Активность

ДМС вирішила примусово повернути громадянина РФ, який одружився з українкою, але Верховний Суд скасував рішення Самого факту порушення іноземцем правил перебування в Україні недостатньо для автоматичного примусового повернення — ДМС має оцінити всі обставини справи, а суд перевірити пропорційність такого заходу. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 19 серпня 2026 року розглянув справу № 712/2426/23 за позовом громадянина російської федерації до Соснівського відділу у місті Черкаси Центрально-південного міжрегіонального управління ДМС. Спір стосувався рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни. Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, та направив справу на новий розгляд. Обставини справи Позивач є громадянином російської федерації. 16 жовтня 2019 року він уклав шлюб із громадянкою України та того ж року прибув до України, де проживав у місті Сміла. 8 квітня 2021 року йому видали посвідку на тимчасове проживання, строк дії якої закінчувався 6 квітня 2022 року. Ще 27 жовтня 2021 року позивач звернувся до Смілянського відділу УДМС із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, посилаючись на шлюб із громадянкою України понад два роки. Однак 5 січня 2023 року йому відмовили у наданні дозволу на імміграцію як особі, якій на підставі закону заборонено в’їзд в Україну. Строк дії посвідки закінчився вже після початку повномасштабного вторгнення. Позивач стверджував, що починаючи з 6 березня 2022 року неодноразово намагався звернутися до органів ДМС щодо обміну або продовження посвідки, однак отримував усні роз’яснення про призупинення відповідних адміністративних послуг у зв’язку з воєнним станом. Згодом, 1 липня 2022 року, він звернувся письмово. У відповіді від 12 липня 2022 року йому рекомендували звернутися щодо обміну посвідки після припинення чи скасування воєнного стану. У серпні 2022 року ДМС також повідомила, що питання продовження строку дії посвідок на тимчасове проживання громадян російської федерації, строк дії яких закінчився під час воєнного стану, законодавчо не врегульоване. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2022 року № 1232 було передбачено особливості надання міграційних послуг громадянам російської федерації в умовах воєнного стану. Зокрема, окремі особи мали протягом 30 днів із дня набрання постановою чинності звернутися за обміном посвідки, якщо строк такого звернення настав у період із 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності постановою. Потім, 7 березня 2023 року щодо позивача склали протокол за частиною першою статті 203 КУпАП за ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного строку перебування. Того ж дня начальник Соснівського відділу УДМС наклав на нього штраф у розмірі 2040 грн та прийняв рішення № 4 про примусове повернення до країни походження або третьої країни з обов’язком залишити Україну до 12 березня 2023 року. Позивач оскаржив рішення про примусове повернення, зокрема посилаючись на свої звернення до ДМС, неможливість обміняти посвідку в умовах воєнного стану, шлюб із громадянкою України та наслідки повернення для сімейного життя. Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Вони виходили з того, що позивач перебував в Україні після закінчення строку дії посвідки та не звернувся за її обміном у визначений постановою № 1232 строк. Не погодившись із цим, позивач подав касаційну скаргу. Серед іншого, він вказував, що суди формально оцінили лише пропуск установленого строку, не встановивши, чи звертався він до ДМС, які відповіді отримував, чи мав реальну можливість легалізувати перебування та які наслідки матиме його повернення для сімейного життя. Позиція Верховного Суду ВС вказав, що законодавством унормовані правила перебування іноземців в Україні, а обов’язку іноземця дотримуватися строків звернення за обміном посвідки кореспондує обов’язок органу ДМС щодо прийняття у нього відповідних документів, їх розгляду та вирішення питання щодо подальшої легалізації перебування відповідної особи в Україні. Суд зазначив, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Водночас ВС наголосив на необхідності врахування особливостей ситуації, яка виникла у зв’язку з воєнним станом. Суд встановив, що строк дії посвідки позивача закінчився 6 квітня 2022 року, тобто після введення воєнного стану. При цьому урядова постанова № 165 зупинила строки надання адміністративних послуг та видачі дозвільних документів на час воєнного стану. Надалі постанова № 1202 встановила спеціальні правила щодо посвідок, строк дії яких закінчився після 24 лютого 2022 року, але її положення не поширювалися на посвідки, оформлені громадянам російської федерації. ВС звернув увагу на те, що позивач на момент набрання чинності постановою № 1232 належав до категорії осіб, які мали законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, оскільки його заява про надання дозволу на імміграцію, подана у зв’язку зі шлюбом із громадянкою України, перебувала на розгляді в органах ДМС з 27 жовтня 2021 року до 5 січня 2023 року. Крім того, ВС звернув увагу, що на момент прийняття постанови № 1232 її пункт 2 містив інше формулювання щодо категорій осіб, на яких поширювався обов’язок звернення за обміном посвідки. Зміни, якими до відповідної норми було включено осіб, передбачених частиною чотирнадцятою статті 4 Закону № 3773-VI, були внесені лише постановою № 107, яка набрала чинності 9 лютого 2023 року. При цьому питання встановлення нового строку для подання відповідних заяв цією постановою не було вирішено. ВС вказав, що рішення ДМС України про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни походження або до третьої країни має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права (не формально). Суд також наголосив, що суди при перевірці рішень суб’єктів владних повноважень мають перевіряти їх відповідність усім вимогам частини другої статті 2 КАС України, а не лише встановлювати, що рішення прийняте в межах повноважень. Окремо ВС звернув увагу на необхідність дослідження звернень іноземця до органів ДМС. Суд зазначив, що суди мають досліджувати питання дотримання законності процедур та виконання органом ДМС положень Закону України «Про звернення громадян» у частині фіксації звернень громадян в усній формі, зокрема встановлювати, коли та ким з уповноважених осіб органу ДМС було отримане усне звернення та надано відповідну усну відмову. ВС зауважив, що за протилежних обставин громадянин російської федерації, який звертається з документами для продовження строку перебування в Україні до органу міграційної служби, отримуючи усну відмову в їх прийнятті, опиняється в ситуації правової невизначеності, адже маючи бажання легалізувати своє положення в Україні, в той же час, з огляду на неврегулювання відповідних відносин на законодавчому рівні, останній позбавлений можливості довести свій намір задля уникнення примусового повернення в країну походження або третю країну. У цій справі, як встановив ВС, позивач посилався саме на такі обставини: його неодноразові звернення до ДМС, усні роз’яснення про неможливість обміну посвідки, а також письмові відповіді органів ДМС із рекомендацією звернутися після припинення чи скасування воєнного стану. Однак суди попередніх інстанцій відповідних обставин не встановили та не надали їм оцінки. Суд зазначив, що навіть в умовах воєнного стану для суб’єкта владних повноважень обов’язок застосування принципів статті 2 КАС України не скасовується, а набуває особливого значення, зокрема щодо пропорційності обмежень. Під час перевірки рішення ДМС про примусове повернення суди повинні враховувати справедливий баланс інтересів держави і заявника, наявність тривалих сімейних зв’язків та відповідних наслідків для сімейного життя позивача, а також наявність чи відсутність антисоціальної поведінки, правопорушень та кримінально-караних діянь, які загрожують суспільству. Суд окремо зазначив, що перевірка заборони вислання має проводитися станом на момент прийняття рішення та концентруватися на передбачуваних наслідках повернення заявника в країну походження з урахуванням загальної ситуації в цій країні та особистих обставин заявника. ВС вказав, що лише після з’ясування наявності визначених статтею 26 Закону № 3773-VI підстав для примусового повернення та особистих обставин заявника можна визначити співмірність і пропорційність застосованих заходів та його інтересів і прав, зокрема права на повагу до приватного і сімейного життя подружжя, гарантованого статтею 8 Конвенції. У результаті Суд дійшов висновку, що наявність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 КУпАП не може бути єдиною підставою для прийняття рішення про його примусове повернення до країни походження або третьої країни. Таким чином, Верховний Суд не визнав рішення про примусове повернення правомірним і не вирішив спір остаточно по суті. Суд скасував рішення районного суду та постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про примусове повернення та анулювання відповідного запису в паспорті і направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому питання законності накладення штрафу за статтею 203 КУпАП касаційний суд взагалі не переглядав по суті. Ще на етапі відкриття провадження ухвалою від 23 грудня 2025 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження в частині оскарження штрафу, оскільки судові рішення у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за КУпАП не підлягають касаційному оскарженню. Джерело

