Перейти к содержанию
fregat222

Новости в Украине

Рекомендуемые сообщения

  • Главный Модератор
Опубликовано

Що таке система EES та ETIAS: нові правила перетину кордону для українців

Наприкінці осені українцям більше не будуть ставити штампи в закордонні паспорти.

Європейський союз з 10 листопада запроваджує новий алгоритм обліку осіб, які в'їжджають на територію Шенгенської зони. Система в'їзду/виїзду (ees) спрощує митний контроль - УНІАН розповідає, що зміниться після того, як вона запрацює.

Система EES - суть, нюанси, переваги

За даними сайту Euronews, entry exit system - це система, яка з 10 листопада 2024 року буде автоматично перевіряти всіх, хто в'їжджає на територію ЄС. Правила стосуються громадян тих країн, які не входять до Європейського союзу.

Суть нового алгоритму полягає в тому, що для перевірки осіб, які перетинають кордон, буде використовуватися робот, комп'ютерна програма, а не люди. Механізм наступний - кожен мандрівник має підійти до спеціальної "будки" самообслуговування і просканувати біометричний паспорт. Важливо розуміти, що це правило не поширюється на три групи осіб:

·       громадяни ЄС;

·       резиденти ЄС;

·       люди з довгостроковими візами.

Для всіх інших перетин кордону можливий тільки в такий спосіб. Творці цього механізму стверджують, що EES - це чудовий спосіб посилити безпеку в країнах Євросоюзу і припинити спроби біженців або мандрівників залишитися в ЄС нелегально.

Система в'їзду/виїзду (ees) зчитує з біометричного паспорта всі його дані, зокрема, дату і місце в'їзду та виїзду.Кожні три роки необхідно буде оновлювати скан обличчя і відбитки пальців, щоб оновлювати інформацію. Завдяки цьому використання підробленого біометричного паспорта також виявиться неможливим.

Усім українцям, які регулярно відвідують країни Євросоюзу, плануючи маршрут через сусідню Польщу, важливо розуміти, що перетин кордону Польща-Україна сьогодні відбувається у звичному режимі, але вже з 10 листопада варто бути готовими до автоматизації процесу.

EES застосовуватиметься під час в'їзду до всіх держав-членів ЄС, за винятком Кіпру та Ірландії, а також до чотирьох країн Шенгенської зони, що не входять до ЄС: Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії та Швейцарії.

Що таке дозвіл ETIAS для українців

Алгоритм того, як виїхати з України і потрапити до Європи, регулюватиме не тільки система EES, а й ETIAS. Її творці припускають, що механізм запрацює за півроку після запровадження Entry exit system, тобто, приблизно навесні 2025 року.

European Union пише, що ETIAS - це дозвіл для громадян тих країн, з якими Європейський Союз уклав договір про безвізовий режим. Оскільки Україна входить до цього списку, її громадян торкнеться необхідність отримання дозволу.

Для того щоб отримати ETIAS, потрібно:

·       заповнити онлайн-анкету на офіційному сайті або в застосунку ETIAS;

·       сплатити збір у розмірі 7 євро;

·       дочекатися схвалення заявки;

·       отримати лист із дозволом на електронну пошту;

·       перевірити, чи немає помилок в особистих даних (якщо вони будуть, на кордоні вас не пропустять).

У середньому, обробка анкети займає кілька хвилин, але якщо система вважатиме, що вас потрібно перевірити додатково, термін може бути збільшений до 14 або 30 днів, тому бажано подумати про отримання ETIAS заздалегідь. Цей документ дає дозвіл на перебування в країнах ЄС короткостроково - до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду, але врахуйте, що сам по собі ETIAS не є гарантією перетину кордону. Прикордонна служба все одно перевірятиме вас, і якщо виявиться, що ви порушили будь-які правила, вам можуть відмовити у в'їзді.

Якщо вашу заявку буде схвалено, ви отримаєте лист на електронну пошту з дозволом на в'їзд до країн ЄС. Такий документ діє протягом трьох років або до кінця дії закордонного паспорта. Важливо пам'ятати, що в разі заміни закордонного паспорта потрібно буде знову заповнювати анкету й отримувати новий ETIAS.

Джерело

  • Главный Модератор
Опубликовано

В Україні змінили час термінового оформлення паспорта: за скільки тепер зроблять документ

Кабінет міністрів скоротив строк термінового оформлення та обміну паспорта громадянина України. Тепер замість 10-ти вони становлять 7 днів.

Про це повідомив представник Кабміну у Верховній Раді Тарас Мельничук. Він зазначив: зміни не стосуються першого оформлення паспорта.

"Скорочено строк з 10 до 7 робочих днів надання адміністративної послуги з термінового оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого) та обміну паспорта громадянина України, крім оформлення паспорта громадянина України вперше", – йдеться у повідомленні.

Водночас, наголошується, перелік адмінпослуг доповнили послугою з одночасного оформлення, обміну паспорта громадянина України та паспорта/паспорта громадянина України для виїзду за кордон. У тому числі замість втраченого чи викраденого документа.

Скільки коштує оформити паспорт

Водночас, з 7 жовтня в Україні змінилась вартість пакетів сервісних послуг паспортно-міграційного характеру в підрозділах ДП "Документ". Тепер:

Ця послуга включає як виготовлення внутрішнього паспорта громадянина України, так і закордонного паспорта.

  • Оформлення документів міграційного характеру для іноземців та осіб без громадянства – 1 250 грн.

Це передбачає оформлення посвідок на проживання та інших документів, що підтверджують легальність перебування на території України.

  • Обмін посвідчення водія – 950 грн.

Така процедура охоплює зміну водійського посвідчення як з технічних причин (зміна персональних даних, закінчення терміну дії), так і у випадку втрати документа.

  • Обмін свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу – 950 грн.

У разі зміни власника, реєстрації нових транспортних засобів або зміни будь-яких інших даних власники авто повинні сплатити цей тариф.

  • Проставлення апостиля – 650 грн.

Апостиль є необхідним для легалізації документів, які використовуються за кордоном, і це є стандартною процедурою для багатьох українців.

Як повідомляв OBOZ.UA, також в Україні знизили вартість доставки документів – насамперед, закордонних паспортів – для громадян, які проживають за кордоном. Тепер це коштуватиме 6 доларів + 10 грн ПДВ.

Джерело

  • Главный Модератор
Опубликовано

"Виходу немає": посол пояснив, чому хлопцям за кордоном масово відмовляють у паспорті України

За словами Василя Зварича, українське посольство і консульство в Чехії приймають заявки на оформлення паспортів, але перевіряють наявність оновлених даних через застосунок "Резерв+".

Наразі для того, щоб отримати паспорт хлопцям, які виїхали за кордон до 18 років, потрібно оновити дані в територіальному центрі комплектування і соціальної підтримки, а вони розташовані лише на території України. Про це в інтерв'ю "Радіо Свобода" заявив посол України в Чехії Василь Зварич.

Він уточнив, що знає про проблему відмов в оформленні паспортів юнакам, які виїхали за кордон до 18 років і тепер хочуть отримати документи. Та підкреслив, що ТЦК і СП за кордоном не працюють, тому поки що зробити це можна лише в Україні.

"Я знаю про цю проблему і знаю, що Міністерство оборони України зараз її аналізує ретельно і, очевидно, будуть прийняті відповідні рішення стосовно такої категорії громадян. Станом на зараз немає іншого виходу, як просто дотримуватися чинного законодавства й оновлювати свої дані в ТЦК. В разі виникнення якихось проблем, знову ж таки, завжди існує "гаряча лінія" Міністерства оборони, куди можна зателефонувати і попросити пораду, в який спосіб це краще зробити і де", — сказав Зварич.

Посол також наголосив, що українське посольство і консульство в Чехії приймають заявки на оформлення паспортів, "перевіряючи наявність оновлених даних у "Резерв+", й готові допомагати громадянам України це зробити відповідно до законодавства".

Джерело

  • Главный Модератор
Опубликовано

Озвучено нові умови отримання паспортів для українців, які перебувають за кордоном

Наразі в багатьох країнах світу українцям дуже проблемно отримати закордонні паспорти, чи навіть українські, якщо мова про тих, кому виповнилося 18 років. Особливо важко чоловікам у яких завершується термін дії закордонного паспорта. У багатьох країнах не приймають документи від осіб чоловічої статі. Кажуть, що потрібно їхати оформлювати документ в Україну. Однак ці правила змінюються дуже регулярно й от наразі з’явилася оновлена інформація для українців, які знаходяться у Туреччині.

Туреччина продовжить видачу паспортів

Ще донедавна в мережі була інформація, що турецький філіал видаватиме українцям паспорта лише до 29 грудня 2024 року. Однак напередодні зʼявилася інформація, що це рішення скасовано, й видачу паспортів продовжать і у 2025 році. Доки українці зможуть отримувати паспорти в Туреччині — поки невідомо. Тож, якщо для вас це є актуальним — поспішіть. Звертатися можна за адресою Лондонське шосе, Е-5, Стамбул. Отримати документ можна у всі дні, окрім неділі та понеділка, з 9:00 до 18:00.

Проблема виникає у 18 річних хлопців

Ті юнаки, яким виповнюється 18 років й вони перебувають за кордоном, мають проблеми з отриманням українського паспорта. В Уряді зазначили, що молоді люди не числяться у системі «Оберіг», а отже є порушниками закону й повинні повертатися в Україні, щоб стати на облік та отримати паспорт.

