Украинский язык в эмиграции

[IgS]

<noindex>http://www.sp221.edu.pl/articles/show_article/205</noindex>

 

<noindex>http://gim45warszawa.edupage.org/</noindex>

 

Перепрошую, що втручаюсь в дискусію, але...

 

Основна подставова причина всіх наших українських негараздів в сучасний період нашої історії -- це втрата нашої національної самоідентификації.

 

Я не розумію українців, які не вживають української мови. Поляками (за національністю) вони все рівно не стануть,

 

хіба що їх онуки,

 

Росіянами вони начебто не є (але розмовляють в побуті російською). То хто ж вони є? Питання...

 

Не хочете втратити зв'зки з Україною, то, перш за все, не забувайте мову. А мова для дітей -- то, перш за все, -- рмова одини та школи.

 

І якщо у родині розмовляють російською, то нехай хоч у школі дитина вивчить рідну мову. А польску вони і так вивчать.

 

Тому, НМД, люди, віддаючи дітей до українських шкіл у Польші, все роблять правильно.

[Black_Sunrise]

Всегда смешно, когда о национальной самоидентификации и патриотизме рассуждают "понауехавшие". Лицемерненько как-то, НМД.

[sidpolska]

Я говорю по-русски, так как на нем разговаривала моя мама. Я также говорю и по-украински, точнее - говорил, в Польше произошло полное замещение украинского польским. Национальные, религиозные и другие предрассудки считаю ограничением личности. Я также свободно говорю по-английски. Мои дети читают и по-польски и по-русски, хотя младшего мы не учили специально читать ни по-украински ни по-русски - сам научился ( книги с собой привезли ). Мое мнение - дети должны интегрироваться в среду, в которой им жить.

[PinkiePie]

Перепрошую, що втручаюсь в дискусію, але...

Основна подставова причина всіх наших українських негараздів в сучасний період нашої історії -- це втрата нашої національної самоідентификації.

Я не розумію українців, які не вживають української мови. Поляками (за національністю) вони все рівно не стануть,

хіба що їх онуки,

Росіянами вони начебто не є (але розмовляють в побуті російською). То хто ж вони є? Питання...

Не хочете втратити зв'зки з Україною, то, перш за все, не забувайте мову. А мова для дітей -- то, перш за все, -- рмова одини та школи.

І якщо у родині розмовляють російською, то нехай хоч у школі дитина вивчить рідну мову. А польску вони і так вивчать.

Тому, НМД, люди, віддаючи дітей до українських шкіл у Польші, все роблять правильно.

Существует большой процент украинцев, для которых русский язык - родной. В Украине всё-таки двуязычная среда.

Если в семье говорят по-русски - то да, имеет смысл ребёнку учить родной язык, но всё-таки польский в Польше важнее,

так что в первую очередь польский, ну и параллельно - родной.

 

 

 

 

[chuburinka]

Я говорю по-русски, так как на нем разговаривала моя мама. Я также говорю и по-украински, точнее - говорил, в Польше произошло полное замещение украинского польским.

 

Я думала, одна такая, по приезду в Польшу переставала разговаривать на украинском, хочу сказать что-то, а только польские слова лезут. Может потому, что все же в семье по-русски говорим, но украинский был на отличном уровне, когда жила в Киеве.

[Європеєц]

Всегда смешно, когда о национальной самоидентификации и патриотизме рассуждают "понауехавшие". Лицемерненько как-то, НМД.

Существует мнение, что настоящим украинцем можно быть только в Канаде. Как думаете почему?

 

[Європеєц]

Основна подставова причина всіх наших українських негараздів в сучасний період нашої історії -- це втрата нашої національної самоідентификації.

Я не розумію українців, які не вживають української мови. Поляками (за національністю) вони все рівно не стануть,

хіба що їх онуки,

Росіянами вони начебто не є (але розмовляють в побуті російською). То хто ж вони є? Питання...

Не хочете втратити зв'зки з Україною, то, перш за все, не забувайте мову. А мова для дітей -- то, перш за все, -- рмова одини та школи.