Українцям у країні ЄС можуть виплатити понад 5 тисяч євро: хто має право Українцям заплатять за переїзд до Португалії. Можна отримати понад 5 тисяч євро. Українці в Португалії, зокрема біженці з тимчасовим захистом, можуть отримати від держави понад 5 000 євро разової допомоги. Гроші виплачують за програмою Emprego Interior MAIS тим, хто переїжджає жити та працювати до малозаселених внутрішніх регіонів країни. Про це повідомили в Інституті зайнятості та професійного навчання Португалії (IEFP). Хто має право на участь «Програма відкрита для громадян третіх країн, які легально проживають у Португалії, включно з особами з тимчасовим захистом», — наголошують у відомстві. На участь у програмі мають право наймані працівники з безстроковим або строковим договором від 12 місяців і зарплатою, не нижчою за національний мінімум. Також виплати можуть отримати підприємці, які переносять бізнес, створюють нову справу або відкривають компанію до 10 робочих місць із володінням понад 50% капіталу. Крім того, допомога доступна цифровим кочівникам — дистанційним фахівцям з іноземними замовниками, які проживають у Португалії, розпочали діяльність після 1 січня 2022 року та заробляють не менше місцевої мінімальної зарплати. Яку допомогу можна отримати Фінансова допомога складається з кількох частин і розраховується залежно від складу сім’ї та типу зайнятості: Базова допомога: 3 759,91 євро — для працівників із безстроковим договором, фрилансерів, цифрових кочівників або підприємців, які створюють власне робоче місце чи компанію; 2 685,65 євро — для осіб із контрольованим строковим договором тривалістю від 12 місяців. Сімейна надбавка: додатково виплачується 20% від базової суми за кожного члена сім’ї, який переїжджає разом із заявником. Компенсація логістики: до 805,70 євро виділяється на покриття витрат із перевезення майна. Наприклад, якщо працівник із безстроковим договором переїжджає з одним членом сім’ї, він може отримати понад 5,3 тисячі євро. Ця сума складається з базової виплати (3 759,91 євро), надбавки за родича (751,98 євро) та компенсації за перевезення речей (805,70 євро). Вимоги до учасників і порядок виплати Щоб отримати допомогу, учасники мають переїхати до одного з внутрішніх регіонів із переліку депопуляційних територій, визначених IEFP. Зміна місця проживання повинна відбутися протягом 180 днів до або після працевлаштування чи початку бізнесу, а мешкати на новій території необхідно щонайменше 12 місяців. Кошти переказують у два етапи: перші 60% виплачують одразу після схвалення заяви, а решту 40% — на 13-й місяць проживання і роботи на новому місці. Українці за кордоном — останні новини Нагадаємо, Єврокомісія встановила нові вимоги для українців, які вперше оформлюють тимчасовий захист у ЄС. Відтепер новоприбулі біженці мають документально підтвердити законність свого виїзду з України та виконання військових обов’язків. Раніше ми писали, що Ірландія почала згортати програму безоплатного житла для українців — понад 2,3 тисячі українських біженців уже залишили житло, яке для них орендувала держава. А уряд Данії пропонує надавати притулок лише вихідцям із прифронтових регіонів. Джерело