Нагадаємо, що перший паспорт українські діти отримують у 14 років. Він видається на 4 роки й це ID картка, яка дитині потрібна для різних бюрократичних питань, наприклад, вступу у коледж, здачі екзаменів тощо. У 18 років, коли особа досягає повноліття, то повинна оформити новий паспорт. Й от саме з ним наразі у багатьох виникають проблеми. Ба більше, відмовляють у видачі паспортів навіть тим особам, які виїхали за кордон, ще до початку бойових дій.

Джерело

  • Главный Модератор
Опубликовано

Кожна четверта дитина в Україні думає про еміграцію

Кожна четверта дитина в Україні віком 13 – 16 років розглядає можливість виїзду за кордон. А кожна п'ята наразі не визначилася.

Про це зазначено у результатах дослідження "Індекс майбутнього: професійні очікування та розвиток підлітків в Україні". Його провели у березні 2025 року за ініціативи Фундації Олени Зеленської, зазначає 24 Канал.

Автори дослідження вказують, що серед негативних підтверджених трендів – значне прагнення молоді жити за кордоном.

Водночас батьки не надто підтримують таку міграцію: лише 13% вважають її бажаною для своїх дітей, що може стримувати реалізацію таких намірів.

Серед тих, хто прагне залишитися в Україні, статистично вищий рівень участі у волонтерстві.

Гендерних відмінностей у міграційних орієнтаціях немає. Однак є відмінності за типом населеного пункту, регіоном та освітнім рівнем батьків: діти з міст та родин із вищою освітою частіше хочуть емігрувати.

Основними мотиваціями для переїзду за кордон діти називають:

  • більше можливостей (79%);
  • бажання побачити світ (63%);
  • краща освіта (39%).
  • Безпековий чинник – лише четвертий за важливістю.

Натомість для батьків безпековий чинник є провідним аргументом на користь еміграції.

Джерело

 
  • Главный Модератор
Опубликовано

Множинне громадянство: як це змінить життя українців та іноземців

18 червня Верховна Рада України ухвалила закон про множинне громадянство, ініціатором якого став президент Володимир Зеленський. Це рішення стало історичним кроком до збереження зв’язку з діаспорою та відповіддю на виклики нашого часу.

Факти ICTV разом з міграційною юристкою ЮК Приходько і партнери Єлизаветою Мазур та керуючим партнером АТ EvrikaLaw, головою Комітету НААУ з питань інвестиційної діяльності та приватизації Андрієм Шабельніковим розібралися з тим, що передбачає закон про множинне громадянство в Україні.

Множинне громадянство: що відомо про ухвалення закону

У серпні 2024 року президент Володимир Зеленський подав законопроєкт, метою якого було врегулювати питання отримання та збереження громадянства України.

У ньому були прописано випадки, коли дозволяється множинне громадянство, а також передбачено спрощені правила для деяких категорій іноземців щодо набуття або відновлення українського громадянства.

Майже через рік, а саме 18 червня 2025 року, ВР в цілому ухвалила законопроєкт про множинне (подвійне) громадянство. 243 парламентарі підтримали цей документ.

Ключові зміни в первинному і фінальному законопроєкті про множинне громадянство

Після першого читання законопроєкт №11469 про множинне громадянство зазнав змін. Андрій Шабельніков зазначив, що для другого читання підготували порівняльну таблицю обсягом 560 сторінок, а фінальний варіант документа також доопрацьовували.

Основна увага у правках була зосереджена на формуванні списку країн, з якими буде дозволено множинне громадянство. Зокрема, було запропоновано, що під час створення такого списку Кабмін повинен враховувати:

  • членство держави в Європейському Союзі;
  • чи запровадила країна санкції проти РФ через збройну агресію проти України.

– Тобто ключовою логікою визначення дружніх держав є входження до складу ЄС, а також чітка позиція щодо засудження злочинних дій Російської Федерації через застосування санкційних обмежень, – пояснив Шабельніков.

Юристка Єлизавета Мазур наголосила, що ці зміни мають на меті не тільки визначити країни для дозволеного подвійного громадянства, а й посилити механізми захисту національної безпеки.

Серед нововведень закону про множинне громадянство:

  • Обов’язкове інформування держави.

Якщо громадянин України отримає інше громадянство, він зобов’язаний повідомити про це компетентні органи. За приховування цього факту можуть бути передбачені правові наслідки – наприклад, обмеження в праві обіймати державні посади або брати участь у виборах.

  • Уточнено підстави для припинення громадянства.

Це зроблено для того, щоб українці не втрачали громадянство автоматично під час отримання паспорта іншої країни – особливо це стосується жителів тимчасово окупованих територій.

  • Врегульовано питання захисту персональних даних у процесі підтвердження наявності другого громадянства.
  • Спрощено процедуру для етнічних українців.

Іноземці з українським походженням зможуть отримати громадянство за спрощеною процедурою. Іспити з української мови та історії вони зможуть скласти вже після отримання паспорта, але в чітко визначені терміни.

Які умови отримання українського паспорта

Законопроєкт про множинне громадянство встановлює низку умов для набуття громадянства України. Зокрема, претенденти мають:

  • визнати та дотримуватися Конституції й законів України, що підтверджується відповідною заявою;
  • мати дозвіл на імміграцію, за винятком для військовослужбовців, біженців та осіб без громадянства;
  • знати основи Конституції та історії України, володіти державною мовою, що засвідчується складанням відповідних іспитів (їх можуть відтермінувати на два роки для іноземців, які прослужили в Силах оборони понад рік, а також для осіб, які становлять державний інтерес – видатних науковців, митців, меценатів тощо);
  • мати законні джерела існування, але ця вимога не стосується біженців і військових;
  • проживати в Україні безперервно протягом останніх п’яти років.

Водночас передбачено певні винятки. Наприклад, етнічні українці, які підтвердять своє походження, можуть отримати громадянство без вимоги п’ятирічного проживання в країні.

Таке ж право надається особам з визначними заслугами перед Україною або тим, чий вступ до громадянства є важливим для держави.

Для осіб, які перебувають у шлюбі з громадянином України, необхідний термін проживання становить три роки. Ця ж умова поширюється на іноземців, які служили в українському війську, а також на біженців і тих, кому надано притулок.

Іноземці, які отримають український паспорт, матимуть рівні права та обов’язки з громадянами України – включно з виборчим правом і обов’язком проходити військову службу.

Множинне громадянство: переваги

Множинне громадянство в Україні відкриває нові перспективи як для українців, які проживають за кордоном, так і для іноземців, які пов’язали своє життя з нашою країною.

Згідно із законом про множинне громадянство, особливу вигоду можуть отримати:

  • іноземці, які воюють на боці України;
  • іноземці, які постійно проживають в Україні більше ніж п’ять років (повинні скласти іспити зі знання мови, історії та Конституції);
  • діти, народжені за кордоном, зможуть отримати і українське громадянство, і громадянство країни народження.

Як зазначає Андрій Шабельніков, множинне громадянство має переваги в тому, що це спрощує міжнародну мобільність – українці зможуть вільно подорожувати і працювати в дружніх країнах, а також вести бізнес за межами України.

Ще одна важлива перевага множинного громадянства, на думку юристки Єлизавети Мазур, – можливість для українців за кордоном зберігати український паспорт навіть після отримання громадянства іншої держави. Це особливо актуально для тих, хто був змушений виїхати через війну.

Які ризики несе множинне громадянство в Україні

Попри переваги, множинне громадянство також має ризики. Один із головних – це можливість зловживати. Наприклад, людина може намагатися уникнути відповідальності або військової служби, прикриваючись іншим громадянством.

Саме тому після набуття законом чинності потрібна серйозна робота над узгодженням українського законодавства з нормами країн-партнерів, щоб мінімізувати ці ризики.

Також виникають складнощі з визначенням податкового резидентства і обов’язків перед різними державами. Як зазначив Шабельніков, ці питання вимагають додаткового нормативного регулювання.

Є й інша небезпека закону про множинне громадянство: за відсутності чітких правил може статися, що два громадянина України матимуть різні права або доступ до соціального захисту залежно від наявності другого паспорта.

Єлизавета Мазур також звернула увагу на те, що в разі вчинення злочину в одній країні, громадянин із паспортом другої може намагатися уникнути кримінальної відповідальності, посилаючись на громадянство іншої держави.

Крім того, до переліку ризиків слід віднести відсутність чіткого механізму контролю за другим громадянством, обміну інформацією між державами та відповідальності за приховування другого паспорта.

– Законопроєкт справді має потужний потенціал для зближення з діаспорою та збереження зв’язку з мільйонами українців по всьому світу. Однак для його ефективного впровадження необхідні надійні механізми безпеки, чітка система обліку другого громадянства та виключення зловживань, зокрема з боку осіб, які мають зв’язки з державою-агресором, – зазначила Мазур.

Чи не суперечить множинне громадянство Конституції України

На перший погляд, множинне громадянство в Україні суперечить статті 4 Конституції, де йдеться про єдине громадянство.

Однак, як пояснила юрист, термін єдине громадянство України означає не заборону, а особливий юридичний підхід. Україна не визнає інші громадянства у своїй правовій системі – тобто в межах країни особа, навіть маючи кілька паспортів, вважається виключно громадянином України.

Хто не зможе отримати українське громадянство

Попри відкритість нової політики, закон про множинне громадянство в Україні передбачає низку чітких обмежень.