 

Украина- страна с двумя равноценными языками, русским и украинским. так сложилось исторически. В Днепре, откуда я родом, большинство разговаривает на русском. Хотя это не мешает мне чувствовать себя по национальности украинцем.

Представить ситуацию когда западный швейцарец учит на каком языке разговаривать восточному представить довольно сложно, правда?

 

 

 

 

[Анюта90]

Не хочете втратити зв'зки з Україною, то, перш за все, не забувайте мову. А мова для дітей -- то, перш за все, -- рмова одини та школи.

 

І якщо у родині розмовляють російською, то нехай хоч у школі дитина вивчить рідну мову. А польску вони і так вивчать.

Улыбнуло))) Спасибо за Ваше мнение, но я категорически с ним не согласна.

1) Ваша позиция имеет право на существование, но если подумать логически, то если ребенок в семье говорит по-русски, в школе по-польски, параллельно будет учить еще как минимум два иностранных НУЖНЫХ языка (франц, англ, немецкий, итальянский, китайский), то зачем ему навязывать украинский? Будем объективны, в Украине сейчас пошел спад экономики. Только очень отважные и рисковые люди начинают с нуля строить там свой бизнес. И зачем моему ребенку тратить время на изучение украинского? На работе в ближайшие лет 50 он точно ему не пригодится. Лучше это же время потратить на изучение других языков. которые помогут ему в будущем. Вот я жалею, что у меня в школе был украинский, а не китайский, к примеру. Я не исключаю, что мой ребенок сам захочет заняться украинским, тогда я этому препятствовать не буду. Но добровольно я его отдам только на изучение популярных европейский или восточных языков. Я не спорю, что Украинский очень красивый. Но по-своему вьетнамский тоже очень привлекательный для носителей языка, но мы же не отдаем детей на изучение вьетнамского, так как "по цо?", в жизни вряд ли пригодится.

2) Украинский и так можно понять, несколько раз просмотрев новости на 1+1. Наверное поэтому вся моя родня всегда предпочитала интер. Поэтому тратить на него время в школе совсем не обязательно. К своему тогда еще стыду, я только в 11 классе узнала, что в украинском "серце" пишем без "д". Случайно узнала из-за ошибки в диктанте. Если честно, до сих пор не понимаю, зачем мы писали эти диктанты. В налоговой, милиции, в больницах всегда писали заявления по-русски. А съездить к родне на Украину, то в родном Запорожье русский закреплен на региональном уровне, т.е. это РОДНОЙ язык.

3) Вы знаете, часть Бельгии говорит по-французски, канадский Квебек тоже говорит по-французски. Только Вы спросите, считает ли себя коренной житель этих стран французом?! Ответ Вас очень удивит. Кстати, я тоже говорю по-французски и по-английски, также владею начальными азами итальянского, немецкого и латинского. А благодаря специфике своей работы, замечаю, что стала уже логически понимать кое-что на письменном фламандском Так что не надо говорить, что мы, говорящие по-русски, россияне. Я, прежде всего, родилась в СССР. И государственным языком был русский. А страна Украина стала мне и моим родителям навязывать свой украинский. Так считают многие семьи из моей части Украины. Вот так исторически и получилось, что все мы говорим на суржике Естественно, на Западной ситуация абсолютно иная, и я искренне рада, что для людей родной язык стал еще и государственным. Но я не приемлю, когда украинский мне навязывают родным.

4) В конце 2014 ехала к семье через Львов. Вот честно, пыталась говорить по-украински, но вместо него пошел поток польского языка. Оказывается, я не одна такая

5) Извиняюсь, если мой пост покажется грубым. Я не являюсь ненавистником украинского языка. Я являюсь категорическим ненавистником обязательного навязывания украинского языка русскоязычному населению. Особенно, если это навязывание бесполезно. Практически это выглядит так: если человек хочет юзать украинский - это прекрасно. Пусть говорит с кем хочет и когда хочет на украинском (даже со мной). Но пусть не делает намеков на то, чтобы мои ответы тоже были на украинском без моего желания, т.к. я тоже имею право говорить когда хочу и с кем хочу по-русски. Языковая демократия

[Black_Sunrise]

Существует мнение, что настоящим украинцем можно быть только в Канаде. Как думаете почему?