Europe's obsession with return hubs may not live up to the hype Five EU states are racing to build migrant 'return hubs' before new rules are put in place, with Uganda and Rwanda rumoured as the most likely sites – but recent cases point to significant legal and practical obstacles, while the actual numbers do not match the expectations. The EU's migration policy has increasingly centred on the controversial notion of using "return hubs" to externalise irregular migrants to third countries, as enshrined in the recently adopted Return Regulation. "We need to set up repatriation centres in third countries, as well as other innovative solutions outside Europe. We are working hard on this," Italian Prime Minister Giorgia Meloni and her Danish counterpart Mette Frederiksen wrote in a joint statement earlier this month. Nineteen EU countries are convinced this is an "innovative solution" to pursue for migration management, as made clear in a joint letter sent to EU leaders last June, suggesting the centres would become a reality sooner rather than later. A crucial debate on migration will take place at the next European Council summit, with return hubs set to be one of the main points of discussion. Yet fundamental questions about how the policy would be implemented remain unanswered. How would return hubs work? Where would they be located? And which problems have they run into so far? Here, Euronews breaks down the main issues around the new migration mantra – and why the reality might not match the political narrative. What are return hubs? Return hubs are facilities in a "third country" – a non-EU country with which an EU member state has reached an agreement to transfer people even when they have no connection to that country. The people to be transferred will be those with no legal right to remain on European territory who are subject to a return decision. Hubs can be either places of transit, where a person is placed waiting to be returned to their country of origin, or locations where a person is expected to stay with no guarantee of onward returns. While the term “return hubs” is not specifically used in the text of the regulation, the law reframes an original proposal from the European Commission, outlining the conditions to set up centres outside the EU. Each hub requires “an agreement or arrangement” to be concluded by the EU, or one or more of its member states, with a non-EU country. Italy has spearheaded this approach with Albania, where centres opened in October 2024 are used to house migrants rescued or intercepted at sea by Italian authorities. Rome is now pitching this as the model for the rest of the EU to follow. Ironically, the Albanian facility is not technically a return hub. For one thing, it was meant to host only asylum seekers, externalising the asylum procedure, which was run by Italian authorities on Albanian soil. After being confronted with legal challenges, in March 2025, the Meloni government turned the centre into a deportation hub for irregular migrants who had already received a return decision. This change made the Albanian facility an early precursor to a return hub, but it is still the Italian authorities who manage the centre and who are responsible for the migrants’ final repatriation. The European model could yet go further and externalise the entire management and responsibility for the asylum and deportation process to a non-EU country. Italy's processing and detention centres in Albania would need to be reconsidered once the country joins the EU. Albania is the second-closest candidate to accession after Montenegro. Which countries are being considered? The Return Regulation has been politically agreed, but the EU institutions still have to complete its formal adoption: the law has yet to enter into force, as it still has to be published in the bloc's Official Journal. According to an EU official, the language of the regulation is undergoing legal review and the final adoption is likely to take place in the autumn. Meanwhile, European governments have reportedly already been working to set up return hubs in third countries, negotiating either bilaterally or as a group. Germany, Austria, Denmark, Greece and the Netherlands have confirmed they are negotiating the establishment of such facilities. Their goal is to have the first partnership agreed by the end of the year, to be signed in early 2027, a diplomat told Euronews. The European Commission is informed, but not involved. According to Greek daily Kathimerini, the five EU countries are in advanced discussions with Uganda, aiming to make a facility operational by next year. The countries involved have declined to confirm this, citing the risk that media disclosures could harm the negotiations. Rwanda is another African country under discussion with the group of five, according to Germany's Der Spiegel. Rwanda was also at the centre of a highly controversial and now abandoned UK scheme to relocate asylum seekers while their applications were processed. Immigration ministers from the five countries are due to take stock of progress at a meeting in Copenhagen on 4 September. In April, meanwhile, the Austrian government announced a migration and readmission agreement with Uzbekistan, which does not include a return hub. Media reports and national MPs have named the country as a potential location, but Uzbekistan's Ministry of Foreign Affairs denied it in a statement to Euronews, saying "there are currently no negotiations taking place on this matter". What are the legal and practical problems? In a letter published last month, the Council of Europe's Commissioner for Human Rights, Michael O'Flaherty, asked the five EU countries to ensure that "any relevant initiative be preceded by a comprehensive ex ante assessment of potential direct or indirect human rights risks associated with the proposed co-operation". The Return Regulation does not explicitly require a human rights impact assessment, but it does state that "such an agreement or arrangement may only be concluded with a third country where international human rights standards and principles in accordance with international law, including the principle of non-refoulement, are respected". In 2024, the EU Ombudsman criticised the Commission for signing a Memorandum of Understanding with Tunisia on border control and migration management without conducting a human rights impact assessment. Even though the UK is no longer an EU member, the reasoning behind its Supreme Court ruling against the Rwanda asylum-transfer scheme in November 2023 is instructive: the court found Rwanda was not sufficiently safe given the risk of persecution or ill-treatment. The incoming Labour government abandoned the scheme as a result. Meloni's own relocation scheme in Albania has run into similar judicial trouble, with Italian judges questioning the designation of countries such as Bangladesh and Egypt as "safe" – a designation Italian authorities had relied on to examine asylum applications through an accelerated procedure. Crucially, the court cases stemming from the Albanian centres have now reached the EU Court of Justice, which has yet to rule on a central question: whether Italy can transfer someone subject to a detention order outside the EU. Will the hubs work? "A human rights assessment - that should be carried out for all this kind of agreements - takes time, whilst EU countries are rushing to sign agreements with third countries even when the rules are not yet in place," Sara Prestianni, advocacy director at the NGO Euromed Rights, told Euronews. Prestianni described the countries being floated to host return hubs as "characterised by human rights violations" and questioned what methodology is being used to carry out the required human rights impact assessments. Even so, transferring irregular migrants outside the EU's borders is likely to require lengthy negotiations with host countries, and past cases show legal challenges can easily sink the project if human rights safeguards are not in place. "I definitely see questions as to what the third country might ask in return for hosting people who are not nationals of that country," Davide Colombi, researcher on migration at Brussels-based think tank CEPS, told Euronews. In the meantime, relocating irregular migrants within the Union has proved far more straightforward, though this piles more pressure on frontline countries like Italy to uphold the country-of-first-arrival principle. Advocates of the return-hub approach counter that the legal and practical obstacles are not insurmountable, and that European capitals simply need time to build a functioning system capable of removing irregular migrants once the hubs are operational. But past cases raise doubts over whether reality will match ambition. "The previous experiences of externalisation or offshoring of migration management have been extremely costly, legally contested, and operationally very limited," Colombi said. Despite years of preparation and massive financial investment, a total of four people were voluntarily relocated from the UK to Rwanda before that scheme was scrapped. Italy initially projected housing around 3,000 migrants a month in its Albanian centres; the actual figure has reportedly been a mere 500 in total since the conversion into a deportation centre in March 2025. The entire bill amounts to over €670 million, and according to a recent study from an Italian University, detaining migrants in these centres has proven much more expensive for Italy than hosting them on its own territory. Джерело

