Перейти к содержанию

Активность

Лента обновляется автоматически

  1. Последний час
  2. Від тимчасового захисту до нового громадянства: чому українські родини дедалі частіше розглядають Латинську Америку, Туреччину та В’єтнам Ще кілька років тому відповідь на запитання, куди переїжджати українцям, здавалася очевидною. Польща, Німеччина, Чехія, Ірландія та інші європейські держави пропонували тимчасовий захист, доступ до ринку праці, медичного обслуговування, освіти та соціальної підтримки. Європа стала головним місцем порятунку для мільйонів людей, які залишили Україну через повномасштабне російське вторгнення. Однак наприкінці 2026 року дедалі актуальнішим стає інше питання. Українські родини замислюються не лише про те, де перечекати війну, а й про те, де зможуть залишитися назавжди, забезпечити дітям стабільну освіту, отримати постійний міграційний статус і перестати залежати від регулярного продовження тимчасового захисту. Особливо гостро ці питання постають у сім’ях, де є чоловіки призовного віку. Військовий облік, застосунок «Резерв+», зміни правил надання захисту та обмеження щодо виїзду з України перетворилися на чинники, які впливають на міграційні рішення цілих родин. На цьому тлі в обговореннях майбутнього дедалі частіше з’являються країни, які раніше здавалися екзотичними: Аргентина, Бразилія, Мексика, Туреччина та В’єтнам. Одних приваблюють перспективи натуралізації, інших вартість життя, теплий клімат, можливість дистанційної роботи або бажання вийти за межі європейської системи тимчасового захисту. Проте чи справді українські родини масово змінюють Європу на Латинську Америку та Азію? Повної міжнародної статистики, яка підтверджувала б такий масовий перерозподіл української еміграції, наразі немає. Дані дозволяють говорити про появу альтернативних міграційних маршрутів, але не про доведений масовий відтік українців із Європейського Союзу саме до цих країн. Водночас причини інтересу до нових напрямків цілком конкретні. І вони значно глибші за бажання жити біля моря. Європейський прихисток: чому тимчасовість стала головною проблемою Після початку повномасштабного вторгнення Європейський Союз уперше активував механізм масового тимчасового захисту. Українці отримали право проживати, працювати та користуватися визначеними соціальними послугами без проходження звичайної тривалої процедури отримання притулку. Для багатьох родин це стало рятівним рішенням. Однак тимчасовий захист від самого початку був надзвичайним механізмом, а не універсальним шляхом до постійного проживання або громадянства. Станом на 30 вересня 2026 року під тимчасовим захистом у ЄС перебували 4,37 мільйона людей, які залишили Україну через війну. Найбільше прийняли Німеччина, Польща та Чехія. Приблизно 27,9% отримувачів захисту становили дорослі чоловіки, 44,1% дорослі жінки, а 28% неповнолітні. Ці цифри демонструють, що українська еміграція не обмежується матерями з дітьми. За кордоном проживає значна кількість повних родин, чоловіків і жінок працездатного віку, а також сімей, які поступово возз’єдналися після вимушеної розлуки. У 2026 році ЄС продовжив тимчасовий захист до 4 березня 2028 року. Водночас умови його надання зазнали важливих змін. З 5 серпня 2026 року запроваджено додаткові вимоги щодо виконання військових обов’язків в Україні для окремих категорій нових заявників. Водночас передбачено виняток для осіб, які вже мали тимчасовий захист у відповідній державі ЄС не пізніше 4 серпня 2026 року та безперервно зберігали цей статус у тій самій країні. Це принципова відмінність. Чинні правила не означають автоматичного скасування захисту всім українським чоловікам, які вже проживають у Європі. Однак для родин, які лише планують виїзд або хочуть переїхати з однієї європейської держави до іншої, питання законності перебування та підтвердження відповідних обставин стає складнішим. Саме тут виявляється головна проблема тимчасового статусу: навіть після кількох років законного проживання людина не завжди отримує гарантований шлях до постійної легалізації. У різних країнах ЄС існують власні механізми переходу на робочі, підприємницькі, сімейні та інші види проживання. Але умови залежать від доходів, трудового договору, кваліфікації, знання мови та національного законодавства. Для сім’ї з дітьми це означає необхідність планувати майбутнє одразу на кількох рівнях: працевлаштування батьків, навчання дітей, оплату житла та можливість залишитися після завершення спеціального режиму захисту. І саме ця невизначеність змушує частину українців переглядати свої плани. «Резерв+» як новий чинник сімейної міграції Окремим фактором, що впливає на міграційні рішення українських родин, стала цифровізація військового обліку. Застосунок «Резерв+», який Міністерство оборони України запровадило для військовозобов’язаних, призовників та резервістів, дозволяє отримувати електронний військово-обліковий документ, перевіряти дані та користуватися окремими адміністративними послугами. Електронний документ із QR-кодом має таку саму юридичну силу, як відповідний паперовий військово-обліковий документ. Від початку 2026 року можливості застосунку розширилися. Зокрема, чоловіки віком від 18 до 59 років, які раніше не перебували на військовому обліку та відповідають установленим умовам, можуть уперше стати на нього дистанційно, зокрема перебуваючи за кордоном. З одного боку, це спрощує адміністративні процедури та дозволяє не повертатися в Україну лише заради окремих питань військового обліку. З іншого боку, військово-обліковий статус дедалі помітніше впливає на юридичні та життєві рішення родин. Питання виникають під час отримання документів, оформлення окремих послуг, планування повернення до України та нового виїзду за кордон. Водночас важливо не перебільшувати повноваження самого застосунку. «Резерв+» не є інструментом іноземного міграційного контролю. Він не визначає автоматично право українця проживати в Аргентині, Туреччині чи іншій країні. Крім того, у 2025 році Україна спростила оформлення паспортів чоловіками за кордоном через автоматизовану перевірку військово-облікових даних, без обов’язкового особистого звернення до територіального центру комплектування або використання «Резерв+» саме для цієї процедури. Проте для частини сімей важливим стає не лише те, які обмеження діють сьогодні, а й те, наскільки передбачуваними будуть адміністративні правила через рік або два. Саме тому дедалі більше значення має можливість