bokambek

Та й дуже мало уваги вони на одяг звертають, якщо, звичайно, це не фронт офіс. Багато таких зачуханих ходять і з дирками у взутті. В Європі народ набагато краще вдівається. Пам'ятаю, коли вперше приїхав, то пальто італійське носив і формальні штани. По роботі в Україні завжди костюм носив і галстук. Зараз - це виключно якісь зачухані джинси з дискаунту Волмарта за 10дол, їх же кросівки або кеди за ті ж 10-15дол і їх же футболки за 5-8дол. Зараз мій гардероб на цілий рік - це 2 пари джинсів, одна пара кросівок, кедів, та зимові чоботи (на великі морози), 4 футболки, шорти, зимова і літня куртка. Зимою не встигаєш замерзнути, бо сідаєш у вже прогріту машину (у мене запуск двигуна на пульті), а літом - кондиціонери всюди. Думаю, що увесь мій одяг коштував максимум 150дол. Пальто і формальні штани відвіз в Україну

Дуже би рекомендував Вам Європу: Німеччина, Австрія, Скандинавія. Копійки вартує поїхати на роботу. Якщо двом працювати, то на простих роботах будете мати не менше, ніж в Канаді і по 1500-2000євро у місяць відкладати можна. Рівень життя також не нижчий, ніж в Канаді. Безкоштовна вища освіта, все більш лояльне іміграційне законодавство. А Канада з Вас колосальні кошти виб'є поки в люди тут вийдете. Та й відстані колосальні, на відміну від тієї ж Європи. Нещодавно зустрівся тут з українцем, який в Калгарі ще з 1989року. Дочка зараз у Швеції, хоча народилася, виросла і отримала освіту в Канаді. Син в IT, але також хоче віддалено працювати з Іспанії або Португалії. Сам старший дядько після 60 не планує в Канаді залишатися. У них тут нікого з рідних немає: родичі приїхали на заробітки ще у 90-х і повернулися в Україну. До Канади потрібно їхати з грошима - як тут часто кажуть - beggars can't be choosers. Ну і постскриптумом: відсутність безкоштовної вищої освіти - це для мене, особисто, найбільша трагедія Канади. Хоча би 2-річні курси зробили безкоштовними (навіть онлайн), щоб можна було якось шлях собі у життя проторити. А так 15тис дол за рік навчання + 10тис дол проживання мінімум = 50 тис дол за 2 роки нещасного diploma. При цьому, навантаження таке, що паралельно працювати дуже важко. Відповідно, повернути якусь вартість навчання через податки буде дуже туго. Та й знущання це працювати під час навчання - якою тоді буде якість отриманих знань?

У нас в Альберті обіцяють, що до кінця червня кожен зможе отримати першу дозу вакцини. Тому, слід очікувати на поступове зняття обмежень десь у липні. Я би на Вашому місці почекав ще декілька місяців.

Повний привід - це відсутність відмазки 1-2дні у рік на роботу не прийти. У кінці минулого грудня нас замело порядно. Одним словом, я пив чай і насолоджувався снігопадом за вікном. А повний привід - гроші за обслуговування, додаткові витрати, які пов'язані з появою ще одного вузла, ну і ще на роботу 1-2дні на рік зайві йти. Як тоді sick hours використати?

Регулярне обслуговування ходової, заміна елементів гальмівної системи, боротьба з електроглюками і скрипами. Це все доведеться робити у 2-4 рази частіше, ніж у Тойоти.

Я би обрав Караван з наступних міркувань , ну і взагалі чому його купляють : 1)Дешевий і багато місця; 2)Можливість самому обслуговувати при наявносиі мінімальних навичок, інструментів. А обслуговувати Вам його довелеться досить часто. Відрада тут - широка доступність і дешеві ціни на запчастини та купу відео з ремонтами. 3)Досить висока надійність двигуна і коробки, якщо акуратно їздити: повільні пришвидшення і гальмування, повільний проїзд лежачих поліцейських, хороший прогрів зимою. У такому режимі трансмісія у багатьох виїзджає 300-400тис км. Також ходова тоді служить трохи довше, а не гримить через кожні 40-50тис. Регулярна пепевірка системи гальмування при цьому обов'язкова, оскільки Караван має тенденцію до швидкого стирання дисків і накладок через самовільне підгальмовування. Для себе поки що не бачу потребу у мінівені, але обрав би Тойоту однозначно.

