitives from justice on international wanted lists. A remote defence is largely ineffective, as domestic investigative proceedings are simply frozen until the moment of arrest. Therefore, the precious time following a forced and urgent departure must be utilised wisely, rather than waiting around for an arrest. How to Proceed and Secure Protection There are numerous countries worldwide where one can seek asylum. However, before initiating the procedure, you must clearly understand: · Where is the probability of securing the desired status highest? · Which country offers the strongest guarantees against refoulement (forced return or extradition)? · Where can you and your family adapt and integrate most rapidly with minimal disruption? Our professional practice is built precisely on resolving these challenges. By carefully structuring the applicant's asylum narrative and meticulously compiling a robust evidentiary base, we can lawfully help you avoid extradition. The primary goal is to demonstrate—clearly, articulately, and through hard facts—that a genuine, rather than perceived, threat to your life, health, or liberty exists. Our Track Record: More Than 27 Years of Professional Defence We are a team that has been fully operational in the field of refugee status acquisition from 1999 to the present day. In the late 1990s and early 2000s, the renowned “Practical Guide to Immigration” was published, which has since become an absolute classic in the field. This handbook was designed and compiled based specifically on our firsthand practical experience in international protection. Even amid ongoing global conflicts, we continue to assist individuals in securing specifically refugee status (please note: our assistance is not required for obtaining standard, state-provided temporary humanitarian protection). Such extensive theoretical and practical expertise in guaranteeing refugee status is unmatched by any other immigration firm or independent specialist across the post-Soviet space. Over more than 27 years of successful practice, we have successfully secured refugee status for more than 100 families across Europe, the UK, the US, Canada, and Australia. Clients who turn to us always receive comprehensive, up-to-date, and verified insights regarding both the core procedure and any peripheral legal nuances. Unlike many others, An end-to-end service is provided: we guide you not only up to the point of your departure but also handle your case directly within the destination state while you await a decision (including during the judicial review of the case in court)—and, in a number of instances, even after your refugee status has been officially granted.

Там сквозная ссылка, которая уходит дальше в закон о социальной помощи - доход должен быть выше, чем сумма дающая право на социальную помощь. Еще раз повторю, требование стабильного и регулярного дохода для гражданства должно выполняться в момент вынесения решения. А вот как проверять стабильность и регулярность - увы, нигде не указано, потому тут начинается самодеятельность. Но общепринятым является (в том числе, исходя из правоприменительной и судебной практики), что даже за 3 года требовать - это перебор, но вот до полугода - вполне разумно.

Насколько я помню, в законе о гражданстве есть отсылка на определение стабильного и регулярного дохода - как раз в статье о резиденте в законе об иностранцах, но не указан срок, в течение которого нужно иметь такой доход при подаче на гражданство. Буду надеяться, что это не окажется 10 лет))

На резидента в законе есть прямое указание, что требования по доходу должны выполняться на момент подачи заявления и 3 года перед этим ретроспективно (2 в отдельных случаях). На гражданство таких условий нет, нужен сам факт наличия.

Спасибо. Я как раз думала, что при подаче на гражданство через воеводу по 10 годам нужно будет показать стабильные доходы за 3 года, как на резидента (в законе ведь так?!) собираю рахунки в папочку...

у Вас в этот момент должна быть возможность стабильно и регулярно получать денежку, подтвержденная документами. При этом нет же никаких гарантий, что сразу после получения решения Вы эту возможность утратите (добровольно или нет - это уже вопрос другой). Поскольку единых критериев оценки нет (что очень плохо), каждый чиновник сам решает, является ли данный конкретный случай стабильным и регулярным. В целом - требования должны быть разумными и обоснованными, например если Вы до этого стабильно работали какой-то период времени и просто сменили работу неделю назад - вполне логично предположить, что Вы там и дальше будете работать. А вот если Вы сидели пять лет дома, а тут вдруг решили пойти на работу - логично потребовать отработать несколько месяцев, чтобы показать что доход действительно будет стабильным и регулярным. То же самое с началом ведения хоздеятельности. Конечно, то что некоторые самодеятели требуют показать доходы за 3 года - это перебор, но разумный период обычно примерно равен 3-6 месяцам.