отримати довгостроковий статус проживання за кордоном на звичайних імміграційних підставах: через роботу, підприємництво, родинні зв’язки або інші передбачені законом обставини. При цьому переїзд до третьої країни не припиняє автоматично військово-облікових обов’язків громадянина України. Міграційний статус за кордоном і обов’язки перед українською державою регулюються різними правовими системами. Для родини це означає необхідність враховувати обидві. Військовий облік і право на виїзд: чому це два різні питання Українська міграція має особливість, якої немає у звичайній трудовій еміграції. Через воєнний стан виїзд із України для багатьох чоловіків призовного віку залишається обмеженим, хоча законодавство передбачає визначені винятки. У серпні 2025 року український уряд дозволив виїзд чоловікам віком від 18 до 22 років включно за встановленими правилами. Для інших вікових категорій продовжують діяти відповідні законодавчі обмеження та передбачені підстави для перетину кордону. Однак право залишити Україну і право оселитися в іншій державі не є тотожними. Навіть законний виїзд не гарантує отримання іноземного дозволу на проживання. І навпаки, можливість отримати аргентинську, турецьку чи в’єтнамську візу не скасовує українських правил перетину державного кордону. Для родин, які вже перебувають за кордоном, виникає інша дилема. Чи залишатися в державі, де є школа, робота та звичне життя, але довгостроковий статус залежить від майбутніх змін законодавства? Чи переїжджати до країни з окремою імміграційною системою, яка дозволяє будувати плани поза межами європейського тимчасового захисту? У сім’ях із дітьми рішення значно складніше, ніж для самотньої людини. Потрібно врахувати не лише міграційні документи, а й доступність шкіл, мову навчання, медичне страхування, вартість оренди, безпеку та перспективи працевлаштування обох батьків. Саме тому пошук нового місця проживання поступово перетворюється з питання географії на питання довгострокової стабільності. Аргентина: громадянство замість безстрокового очікування Аргентина стала одним із напрямків, який заслуговує на увагу українських родин, що розглядають довгострокову легалізацію за межами Європи. Її головна перевага полягає не лише у вартості повсякденного життя за межами найдорожчих районів великих міст. Набагато важливішою є система натуралізації. Аргентинське законодавство передбачає можливість звернутися по громадянство після двох років безперервного законного проживання за встановленими умовами. Однак у 2025 році правила суттєво змінилися. Відтепер для звичайної натуралізації потрібно підтвердити два роки безперервного законного проживання без жодного виїзду за межі Аргентини протягом відповідного періоду. Це означає, що популярна в інтернеті обіцянка отримати аргентинський паспорт просто через два роки після прильоту не відповідає чинним правилам. Туристичне перебування саме по собі не замінює належного міграційного статусу. А право подати заяву через два роки не означає автоматичного отримання громадянства в той самий день. Для сім’ї з дітьми вимога безперервного проживання може стати серйозним випробуванням. Вона впливає на можливість подорожувати, відвідувати родичів у Європі та планувати термінові поїздки за кордон. Крім того, права дітей на громадянство визначаються окремими нормами. Натуралізація одного з батьків не означає автоматичного надання аргентинського громадянства всім членам родини. Водночас аргентинська система приваблює наявністю законодавчо визначеного шляху до натуралізації для іноземців, які відповідають установленим умовам. Проте країна має власні економічні ризики. Коливання цін, зміни валютного регулювання, вартість оренди, складність відкриття рахунків та оформлення доходів можуть зробити переїзд значно дорожчим, ніж здається за туристичними відео. Для родини з віддаленим доходом в іноземній валюті Аргентина може бути привабливою. Для тих, хто планує одразу знайти місцеву роботу без знання іспанської, ситуація складніша. Не менш важливими є питання дитячої освіти. Переїзд означає перехід на іспаномовне навчання, а календар навчального року відрізняється від європейського. Саме тому аргентинський напрямок варто розглядати не як швидкий спосіб отримати паспорт, а як повноцінне переселення родини на кілька років. Бразилія: варіант для родин із дистанційним доходом Бразилія пропонує інший підхід. Країна має спеціальний міграційний механізм для цифрових кочівників, які працюють на іноземного роботодавця або надають послуги клієнтам за межами Бразилії. Для такого статусу потрібно документально підтвердити віддалену професійну діяльність та наявність доходу щонайменше 1500 доларів США на місяць або банківських коштів у розмірі не менше 18 тисяч доларів. Первинний дозвіл може надаватися на строк до одного року з можливістю продовження за встановленими правилами. Для української родини це створює потенційний маршрут легального проживання, якщо один або обоє батьків заробляють дистанційно. Програмісти, дизайнери, консультанти, журналісти, підприємці та інші фахівці, які не залежать від місцевого ринку праці, можуть розглядати Бразилію як альтернативу європейським державам. Проте цієї можливості недостатньо для автоматичного переїзду всієї сім’ї. Статус кожного члена родини та право супроводу потрібно оформлювати відповідно до бразильських міграційних правил. Країна також не є універсально дешевою. Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро та інші великі міста можуть вимагати значних витрат на оренду, приватну медицину, транспорт та безпеку. Для батьків важливо враховувати систему освіти. Навчання в державній школі передбачає адаптацію до португальської мови, а міжнародні приватні заклади можуть суттєво збільшувати сімейний бюджет. До того ж дозвіл цифрового кочівника не означає автоматичного отримання громадянства. Людина отримує законну можливість проживати в країні на визначених умовах, але для довгострокового поселення все одно повинна планувати наступні міграційні кроки. Мексика: простіше приїхати, ніж залишитися назавжди Мексика приваблює теплим кліматом, великими містами, розвиненою інфраструктурою та доступом до ринку Північної Америки. Для громадян України передбачено механізм електронного дозволу на в’їзд повітряним транспортом із визначеними туристичними або діловими цілями. Однак цей дозвіл не надає права на місцеву оплачувану роботу й не є посвідкою на проживання. Фактичний