Migrant row: Ireland seeks returns to Italy, Sea Watch 5 detained in Naples Tension over migration as Ireland backs the new EU Pact and seeks to return asylum seekers to first-entry states, including Italy, which stopped a German NGO ship. Rising tensions between Italy and the main European Union countries over the implementation of the new EU Pact on Migration and Asylum. Ireland has become the seventh member state to call for asylum seekers to be returned to the countries of first entry and for strict compliance with the rules on secondary movements. The most heated confrontation remains with Germany. While Berlin is pushing for readmissions of so-called 'Dublin cases' – migrants who arrived in one member state and then moved to another without having lodged an asylum application – Italy is strongly opposed to the activities in the Mediterranean of German NGO vessels. In Naples, Sea Watch 5 has been hit with a 45-day administrative detention order and a 7,500-euro fine, accused of failing to cooperate with the Libyan coastguard, it emerged on Sunday. Interior Minister Matteo Piantedosi has reiterated that operations must be coordinated exclusively by the competent states, while the NGO highlights the dangers posed by the Libyan authorities and announces an appeal. "We informed Italy and neighbouring European countries," the German NGO told Italian media, "but not the so-called Libyan maritime rescue coordination centre, a puppet authority that serves to legitimise and make acceptable as an interlocutor those men and smugglers who, shortly after the rescue, pointed a rifle at us and ordered us to leave". In an attempt to mend the rift and tackle the thorny issue of returns and NGOs, a bilateral meeting between the Italian minister and his German counterpart, Alexander Dobrindt, is scheduled for next month. Also on the table is a proposal for a compensation mechanism between the transfers requested and the people rescued by private vessels. "With my German colleague, we have shared an assessment that sees NGO activity as a pull factor for irregular migration", Piantedosi reiterated. Piantedosi's defence of Italy's migration policies Faced with accusations from the opposition, brushed off as "a confusion foul" devoid of substance, Piantedosi insists on the effectiveness of the government's action, pointing to a reduction in landings and a doubling of returns thanks to agreements with Tunisia and Libya. On the issue of 'Dublin cases', the interior minister instead highlights a shift under the Meloni government: after the inertia of previous administrations, Italy has blocked the return of 80,000 migrants, reducing actual transfers to negligible figures, he said. While acknowledging that Rome would have preferred stricter rules, Italy appears to defend the new EU Pact as a paradigm shift that introduces structural, mandatory solidarity for countries of first entry, even though current misunderstandings over responsibility for migrants risk undermining this mechanism. Джерело