А как можно на заданный момент времени выполнить требование иметь стабильный и регулярный доход? Это по определению процесс, если у вас нет постоянного рабочего контракта.

Все требования должны выполняться строго в момент вынесения решения, если явно не указано другое (а оно не указано) Заблуждение о том, что условия должны непрерывно выполняться все время рассмотрения - в целом ошибочно, но нужно иметь ввиду, что решение могут вынести в любой момент, а потому если в этот момент условия соблюдаться не будут - оно должно быть отрицательным.

Так, а якщо точніше, 1-2 роки. О, а це цікаво, в такому випадку виходить, що можна було подаватися раніше, бо якраз назбирався б nieprzerwany pobyt 😄

Вы не правы. Побыт непрерывный должен быть все время до вынесения решения. И про любые выезды вы обязаны уведомить уженд. Любой долгий выезд закрывает дело.

obywatelstwa@duw.pl По этому мейлу можно узнать номер дела и инспектора. Отвечают в течение трёх дней. Ни на какие другие вопросы не отвечают. Только скажут номер дела и инспектора Подался 8 мес назад. Писал через 6 мес пшыспешення, через 7 мес. Понаглення. Все это надо для подачи в суд. Теперь думаю сам подавать в суд или нанимать адвоката.

Это не касается гражданства. Понаглення можно и нужно писать

Заморозка сроков рассмотрения касается только карт побыта (часовый, резидент, сталый), к гражданству это не относится

У справах про громадянство вимога про nieprzerwany pobyt повинна виконуватись на момент винесення рішення, а не подачі.

Якщо я вірно пригадую, то ви повинні будете попередити одразу уженд заявою про те, що ви виїхали. І подавати на громадянство через воєводу ви можете по місцю вашого постійного перебування, де ви проживаєте. Довгий час - це півроку+? Якщо так, то це зміна місця постійного проживання, тому справу можуть закрити в тому уженді.

Ponaglenie, насколько я понимаю, сейчас подавать бесполезно. Я подавала весной, получила отказ со ссылкой на закон об охране граждан Украины, по которому сроки рассмотрения дел завешиваются то ли до 2027, то ли до 2028 года. В конце апреля через юриста подала в суд на нерассмотрение дела - ответа нет до сих пор, полная тишина. Но я жду резидента, а не гражданство, скоро будет два года как. Вроцлав он такой... Я бы попробовала съездить в DUW и взять талончик на стойку информации. Там могут посмотреть, зарегистрировано ли уже ваше заявление и кто инспектор.

Можливо, хтось знає відповідь. Є вимога про nieprzerwany pobyt на момент подачі внеску. А чи є якісь вимоги потім в момент розгляду справи? Тобто, що буде, якщо податися на громадянство, а потім виїхати з Польщі на довгий час?

Добрый день! Подскажите, пожалуйста, сколько вы уже ждёте и писали ли вы ponaglenie? Знаете ли вы уже номер своего дела и имя инспектора, который его ведёт? Я подала заявление около двух месяцев назад во Вроцлаве и до сих пор не получила никакой информации — ни писем, ни ответа на e-mail или через электронную корреспонденцию. Даже номер дела и данные инспектора мне неизвестны. Подскажите, пожалуйста, как можно узнать номер дела и имя инспектора во Вроцлаве? Буду очень благодарна за информацию