дозволений строк перебування визначають мексиканські міграційні органи під час в’їзду відповідно до чинних правил. Для родини ця різниця принципова. Можна відносно просто приїхати, орендувати житло та ознайомитися з країною, але для довгострокового проживання необхідно отримати належний міграційний статус. Інша проблема полягає в регіональних відмінностях. Вартість життя, безпека, доступність медичних послуг і якість шкіл суттєво відрізняються залежно від штату та міста. Мексика може бути цікавим напрямком для родин із незалежним доходом або конкретними підставами для отримання посвідки на проживання. Однак її не варто сприймати як автоматично доступну альтернативу європейському захисту. Туреччина: близькість до України та можливість жити поза ЄС На відміну від Латинської Америки, Туреччина має очевидну географічну перевагу. Вона розташована значно ближче до України, а переліт до більшості європейських держав зазвичай простіший і дешевший, ніж із Південної Америки. Для українських родин це означає можливість підтримувати контакти з родичами, зберігати зв’язки з Європою та не переїжджати на інший континент. Туреччина приваблює також кліматом, великим ринком оренди житла, розвиненою приватною медициною та наявністю міжнародних шкіл. Стамбул, Анталія, Аланія, Ізмір та інші міста вже мають іноземні громади, що полегшує початкову адаптацію. Однак безвізовий в’їзд не означає автоматичного права на тривале проживання. Для громадян України звичайний безвізовий режим дозволяє короткострокове перебування в межах установленого ліміту. Для проживання понад дозволений строк потрібен відповідний дозвіл. Турецька система передбачає різні типи посвідок, зокрема короткострокові, сімейні, студентські та пов’язані з працевлаштуванням. Проте оформлення туристичної посвідки не є гарантованим лише тому, що іноземець орендував квартиру. Останніми роками Туреччина посилювала міграційний контроль, а доступність реєстрації іноземців у деяких районах обмежувалася. Тому родина, яка планує переїзд, повинна заздалегідь перевірити не лише вартість оренди, а й можливість оформлення посвідки саме за обраною адресою. Окрема проблема стосується роботи. Проживання на підставі туристичного дозволу не означає автоматичного права працювати на турецького роботодавця. Для цього потрібні відповідні правові підстави та дозвіл. Для батьків із дітьми важливими є й питання освіти. Державні школи працюють турецькою мовою. Приватні міжнародні заклади можуть пропонувати інші програми, але навчання в них іноді стає однією з найбільших статей сімейних витрат. Туреччина може бути зручною країною для тимчасового або тривалішого проживання за наявності законних підстав, але не гарантує швидкого громадянства. Для звичайної натуралізації за загальним правилом необхідно щонайменше п’ять років безперервного проживання та виконання додаткових вимог. Саме перебування протягом п’яти років не гарантує позитивного рішення. Отже, перевагою Туреччини залишається насамперед географія, клімат та інфраструктура, а не простота отримання паспорта. В’єтнам: дешевше повсякденне життя, але складніша легалізація В’єтнам дедалі частіше згадують у міжнародних спільнотах цифрових кочівників. Його популярність пояснюється відносно доступними цінами на харчування, оренду та місцеві послуги, теплим кліматом і розвиненою інфраструктурою великих міст. Для родини, яка має стабільний дистанційний дохід, різниця у вартості повсякденного життя порівняно з дорогими європейськими столицями може бути відчутною. Серед популярних міст для тривалішого перебування іноземців називають Дананг, Хошимін і Ханой. Особливо привабливим здається Дананг із морським узбережжям та порівняно спокійним способом життя. Однак головна проблема В’єтнаму полягає не в цінах, а в легалізації. Країна пропонує електронні візи строком до 90 днів із можливістю одноразового або багаторазового в’їзду. Проте електронна віза не є посвідкою на довгострокове проживання. Вона також не створює автоматичного права працювати на місцевому ринку праці. Для тривалішого законного перебування потрібні інші підстави, наприклад працевлаштування, інвестиції або визначені законом сімейні обставини. На відміну від Бразилії, В’єтнам не має настільки ж доступної загальнонаціональної спеціальної програми проживання для цифрових кочівників із незалежним іноземним доходом. Саме тому країна може бути зручною для короткострокового перебування, але значно складнішою для переселення родини на багато років. Для українських батьків додаткові питання виникають щодо освіти. Державна система передбачає навчання в’єтнамською мовою, а приватні міжнародні школи можуть коштувати дорого. Не менш важливими є медичне страхування, якість медичних послуг за межами найбільших міст та можливість оформити легальний статус для кожного члена сім’ї. Тому рекламна формула про комфортне життя на тисячу доларів на місяць не повинна автоматично застосовуватися до сім’ї з дітьми. Бюджет самотнього цифрового кочівника та бюджет повноцінної родини мають принципово різну структуру. Чому дешеве життя не завжди означає дешеву еміграцію Однією з найпоширеніших помилок під час вибору країни стає порівняння лише вартості оренди й продуктів. У соціальних мережах можна знайти сотні відео про недорогі квартири у В’єтнамі, доступні ресторани в Аргентині або комфортне життя на турецькому узбережжі. Однак переїзд родини потребує набагато складніших розрахунків. Насамперед потрібно враховувати витрати на міжнародні перельоти, документи, страхування, орендний депозит і облаштування житла. Після переїзду додаються регулярні платежі за медичне обслуговування, освіту, транспорт, зв’язок і можливі продовження міграційних документів. У країнах, де дитина не може одразу навчатися державною мовою, сім’я може зіткнутися з необхідністю оплачувати приватну школу. Іноді саме навчання стає дорожчим за оренду житла. Не менш важливим є джерело доходу. Людина, яка заробляє дистанційно в євро або доларах, може отримати значно більше переваг від переїзду до країни з нижчими повсякденними витратами. Для родини, яка залежить від місцевої зарплати, ситуація може бути протилежною. Низькі ціни нерідко супроводжуються нижчим рівнем доходів населення, складнішими умовами працевлаштування та обмеженнями для іноземців. Тому міграційне рішення не можна будувати виключно на вартості продуктового кошика. Дитина як головний фактор вибору країни Для українських сімей із дітьми переїзд