Як пояснює адвокат Андрій Шабельніков, документ досить чітко окреслює коло осіб, які не зможуть претендувати на український паспорт.

Зокрема, громадянство України не можуть отримати:

  • особи, які добровільно отримали громадянство держав, громадяни яких не мають права на спрощене отримання громадянства України;
  • ті, хто проходив військову службу за контрактом у РФ;
  • особи, засуджені в Україні за злочини проти національної безпеки, після набуття вироком законної сили.

Множинне громадянство як відповідь на демографічну кризу

Множинне громадянство в Україні може стати важливим інструментом для подолання демографічної кризи. Оскільки через повномасштабну війну кількість українців скоротилася до 32 млн осіб у 2024 році. Про це повідомив міністр національної єдності Олексій Чернишов в інтерв’ю Die Welt.

Як зазначає юристка Єлизавета Мазур, новий закон не тільки зберігає зв’язок з діаспорою, але й суттєво полегшує отримання громадянства України іноземцями.

На сьогодні, щоб стати українцем, необхідно було вийти з іншого громадянства. Це часто ставало бар’єром для іноземців, які хотіли інтегруватися в українське суспільство.

Закон про множинне громадянство по суті скасовує цю вимогу: тепер іноземець зможе отримати український паспорт, не відмовляючись від наявного. Таким чином, підкреслила Мазур, громадян України стане більше.

У Міністерстві національної єдності України також зазначили, що законопроєкт №11469 створено у відповідь на демографічні й безпекові виклики, а також для відновлення та підтримки зв’язку з мільйонами українців, які проживають за кордоном.

Джерело

  • Главный Модератор
Опубликовано

У яких країнах не діють українські водійські права у 2025 році

Попри те, що українські посвідчення водія офіційно визнають у понад 70 країнах світу, зокрема в усіх державах Євросоюзу, є низка країн, де без міжнародного посвідчення керувати авто заборонено. У 2025 році такі вимоги залишаються актуальними для подорожей на власному авто або оренди транспорту за кордоном.

Це пов’язано з тим, що не всі країни є учасниками Віденської конвенції про дорожній рух 1968 року, яка регламентує взаємне визнання національних посвідчень. Там, де її не підписано або діють інші стандарти, водіям з України обов’язково потрібно мати при собі міжнародне посвідчення водія.

Країни, у яких не діють українські водійські права без міжнародного посвідчення:

  1. США
  2. Канада
  3. Австралія
  4. Індія
  5. Японія
  6. Китай
  7. Єгипет
  8. Малайзія
  9. Південна Корея
  10. Нова Зеландія
  11. КНДР
  12. Сомалі
  13. Еритрея.

У цих державах міжнародне посвідчення є необхідною умовою для законного керування транспортним засобом. Оформити його можна у сервісних центрах МВС України — процес триває до п’яти робочих днів. Документ чинний протягом трьох років, або до завершення терміну дії основного національного посвідчення.

Окрім водійських прав, обов’язковою умовою для виїзду на власному авто залишається наявність чинної “Зеленої карти” — міжнародного страхового поліса цивільної відповідальності.

Джерело

  • Главный Модератор
Опубликовано

Українці за кордоном для нотаріальних дій тепер можуть подати документи через «е-Консул» в усіх українських дипустановах – Андрій Сибіга

Автоматизований нотаріат підключений в усіх без винятку посольствах і консульствах України за кордоном.

Відсьогодні автоматизований нотаріат підключений в усіх без винятку посольствах і консульствах України за кордоном. Про це повідомив очільник МЗС Андрій Сибіга.

«Сьогодні завершили розпочате 1 липня введення в дію автоматизованої процедури подачі документів для вчинення нотаріальних дій.

Відсьогодні українці за кордоном для вчинення нотаріальних дій мають можливість подавати інформацію та документи в електронній формі через електронний кабінет заявника інформаційно-комунікаційної системи МЗС «е-Консул» у всіх 120 закордонних дипломатичних установах України, які надають консульські послуги», пояснив Сибіга.

Як зазначив очільник МЗС, громадяни у зручний для них час через надійну та доступну систему «е-Консул» можуть подати онлайн заяву на вчинення нотаріальної дії, завантажити зразок необхідної довіреності чи нотаріальної заяви, підвантажити усі необхідні документи.

Всі процедури подачі та обробки документів тепер можна зробити без потреби попереднього фізичного відвідання дипустанови. Замість довгого очікування, подорожей, оформлення — тепер зручна онлайн процедура і згодом короткий візит, щоб лише забрати готовий документ.

За його словами, з моменту підключення перших двох черг дипустанов у липні, нею вже скористалися майже півтисячі українців.

Детальніша інформація та відповіді на розповсюджені питання будуть доступні сьогодні на ресурсах дипустанов та Департаменту консульської служби МЗС.

 

Джерело

  • Главный Модератор
Опубликовано

Половина українських ІТ-шників думають про еміграцію, повернутися із-за кордону планують лише 20%, – опитування

48% українських айтівців хотіли б виїхати з України, стільки ж планують залишатися.

Про це свідчать результати опитування галузевого видання DOU, у якому взяли участь понад 22,2 тис. ІТ-фахівців. 

Зокрема, активно готуються до переїзду за кордон 14% опитаних (2% – найближчим часом, 12% – після відкриття кордонів), 26% лише розмірковують про це, а 7% уже повернулися з-за кордону.

Такі критерії як стать, вік, бронювання відіграють значну роль в рішенні про еміграцію, свідчать дані опитування:

  • Чоловіки частіше налаштовані на від’їзд – 16% активно планують (лише 5% серед жінок). Також 49% жінок не збираються виїжджати (38% чоловіків). При цьому, з-за кордону повернулися 14% жінок і лише 3% чоловіків.
  • До 25 років охочих спробувати життя за кордоном більше (53% проти 45% у категорії "30+"). Також зазначається, що 13% молоді хотіли б виїхати тимчасово й повернутися.
  • Наявність бронювання/відстрочки зменшує наміри виїзду, а найрідше планують еміграцію ті ІТ-фахівці, які вже відслужили у війську (31%).

Найчастіше еміграцію планують фахівці зі східних та південних регіонів:

  • На заході країни (Львів, Тернопіль, Рівне, Чернівці, Луцьк, Хмельницький) частка тих, хто активно планує еміграцію, складає менше 12%.
  • У містах сходу та півдня (Дніпро, Одеса, Полтава, Суми, Миколаїв) вона більша: 15-20%.
  • Винятком є Харків, де 14% ІТ-фахівців готуються до виїзду за кордон, що порівняно зі Львовом (близько 11%).
  • В Ужгороді 20% готуються виїхати, щойно відкриють кордони.  

Щодо планів тих українських ІТ-фахівців, які вже перебувають за кордоном, то 42% все ще не визначилися з поверненням, 37% не планують повертатися і лише 20% планують. Рідше планують повертатися чоловіки, спеціалісти 25+ і ті, у кого кращий фінансовий стан.

Чому ІТ-фахівці планують виїжджати?

  • Серед головних причин еміграції опитувані вказували безпекові ризики (65-67%), страх мобілізації (55-65%), недовіру до влади й держави (56-69%).
  • Серед причин, що впливають на рішення залишатися чи повертатися, – сім’я та близькі (62-68%), бажання долучитися до відбудови (54-65%), складнощі адаптації за кордоном і ностальгія (до 72%).

При цьому зазначається, що фінансове становище загалом слабо впливає на намір виїхати, натомість більше корелює з рішенням про повернення, оскільки тим, хто витрачає більше, ніж заробляє, частіше притаманний намір повернутися. 

 

Джерело

  • Главный Модератор
Опубликовано

Виїзд українців за кордон стане підставою для репарацій

До міжнародного Реєстру збитків можна буде подати заяви про вимушені виїзди за кордон, депортацію, втрату роботи чи власного бізнесу.

Кабінет міністрів розширив кількість категорій заяв до  міжнародного Реєстру збитків,  завданих війною Росії проти України, повідомила українська прем'єр-міністерка Юлія Свириденко.

"Відшкодування збитків через війну - тепер більше категорій. Незабаром подати заяву можна буде не лише про смерть та зникнення близьких, шкоду здоров'ю чи втрачене майно, а і про вимушені виїзди за кордон, депортацію дітей і дорослих, втрату житла, роботи чи власного бізнесу", - написала Свириденко в Telegram-каналі за результатами засідання уряду у середу, 10 вересня.

За її словами, подання заяв про відшкодування збитків, завданих агресією РФ, працює, як і раніше, через онлайн-сервіс державних послуг "Дія".

Шість нових категорій для міжнародного Реєстру збитків

У міністерстві цифрової інформації України уточнили, що незабаром у "Дії" з'являться шість нових категорій, за якими можна подати заяви до міжнародного реєстру на репарації від РФ. А саме: вимушене переміщення за межі України; насильницьке переміщення або депортація дітей; насильницьке переміщення або депортація дорослих; втрата житла або місця проживання: втрата оплачуваної роботи; втрата приватного підприємництва.

Міжнародний реєстр збитків для України  було створено 17 травня 2023 року на саміті Ради Європи в Рейк'явіку як перший крок до створення міжнародного механізму компенсації жертвам російської агресії. До цієї ініціативи долучилися 40 країн, було відкрито офіс Реєстру в Києві. Тепер рада директорів Реєстру закликає країни завершити розробку договору про сам механізм компенсації. Для цього передбачається використовувати надприбутки від  заморожених на Заході активів РФ, українська сторона домагається їх повної конфіскації.