EU countries issued a record 3.9 million residence permits last year EU countries issued a record number of residence permits in 2025, up 10% on the year, driven mainly by employment and family reunification. Migration remains one of Europe's most politically contested issues, yet EU countries issued more first residence permits to non-EU citizens last year than in any year since records began in 2008. According to Eurostat, around 3.9 million first residence permits were issued across the EU in 2025, a 10.1% increase, or 355,350 more permits, compared with 2024. Among new permits issued in 2025, employment led the way, at 33.6% of the total, up 16.1% on the year. Family reunification followed, up 14.1% to 28.1%, and education grew 9% to reach 15.5%. Only one category shrank: permits for other reasons, including international protection, fell 0.9%. Spain, where family reunification leads the way Spain led the EU for first residence permits in 2025, issuing 635,438 — some 16.5% of the bloc's total. Its numbers were driven overwhelmingly by family reunification, not new labour migration. The country issued 275,869 family-related permits, more than any other EU country. These made up 43.4% of all Spanish permits. Moroccans were the largest group to receive family-related permits EU-wide, and more than half of those, 51.7%, were issued in Spain. Spain was also the most popular destination for Moroccan citizens overall (43.8%), reflecting long-established migrant communities, as well as historical and linguistic links that also draw large numbers of Venezuelans, Colombians and Peruvians to the country. Employment was Spain's second-largest category, with around 115,040 work-related permits, the third-highest in the EU behind Poland and Portugal. Education followed, with 105,419 permits issued to international students, again the third-highest in the bloc, behind France and Germany. Germany, Poland and the rest of the top five A small group of EU countries issued the vast majority of new permits. Behind Spain, the next largest issuers were Germany (605,292, 15.7%), Poland (467,314, 12.1%), Italy (433,099, 11.2%), and France (377,462, 9.8%). Together, these five countries accounted for almost two-thirds of all first permits issued in the EU last year. Malta issued by far the highest number of permits relative to its population, at 57 for every 1,000 people, followed by Cyprus (47) and Portugal (27), against an EU average of just 9. At the other end, Slovakia, Czechia, Romania, Estonia and Bulgaria each issued only 4 permits per 1,000 residents, the lowest ratios in the bloc. Not every country saw numbers rise. Croatia recorded the sharpest drop, down 43.3% compared with 2024, followed by Greece, down 20.6%, and Austria, down 15.5%. At the other end, Portugal saw the steepest increase of any EU country, with permits more than doubling, up 154.9%, though its total of 310,639 remained well below Spain's. Elsewhere in the EU, the leading reason for a permit varied sharply. Poland and Portugal issued the most employment-based permits overall, 318,186 and 240,523 respectively, driven mainly by Ukrainian, Belarusian and Brazilian workers. Germany issued the most permits to Indian citizens, largely for work and study, while France and Germany led the EU for education-related permits, with 118,404 and 112,500 respectively. Ukrainians top the nationality list, concentrated in Poland By nationality, Ukrainians received more first residence permits than any other group in the EU, 335,096 in total, 8.7% of all permits issued. The vast majority were granted in a single country. Poland issued 72% of all permits given to Ukrainian citizens, and 87% of those given to Belarusians, most of them for employment. Ukrainians and Brazilians were in fact the two nationalities granted the most employment-related permits in the EU. Both were also similarly concentrated in one destination. Some 86.3% of all employment permits for Ukrainians were issued by Poland, while 90.3% of those for Brazilians were issued by Portugal. Джерело

Безвіз за новими правилами: чому українцям можуть відмовити у дозволі в'їзду до Євросоюзу Євросоюз готується до запуску системи ETIAS (European Travel Information and Authorization System) — електронної платформи попередньої перевірки для громадян країн із безвізовим режимом (включаючи Україну). Отримання дозволу стане обов'язковою умовою для короткострокових поїздок до Європи, пише Travel to Europe. Так, заявку відхилять, якщо мандрівник: • Використовував документ, який значиться в базі SIS як загублений, вкрадений чи недійсний. • Представляє загрозу безпеці, створює ризик нелегальної міграції або високий епідеміологічний ризик. • Має чинний запис у SIS про відмову у в'їзді. • Не надав запитані документи у строк або пропустив призначену співбесіду. Важливо: Наявність схваленого ETIAS не дає 100% гарантії перетину кордону. Фінальне рішення ухвалюють прикордонники під час перевірки паспорта. Коли дозвіл можуть анулювати? ETIAS можуть відкликати після видачі, якщо зміняться умови його отримання. Помилки даних (наприклад, в імені або номері паспорта) також можуть створити проблеми на кордоні. У разі відмови або скасування заявник одержує повідомлення з причинами та інструкцією з оскарження. Запуск системи неодноразово переносився через технічні складнощі з інтеграцією супутньої системи в'їзду-виїзду (EES). Після повноцінного старту оформлення онлайн-анкети стане обов'язковим для всіх безвізових поїздок до ЄС. Як писали «ФАКТИ», з осені минулого року на кордонах країн-членів ЄС почала впроваджуватись нова система в'їзду-виїзду для громадян третіх держав (EES). З того часу на кордонах у іноземців, зокрема й українців, почали збирати біометричні дані (відбитки пальців, зображення обличчя). Джерело