має ще один вимір. Після кількох років війни багато дітей уже пережили зміну школи, мови навчання, друзів і звичного середовища. Новий міжнародний переїзд означає чергову адаптацію. У європейських країнах українські діти часто мають доступ до державної освіти в межах тимчасового захисту. У Латинській Америці, Туреччині та В’єтнамі правила залежать від конкретного міграційного статусу й національної системи освіти. Крім того, батькам потрібно враховувати, скільки років дитині. Для дошкільнят мовна адаптація зазвичай має один характер. Для підлітків, які готуються до вступу в університет, зміна освітньої системи може бути значно складнішою. Водночас переїзд не обов’язково має негативні наслідки. Нові мови, міжнародне середовище та знайомство з іншими культурами можуть відкрити додаткові можливості. Однак успіх адаптації залежить від стабільності родини, доступності школи, підтримки батьків і відчуття безпеки. Саме тому універсальної країни, яка однаково добре підходить усім українським сім’ям, не існує. Чому питання громадянства поступово витісняє питання соціальної допомоги У перші місяці повномасштабного вторгнення основним завданням для мільйонів українців було фізичне виживання. Потрібно було знайти безпечне місце, дах над головою, школу для дітей та мінімальні джерела доходу. Через кілька років вимушеного проживання за кордоном частина родин починає мислити іншими категоріями. На перший план виходять постійний дозвіл на проживання, громадянство, право на власність, пенсійні перспективи та можливість передати дітям стабільний юридичний статус. Це не означає, що європейські країни перестали бути привабливими. Навпаки, ЄС залишається важливим напрямком завдяки рівню розвитку економіки, медицині, освітнім системам і можливостям працевлаштування. Проте європейська модель має свої складності. У деяких державах шлях до громадянства може тривати багато років і передбачати виконання суворих мовних, інтеграційних та фінансових вимог. До того ж перебування під тимчасовим захистом не в усіх країнах однаково враховується під час оформлення довгострокового проживання чи натуралізації. Саме тому родини порівнюють не лише країни, а й юридичні перспективи. Аргентина може зацікавити можливістю подання на громадянство після двох років законного безперервного проживання за чинними правилами. Бразилія пропонує окремі механізми легалізації для людей із дистанційним доходом. Туреччина дозволяє залишатися відносно близько до Європи, але вимагає відповідних підстав для тривалого проживання. В’єтнам може бути фінансово привабливим, проте короткострокова електронна віза сама по собі не вирішує питання постійного поселення. І в кожному випадку родина повинна оцінювати не лише переваги, а й правові обмеження. Європа чи інший континент: що насправді змінюється Головна зміна української еміграції полягає не стільки у появі нових країн на міграційній карті, скільки у зміні самого підходу до переїзду. Якщо раніше визначальним було питання безпечного прихистку, то тепер дедалі важливішою стає можливість побудувати постійне життя. Для одних родин це означає перехід із тимчасового захисту на звичайний європейський дозвіл на проживання. Для інших можливість отримати новий правовий статус за межами ЄС. Для третіх пріоритетом залишається збереження доступу до української культури, мови, родичів та європейського освітнього простору. Водночас військово-облікові питання, цифровізація через «Резерв+» та нові вимоги до окремих категорій заявників на тимчасовий захист посилили потребу ретельно планувати майбутнє. Це особливо важливо для сімей, які прагнуть залишатися разом і не хочуть опинитися в ситуації, коли право одного з батьків на проживання або пересування стає невизначеним. Проте країни за межами Євросоюзу не пропонують автоматичного звільнення від юридичних проблем. Вони мають власні візові режими, фінансові вимоги, міграційні процедури та обмеження. Іноді переїзд на інший континент може вирішити одну проблему, але створити кілька нових: від складності пошуку роботи до витрат на міжнародну школу чи необхідності роками жити далеко від родичів. Міграція без ілюзій: чому родини починають шукати не прихисток, а майбутнє Українська еміграція поступово переходить у нову фазу. Мільйони людей уже мають досвід життя за кордоном. Вони навчилися працювати в іншій країні, спілкуватися іноземною мовою, орендувати житло та користуватися чужими адміністративними системами. Тепер дедалі гостріше постає питання, що робити з цим досвідом далі. Повертатися в Україну після завершення війни, залишатися в Європі або шукати нову країну для постійного проживання? Однозначної відповіді не існує. Для сімей, які вже інтегрувалися в європейське суспільство, зберегли роботу та забезпечили дітям освіту, переїзд може виявитися економічно й психологічно невигідним. Для тих, хто роками залишається залежним від тимчасового статусу, не бачить перспектив постійної легалізації або має стабільний дистанційний дохід, альтернативні країни можуть заслуговувати на серйозний розгляд. Однак головним критерієм стає не популярність напрямку в соціальних мережах і навіть не вартість оренди. Вирішальним є те, чи може вся родина отримати законне право на проживання, забезпечити себе фінансово, дати дітям освіту та зберегти можливість планувати життя хоча б на кілька років уперед. І саме тут змінюється фундаментальна логіка української міграції. Родини дедалі частіше шукають не країну, яка дозволить залишитися ще на рік, а державу, де можна буде остаточно перестати жити від одного продовження документів до наступного. Джерело
  3. Сегодня
  4. Вчера
  5. Немає інформації, але я раджу вам терміново зареєструвати в канцелярії або через ePUAP заяву про те, що ви хочете змінити підставу подачі на карту побиту на нову через те, що змінились обставини. PISMO W SPRAWIE ZMIANY PODSTAWY PRAWNEJ WNIOSKU O UDZIELENIE ZEZWOLENIA NA POBYT CZASOWY Додайте документи чоловіка про громадянство, додайте актуальну довідку про шлюб, можливо ще якийсь спільний договір про оренду (не обов’язково). Найімовірніше, що справу перекваліфікують, тим більше що ви навіть відбитки ще не здавали. Я зробив би саме так. п.с. я щойно ще раз підняв документи і передивився номер справи на децизії дружини, яку вона отримала в самому кінці. НОМЕР ДЕЦИЗІЇ ВІДПОВІДАЄ НОМЕРУ СПРАВИ У 2022 РОЦІ! Що це означає? Що не закривали стару справу а просто продовжили стару, тому номер справи не змінився!