 

Да потому что понауехавши греть жеппку в теплое место, легко Родину любить и быть настоящим украинцем.

Предваряя вопросы - да, я уехала греть жеппку в теплое место. Но я этого не стесняюсь и не бью себя в грудь, рассказывая из благополучной страны о самоидентификации и о том, как на русском языке настоящие украинцы не разговаривают. Тут уж как говорится - либо крестик снимите, либо трусы наденьте.

 

У меня такая же ситуация с украинским, как многие тут описывают. В семье говорили по-русски, украинский я знала до приезда в Польшу прекрасно (у меня был украинский дет.сад и украинская школа). Сейчас украиский полностью вытеснился польским.

[barslg]

Сорри, что вмешиваюсь, но тут вопрос немного в другом

Немного 5 копеек в ваше обсуждение: я, как переехавший из Донбасса во Львов "русский" очень удивлён не знанием украинских слов многими украиноговорящими.

Укранский язык (Шеченковский или академический) в Украине есть может-быть на территории в 100 на 100 км (возможно, меньше). Дальше везде отдельные суржики.

При этом, тот украинский язык на котором разговаривают на востоке украины я выучил (впитал) в ростовской области в РФ за то время пока до 15 лет мы туда приезжали каждые 1-2-3 нелели и на всё лето.

по поводу патриотизма - не срите в подъездах, уважайте ближнего и не нарушайте законы (Божьи и государственные), а идти после церкви бухать в вышеванке и трахать жену соседа - это не патриотизм.

[sidpolska]

Сорри, что вмешиваюсь, но тут вопрос немного в другом

Немного 5 копеек в ваше обсуждение: я, как переехавший из Донбасса во Львов "русский" очень удивлён не знанием украинских слов многими украиноговорящими.

Укранский язык (Шеченковский или академический) в Украине есть может-быть на территории в 100 на 100 км (возможно, меньше). Дальше везде отдельные суржики.

При этом, тот украинский язык на котором разговаривают на востоке украины я выучил (впитал) в ростовской области в РФ за то время пока до 15 лет мы туда приезжали каждые 1-2-3 нелели и на всё лето.

по поводу патриотизма - не срите в подъездах, уважайте ближнего и не нарушайте законы (Божьи и государственные), а идти после церкви бухать в вышеванке и трахать жену соседа - это не патриотизм.

 

 

удивлён "не знанием" - пишем вместе.

 

Академический ( дикторский ) украинский язык на Украине ( мы пишем по-русски ), чи в Україні (українською) - это язык Полтавской области, Миргород, Лубны.

 

Народ - малообразованный, всегда и везде говорит на суржике, в Италии, Испании тоже свои суржики.

 

Кубань - це Україна, мне всегда говорили у вас южно-русский акцент, да, я - Гэкаю, аж "гудэ".

[Irina.L.]

а идти после церкви бухать в вышеванке и трахать жену соседа - это не патриотизм.

Смешались в кучу кони, люди..

[IgS]

Я розумію, що скоріш за все адміни прикриють цю гілку через брутальний для цього форуму офтоп, але мені було б шкода цієї теми, тому що ми від цих проблем нікуди не дінемось, а жвавих гострих дискусій на Форумі н вистачає.

 

Тому все ж таки вставлю ще 5 своїх копійок.

 

Можна було б відповідати всім по черзі "двомовним", які тут, на Форумі (на цьому начебто українському ресурсі), незважаючи на свою начебто "двомовність", спілкуються виключно російською, але колежанка Black_Sunrise випередила своїм дописом і всі подальші рєплікі колег-форумчан, і мої можливі на них відповіді.

 

 

Всегда смешно, когда о национальной самоидентификации и патриотизме рассуждают "понауехавшие". Лицемерненько как-то, НМД.

 

Дійсно, коли українець, постійно мешкаючий за кордоном, намагається зберегти мову, і, відповідно, свою національну самоідентичність, це виглядає як блюзнирство (ліцемєріє -- рос.) -- чого він тоді втік з України?