Джерело

  • Главный Модератор
Опубликовано

Правительство Чехии обсудит проведение второй волны специального ВНЖ для украинцев

В понедельник, 16 февраля, правительство Чехии рассмотрит разработанное министерством внутренних дел постановление о проведении второй волны процедуры перехода украинских беженцев с визы временной защиты на специальный тип разрешения на долговременное пребывание (zvláštní dlouhodobý pobyt, специальный ВНЖ).

Этот статус предоставляется сразу на 5 лет и дает возможность в будущем получить ПМЖ и чешское гражданство.

МВД предлагает провести вторую волну на тех же условиях, что и первую. Это значит, что требования к заявителям не изменятся.

В их числе финансовая самодостаточность (суммарный годовой доход для одного заявителя должен составлять минимум 440 тыс. крон «грубого»), проживание в Чехии со статусом временной защиты не менее двух лет, независимость от гуманитарного пособия, отсутствие долгов по медицинскому страхованию, отсутствие проблем с законом и другие.

«Актуализированы будут прежде всего сроки отдельных этапов процесса и решающие периоды для оценки отдельных условий, позволяющих регистрацию», – говорится в постановлении.

МВД хочет, чтобы оно вступило в силу 31 марта 2026 года. Саму же процедуру предлагается вновь провести в два этапа:

1) Как и в прошлом году для изъявления интереса к получению специального ВНЖ (путем заполнения онлайн-анкеты в личном кабинете на портале для иностранцев https://ipc.gov.cz) предлагается отвести целый месяц апрель (с 1 по 30 апреля). Никакие документы собирать не придется – МВД само загрузит их из соответствующих госреестров или же запросит информацию у профильных ведомств.

2) На втором этапе те украинцы, которые изъявят интерес и будут признаны соответствующими условиям, должны будут пройти электронную регистрацию на получение даты и времени личного визита в миграционный отдел МВД для снятия биометрических данных и последующего получения карточки специального ВНЖ.

В этот раз регистрацию предлагается начать на месяц позднее – не с сентября, а с октября 2026 года. МВД объяснило это необходимостью более тщательной проверки данных, которые в рамках оценки соблюдения условий заявителями автоматически предоставят другие государственные ведомства.

Таким образом, второй этап предлагается провести с 1 октября по 31 декабря 2026 года. В пояснительной записке министерство подчеркивает, что трех месяцев более чем достаточно, чтобы явиться в миграционный отдел и сдать биометрические данные.

Отметим, что в прошлом году в рамках первой волны получения специального ВНЖ установленные условия выполнили лишь 20% заявителей (были одобрены около 16 тыс. из 80 тыс. поданных заявлений).

Многие неправительственные организации, занимающиеся интеграцией мигрантов, ранее называли эти требования слишком жесткими, а крупные чешские работодатели призывали правительство смягчить их, чтобы украинские сотрудники могли остаться в Чехии и после завершения войны.

Портал Novinky в своей статье от 11 февраля пишет, что действующий кабмин Андрея Бабиша хочет одобрить постановление и провести вторую волну специального ВНЖ на тех же условиях, что и год назад.

Джерело

  • Главный Модератор
Опубликовано

В Україні запровадили апостиль із QR-кодом: нові правила з 2 березня 2026 року для документів!

З 2 березня 2026 року в Україні запроваджено новий формат апостиля з QR-кодом. Завдяки цьому нововведенню перевірка справжності офіційних документів стане швидшою та зручнішою. Інформацію про апостиль тепер можна перевірити онлайн через електронний реєстр.

Що таке апостиль

Апостиль — це спеціальний штамп, який підтверджує справжність офіційних документів для використання за кордоном. Він необхідний для подання документів у країнах, які приєдналися до Гаазької конвенції.

Апостиль ставлять на такі документи:

  • свідоцтва про народження та шлюб
  • дипломи та атестати
  • судові документи
  • довідки та інші офіційні папери

Що змінилося з 2026 року

Головна зміна — впровадження QR-коду на апостилі. Завдяки цьому будь-яка установа або організація може швидко перевірити справжність документа.

QR-код містить посилання на електронний реєстр, де можна побачити інформацію про:

  • номер апостиля
  • дату видачі
  • орган, який його видав
  • статус документа

Це значно зменшує ризик підробок та спрощує міжнародний документообіг.

Переваги нового апостиля

Впровадження QR-коду має кілька важливих переваг:

  • швидка онлайн-перевірка документів
  • захист від підробок
  • спрощення використання документів за кордоном
  • цифровізація державних послуг

Для кого це важливо

Нові правила апостилювання особливо актуальні для людей, які:

  • планують навчання за кордоном
  • оформлюють роботу в іншій країні
  • проходять процедуру імміграції
  • подають документи до іноземних установ
  • Главный Модератор
Опубликовано

Українці у США, Канаді та Великій Британії зможуть отримувати паспорти у центрах компанії VFS, - МЗС

Українці у Великій Британії, Канаді та США невдовзі зможуть отримувати паспорти, оформлені в посольствах та консульствах України, через мережу візових і паспортних сервісів VFS Global.

Про це повідомляє пресслужба Міністерства закордонних справ України.

Проєкт стартує найближчим часом 

Зазначається, що у співпраці з компанією VFS Global МЗС завершило підготовку до запуску експериментального проєкту з адресної доставки закордонних паспортів, оформлених в українських дипломатичних установах.

Тому вже найближчим часом українці у США, Канаді та Великій Британії зможуть отримувати виготовлені паспорти не лише в дипломатичних установах, а й у 35 сервісних центрах VFS Global, без необхідності повторно їхати до посольства чи консульства. Очікується, що це скоротить час отримання послуги та позбавить потреби у додаткових поїздках до дипустанов.

У МЗС також зазначили, що такий крок особливо важливий в умовах триваючої російської агресії, коли мільйони громадян перебувають за кордоном і потребують швидких та ефективних сервісів.

Безпека документів та належна ідентифікація особи залишаються є пріоритетом. Отримання паспорта відбуватиметься виключно після процедури верифікації, що гарантує захист персональних даних і унеможливлює зловживання", - наголосили у відомстві.

У МЗС додали, що проєкт реалізується у межах цифровізації консульських послуг, зокрема розвитку системи "е-Консул", і буде надалі розширювати подібні сервіси.

"Далі ведемо роботу, щоб українці в усьому світі мали доступ до сучасних, зручних і орієнтованих на людину державних сервісів, де б вони не перебували. З використанням як міжнародних паспортних і візових, так і національних поштових сервісів. Це про повагу держави, збереження звʼязків і єдності нашого народу, турботу та захист наших громадян",- заявив очільник МЗС Андрій Сибіга. 

Джерело

  • Главный Модератор
Опубликовано

Українці в ЄС після березня 2027року: що буде далі

В березні 2022 року для підтримки українців ЄС активував директиву про тимчасовий захист. Спочатку вона мала діяти лише рік, але згодом строки продовжили. Востаннє — до березня 2027 року.

Після завершення цього терміну планують зміни. Як передає Politico, це питання стало предметом обговорення на нещодавній зустрічі міністрів внутрішніх справ ЄС у Люксембурзі.

«Тепер Комісія підготує пропозицію щодо захисту біженців з України з березня 2027 року (коли закінчиться термін дії чинного режиму). Тоді Рада ЄС прийме рішення на основі цієї пропозиції», — підтвердила на запит РБК-Україна речниця Єврокомісії Елетра ді Масса.

У Єврокомісії наголосили, що допомога Україні є непохитною, і «будь-яка нова пропозиція буде на підтримку України та українців».

Європейський Союз планує подовжити тимчасовий захист для біженців після березня 2027 року, проте на українців можуть чекати зміни.

Зокрема, у Раді ЄС тривають дискусії щодо можливого запровадження обмежень для чоловіків мобілізаційного віку, які приїжджатимуть до Європи вперше. Водночас у Єврокомісії заспокоїли, що нові правила не зачеплять тих, хто вже має статус захисту.

Тим часом у Чехії хочуть скасувати статус тимчасового захисту для українських біженців. Подальше перебування українців в країні опинилося під питанням через нібито незадоволення місцевих громадян та політичні суперечки щодо їхньої ролі в економіці.

Водночас тривала еміграція та адаптація змушують багатьох українців замислюватися про репатріацію. У деяких державах відсоток тих, хто хоче їхати додому, залишається досить високим.

Раніше Finance.ua писав, що станом на травень 2026 року 4,37 мільйона громадян, що втекли з України, мали статус тимчасового захисту в ЄС.

Країни ЄС, які приймають найбільшу кількість осіб, що отримали тимчасовий захист

  • Німеччина (1 279 660 осіб; 29,3% від загальної кількості осіб у ЄС),
  • Польща (971 255 осіб; 22,2%)
  • Чехія (384 435 осіб; 8,8%).

Найбільше збільшення спостерігалося у Польщі (+9 850; +1,0%), Італії (+7 020; +20,8%) Німеччині (+4 705; +0,4%).

Також раніше Finance.ua писав, Польща виступає за зміну правил тимчасового захисту для українських біженців у країнах Європейського Союзу. Зокрема, Варшава підтримує перегляд механізму щодо чоловіків призовного віку.