  6. @Chuvak Спасибо за ответ, А есть ли у вас хоть какая-то информация о том что именно высылал им ваш юрист?
  7. Був у схожій ситуації. Подали на карту побиту дружині, коли я ще був на карті сталого побиту. Справа тоді тягнулась вже 2,5 роки. Навіть на відбитки не викликали. Я отримав громадянство RP. По правильному - треба було одразу перекваліфікувати справу на подачу по іншій підставі. Польський зубастий юрист, який займався справою, цього не зробив. Напевне, я не достатньо фінансово його мотивував це зробити. Так я втратив рік. Точніше - так дружина втратила рік, бо саме від моменту отримання децизії починаються ці "2 роки" перебування в країні на підставі карти по шлюбу з громадянином RP, після яких ви зможете подати на pobyt staly. Тоді я підчитав законодавство і наполіг, щоб юрист перекваліфікував справу дружини на "шлюб з громадянином RP" - доплатив ще трошки грошей. І оп - менше, ніж за півроку виклик на відбитки. Також дуже оперативно прийшли додому перевірити, чи справді ми живемо разом, і ще за кілька місяців - поштою прийшла децизія. Отримали децизію про побит часовий на підставі шлюбу з громадянином RP. Від того дня почав тікати таймер 2 роки до моменту В результаті, після подачі на побит часовий до моменту отримання децизії пройшло 3 роки, а до моменту отримання карти - ще 2,5 місяців. Раджу вам вживати дії вже, терміново.
  8. Последняя неделя
  9. Український футболіст, грає за Lechia Gdańsk.
  10. Сама воевода вручила красную папочку
  11. Сьогодні прийшла така новина
  12. Комусь громадянство таки надають
  13. Добрый день, Нужен совет знатаков или тех, кто сталкивался с похожей ситуацией. Исходные данные: Внесек на pobyt czasowy был отправлен почтой еще до MOS. Основание: pobyt z członkiem rodziny - cudzoziemcem. Пока дело ожидало рассмотрения, супруг получил польское гражданство. До сих пор не было wezwania на отпечатки пальцев и osobiste stawiennictso Понимаю, что нужно сообщить об изменении обстоятельств и дослать копию decyzji о получении гражданства и копию dowodu osobistego супруга. Но не могу понять: Нужно ли дополнительно высылать скорректированный внесек с новой целью пребывания (małżonek obywatela polskiego)? Если да, то нужно отправлять весь внесек заново как korekta, или достаточно страницы, где указывается цель пребывания? Или же сейчас выслать только уведомление+decyzja/dowod, а потом при сдаче отпечатков донести скорректированный внесек? Также неясен вопрос с art. 113 ustawy o cudzoziemcach. Насколько я понимаю, обязанность уведомления точно возникла бы, если бы у меня была только действующая старая decyzja, а нового дела в процессе не было. Однако в моем случае уже подан новый внесек и идет (точнее лежит в очереди) производство по нему. Поэтому я не уверена, нужно ли отдельно уведомлять воеводу по еще действующей\старой децизии по art. 113 о том, что супруг получил польское гражданство, или достаточно сообщить об этом в рамках уже текущего дела. Буду благодарна за опыт и практические советы от тех, кто был в похожей ситуации. Я запуталась, плз help P.S. Звонила в DUW, консульант долго советовался, но так и нe пришел к конкретному ответу, и посоветовал разбираться с правниками P.P.S я перерыла форум и видела подобные вопоросы, но не нашла ответа.
  14. Когда мне звонил инспектор, то он сам мне сказал, если вдруг не успеешь, то могу продлить. Главное чтобы начал заниматься донесением документов. Я им сразу выслал электронные справки с налоговой через edoręczenia ну и сообщил, что остальные в процессе. Но я всё успел сделать за неделю.
  15. Что делать если пришло везвание и дали 30 дней на узупелнение документов, а я за 30 дней не успею собрать их точно? Писать просьбу о приостановлении рассмотрении дела?