 

Коли руськомовні, виїхавши з України, миттєво "забувають" мову і спілкуються російською -- це нормально, це не виглядає блюзнирством.

 

Бо чим була для них Україна? А нічим -- лише країною, де "історично" склалася "двомовність, а вони внаслідок деяких біографічно-географічних непорозумінь, народились там та мешкали певний час.

 

Тому і можно тепер руськомовним розмірковувати про непотрібність українською мови та українських шкіл, і це для них не є блюзнирством (це для них нє ліцемєрнєнько).

 

 

Цікавий епізод з нашого варшавского буття. Багато емігрантів, хоч і не надто релігійні, але інколи ходять до церкви.

А церков УПЦ КП тут, в Польші, просто нема. Безумовно, можно піти до найближчого костьолу, але, НМД, для нас це чуже.

 

Але тут, у Польші, є Польска православна церква (кафедральний собор у Варшаві -- біля дворжика Віленсього),

і є Кафедральний собор Української греко-католицької церкви на віул.Медовій 12 (в Старому місті).

 

Україномовні йдуть на Медову -- бо то є україномовна українська церква.

 

А всі "руськоговорящіє українці" тусуються на Віленській, незважаючи на то, що ця тіпа Польска церква -- калька з Моськовського патріархату, а служки, коли намагаються говорити українською, то видають такий дикий суржик, що аж нудить. На Віленську також ходять білоруси та місцеві росіяни. Наші "руськогаварящіє" відчувають там себе цілком комфортно у цьому російському оточенні.

 

 

Але розумієте, в чому справа: "руськогаварящій" українець -- це оксюморон, тіпа єврей-антісеміт. Не буває в природі такого.

 

Бувають росіяни, які в певному обсязі знають українську мову та мають український паспорт. А тепер вони на шляху до отримання польского паспорту. Це цілком нормально і я бажаю всім удачі на цьому шляху.

 

Але навряд чи ви є, або були українцями, бо людям вкрай непросто відмовитись від своєї національної ідентичності, це прошивається на рівні спиного мозку. А ви -- відмовляєтесь. На жаль. Не засуджую, але дуже прикро.

 

 

P.S. Мені відомі випадки, коли люди, які втекли сюди з Донбасу, саме тут, в Польш, почали розмовляити зі співвітчизниками на мові, щоб їх не плутали з росіянами. Така позиція викликає повагу. На жаль, таких випадків мало.

 

Дякую всім за дискусію, цікаво було дізнатись ваші думки з цього питання.

 

 

[sidpolska]

/thread

[IgS]

"Втекли?" - есть много причин, почему люди меняют место жительства, это называется - свобода выбора.

А кто говорит, что Польша - это вариант А? Я вот думаю, такие "идентичные" в Канаде тоже пытаются проверить всех на "вшивость" по языковому признаку?

 

Ви намагаєтесь мене образити ("такие "идентичные""), але насправді цим просто викриваєте Вашу антиукраїнську позицію.

 

Стосовно Канади я маю інформацію з перших рук, мій колега зараз там, виїхав перед новим 2016 роком.

 

Ніхто не буде вас перевіряти на воші в цій Канаді.

 

Просто якщо ви не розмовляєте українською мовою, то для канадіянських українців, більшість яких мешкає у Вінніпезі, ви автоматично стаєте росіянином.

 

Тобто, вас не виженуть з фольклорного фестивалю, вас будуть обслуговувати в українських крамничках та кав'ярнях,

 

вас навіть не виженуть зі зборів громади діаспори, але ви там будете присутній як гість, як турист.

 

І все.

 

Яле, наскільки я розумію, особисто Вам це до дупи:

 

Я говорю по-русски, так как на нем разговаривала моя мама. Я также говорю и по-украински, точнее - говорил, в Польше произошло полное замещение украинского польским. Национальные, религиозные и другие предрассудки считаю ограничением личности. Я также свободно говорю по-английски. Мои дети читают и по-польски и по-русски, хотя младшего мы не учили специально читать ни по-украински ни по-русски - сам научился ( книги с собой привезли ). Мое мнение - дети должны интегрироваться в среду, в которой им жить.