Джерело

 
  • Главный Модератор
Опубликовано

Суд зобов'язав ДМС видати дитині паспорт-книжечку: чому відмову визнали протиправною

Рівненський окружний адміністративний суд визнав протиправною відмову територіального підрозділу ДМС у видачі дитині паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов'язав оформити документ.

Рівненський окружний адміністративний суд розглянув адміністративну справу № 460/6122/26 за позовом матері, яка діяла в інтересах неповнолітньої дитини, до територіального підрозділу Державної міграційної служби України щодо визнання протиправною відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов’язання оформити і видати такий документ. Суд дійшов висновку, що вимога ДМС про надання попереднього судового рішення як умови для оформлення паспорта у формі книжечки не ґрунтується на законі, а тому відмова є протиправною.

Суть справи

Мати неповнолітньої дитини звернулася до територіального підрозділу Державної міграційної служби із заявою про оформлення та видачу дитині паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Одночасно заявниця повідомила про відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки.

ДМС відмовила у видачі паспорта у формі книжечки, зазначивши, що оформлення такого документа можливе лише за наявності судового рішення, яке набрало законної сили, про зобов’язання органу міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Саме відсутність такого рішення була визначена як підстава для відмови.

Не погодившись із такою відмовою, позивач звернулася до адміністративного суду, вважаючи, що дії територіального органу ДМС порушують право дитини на отримання паспорта у формі книжечки, передбачене чинним законодавством. Відповідач у відзиві наполягав, що звернення було подано з порушенням порядку, встановленого законодавством, а тому підстав для оформлення паспорта без відповідного судового рішення не існувало.

Позиція та висновки суду

Суд зазначив, що законодавство України передбачає існування двох форм паспорта громадянина України — паспортної книжечки та паспортної картки. При цьому Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ прямо визначає можливість виготовлення паспортів як у формі книжечки, так і у формі картки.

Проаналізувавши положення Конституції України, Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Закону України «Про захист персональних даних» та Положення про паспорт громадянина України, суд звернув увагу, що законодавство не врегульовує наслідки відмови особи від обробки персональних даних та фактично не залишає альтернативи особам, які не погоджуються на таку обробку. На думку суду, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення особи до надання згоди на обробку персональних даних, а громадяни, які відмовляються від такої обробки, повинні мати можливість використовувати традиційні способи ідентифікації особи.

Суд також врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зразковій справі № 806/3265/17. У цьому рішенні Велика Палата дійшла висновку, що положення Закону № 5492-VI фактично звузили право громадянина на отримання паспорта у формі книжечки, а позбавлення особи можливості отримати паспорт у традиційній формі та примушення до отримання документа з безконтактним електронним носієм становить непропорційне втручання у право на приватне життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв’язку з цим Велика Палата визнала, що відмова органів ДМС у видачі паспорта у формі книжечки особам, які не надали згоди на обробку персональних даних, є протиправною.

Окремо суд зазначив, що ні Положення № 2503-ХІІ, ні Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом МВС № 456, не встановлюють обов’язку подавати разом із заявою про видачу паспорта у формі книжечки судове рішення про зобов’язання органу ДМС оформити та видати такий паспорт. Крім того, у відповіді на заяву відповідач не послався на невідповідність заяви встановленій формі або на відсутність необхідних документів. Відтак відсутність судового рішення не може бути законною підставою для відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Оцінивши всі докази у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, визнав протиправною відмову територіального підрозділу ДМС в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов’язав відповідача оформити і видати заявнику паспорт відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ.

Джерело

  • Главный Модератор
Опубликовано

Українцям за кордоном спростили оформлення паспорта: що змінилося

Українцям за кордоном скасували одну з вимог під час оформлення паспорта.

Українцям віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами країни, більше не потрібно пред’являти військово-обліковий документ чи застосунок «Резерв+» для оформлення або обміну паспорта.

Під час подання документів громадянам не потрібно надавати паперові чи електронні військово-облікові документи, а також встановлювати чи демонструвати застосунок «Резерв+». Усі необхідні процедури тепер проходять інакше.

Як пояснили у Паспортному сервісі, під час оформлення паспорта працівник установи самостійно перевіряє інформацію в електронній системі, а статус військового обліку перевіряється автоматично через державні електронні реєстри.

У разі відсутності інформації про військовий облік особу можуть автоматично взяти на нього без проходження військово-лікарської комісії. Після формування відповідного документа процес оформлення чи обміну паспорта продовжується у звичному порядку.

У Паспортному сервісі вкотре наголосили, що для отримання чи обміну паспорта за кордоном не потрібно самостійно турбуватися про отримання військово-облікових документів чи завантаження мобільних додатків, оскільки всі перевірки виконуються автоматично в системі.

Нагадаємо, українці за кордоном тепер можуть легко й швидко оформити електронний податковий номер (ідентифікаційний код). Раніше послуга діяла як експеримент лише для дітей, а відтепер вона доступна всім дорослим.

До слова, в Україні запроваджують нові ветеринарні паспорти єдиного зразка з посиленим захистом від підробок. Документ містить повну інформацію про здоров’я тварини двома мовами та полегшує подорожі за кордон.

Джерело

  • Главный Модератор
Опубликовано

ДМС вирішила примусово повернути громадянина РФ, який одружився з українкою, але Верховний Суд скасував рішення

Самого факту порушення іноземцем правил перебування в Україні недостатньо для автоматичного примусового повернення — ДМС має оцінити всі обставини справи, а суд перевірити пропорційність такого заходу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 19 серпня 2026 року розглянув справу № 712/2426/23 за позовом громадянина російської федерації до Соснівського відділу у місті Черкаси Центрально-південного міжрегіонального управління ДМС.

Спір стосувався рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни. Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, та направив справу на новий розгляд.

Обставини справи

Позивач є громадянином російської федерації. 16 жовтня 2019 року він уклав шлюб із громадянкою України та того ж року прибув до України, де проживав у місті Сміла. 8 квітня 2021 року йому видали посвідку на тимчасове проживання, строк дії якої закінчувався 6 квітня 2022 року.

Ще 27 жовтня 2021 року позивач звернувся до Смілянського відділу УДМС із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, посилаючись на шлюб із громадянкою України понад два роки. Однак 5 січня 2023 року йому відмовили у наданні дозволу на імміграцію як особі, якій на підставі закону заборонено в’їзд в Україну.

Строк дії посвідки закінчився вже після початку повномасштабного вторгнення. Позивач стверджував, що починаючи з 6 березня 2022 року неодноразово намагався звернутися до органів ДМС щодо обміну або продовження посвідки, однак отримував усні роз’яснення про призупинення відповідних адміністративних послуг у зв’язку з воєнним станом.

Згодом, 1 липня 2022 року, він звернувся письмово. У відповіді від 12 липня 2022 року йому рекомендували звернутися щодо обміну посвідки після припинення чи скасування воєнного стану. У серпні 2022 року ДМС також повідомила, що питання продовження строку дії посвідок на тимчасове проживання громадян російської федерації, строк дії яких закінчився під час воєнного стану, законодавчо не врегульоване.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2022 року № 1232 було передбачено особливості надання міграційних послуг громадянам російської федерації в умовах воєнного стану. Зокрема, окремі особи мали протягом 30 днів із дня набрання постановою чинності звернутися за обміном посвідки, якщо строк такого звернення настав у період із 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності постановою.

Потім, 7 березня 2023 року щодо позивача склали протокол за частиною першою статті 203 КУпАП за ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного строку перебування. Того ж дня начальник Соснівського відділу УДМС наклав на нього штраф у розмірі 2040 грн та прийняв рішення № 4 про примусове повернення до країни походження або третьої країни з обов’язком залишити Україну до 12 березня 2023 року.

Позивач оскаржив рішення про примусове повернення, зокрема посилаючись на свої звернення до ДМС, неможливість обміняти посвідку в умовах воєнного стану, шлюб із громадянкою України та наслідки повернення для сімейного життя.

Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Вони виходили з того, що позивач перебував в Україні після закінчення строку дії посвідки та не звернувся за її обміном у визначений постановою № 1232 строк.

Не погодившись із цим, позивач подав касаційну скаргу. Серед іншого, він вказував, що суди формально оцінили лише пропуск установленого строку, не встановивши, чи звертався він до ДМС, які відповіді отримував, чи мав реальну можливість легалізувати перебування та які наслідки матиме його повернення для сімейного життя.

Позиція Верховного Суду

ВС вказав, що законодавством унормовані правила перебування іноземців в Україні, а обов’язку іноземця дотримуватися строків звернення за обміном посвідки кореспондує обов’язок органу ДМС щодо прийняття у нього відповідних документів, їх розгляду та вирішення питання щодо подальшої легалізації перебування відповідної особи в Україні.

Суд зазначив, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Водночас ВС наголосив на необхідності врахування особливостей ситуації, яка виникла у зв’язку з воєнним станом.

Суд встановив, що строк дії посвідки позивача закінчився 6 квітня 2022 року, тобто після введення воєнного стану. При цьому урядова постанова № 165 зупинила строки надання адміністративних послуг та видачі дозвільних документів на час воєнного стану. Надалі постанова № 1202 встановила спеціальні правила щодо посвідок, строк дії яких закінчився після 24 лютого 2022 року, але її положення не поширювалися на посвідки, оформлені громадянам російської федерації.

ВС звернув увагу на те, що позивач на момент набрання чинності постановою № 1232 належав до категорії осіб, які мали законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, оскільки його заява про надання дозволу на імміграцію, подана у зв’язку зі шлюбом із громадянкою України, перебувала на розгляді в органах ДМС з 27 жовтня 2021 року до 5 січня 2023 року.