А рейтинг tuv также на коленке сделан? Там Chrysler Voyager (тот же Караван) 2006 года выпуска (более поздние версии не тестировали) в самом низу списка. Поломок в 3-4 раза больше, чем в Тойоты. http://www.anusedcar.com/index.php/tuv-report-year-age/2010-2-3/542

Отзывы - это хорошо, но я пользуюсь реальной статистикой по больше чем 2млн автомобилей от автомехаников. Полистайте данный рейтинг на досуге. http://www.dashboard-light.com/click-here-first/

У мого батька в Україні Рено Кенго 2004 року 1.5 дизель з пробігом 410 тис км. Міняти не збирається. Мотор надійний, ходову кожні 50-60тис перебирає. Останній раз серйозні вклади були десь на 300тис км: заміна турбіни (взяли б/у) і реставрація форсунок: 100дол за 4 форсунки. А так масло і фільтра кожні 10тис. Я в Канаді володію Тойота Яріс 2008 року випуску (японська збірка) , 1,5 бензин. Взяв 2 роки тому з пробігом 138тис за 3200дол. Зараз 162тис. Міняв 3 рази масло і масляний фільтр (по 50 дол з роботою) + останній раз повітряний фільтр і фільтр салону. Хотіли надурити останній раз на заміну гальмівних колодок, але я потім сам поміряв і виявив залишок ресурсу у 50% (вони казали 25-30%). Що співпадає з останньою заміною на 100тис км і ресурсом у 100тис. Ресурс тосолу 100-110тис, свічок - 100тис, акумулятор і колеса були майже нові, коли авто купляв. Тому, до 200тис нічого серйозного замінювати не планую. Мотор у прекрасному стані. Заводиться у - 35 градусів з першого разу, ідеально рівна робота, нульове споживання масла. Бачив такий Яріс з пробігом 380тис км на майданчику. Мотор шептав. У мого знайомого за той самий час вмирає Dodge Dart 2012 року: постійні течі масла, пробій радіатора, загоряється чек. В іншого колеги на роботі проскочив ланц на Dodge Caliber на 230тис км. Мотор одразу вмер. Викликав евакуатор. Перед покупкою Тойоти ходив дивитися Dodge Caliber 2011 року. На 160тис вже потекли всі амортизатори, не робив нормально вентилятор пічки, не тримали підпорки багажника і з кришки головки циліндрів сочилося масло. І це загальний огляд. Повні печалі, одним словом. Висновки робіть самі.

Розкажу Вам історію про Гранд Караван. У старшого колеги на роботі дружина придбала дане авто новим у дилера. За декілька років на трохи більше 50тис км пішла спати підвіска:важілі та амортизатори. Дилер захотів 3тис дол за ремонт. У нього самого Toyota Highlander 2006 року. Перший раз лазив до підвіски на пробігу трохи більше 300тис км і заплатив за ремонт -1600дол. Крім регламентної заміни масла, фільтрів, тормозних колодок, дисків, свічок, тосолу, коліс і акумулятора по машині більше нічого сепйознішого до 300тис не робив. Про Додж, хто не знає, у 2009 вони збанкрутували і їх викупив концерн Фіат. Справи, звичайно, стали ще гірше, і цього року вони об'єдналися з групою Стеллантіс (Пежо-Сітроен-Опель).

У нас з 2015року Сіенну з пробігом 100-120тис км можна купити за 20-22тис дол. Гранд Караван з таких же років і пробігом - десь в районі 12-13тис. При тому, що при покупці новими різниця всього у 5-6тис дол. Тобто Караван за 6 років тратить половину власної ціни. Можете пояснити чому, якщо авто хороше?

Дуже би рекомендував Тойоту Сіенну після 2011 року замість Каравана. 500-600тис для даного авто при регулярному обслуговуванні - це запросто. У караванів з пробігом набагато більше проблем з усіма вузлами.

Найбільший плюс Європи - не у житлі і зарплатах, а у можливості легко дістатися до тої ж України. Цього січня летів транзитом через Франкфурт і розговорився там з білоруською сім'єю, яка на 3 дні летіла в гості на батьківщину. Таку подорож з Канади я собі уявити не можу. 3-4 дні лише відходити від трансатлантичного польоту потрібно. Я вже про гроші не кажу. З багатьох німецьких міст лоукостами за 30-50 євро можна прямим рейсом добратися до України в межах 2год.

Я першим літом пробував 48год у тиждень працювати (літом є така можливість) - за 3 тижні імунка почала сипатися. Перестав. Ну тут ще, можливо, через ідіотські години. Зміна може починатися і о 6 ранку і о 13:00. Нормально так роздовбує ритм. Для мене десь 30год в тиждень і 30дол в год було би definition of happiness. Купа часу для сім'ї, хобі, спортзалу, читання книжок, hiking in the Rockies. Хочеться жити зараз, а не у майбутньому, коли для цього буде мало сил та енергії. Якась невелика 8-10річна Тойота типу RAV4 з повним приводом для вилазки в гори, риболовлю і полювання, 2 бедрум квартира і щоб діти вже хоча би в школу ходили. Повернуся в Україну і подивлюся, чи зможу реалізувати такий лайфстайл.