 

Тобто в майбутньому Ваші діти будуть поляками, чи англомовними канадіянцями зі знанням польської та російської.

 

У чому тоді особисто для Вас проблема?

[PilenGAS]

Я также как и многие говорил, говорю и буду говорить на русском. Русский - мой родной язык. Украинский знаю прекрасно, но не разговариваю. И это не означает, что я не украинец. Не вижу в этом никакой проблемы, каждый вправе выбирать язык, на котором он хочет разговаривать.

[IgS]

Я также как и многие говорил, говорю и буду говорить на русском. Русский - мой родной язык. Украинский знаю прекрасно, но не разговариваю. И это не означает, что я не украинец. Не вижу в этом никакой проблемы, каждый вправе выбирать язык, на котором он хочет разговаривать.

 

 

...чому не існує проблеми "румуномовний українець"? А тому, що громадяни України, які в побуті користуються румунською, ідентифікують себе не з українською, а з румунською нацією. Ці люди розуміють свій статус в Україні - вони національна меншина і відповідно цьому статусу вибудовують свою поведінку.

 

А от "російськомовні українці - патріоти" вперто намагаються ідентифікувати себе з українською національною спільнотою. Але ця спільнота їм цілком обґрунтовано пояснює, що без вживання української в побуті, без зобов'язання бути носієм української мови та культури своїм нащадкам, ця ідентифікація неможлива - патріотизм не є вхідним квитком до цього клубу.

 

По суті, "російськомовні українці" - це національно не самовизначені люди. З російською нацією ідентифікувати себе не бажають з світоглядних причин, а з українською не можуть - українська національна спільнота їх не сприймає за своїх.

 

Ця невизначеність породжує в їх головах нісенітниці на кшталт "двомовна нація", або несуттєвість мовної ознаки в національній самоідентифікації.

 

Мені вони нагадують алкоголіка, якому не вистачає духу кинути пияцтво і тому той вигадує історії про корисні властивості горілки.

<noindex>http://forum.pravda.com.ua/index.php?topic=910519.0</noindex>

[PilenGAS]

...чому не існує проблеми "румуномовний українець"? А тому, що громадяни України, які в побуті користуються румунською, ідентифікують себе не з українською, а з румунською нацією. Ці люди розуміють свій статус в Україні - вони національна меншина і відповідно цьому статусу вибудовують свою поведінку.

 

А от "російськомовні українці - патріоти" вперто намагаються ідентифікувати себе з українською національною спільнотою. Але ця спільнота їм цілком обґрунтовано пояснює, що без вживання української в побуті, без зобов'язання бути носієм української мови та культури своїм нащадкам, ця ідентифікація неможлива - патріотизм не є вхідним квитком до цього клубу.

 

По суті, "російськомовні українці" - це національно не самовизначені люди. З російською нацією ідентифікувати себе не бажають з світоглядних причин, а з українською не можуть - українська національна спільнота їх не сприймає за своїх.

 

Ця невизначеність породжує в їх головах нісенітниці на кшталт "двомовна нація", або несуттєвість мовної ознаки в національній самоідентифікації.

 

Мені вони нагадують алкоголіка, якому не вистачає духу кинути пияцтво і тому той вигадує історії про корисні властивості горілки.

<noindex>http://forum.pravda.com.ua/index.php?topic=910519.0</noindex>

Бредятина, у автора явно проблемы с головой. А то что на Украине проживает несколько десятков миллионов русскоязычных украинцев - это правда жизни. И никто никому ничего не сможет навязать. Хоть миллиард таких статей пусть печатают каждый день. Здесь уже приводили пример в качестве Швейцарии, в которой 4 государственных языка, и в этом нет никаких проблем.

Кстати помнится мне, вы и сами не чурались писать на русском когда только зарегистрировались на форуме.

И не надо здесь никому штампы ставить.

 

[sidpolska]

Особенно смешно, когда знаешь что раньше этот же пользователь общался по-русски.

 

Бггг, а ведь и правда.