Крім того, ВС звернув увагу, що на момент прийняття постанови № 1232 її пункт 2 містив інше формулювання щодо категорій осіб, на яких поширювався обов’язок звернення за обміном посвідки. Зміни, якими до відповідної норми було включено осіб, передбачених частиною чотирнадцятою статті 4 Закону № 3773-VI, були внесені лише постановою № 107, яка набрала чинності 9 лютого 2023 року. При цьому питання встановлення нового строку для подання відповідних заяв цією постановою не було вирішено.

ВС вказав, що рішення ДМС України про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни походження або до третьої країни має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права (не формально).

Суд також наголосив, що суди при перевірці рішень суб’єктів владних повноважень мають перевіряти їх відповідність усім вимогам частини другої статті 2 КАС України, а не лише встановлювати, що рішення прийняте в межах повноважень.

Окремо ВС звернув увагу на необхідність дослідження звернень іноземця до органів ДМС.

Суд зазначив, що суди мають досліджувати питання дотримання законності процедур та виконання органом ДМС положень Закону України «Про звернення громадян» у частині фіксації звернень громадян в усній формі, зокрема встановлювати, коли та ким з уповноважених осіб органу ДМС було отримане усне звернення та надано відповідну усну відмову.

ВС зауважив, що за протилежних обставин громадянин російської федерації, який звертається з документами для продовження строку перебування в Україні до органу міграційної служби, отримуючи усну відмову в їх прийнятті, опиняється в ситуації правової невизначеності, адже маючи бажання легалізувати своє положення в Україні, в той же час, з огляду на неврегулювання відповідних відносин на законодавчому рівні, останній позбавлений можливості довести свій намір задля уникнення примусового повернення в країну походження або третю країну.

У цій справі, як встановив ВС, позивач посилався саме на такі обставини: його неодноразові звернення до ДМС, усні роз’яснення про неможливість обміну посвідки, а також письмові відповіді органів ДМС із рекомендацією звернутися після припинення чи скасування воєнного стану. Однак суди попередніх інстанцій відповідних обставин не встановили та не надали їм оцінки.

Суд зазначив, що навіть в умовах воєнного стану для суб’єкта владних повноважень обов’язок застосування принципів статті 2 КАС України не скасовується, а набуває особливого значення, зокрема щодо пропорційності обмежень.

Під час перевірки рішення ДМС про примусове повернення суди повинні враховувати справедливий баланс інтересів держави і заявника, наявність тривалих сімейних зв’язків та відповідних наслідків для сімейного життя позивача, а також наявність чи відсутність антисоціальної поведінки, правопорушень та кримінально-караних діянь, які загрожують суспільству.

Суд окремо зазначив, що перевірка заборони вислання має проводитися станом на момент прийняття рішення та концентруватися на передбачуваних наслідках повернення заявника в країну походження з урахуванням загальної ситуації в цій країні та особистих обставин заявника.

ВС вказав, що лише після з’ясування наявності визначених статтею 26 Закону № 3773-VI підстав для примусового повернення та особистих обставин заявника можна визначити співмірність і пропорційність застосованих заходів та його інтересів і прав, зокрема права на повагу до приватного і сімейного життя подружжя, гарантованого статтею 8 Конвенції.

У результаті Суд дійшов висновку, що наявність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 КУпАП не може бути єдиною підставою для прийняття рішення про його примусове повернення до країни походження або третьої країни.

Таким чином, Верховний Суд не визнав рішення про примусове повернення правомірним і не вирішив спір остаточно по суті. Суд скасував рішення районного суду та постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про примусове повернення та анулювання відповідного запису в паспорті і направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому питання законності накладення штрафу за статтею 203 КУпАП касаційний суд взагалі не переглядав по суті. Ще на етапі відкриття провадження ухвалою від 23 грудня 2025 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження в частині оскарження штрафу, оскільки судові рішення у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за КУпАП не підлягають касаційному оскарженню.

Джерело

  • Главный Модератор
Опубликовано

Від тимчасового захисту до нового громадянства: чому українські родини дедалі частіше розглядають Латинську Америку, Туреччину та В’єтнам

Ще кілька років тому відповідь на запитання, куди переїжджати українцям, здавалася очевидною. Польща, Німеччина, Чехія, Ірландія та інші європейські держави пропонували тимчасовий захист, доступ до ринку праці, медичного обслуговування, освіти та соціальної підтримки. Європа стала головним місцем порятунку для мільйонів людей, які залишили Україну через повномасштабне російське вторгнення.

Однак наприкінці 2026 року дедалі актуальнішим стає інше питання. Українські родини замислюються не лише про те, де перечекати війну, а й про те, де зможуть залишитися назавжди, забезпечити дітям стабільну освіту, отримати постійний міграційний статус і перестати залежати від регулярного продовження тимчасового захисту.

Особливо гостро ці питання постають у сім’ях, де є чоловіки призовного віку. Військовий облік, застосунок «Резерв+», зміни правил надання захисту та обмеження щодо виїзду з України перетворилися на чинники, які впливають на міграційні рішення цілих родин.

На цьому тлі в обговореннях майбутнього дедалі частіше з’являються країни, які раніше здавалися екзотичними: Аргентина, Бразилія, Мексика, Туреччина та В’єтнам.

Одних приваблюють перспективи натуралізації, інших вартість життя, теплий клімат, можливість дистанційної роботи або бажання вийти за межі європейської системи тимчасового захисту.

Проте чи справді українські родини масово змінюють Європу на Латинську Америку та Азію?

Повної міжнародної статистики, яка підтверджувала б такий масовий перерозподіл української еміграції, наразі немає. Дані дозволяють говорити про появу альтернативних міграційних маршрутів, але не про доведений масовий відтік українців із Європейського Союзу саме до цих країн.

Водночас причини інтересу до нових напрямків цілком конкретні. І вони значно глибші за бажання жити біля моря.

Європейський прихисток: чому тимчасовість стала головною проблемою

Після початку повномасштабного вторгнення Європейський Союз уперше активував механізм масового тимчасового захисту. Українці отримали право проживати, працювати та користуватися визначеними соціальними послугами без проходження звичайної тривалої процедури отримання притулку.

Для багатьох родин це стало рятівним рішенням.

Однак тимчасовий захист від самого початку був надзвичайним механізмом, а не універсальним шляхом до постійного проживання або громадянства.

Станом на 30 вересня 2026 року під тимчасовим захистом у ЄС перебували 4,37 мільйона людей, які залишили Україну через війну. Найбільше прийняли Німеччина, Польща та Чехія.

Приблизно 27,9% отримувачів захисту становили дорослі чоловіки, 44,1% дорослі жінки, а 28% неповнолітні.

Ці цифри демонструють, що українська еміграція не обмежується матерями з дітьми. За кордоном проживає значна кількість повних родин, чоловіків і жінок працездатного віку, а також сімей, які поступово возз’єдналися після вимушеної розлуки.

У 2026 році ЄС продовжив тимчасовий захист до 4 березня 2028 року. Водночас умови його надання зазнали важливих змін.

З 5 серпня 2026 року запроваджено додаткові вимоги щодо виконання військових обов’язків в Україні для окремих категорій нових заявників. Водночас передбачено виняток для осіб, які вже мали тимчасовий захист у відповідній державі ЄС не пізніше 4 серпня 2026 року та безперервно зберігали цей статус у тій самій країні.

Це принципова відмінність. Чинні правила не означають автоматичного скасування захисту всім українським чоловікам, які вже проживають у Європі.

Однак для родин, які лише планують виїзд або хочуть переїхати з однієї європейської держави до іншої, питання законності перебування та підтвердження відповідних обставин стає складнішим.

Саме тут виявляється головна проблема тимчасового статусу: навіть після кількох років законного проживання людина не завжди отримує гарантований шлях до постійної легалізації.

У різних країнах ЄС існують власні механізми переходу на робочі, підприємницькі, сімейні та інші види проживання. Але умови залежать від доходів, трудового договору, кваліфікації, знання мови та національного законодавства.

Для сім’ї з дітьми це означає необхідність планувати майбутнє одразу на кількох рівнях: працевлаштування батьків, навчання дітей, оплату житла та можливість залишитися після завершення спеціального режиму захисту.

І саме ця невизначеність змушує частину українців переглядати свої плани.

«Резерв+» як новий чинник сімейної міграції

Окремим фактором, що впливає на міграційні рішення українських родин, стала цифровізація військового обліку.

Застосунок «Резерв+», який Міністерство оборони України запровадило для військовозобов’язаних, призовників та резервістів, дозволяє отримувати електронний військово-обліковий документ, перевіряти дані та користуватися окремими адміністративними послугами.

Електронний документ із QR-кодом має таку саму юридичну силу, як відповідний паперовий військово-обліковий документ.

Від початку 2026 року можливості застосунку розширилися. Зокрема, чоловіки віком від 18 до 59 років, які раніше не перебували на військовому обліку та відповідають установленим умовам, можуть уперше стати на нього дистанційно, зокрема перебуваючи за кордоном.

З одного боку, це спрощує адміністративні процедури та дозволяє не повертатися в Україну лише заради окремих питань військового обліку.

З іншого боку, військово-обліковий статус дедалі помітніше впливає на юридичні та життєві рішення родин.