  16. Ещё раньше
  17. 36 тысяч мигрантов остались в Германии по специальной программе Более 36 тысяч иностранцев, воспользовавшихся программой "Право на пребывание по шансу", впоследствии получили право на постоянное проживание в Германии. Это примерно 40% ее участников. Около 36 тысяч человек, воспользовавшихся программой "Право на пребывание по шансу" (Chancen-Aufenthaltsrecht), впоследствии получили постоянное право на проживание в Германии. Это примерно 40% от более чем 91 тысячи участников программы, которую в конце 2022 года ввело правительство так называемой "светофорной коалиции" в составе Социал-демократической партии Германии (СДПГ), партии "Союз-90"/"зеленые" и Свободной демократической партии (СвДП). Это следует из ответа федерального правительства на запрос депутата бундестага от партии "Союз-90"/"зеленые" Филиз Полат (Filiz Polat). Согласно этим данным, с момента запуска программы временный вид на жительство получили 91 116 человек. По состоянию на 30 сентября 2026 года более 36 тысяч из них уже перешли на постоянный статус пребывания, в том числе свыше 32 тысяч взрослых и еще 4135 подростков и молодых людей. Еще 7131 человек продолжал пользоваться программой, а заявления 27 763 участников на эту дату оставались на рассмотрении. При этом 11 935 человек вновь получили статус отсрочки депортации (Duldung). Остальные либо перешли на другие виды на жительство, либо покинули Германию, либо получили отказ. Статус отсрочки депортации (Duldung) получают иностранцы, которые обязаны покинуть Германию, но не могут быть высланы, например из-за болезни, отсутствия документов или по семейным обстоятельствам. По данным на конец 2025 года, такой статус имели 190 974 из 232 067 иностранцев, обязанных покинуть страну. Программа действует с конца 2022 года Программа "Право на пребывание по шансу" (Chancen-Aufenthaltsrecht) была введена в конце 2022 года. Она распространялась на людей, которые к 31 октября 2022 года проживали в Германии не менее пяти лет, имея статус отсрочки депортации, разрешение на пребывание в стране на время рассмотрения миграционного дела или другой вид на жительство. Участники программы и члены их семей могли получить вид на жительство сроком на 18 месяцев, чтобы за это время выполнить условия для получения более устойчивого миграционного статуса. Закон не распространяется на лиц, совершивших преступления, а также на тех, кто неоднократно умышленно сообщал ложные сведения о своей личности и тем самым препятствовал собственной депортации. Филиз Полат (Filiz Polat) раскритиковала решение нынешнего федерального правительства, сформированного блоком ХДС/ХСС и СДПГ, не продлевать программу. По ее словам, статистика показывает, что многие участники программы смогли урегулировать свой статус, получив такую возможность. Нередко именно отсутствие стабильного миграционного статуса мешает людям устроиться на работу или посещать языковые курсы, отметила Полат. Германия делает ставку на привлечение специалистов Программа "Право на пребывание по шансу" должна была помочь иностранцам, которые многие годы жили в Германии с неурегулированным статусом, получить перспективу долгосрочного пребывания в стране. Вместе с тем немецкие власти продолжают делать ставку на привлечение квалифицированных работников из-за рубежа. Для этого действуют такие механизмы, как "Голубая карта" (Blue Card), а также "Карта возможностей" (Chancenkarte). В отличие от многих других видов трудовой миграции, для получения Chancenkarte не требуется заранее заключенный трудовой договор с немецким работодателем. Заявитель должен иметь признанную квалификацию либо соответствовать критериям балльной системы, учитывающей образование, профессиональный опыт, знание немецкого или английского языка, возраст и предыдущие связи с Германией. Подать заявление можно через консульство или посольство Германии в стране проживания. "Карта возможностей" позволяет приехать в ФРГ на срок до года для поиска работы, а также работать неполный рабочий день и проходить оплачиваемый испытательный срок у потенциального работодателя. В последние годы правила трудовой миграции были существенно смягчены. Власти упростили доступ на рынок труда для специалистов с высшим и профессиональным образованием, а также для ряда категорий работников с подтвержденным опытом работы. Наряду с трудовой миграцией в Германии продолжают действовать отдельные гуманитарные механизмы приема иностранцев, включая программы переселения беженцев и приема особо уязвимых групп. Однако в последнее время федеральное правительство в своей миграционной политике уделяет больше внимания ограничению нелегальной миграции, ускорению процедур депортации и усилению контроля за въездом в страну. Джерело
  18. British government sets out tougher rules for migrants looking to settle in the UK British PM Andy Burnham said the UK had "lost control of immigration" following Brexit. "This Home Secretary is gripping this problem, and she has my full support in doing so." The British government on Monday set out its new "earned settlement model," which will double the amount of time many foreign workers must wait before they are eligible to settle permanently in the United Kingdom. Home Secretary Shabana Mahmood confirmed that the qualifying period for "indefinite leave to remain" (ILR) in the UK would jump from five years to 10 years for most workers. ILR gives a person the right to live, work and study in the country for as long as they wish. High earners will be able to settle "within" three years, while those earning more than £50,271 (around €60,200), as well as some public service workers - including doctors, nurses and teachers – will be able to settle after five years, according to the Labour government. Mahmood also announced exemptions for care workers following backlash from unions and some figures within the ruling Labour Party to initial proposals to tighten settlement rules. "Those who earn £25,000 (roughly €29,900) a year working in the social sector care, which was the condition of their visa, will therefore be able to settle on their existing five-year pathway," Mahmood told parliament. She said the revised policy recognised the service of those who had "worked hard and answered our call when we needed them." The announcement followed a consultation period that saw the government receive more than 200,000 responses. It said the process had seen people raised concerns about "fairness, complexity and the effect on people already in the UK" but that there was also "support for a system that better recognises contribution, integration and compliance." The government said its guiding principle moving forward was that "settlement should be earned rather than granted on the basis of time alone." Under the new policy, people found to have breached immigration rules will have to wait 20 years to settle. "Anyone who arrived by small boat, or another clandestine means of entry, will face an additional 10-year waiting period – meaning they could wait up to 30 years for settlement," the government said. Refugees who arrive on approved routes will be able to apply for settlement after five years. The new rules are reportedly due to come into effect next year. People who already have settled status will not be impacted. In a statement, British Prime Minister Andy Burnham said the country had "lost control of immigration" following the divisive Brexit vote to leave the European Union. "This Home Secretary is gripping this problem, and she has my full support in doing so," he added. It comes amid increasing pressure from Britain's right, including from Nigel Farage's Reform UK party, over immigration. Reform has pledged to scrap indefinite leave to remain should it get into power, instead bringing in a "five-year renewable work visa." Джерело