 

[sidpolska]

Ви намагаєтесь мене образити ("такие "идентичные""), але насправді цим просто викриваєте Вашу антиукраїнську позицію.

 

Стосовно Канади я маю інформацію з перших рук, мій колега зараз там, виїхав перед новим 2016 роком.

 

Ніхто не буде вас перевіряти на воші в цій Канаді.

 

Просто якщо ви не розмовляєте українською мовою, то для канадіянських українців, більшість яких мешкає у Вінніпезі, ви автоматично стаєте росіянином.

 

Тобто, вас не виженуть з фольклорного фестивалю, вас будуть обслуговувати в українських крамничках та кав'ярнях,

 

вас навіть не виженуть зі зборів громади діаспори, але ви там будете присутній як гість, як турист.

 

І все.

 

Яле, наскільки я розумію, особисто Вам це до дупи:

 

 

 

Тобто в майбутньому Ваші діти будуть поляками, чи англомовними канадіянцями зі знанням польської та російської.

 

У чому тоді особисто для Вас проблема?

 

Шукаєте образи? Вишукаєте завше. Але ваш, саме, "наїзд" і є образою.

Дійсно, до дупи. Проверка на "вшивость" - это оборот речи, если вы не в курсе.

[Анюта90]

Я розумію, що скоріш за все адміни прикриють цю гілку через брутальний для цього форуму офтоп, але мені було б шкода цієї теми, тому що ми від цих проблем нікуди не дінемось, а жвавих гострих дискусій на Форумі н вистачає.

 

Тому все ж таки вставлю ще 5 своїх копійок.

 

Можна було б відповідати всім по черзі "двомовним", які тут, на Форумі (на цьому начебто українському ресурсі), незважаючи на свою начебто "двомовність", спілкуються виключно російською, але колежанка Black_Sunrise випередила своїм дописом і всі подальші рєплікі колег-форумчан, і мої можливі на них відповіді.

 

 

 

 

Дійсно, коли українець, постійно мешкаючий за кордоном, намагається зберегти мову, і, відповідно, свою національну самоідентичність, це виглядає як блюзнирство (ліцемєріє -- рос.) -- чого він тоді втік з України?

 

Коли руськомовні, виїхавши з України, миттєво "забувають" мову і спілкуються російською -- це нормально, це не виглядає блюзнирством.

 

Бо чим була для них Україна? А нічим -- лише країною, де "історично" склалася "двомовність, а вони внаслідок деяких біографічно-географічних непорозумінь, народились там та мешкали певний час.

 

Тому і можно тепер руськомовним розмірковувати про непотрібність українською мови та українських шкіл, і це для них не є блюзнирством (це для них нє ліцемєрнєнько).

 

 

Цікавий епізод з нашого варшавского буття. Багато емігрантів, хоч і не надто релігійні, але інколи ходять до церкви.

А церков УПЦ КП тут, в Польші, просто нема. Безумовно, можно піти до найближчого костьолу, але, НМД, для нас це чуже.

 

Але тут, у Польші, є Польска православна церква (кафедральний собор у Варшаві -- біля дворжика Віленсього),

і є Кафедральний собор Української греко-католицької церкви на віул.Медовій 12 (в Старому місті).

 

Україномовні йдуть на Медову -- бо то є україномовна українська церква.

 

А всі "руськоговорящіє українці" тусуються на Віленській, незважаючи на то, що ця тіпа Польска церква -- калька з Моськовського патріархату, а служки, коли намагаються говорити українською, то видають такий дикий суржик, що аж нудить. На Віленську також ходять білоруси та місцеві росіяни. Наші "руськогаварящіє" відчувають там себе цілком комфортно у цьому російському оточенні.

 

 

Але розумієте, в чому справа: "руськогаварящій" українець -- це оксюморон, тіпа єврей-антісеміт. Не буває в природі такого.

 

Бувають росіяни, які в певному обсязі знають українську мову та мають український паспорт. А тепер вони на шляху до отримання польского паспорту. Це цілком нормально і я бажаю всім удачі на цьому шляху.