Питання виникають під час отримання документів, оформлення окремих послуг, планування повернення до України та нового виїзду за кордон.

Водночас важливо не перебільшувати повноваження самого застосунку.

«Резерв+» не є інструментом іноземного міграційного контролю. Він не визначає автоматично право українця проживати в Аргентині, Туреччині чи іншій країні. Крім того, у 2025 році Україна спростила оформлення паспортів чоловіками за кордоном через автоматизовану перевірку військово-облікових даних, без обов’язкового особистого звернення до територіального центру комплектування або використання «Резерв+» саме для цієї процедури.

Проте для частини сімей важливим стає не лише те, які обмеження діють сьогодні, а й те, наскільки передбачуваними будуть адміністративні правила через рік або два.

Саме тому дедалі більше значення має можливість отримати довгостроковий статус проживання за кордоном на звичайних імміграційних підставах: через роботу, підприємництво, родинні зв’язки або інші передбачені законом обставини.

При цьому переїзд до третьої країни не припиняє автоматично військово-облікових обов’язків громадянина України. Міграційний статус за кордоном і обов’язки перед українською державою регулюються різними правовими системами.

Для родини це означає необхідність враховувати обидві.

Військовий облік і право на виїзд: чому це два різні питання

Українська міграція має особливість, якої немає у звичайній трудовій еміграції.

Через воєнний стан виїзд із України для багатьох чоловіків призовного віку залишається обмеженим, хоча законодавство передбачає визначені винятки.

У серпні 2025 року український уряд дозволив виїзд чоловікам віком від 18 до 22 років включно за встановленими правилами. Для інших вікових категорій продовжують діяти відповідні законодавчі обмеження та передбачені підстави для перетину кордону.

Однак право залишити Україну і право оселитися в іншій державі не є тотожними.

Навіть законний виїзд не гарантує отримання іноземного дозволу на проживання. І навпаки, можливість отримати аргентинську, турецьку чи в’єтнамську візу не скасовує українських правил перетину державного кордону.

Для родин, які вже перебувають за кордоном, виникає інша дилема.

Чи залишатися в державі, де є школа, робота та звичне життя, але довгостроковий статус залежить від майбутніх змін законодавства? Чи переїжджати до країни з окремою імміграційною системою, яка дозволяє будувати плани поза межами європейського тимчасового захисту?

У сім’ях із дітьми рішення значно складніше, ніж для самотньої людини.

Потрібно врахувати не лише міграційні документи, а й доступність шкіл, мову навчання, медичне страхування, вартість оренди, безпеку та перспективи працевлаштування обох батьків.

Саме тому пошук нового місця проживання поступово перетворюється з питання географії на питання довгострокової стабільності.

Аргентина: громадянство замість безстрокового очікування

Аргентина стала одним із напрямків, який заслуговує на увагу українських родин, що розглядають довгострокову легалізацію за межами Європи.

Її головна перевага полягає не лише у вартості повсякденного життя за межами найдорожчих районів великих міст.

Набагато важливішою є система натуралізації.

Аргентинське законодавство передбачає можливість звернутися по громадянство після двох років безперервного законного проживання за встановленими умовами.

Однак у 2025 році правила суттєво змінилися.

Відтепер для звичайної натуралізації потрібно підтвердити два роки безперервного законного проживання без жодного виїзду за межі Аргентини протягом відповідного періоду.

Це означає, що популярна в інтернеті обіцянка отримати аргентинський паспорт просто через два роки після прильоту не відповідає чинним правилам.

Туристичне перебування саме по собі не замінює належного міграційного статусу. А право подати заяву через два роки не означає автоматичного отримання громадянства в той самий день.

Для сім’ї з дітьми вимога безперервного проживання може стати серйозним випробуванням.

Вона впливає на можливість подорожувати, відвідувати родичів у Європі та планувати термінові поїздки за кордон.

Крім того, права дітей на громадянство визначаються окремими нормами. Натуралізація одного з батьків не означає автоматичного надання аргентинського громадянства всім членам родини.

Водночас аргентинська система приваблює наявністю законодавчо визначеного шляху до натуралізації для іноземців, які відповідають установленим умовам.

Проте країна має власні економічні ризики.

Коливання цін, зміни валютного регулювання, вартість оренди, складність відкриття рахунків та оформлення доходів можуть зробити переїзд значно дорожчим, ніж здається за туристичними відео.

Для родини з віддаленим доходом в іноземній валюті Аргентина може бути привабливою. Для тих, хто планує одразу знайти місцеву роботу без знання іспанської, ситуація складніша.

Не менш важливими є питання дитячої освіти. Переїзд означає перехід на іспаномовне навчання, а календар навчального року відрізняється від європейського.

Саме тому аргентинський напрямок варто розглядати не як швидкий спосіб отримати паспорт, а як повноцінне переселення родини на кілька років.

Бразилія: варіант для родин із дистанційним доходом

Бразилія пропонує інший підхід.

Країна має спеціальний міграційний механізм для цифрових кочівників, які працюють на іноземного роботодавця або надають послуги клієнтам за межами Бразилії.

Для такого статусу потрібно документально підтвердити віддалену професійну діяльність та наявність доходу щонайменше 1500 доларів США на місяць або банківських коштів у розмірі не менше 18 тисяч доларів.

Первинний дозвіл може надаватися на строк до одного року з можливістю продовження за встановленими правилами.

Для української родини це створює потенційний маршрут легального проживання, якщо один або обоє батьків заробляють дистанційно.

Програмісти, дизайнери, консультанти, журналісти, підприємці та інші фахівці, які не залежать від місцевого ринку праці, можуть розглядати Бразилію як альтернативу європейським державам.

Проте цієї можливості недостатньо для автоматичного переїзду всієї сім’ї. Статус кожного члена родини та право супроводу потрібно оформлювати відповідно до бразильських міграційних правил.

Країна також не є універсально дешевою.

Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро та інші великі міста можуть вимагати значних витрат на оренду, приватну медицину, транспорт та безпеку.

Для батьків важливо враховувати систему освіти. Навчання в державній школі передбачає адаптацію до португальської мови, а міжнародні приватні заклади можуть суттєво збільшувати сімейний бюджет.

До того ж дозвіл цифрового кочівника не означає автоматичного отримання громадянства.

Людина отримує законну можливість проживати в країні на визначених умовах, але для довгострокового поселення все одно повинна планувати наступні міграційні кроки.

Мексика: простіше приїхати, ніж залишитися назавжди

Мексика приваблює теплим кліматом, великими містами, розвиненою інфраструктурою та доступом до ринку Північної Америки.

Для громадян України передбачено механізм електронного дозволу на в’їзд повітряним транспортом із визначеними туристичними або діловими цілями.

Однак цей дозвіл не надає права на місцеву оплачувану роботу й не є посвідкою на проживання.

Фактичний дозволений строк перебування визначають мексиканські міграційні органи під час в’їзду відповідно до чинних правил.

Для родини ця різниця принципова.

Можна відносно просто приїхати, орендувати житло та ознайомитися з країною, але для довгострокового проживання необхідно отримати належний міграційний статус.

Інша проблема полягає в регіональних відмінностях.

Вартість життя, безпека, доступність медичних послуг і якість шкіл суттєво відрізняються залежно від штату та міста.

Мексика може бути цікавим напрямком для родин із незалежним доходом або конкретними підставами для отримання посвідки на проживання. Однак її не варто сприймати як автоматично доступну альтернативу європейському захисту.

Туреччина: близькість до України та можливість жити поза ЄС

На відміну від Латинської Америки, Туреччина має очевидну географічну перевагу.

Вона розташована значно ближче до України, а переліт до більшості європейських держав зазвичай простіший і дешевший, ніж із Південної Америки.

Для українських родин це означає можливість підтримувати контакти з родичами, зберігати зв’язки з Європою та не переїжджати на інший континент.

Туреччина приваблює також кліматом, великим ринком оренди житла, розвиненою приватною медициною та наявністю міжнародних шкіл.

Стамбул, Анталія, Аланія, Ізмір та інші міста вже мають іноземні громади, що полегшує початкову адаптацію.

Однак безвізовий в’їзд не означає автоматичного права на тривале проживання.

Для громадян України звичайний безвізовий режим дозволяє короткострокове перебування в межах установленого ліміту. Для проживання понад дозволений строк потрібен відповідний дозвіл.

Турецька система передбачає різні типи посвідок, зокрема короткострокові, сімейні, студентські та пов’язані з працевлаштуванням.

Проте оформлення туристичної посвідки не є гарантованим лише тому, що іноземець орендував квартиру.

Останніми роками Туреччина посилювала міграційний контроль, а доступність реєстрації іноземців у деяких районах обмежувалася.

Тому родина, яка планує переїзд, повинна заздалегідь перевірити не лише вартість оренди, а й можливість оформлення посвідки саме за обраною адресою.

Окрема проблема стосується роботи.

Проживання на підставі туристичного дозволу не означає автоматичного права працювати на турецького роботодавця. Для цього потрібні відповідні правові підстави та дозвіл.

Для батьків із дітьми важливими є й питання освіти.

Державні школи працюють турецькою мовою. Приватні міжнародні заклади можуть пропонувати інші програми, але навчання в них іноді стає однією з найбільших статей сімейних витрат.

Туреччина може бути зручною країною для тимчасового або тривалішого проживання за наявності законних підстав, але не гарантує швидкого громадянства.