Trump administration plans to revoke visas of foreigners seeking asylum WASHINGTON, Aug 24 (Reuters) - President Donald Trump's administration said on ‌Monday it planned to revoke the non-immigrant visas of foreigners who have applied for or are currently seeking asylum status in the U.S., marking its latest step in a sweeping immigration crackdown. A State Department spokesman said it was coordinating with the Department of Homeland Security "to identify and revoke the non-immigrant visas of foreigners who have come to the United States claiming to be short-term visitors, but ⁠then file for asylum to stay here permanently." Джерело Держдепартамент США спільно з Міністерством внутрішньої безпеки планує відкликати туристичні та ділові візи в іноземців, які після в'їзду до США попросили притулку. Подробиці Адміністрація президента США Дональда Трампа планує скасувати неімміграційні візи іноземців, які після приїзду до країни подали заяви на отримання притулку або очікують рішення за ними. Американське зовнішньополітичне відомство координує дії з Міністерством внутрішньої безпеки, щоб виявляти та анулювати візи людей, які в'їхали до США як короткострокові відвідувачі, але згодом попросили притулку з наміром залишитися в країні. Точну кількість віз, які планують відкликати, Держдепартамент не називає. Водночас, за даними Associated Press, під нові заходи можуть потрапити до 200 тисяч власників туристичних і ділових віз B1/B2, виданих у 2016–2026 роках. Якщо ці плани будуть реалізовані, йдеться про наймасштабніше одночасне відкликання віз в історії США. При цьому скасування візи не означатиме автоматичної депортації. За даними AP, більшість людей, чиї справи про надання притулку вже перебувають на розгляді, зможуть залишитися в країні на час розгляду, однак втратять статус туристів або ділових мандрівників. Джерело