  19. Trips to Ukraine and Loss of Temporary Protection in the EU: What the European Commission and European Courts Say Does a Ukrainian lose temporary protection during a short visit home, why is the Czech Republic losing courts over unjustified return of applications, and how Switzerland denies protection to those who already had status in EU countries. For millions of Ukrainians who found refuge in Europe, a trip home is not always a final return. Some go to visit parents, some to collect documents, and others try to resolve matters that cannot be postponed. However, buying tickets home is accompanied by understandable fear: will temporary protection remain valid, can one return to the country of residence, and what will happen to the bank account? The European Commission emphasizes that a short trip to Ukraine itself should not deprive a person of temporary protection. However, judicial practice shows that problems with documents can arise even without a trip home. Going to Ukraine and Returning: Will Protection Be Maintained? The European Commission in its official clarifications directly answers the question worrying many Ukrainians: can one briefly return to Ukraine without losing the right to reside in the EU? Yes, it is possible. If a person goes home to visit family, collect documents, or help loved ones, such a trip should not be considered a decision to permanently return to Ukraine. Accordingly, a short-term visit should not be a reason to cancel the residence permit and lose rights related to temporary protection. The European Commission also answered a practical question: will a bank account in a European bank remain open if a person decides to return to Ukraine for a long time? According to the Commission’s clarification, bank accounts should remain open as long as the residence permit remains valid, even if the temporary protection registration became inactive due to a prolonged return to Ukraine. At the same time, before moving, it is worth clarifying the service conditions directly with your bank. Another matter is moving to Ukraine for permanent residence. In this case, the European Commission advises notifying the authorities of the country that granted protection. And if a person later changes their mind and wants to come back to the EU? According to the European Commission’s clarification, until the temporary protection mechanism expires, they will again have the right to it. However, the procedure for notifying departure and reissuing documents depends on the specific country. Not Found at Home — Protection Cancelled: How a Ukrainian Won a Court Case in the Czech Republic Sometimes, to lose temporary protection, it is not even necessary to leave the country. A similar story happened in the Czech Republic. A Ukrainian who had temporary protection notified the migration office of a change of address. However, officials did not enter the new data into the information system. This concerns case No. 1 A 7/2026. Later, the police came to check the old address. The man was, of course, not there. After that, his registered residence was cancelled, and after 90 days, the residence permit under temporary protection was also terminated. The Ukrainian regained protection, but a new problem arose. The renewed permit had a different code, which created a risk of losing the opportunity to obtain a special long-term residence permit. The man appealed to the court. During the case review, the Czech Ministry of the Interior corrected the mistake and issued the proper documents. However, the court still considered the legality of the previous actions of the authority. The Municipal Court in Prague recognized the cancellation of the residence registration and the subsequent termination of temporary protection as illegal. Had Protection in Poland — Denied in the Czech Republic: What the Court Decided Another story concerns a Ukrainian who had lived in the Czech Republic since 2023 and worked as a truck driver. Due to work, the man was often on trips, so he could not always be found at his place of residence. At the end of 2025, the Czech Ministry of the Interior informed him about the termination of the permit after checking the address. At the same time, they advised him to submit a new application for temporary protection. The man did so. But he received an unexpected response: the application was returned without consideration because he previously had temporary protection in Poland. The Ukrainian explained that the Polish status had already ended, and in the Czech Republic, he had lawfully used protection for almost two years. The Ministry insisted on its position. The authority referred to Czech legislation and the European Commission’s notification about the risk of exhausting possibilities for receiving displaced persons. The case reached the Municipal Court in Prague. The court sided with the Ukrainian. The mere fact that a person previously received temporary protection in another EU state does not automatically allow refusal to consider their application. The court noted that migration authorities must clarify the circumstances of the case, including whether the previous protection is still valid. At the same time, it is not possible to simultaneously use rights related to temporary protection in several countries. In the end, the court recognized the return of the application as illegal and obliged the Ministry of the Interior to restore the status that existed before the refusal. From Germany to Switzerland: Why Ukrainians Were Denied New Protection In Switzerland, another Ukrainian woman lost a court case. The woman left Ukraine in March 2022 and received temporary protection in Germany. Later, she moved to Turkey, where she lived and worked for some time. Then she decided to seek work in Switzerland and applied for status S — the Swiss mechanism for protecting people who left Ukraine due to the war. However, migration authorities refused. Their argument was that the Ukrainian already had protection in Germany and could receive it again after returning. The woman objected: the German permit was no longer valid, and due to health and personal circumstances, returning would be difficult. However, the Swiss Federal Administrative Court supported the migration authority. The court considered that temporary protection in the EU was extended until March 4, 2027, and the possibility of receiving it again in Germany remained available. According to the court, the applicant did not prove that returning to Germany would be impossible or pose an unacceptable risk for her. Therefore, the refusal to grant