Так, грос. Якщо не купляти житло, дорогі машини і дітей не мати, то досить терпимо.Інакше - від зарплати до зарплати і то з натяжкою. Але перші пів року просто плакати хотілося. Обидвоє кандидати наук. А тут перспектива - до кінця життя у рітейлі.

Без поняття. Я тільки перші півтора роки на мінімалці був. Перші 6 місяців - фул-тайм (40год), а потім - від 20год зимою до 35 год літом. Останні 2 роки на фул-таймі (40 год) з бенефітами і погодинкою вище мінімалки. За минулий рік з преміями і додатковими ковідними доплатами вийшло майже 46к. У перший рік - 26к. Працюю на посаді спеціалізованого продавця. У перші півтора роки - на посаді "куди пошлють". Дружина продавала парфуми та косметику за 40к у рік. Фул-тайм (35год) з бенефітами.

Підтверджую. Знайомий живе у Дортмунді (який язик не повернеться назвати малим містом) і платить 400 євро за one bedroom. Житло - це одна з причин, чому я обрав Калгарі. Тут за 800-850 кан дол вже стартує оренда one bedroom біля city train з частковими компослугами (вода і тепло). Two-bedroom basement з повними компослугами, електрикою, ТВ та інтернетом у непоганому районі біля річки з хорошим автосполученням (Ogden) - від 700 дол. Мінімалка у нас 15 дол.

По професійній міграції, в абсолютній більшості, емігрують успішні люди, які відбулися у своїй галузі у рідній країні. У них прекрасна англійська (топ 10% у своїй країні), вища освіта (і часто не одна), значний досвід роботи (часто закордонний або у закордонних компаніях). Мають також, зазвичай, уже і власне житло та хорошу суму грошей на рахунку. Канаду, вони зазвичай розглядають з двох причин: як трамплін для власної кар'єри (нові можливості і досвід) і як механізм втечі від проблем (часто уявних) у східній Європі (корупція, бардак, хамство, непована до людини, низька якість інфраструктури та державних послуг і т.д). Приїхавши до Канади, новий мігрант у першу чергу приходить до розуміння, що по професії (з дуже небагатьма винятками) він ще довго, або і взагалі ніколи працювати не зможе. А там, де і зможе, у 90% випадків, доведеться починати на набагато нижчій позиції та ще й всі кола пекла з перекваліфікацією доведеться пройти. Тут і починається найцікавіше: кожна людина через декілька місяців марних спроб знайти роботу по спеціальності задасть собі одне і те ж питання: "Чи вартує, насправді, гра свічок?". Якщо відповідь буде негативною, то можливі наступні варіанти: 1)повернення на батьківщину, особливо, якщо за собою не спалили мости, або ж (значно рідше) переїзд в іншу країну, де "чекають" саме на таких спеціалістів (і це, до речі, позитивний варіант, оскільки передбачає можливість вибору: Ви скидуєте карти і встаєте з-за столу, оскільки гра Вам не подобається (відсутній азарт - Ви не бачите у ній сенсу), та й власні штани Ви ще не програли). 2)прийняття ситуації і покірно-безконечне вкалування на простих роботах; 3)депресія, алкоголізм, наркоманія, суїцид. У разі ж позитивної відповіді: прийняття місцевих правил гри, які включають початок освіти (2 роки - більше для початку немає сенсу, за рахунок державних кредитів і пільг як людині з низьким доходом(більшість нових мігрантів саме такими і будуть)) у перспективній по працевлаштуванню галузі одразу ж після прибуття. Скинення з себе рожевих окулярів та відкинення ідеалізації Канади - і корупція тут є, і кумівство, і обман, і погана інфраструктура та державні послуги. Але Ви маєте концентруватися виключно на грі - тому, що Вас цікавить, і на що Ви з задоволенням готові тратити власний час з користю для себе. Все інше - це другорядне відволікання. П. С. Звичайно, з таким підходом Ви, майже гарантовано, досягнете успіхів у практично будь-якій країні, особливо зараз, у період глобалізації, коли фізична присутність не є обов'язковою умовою отримання достойної роботи, від якої можна отримувати духовне і фізичне задоволення.

Тут повністю згідний. Але і надалі існують, ще зароджені за Союза, стереотипи, що на Заході справжній рай. Останні дослідження, одне з них я навів вище, фіксують дещо іншу динаміку. З кожним роком новим мігрантам у Канаді (у середньому) все важче. Рівень хронічної бідності у цьому середовищі має тенденцію до постійного зростання з року в рік. Вимоги до входу в добре оплачувані професії тільки зростають, як і сама ціна за навчання. Правда і в іншому: будь-який досвід - виключно позитивний, оскільки допомагає нам краще зрозуміти світ і вибудувати власну суб'єктивну картину світосприйняття. Тому, я не вважаю чийсь успіх важливішим чи позитивнішим за чиюсь невдачу. Дорожити потрібно і першим, і другим.