В миг - это сколько в днях между тем как Вы отправили обычное письмо и получили ответ? А то, может оказаться, что ответ был тахионным и его выслали раньше, чем получили Ваше обычное письмо (а по факту - просто отвечали на то из e-Doręczeń)

Я отзывала через E-doręczenia, никакого результата это не дало. Выслала почтой традиционной, в миг пришел ответ с акцептацией отзыва.

В поиске когда выбираете получателя просто пишите Kancelaria Prezydenta и там выпадет

Добрый день Хочу отозвать свой внесек и отправить им письмо через е doręczenia. А как узнать адрес, на который там отправлять письмо? Никогда не пользовалась этой почтой.

Уважаемый форум, помогите разобраться! Хочу податься на побыт часовый через новый портал МОС, но никак не могу найти, какой список документов нужно приложить к внеску. Достаточно ли приложить копию паспорта, фото и подтверждение оплаты скарбовой и 100 злотых за карту? Где ни посмотрю - везде разное написано. Заранее благодарю.

А реально ли списать на экзамене с1?.. может есть у кого нибудь опыт?

Спасибо, буду знать. Пусть фотографируют, главное - чтобы пропускали без проблем.

Немцы регулярно проверяют и фотографируют документы (паспорт и карту) на польско-немецкой и чешско-немецкой границе.

Отвечаю сама себе: в итоге мы отдохнули в Хорватии, ехали Flixbusem, чтобы ребенок посмотрел другие страны. Проверки документов не было нигде - ни по пути туда, ни на обратном пути. Видимо, в прошлые разы, 1-2 года назад на польско-литовской и на польско-чешской границах мы попадали на какие-то единичные проверки или операции по отлову нелегалов. Мой российский паспорт тогда проверяли очень тщательно, но пропустили без проблем.

SaszaSzmidt - що з Вашим громадянством ?

ну тогда тем более что вы ждете не пойму) если поменялось, значит то вы, если нет, значит не вы

Вы ранее подавали на гражданство или первый раз?

Это я первый на этом форуме 10 лет назад написал что гражданство можно проверить по PESEL

проверьте реестр песель

вам в отдельную ветку на воеводу, тут гражданство через президента (надание)

https://infopoland.by/pinfo/pg/chto-takoe-nepreryvnoe-prebyvanie.html Ось цікава для вас сторінка.

Добрый день! Интересует информация на счет получения гражданства. Я студентка, была кп, с 2024 уже сталый побыт, в след году планирую подаваться на гражданство в Люблине через воеводу. Насколько примерно может затянуться этот процесс?

Почекайте 8 місяців і подавайтесь.

Добрый день! Интересует информация на счет получения гражданства. Я студентка, была кп, с 2024 уже сталый побыт, в след году планирую подаваться на гражданство в Люблине через воеводу. На сколько примерно может затянуться этот процесс?

Запомним этот пост. Через пару дней скажу мы это или нет Białoruś - 2 osoby