Для звичайної натуралізації за загальним правилом необхідно щонайменше п’ять років безперервного проживання та виконання додаткових вимог. Саме перебування протягом п’яти років не гарантує позитивного рішення.

Отже, перевагою Туреччини залишається насамперед географія, клімат та інфраструктура, а не простота отримання паспорта.

В’єтнам: дешевше повсякденне життя, але складніша легалізація

В’єтнам дедалі частіше згадують у міжнародних спільнотах цифрових кочівників.

Його популярність пояснюється відносно доступними цінами на харчування, оренду та місцеві послуги, теплим кліматом і розвиненою інфраструктурою великих міст.

Для родини, яка має стабільний дистанційний дохід, різниця у вартості повсякденного життя порівняно з дорогими європейськими столицями може бути відчутною.

Серед популярних міст для тривалішого перебування іноземців називають Дананг, Хошимін і Ханой.

Особливо привабливим здається Дананг із морським узбережжям та порівняно спокійним способом життя.

Однак головна проблема В’єтнаму полягає не в цінах, а в легалізації.

Країна пропонує електронні візи строком до 90 днів із можливістю одноразового або багаторазового в’їзду.

Проте електронна віза не є посвідкою на довгострокове проживання.

Вона також не створює автоматичного права працювати на місцевому ринку праці.

Для тривалішого законного перебування потрібні інші підстави, наприклад працевлаштування, інвестиції або визначені законом сімейні обставини.

На відміну від Бразилії, В’єтнам не має настільки ж доступної загальнонаціональної спеціальної програми проживання для цифрових кочівників із незалежним іноземним доходом.

Саме тому країна може бути зручною для короткострокового перебування, але значно складнішою для переселення родини на багато років.

Для українських батьків додаткові питання виникають щодо освіти.

Державна система передбачає навчання в’єтнамською мовою, а приватні міжнародні школи можуть коштувати дорого.

Не менш важливими є медичне страхування, якість медичних послуг за межами найбільших міст та можливість оформити легальний статус для кожного члена сім’ї.

Тому рекламна формула про комфортне життя на тисячу доларів на місяць не повинна автоматично застосовуватися до сім’ї з дітьми.

Бюджет самотнього цифрового кочівника та бюджет повноцінної родини мають принципово різну структуру.

Чому дешеве життя не завжди означає дешеву еміграцію

Однією з найпоширеніших помилок під час вибору країни стає порівняння лише вартості оренди й продуктів.

У соціальних мережах можна знайти сотні відео про недорогі квартири у В’єтнамі, доступні ресторани в Аргентині або комфортне життя на турецькому узбережжі.

Однак переїзд родини потребує набагато складніших розрахунків.

Насамперед потрібно враховувати витрати на міжнародні перельоти, документи, страхування, орендний депозит і облаштування житла.

Після переїзду додаються регулярні платежі за медичне обслуговування, освіту, транспорт, зв’язок і можливі продовження міграційних документів.

У країнах, де дитина не може одразу навчатися державною мовою, сім’я може зіткнутися з необхідністю оплачувати приватну школу.

Іноді саме навчання стає дорожчим за оренду житла.

Не менш важливим є джерело доходу.

Людина, яка заробляє дистанційно в євро або доларах, може отримати значно більше переваг від переїзду до країни з нижчими повсякденними витратами.

Для родини, яка залежить від місцевої зарплати, ситуація може бути протилежною.

Низькі ціни нерідко супроводжуються нижчим рівнем доходів населення, складнішими умовами працевлаштування та обмеженнями для іноземців.

Тому міграційне рішення не можна будувати виключно на вартості продуктового кошика.

Дитина як головний фактор вибору країни

Для українських сімей із дітьми переїзд має ще один вимір.

Після кількох років війни багато дітей уже пережили зміну школи, мови навчання, друзів і звичного середовища.

Новий міжнародний переїзд означає чергову адаптацію.

У європейських країнах українські діти часто мають доступ до державної освіти в межах тимчасового захисту.

У Латинській Америці, Туреччині та В’єтнамі правила залежать від конкретного міграційного статусу й національної системи освіти.

Крім того, батькам потрібно враховувати, скільки років дитині.

Для дошкільнят мовна адаптація зазвичай має один характер. Для підлітків, які готуються до вступу в університет, зміна освітньої системи може бути значно складнішою.

Водночас переїзд не обов’язково має негативні наслідки.

Нові мови, міжнародне середовище та знайомство з іншими культурами можуть відкрити додаткові можливості.

Однак успіх адаптації залежить від стабільності родини, доступності школи, підтримки батьків і відчуття безпеки.

Саме тому універсальної країни, яка однаково добре підходить усім українським сім’ям, не існує.

Чому питання громадянства поступово витісняє питання соціальної допомоги

У перші місяці повномасштабного вторгнення основним завданням для мільйонів українців було фізичне виживання.

Потрібно було знайти безпечне місце, дах над головою, школу для дітей та мінімальні джерела доходу.

Через кілька років вимушеного проживання за кордоном частина родин починає мислити іншими категоріями.

На перший план виходять постійний дозвіл на проживання, громадянство, право на власність, пенсійні перспективи та можливість передати дітям стабільний юридичний статус.

Це не означає, що європейські країни перестали бути привабливими.

Навпаки, ЄС залишається важливим напрямком завдяки рівню розвитку економіки, медицині, освітнім системам і можливостям працевлаштування.

Проте європейська модель має свої складності.

У деяких державах шлях до громадянства може тривати багато років і передбачати виконання суворих мовних, інтеграційних та фінансових вимог.

До того ж перебування під тимчасовим захистом не в усіх країнах однаково враховується під час оформлення довгострокового проживання чи натуралізації.

Саме тому родини порівнюють не лише країни, а й юридичні перспективи.

Аргентина може зацікавити можливістю подання на громадянство після двох років законного безперервного проживання за чинними правилами.

Бразилія пропонує окремі механізми легалізації для людей із дистанційним доходом.

Туреччина дозволяє залишатися відносно близько до Європи, але вимагає відповідних підстав для тривалого проживання.

В’єтнам може бути фінансово привабливим, проте короткострокова електронна віза сама по собі не вирішує питання постійного поселення.

І в кожному випадку родина повинна оцінювати не лише переваги, а й правові обмеження.

Європа чи інший континент: що насправді змінюється

Головна зміна української еміграції полягає не стільки у появі нових країн на міграційній карті, скільки у зміні самого підходу до переїзду.

Якщо раніше визначальним було питання безпечного прихистку, то тепер дедалі важливішою стає можливість побудувати постійне життя.

Для одних родин це означає перехід із тимчасового захисту на звичайний європейський дозвіл на проживання.

Для інших можливість отримати новий правовий статус за межами ЄС.

Для третіх пріоритетом залишається збереження доступу до української культури, мови, родичів та європейського освітнього простору.

Водночас військово-облікові питання, цифровізація через «Резерв+» та нові вимоги до окремих категорій заявників на тимчасовий захист посилили потребу ретельно планувати майбутнє.

Це особливо важливо для сімей, які прагнуть залишатися разом і не хочуть опинитися в ситуації, коли право одного з батьків на проживання або пересування стає невизначеним.

Проте країни за межами Євросоюзу не пропонують автоматичного звільнення від юридичних проблем.

Вони мають власні візові режими, фінансові вимоги, міграційні процедури та обмеження.

Іноді переїзд на інший континент може вирішити одну проблему, але створити кілька нових: від складності пошуку роботи до витрат на міжнародну школу чи необхідності роками жити далеко від родичів.

Міграція без ілюзій: чому родини починають шукати не прихисток, а майбутнє

Українська еміграція поступово переходить у нову фазу.

Мільйони людей уже мають досвід життя за кордоном. Вони навчилися працювати в іншій країні, спілкуватися іноземною мовою, орендувати житло та користуватися чужими адміністративними системами.

Тепер дедалі гостріше постає питання, що робити з цим досвідом далі.

Повертатися в Україну після завершення війни, залишатися в Європі або шукати нову країну для постійного проживання?

Однозначної відповіді не існує.

Для сімей, які вже інтегрувалися в європейське суспільство, зберегли роботу та забезпечили дітям освіту, переїзд може виявитися економічно й психологічно невигідним.

Для тих, хто роками залишається залежним від тимчасового статусу, не бачить перспектив постійної легалізації або має стабільний дистанційний дохід, альтернативні країни можуть заслуговувати на серйозний розгляд.

Однак головним критерієм стає не популярність напрямку в соціальних мережах і навіть не вартість оренди.

Вирішальним є те, чи може вся родина отримати законне право на проживання, забезпечити себе фінансово, дати дітям освіту та зберегти можливість планувати життя хоча б на кілька років уперед.

І саме тут змінюється фундаментальна логіка української міграції.

Родини дедалі частіше шукають не країну, яка дозволить залишитися ще на рік, а державу, де можна буде остаточно перестати жити від одного продовження документів до наступного.

Джерело

Присоединяйтесь к обсуждению

Вы можете написать сейчас и зарегистрироваться позже. Если у вас есть аккаунт, авторизуйтесь, чтобы опубликовать от имени своего аккаунта.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вставлено с форматированием.   Вставить как обычный текст

  Разрешено использовать не более 75 эмодзи.

×   Ваша ссылка была автоматически встроена.   Отображать как обычную ссылку

×   Ваш предыдущий контент был восстановлен.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставлять изображения напрямую. Загружайте или вставляйте изображения по ссылке.



×
×
  • Создать...