Swiss status S was upheld. The decision was made on April 15, 2026, in case No. E-2409/2026. It is worth noting that Switzerland is not part of the EU, and status S is regulated by its own legislation. Therefore, the conclusions of the Swiss court cannot be automatically applied to all EU countries. Repeatedly Traveled from Poland to Ukraine, Then Asked for Protection in Germany: What the Court Decided Can a Ukrainian receive temporary protection in Germany if after the start of the full-scale war he lived in Poland for a long time and repeatedly returned to Ukraine? This exact situation was considered by the Higher Administrative Court of the State of Hesse in case No. 3 B 535/25. The Ukrainian, who at the time of the full-scale invasion lived in Ukraine, left for Poland in April 2022. There he received a Polish national visa category D. At the same time, the man was engaged in volunteer activities in a public organization and within this work repeatedly traveled from Poland to Ukraine. In October 2023, the Ukrainian moved to Germany and applied to the Offenbach district administration for a residence permit under § 24 of the German Residence Act. This provision regulates the granting of temporary protection to displaced persons. However, local authorities refused. The man appealed the refusal in the Darmstadt Administrative Court and requested temporary judicial protection. The court granted his request, after which the district administration filed a complaint. The court rejected the administration’s complaint and upheld the first-instance decision in favor of the Ukrainian. The judges emphasized: the mere fact of prolonged stay in another EU state does not automatically mean loss of the right to receive temporary protection in Germany. The decisive factor was that having a Polish national visa category D did not yet prove the acquisition of all rights provided by the European temporary protection mechanism. This concerns, in particular, the right to employment, housing, social and medical assistance, access to education, and family reunification. In addition, the court clarified that for the application of special rules for visa-free entry of displaced persons, a causal link between the war and departure from Ukraine is necessary, but not necessarily a short time interval between the start of the war and arrival in Germany. Returned from Italy to Ukraine for More Than Two Years, Then Went to Switzerland: Why the Court Denied Protection Another story concerns a Ukrainian woman who after the start of the full-scale war received temporary protection in Italy, then returned home, and after several years left abroad again. Her case No. D-4601/2025 was considered by the Swiss Federal Administrative Court in February 2026. In March 2022, the woman received temporary protection in Italy. The permit was valid until March 2023. However, before it expired, she returned to Ukraine with her sister. She stayed there until October 2025. Due to the war, the Ukrainian woman decided to leave abroad again. This time she chose Switzerland, where her mother and sister lived, and applied for status S. The woman explained that she no longer had a valid residence permit in any EU country and therefore needed protection in Switzerland. However, the Swiss State Secretariat for Migration (SEM) refused to grant status S. The migration authority reasoned that the Ukrainian previously received protection in Italy and could renew it there. The woman appealed the refusal. She emphasized that the Italian permit had long expired, and the Swiss authorities did not verify whether Italy would actually agree to accept her back. However, the Swiss Federal Administrative Court supported the migration authority’s position. The court concluded that the expiration of the previous permit and prolonged return to Ukraine do not necessarily mean that a person has lost the opportunity to receive protection again in the EU country that previously granted it. The court took into account that temporary protection for displaced persons from Ukraine in the European Union was extended until March 4, 2027. Therefore, Italy, according to the court, remains the country where the applicant can receive effective protection. The woman did not provide evidence that she would be denied its renewal. The court also noted that the Ukrainian has a passport allowing visa-free entry to the Schengen area. Under the established circumstances, the court did not consider it necessary to require Swiss authorities to obtain prior confirmation of readmission from Italy. As a result, the Ukrainian woman’s appeal was rejected. What Is Important to Know Before Traveling The main thing is not to confuse a short visit to Ukraine with a permanent return. The European Commission explicitly states that short trips should not lead to loss of temporary protection. But this does not mean that one can ignore the rules of the country of residence regarding address, documents, or notification of prolonged absence. Court cases show another important thing: if the migration authority terminated protection or refused a new permit, such a decision is not always final. Джерело
  20. О, тут один случай описан. Какие даты подачи/ поступления в канцелярию остальных?
  21. У кого-то есть апдейты еще? В октябре судя по всему были подписания решений, как минимум было несколько отказов с датами от октября 2026
  22. Подскажите пожалуйста, сколько сейчас приходится ждать на новый пластик для резидента? Хочу подать внесек на обновление пластика, хотелось бы понимать когда смогу получить на руки.
  23. Я отправлял через едоренчення, и через 2 недели отписали что приложили к делу
  24. Как лучше отправить новые документы (в бумажном виде) к делу, через свой ужонд или сразу в канцелярию?
  25. Дані які я надав були виключно інформаційними щоб люди плюс мінус орієнтувались як це виглядає!!! В кожного своя думка про можливості, подачі і їх терміни!!!
  26. у автора кп. Тут скорее на что надеялся автор. Проскочить без языкового сертификат? Умно. Не вижу проблемы получить по узнаннню через год после получения кп. И нет, рассмотрение за менее, чем два года на наданне - это еще не много
  27. Дуже шкода, як що Вам навіть відмовили. На що тоді сподіватись іншим.
  28. Пока ждал ответов, продвинулся сам: наткнулся на разбор агентского договора для O-1 — кто вообще может быть агентом и что должно быть в самом договоре: https://www.o1eb1.com/materialy-po-o-1-vize/agentskij-dogovor-o-1 Но после прочтения остались вопросы. Правильно ли понимаю, что агентом может быть не только импресарио из шоу-бизнеса, но и любой легитимный агент с контрактами от нескольких клиентов? И что реально подтверждает агентские отношения для USCIS — сам договор, переписка, инвойсы?
  29. Апдейт по теме: пока ждём решения по апелляции, нашёл разбор всей истории с DV-2027 по датам: суд, приостановка и что делать, если окно всё-таки откроют. Вот он: https://www.o1eb1.com/greencard/dv-2027 Вопрос тем, кто тоже следит: вы уже готовите фото и паспорт заранее или ждёте конкретных дат? Реально ли успеть, если регистрацию откроют всего на месяц?
  30. Нет. Ничего не писали.
  1. Загрузить ещё активность
×
×
  • Создать...