Рейтинг найкращих країн для життя у 2026 році Світовий рейтинг найкращих країн для життя у 2026 році очолила Естонія, випередивши Сінгапур і Малайзію. Загалом до першої двадцятки увійшли одразу 10 європейських держав. Про це свідчить дослідження Rumavi, пише Visual Capitalist. Аналітики оцінювали країни за 24 показниками, серед яких фінанси, якість життя, здоров’я, безпека, стабільність і можливості для переїзду та розвитку. Найкращі країни світу для життя Лідером рейтингу стала Естонія, яка отримала високі оцінки за безпеку та умови для облаштування життя. Країна також має розвинену стартап-екосистему, сильні державні інституції та низький рівень безробіття серед молоді. Друге та третє місця посіли Сінгапур та Малайзія. ТОП-10 найкращих країн для життя: Естонія; Сінгапур; Малайзія; Португалія; Тайвань; Литва; Гонконг; Сент-Кітс і Невіс; Чехія; Мальта. Європа загалом показала сильний результат — 10 із 20 найкращих країн розташовані саме на цьому континенті. Водночас США опинилися лише на 107-му місці. Країна поступилася Канаді, Великій Британії, Індії та Бразилії. Де жити найгірше Африканські держави домінують у рейтингу найгірших для життя — 13 із 20 країн з найнижчими результатами розташовані на цьому континенті. Найгіршими країнами для життя визнали: Афганістан; Ємен; Південний Судан; Нігер; Чад; Центральноафриканська Республіка; Сомалі; Північна Корея; Малі; Сирія. Низькі результати цих країн пов’язують із політичною нестабільністю, авторитарним управлінням, слабкими державними інституціями, проблемами з безпекою, охороною здоров’я та захистом прав власності. Джерело

Ця країна Європи завершить тимчасовий захист для українців раніше, ніж ЄС Уряд Норвегії ухвалив рішення про те, аби продовжити тимчасовий захист для українців до кінця наступного, 2027 року. Це на три місяці менше, ніж дата, що затвердили в ЄС. Міністерка праці Норвегії Керсті Стенсенг розповіла, що уряд країни продовжить тимчасовий захист до кінця 2027 року. Та українці, які перебувають на захисті, можуть подати заявку на отримання посвідки на проживання, пише норвезький мовник NRK. Втім, для цього біженці повинні відповідати кільком умовам. Як українці в Норвегії можуть отримати посвідку на проживання? Передусім українці, що претендують на посвідку на проживання, повинні мати певний дохід – щороку заробляти принаймні 400 тисяч крон, тобто приблизно 36 тисяч євро. Ті, хто прибув до Норвегії до 16 вересня включно та отримав дозвіл на тимчасовий захист, можуть подати заявку. Ті, хто прибули після сьогоднішнього дня, тобто 17 вересня, не підпадають під дію урядової пропозиції, Окрім того, уряд Норвегії, за її словами, прагне, аби більше людей знаходили роботу в країні. Також там розглядають можливість того, що тимчасовий захист для українців потрібно буде продовжити і після 2027 року. Схема не закінчиться у 2027 році, і це забезпечує досить хорошу передбачуваність, – повідомила Стенсенг. До слова, 17 вересня Норвегія також уклала угоду про виділення 1 мільярда крон через інструмент ЄС Ukraine Facility. Ці гроші відправлять на підтримку органів влади України, аби вони могли й надалі надавати критично важливі послуги та проводити реформи. Джерело

Я поки що ніяк не вирішив, з польським громадянством. Катаюсь, поки не конфіскують, напевне.

Если я хочу зарегистрироваться на dia.ua с заграничным паспортом, можно ли зарегистрироваться без украинского номера телефона и поставить dia.подпись? У меня есть только польский номер. Мне не нужен diia.pl При регистрации с использованием паспорта нужно ли указывать номер телефона?