 

Але навряд чи ви є, або були українцями, бо людям вкрай непросто відмовитись від своєї національної ідентичності, це прошивається на рівні спиного мозку. А ви -- відмовляєтесь. На жаль. Не засуджую, але дуже прикро.

 

P.S. Мені відомі випадки, коли люди, які втекли сюди з Донбасу, саме тут, в Польш, почали розмовляити зі співвітчизниками на мові, щоб їх не плутали з росіянами. Така позиція викликає повагу. На жаль, таких випадків мало.

Дякую всім за дискусію, цікаво було дізнатись ваші думки з цього питання.

Уважаемый, а в чем, собственно-то проблема? В первом выделенном отрывке я вижу с Вашей стороны оскорбление по отношению ко мне, и ко всем русскоговорящим. Вас тут хоть словом обидел с Вашей украиноязычностью? Вам хоть кто-то делал замечание о том, что не хочет читать Ваши украинские посты? Что-то я не заметила. Мы, русскоязычные абсолютно нормально и позитивно относимся к Вам, украинскоговорящим. А Вам сложно ответить нам тем же? Так зачем Вы оскорбляете нас и посылаете в наш адрес подобные высказывания? На сколько я знаю, это запрещено правилами форума, и я хотела бы, чтобы вмешался модератор. Не нужно переходить в агрессивные нападки!!!!! Напоминаю, я родилась в СССР (как и некоторая часть обитателей форума), и украинский язык я не считаю родным, а всего лишь государственным. Прошу не навязывать мне его, иначе это смахивает на дискриминацию. Хочу напомнить что документально Украина - это страна демократическая, и правом Украины закреплена свобода самовыражения. Моя свобода выражения выражается (каламбур) в разговоре на русском языке. И вообще, о каких аргументах про самоидентичность может идти речь, если таких людей, как я, 25 лет назад лишили родины?! Еще и язык стали принудительно навязывать.

Так же, не следует оскорблять церковь, т.к. на форуме могут находиться люди верующие. И не Вам решать какой путь к Богу должна выбирать та или иная часть населения. Я согласна, что мнение имеет право на существование, но не переходите в оскорбления.

Вы знаете, я тоже знаю и людей с востока Украины, и с Запада, которые общаются на украинском, и считают, что поляки тоже у себя дома должны учить украинский, если хотят пообщаться с великими украинцами. По моему скромному мнению, любому человеку в первую очередь не мешало бы начать говорить по-польски в Польше, т.к. каждый из нас всего лишь гость в стране. Какой смысл ехать в Канаду и говорить по-украински? Неужели для нашей великой нации украинцев изучение английского и французского в языковой среде является проблемой? Люди ведь меняют место жительства, чтобы поменять свою жизнь, так смысл закрывать себя в украиноязычных районах в Канаде? С таким же успехом можно было оставаться дома. Я поддержу позицию Black_Sunrise: Патриоты остались на Украине строить своими силами будущее свой страны для своих детей. А лицемеры сидят в Польше, и за компьютером рассуждают о том, что русскоговорящие разваливают самоидентичность украинской нации. Можно долго об этом рассуждать, но я процитирую всего-лишь заголовок статьи из одного вроцлавского блога про нежелающих учить польский язык: "сидите в своем болоте" (вот тут автор подробно описывает <noindex>http://poland-wroclaw.blogspot.com/2015/09/blog-post_16.html</noindex> ).

Мои дети будут выбирать кем им быть самостоятельно. Я не буду им навязывать православие, т.к. религия (или ее отсутствие) - это их путь по спасению их душ. А польский учить им придется. Увы, в этой стране без языка никак.

[chuburinka]

Цікавий епізод з нашого варшавского буття. Багато емігрантів, хоч і не надто релігійні, але інколи ходять до церкви.

А церков УПЦ КП тут, в Польші, просто нема. Безумовно, можно піти до найближчого костьолу, але, НМД, для нас це чуже.

 

Але тут, у Польші, є Польска православна церква (кафедральний собор у Варшаві -- біля дворжика Віленсього),

і є Кафедральний собор Української греко-католицької церкви на віул.Медовій 12 (в Старому місті).