У мене і Serge саме позитивний досвід, бо Serge уже з канадського "раю" виїхав, а я з сім'єю у процесі. А читати псевдопозитивні дописи іміграційних консультантів і сприймати їх за чисту монету - це самого себе не поважати. Ну не будуть вони собі самі в ногу стріляти, переказуючи всі реалії тутешнього життя. Є нечисельні дослідження по даній тематиці, які проливають світло на проблеми новоприбулих до Канади. Хто хоче, той і знайде (https://www150.statcan.gc.ca/n1/pub/11f0019m/11f0019m2017397-eng.htm). Ми із Serge відкрили своє бачення і показали власні життєві історії. І для багатьох майбутніх емігрантів - це власне і є живий ковток повітря у середовищі заїздженої пропаганди. До речі, не ми одні покинули славну Канаду: https://zen.yandex.ru/media/zanalitik/krizis-kolbasnoi-emigracii--akter-serebriakov-vozvrascaetsia-obratno-v-rossiiu-6051dd431b3d754b777f30fc П.С. Ну і ще раз повторю: якщо ти сам не зможеш заповнити простенькі анкетки, зібрати довідки і виконати примітивну покрокову процедуру по проходженню Express Entry, а тобі потрібна у цьому допомога консультанта, то тричі подумай, як ти будеш жити в Канаді, коли дійсно доведеться по-справжньому зіштовхнутися з проблемами. Я від першого і до останнього кроку всю процедуру сам пройшов і не було мінімальної заминки. Навіть переклади виконав, лише за завірку заплатив перекладачу. За все про все трохи більше 3 тисяч доларів з усіма до одного офіційними платежами для мене і дружини до посадки на літак.

Якщо не помиляюся, планується новозеландський варіант - 20-40% даунпеймент. 90% покупок в Онтаріо зараз - це місцеві інвестори, які вирішили скористатися низькими відсотками по іпотеці з метою швидкої перепродажі у недалекому майбутньому. Уряд зараз не може пілнімати сиавки через ситуацію в економіці, тому піднімуть даунпеймент і податки, пов'язані з інвестиціями у нерухомість.

А тим часом, безумство на ринку нерухомості Торонто (і не тільки) продовжується: "The most dramatic price increases were seen in detached housing, where the average price was up by 26.6 per cent to hit $1,402,849." https://globalnews.ca/news/7740290/toronto-home-sales-march-2021-prices-up-demand/ У Ванкувері ціни пішли вище 1,7млн дол за особняк. До кінця місяця майже гарантовано втрутиться регулятор для охолодження цін.

Micellangelo, тут Ви на 100% праві - в Канаді без майстерного володіння методами Positive thinking буде важко. Особливо мені тут подобається ставлення багатьох місцевих до безхатченків: "It's their own choice. They are just enjoying their lifestyle". Якщо вдати, що проблеми не існує, то її, напевно, і справді не існує. "War is peace, freedom is slavery". “The mind is its own place, and in itself can make a heaven of hell, a hell of heaven..” ― John Milton, Paradise Lost

Смішного мало. У Канаді дійсно існує величезна проблема з роботою мігрантів по спеціальності та перекваліфікації. Жоден з моїх знайомих тут не працює по спеціальності за якою він подавався на еміграцію до Канади. І я маю на увазі величезну хвилю мігрантів по Express Entry після 2016 року. Serge повністю має рацію: хто хоче сюди мігрувати - забудьте про свій професійний досвід та освіту і одразу ж у перший рік (коли ще можна пільги отримати через свої низькі доходи в країні походження) йдіть на 2-х річні курси по затребуваній спеціальності, де дешевше і беруть одразу. Ну і про нормальне життя, мінімум у перші 5 років, поки будете віддавати кредити, можете повністю забути. Маленька кімнатка у підвалі (5-6м2) за 500 дол у місяць, спільна кухня, холодильник, туалет і душ на 3-4 квартирантів (дехто з котрих може бути і наркоманом), постійна боязнь, що у Вас вкрадуть речі, дуже скромне харчування на 250-300 дол у місяць, громадський транспорт. Ну і навіть у такому випадку, мінімум 900-1000 дол набіжить за життя - тобто доведеться відволікатися від навчання і десь парт-таймити годин зо 20 в тиждень вечорами і на вихідних. Плюс в додачу кредит за навчання у 30 тис дол за 2 роки з досить високими відсотками. Знову ж таки, я не про Торонто чи Ванкувер розказую. Там життя буде набагато дорожче.

Serge, розповів мені, де і ким він працює. Дуже розвинута країна у Європі і senior посада у відомій компанії.