 

Україномовні йдуть на Медову -- бо то є україномовна українська церква.

 

А всі "руськоговорящіє українці" тусуються на Віленській, незважаючи на то, що ця тіпа Польска церква -- калька з Моськовського патріархату, а служки, коли намагаються говорити українською, то видають такий дикий суржик, що аж нудить. На Віленську також ходять білоруси та місцеві росіяни. Наші "руськогаварящіє" відчувають там себе цілком комфортно у цьому російському оточенні.

 

Вот тут не соглашусь, знакомый из Западной Украины, которые дома говорит по-украински с детьми, ходит именно на Прагу в церковь, потому что считает что на Медовой католики, хоть и греко.

 

Если говорить о языке, считаю, что государство без своего языка далеко не уйдет, и многие проблемы Украины возникли из-за двуязычия.

Я воспитывалась в русском языке, и из Украины уехала. Но если бы осталась, то перешла бы на украинский и детей так воспитывала, как и многие мои знакомые сделали (хотя тоже заканчивали русские школы). После 9 лет в Польше, я уже не только украинский, но и русский начинаю забывать, часто вставляю польские слова, и проверяю, правильно ли слово написала (стыд и позор для участницы многих языковых Олимпиад

Раньше я возмущалась, что все русские школы в моем городе заменили на украинские, но теперь понимаю, что это только к лучшему. Правда пройдет еще много лет, когда суржик заменит чистый украинский язык.

Но не считаю, что среди патриотов, там оставшихся, не может быть русскоязычных.

Радует, что выпускники вместо дурацких советских форм с бантиками, которые нашему поколению уже были чужие, теперь одевают вышиванки или просто белые рубашки. Я хоть и родилась в СССР, но с советами всегда хотела иметь как можно меньше общего.

[Анюта90]

Если говорить о языке, считаю, что государство без своего языка далеко не уйдет, и многие проблемы Украины возникли из-за двуязычия.

У меня когда-то тоже проскальзывали такие мысли. Потом я вспоминала страны вроде: Бельгия, Канада, Люксембург и сразу осознавала степень своего заблуждения) Страны богатые, с двумя/тремя языками, закрепленными на государственном уровне. Особых языковых конфликтов среди населения нет. Ну да, порой часть Квебека хочет отделиться, порой не хочет. Но ведь следует помнить, что если канадец что-то хочет, это не значит, что он что-то для этого сделает ((с) мой экс учитель английского, коренной Канадец), и прямым языковым конфликтом это не назовешь.

Следует напомнить о том, что в США вообще нет как такового официального языка. Так исторически сложилось, что все документы, законодательные и исполнительные акты должны быть минимум на английском языке. В той же Луизиане часто всевозможные брошюры дублируют по-французски. Не следует забывать, что есть также испано\английские штаты, к сожалению не помню названия.

А если говорить о Польше, то знаменитый шленский язык поляки (по крайней мере, в моей местности) выделяют в отдельный "никому не понятный" диалект, но тем не менее, этот "диалект" никому жить не мешает, и конфликта в стране не создает.

 

Может, проблема не в двуязычии, а в нежелании ее принимать.

[bybyka]

Может, проблема не в двуязычии, а в нежелании ее принимать.

 

Мое мнение таково, что двуязычие тут не причем. Просто народу, для самоидентификации, нужно чем то гордится. А чем в Украине гордится? Историей?, особо не погордишся. Современным положением?, вообще не повод для гордости. Властьимущими?,религией?, экономикой?, перспективами?,...... тут вообще без комментариев. Остается только язык, ведь гордиться больше не чем. Потому и споры такие "запеклi" ведутся.

В Украине много народу намешано. Например меня по 1/4 русской, украинской, татарской и беларуской крови. У моего мужа по 1/4 немецкой, польской, финской и украинской крови. Так кто мои дети? Поляки! Потому что муж идентифицирует себя с польской нацией, и еще в Украине так делал, и дочьтак же воспитывал. Потому что дед-поляк, смог вложить в голову маленького внука любовь и гордость за свою историческую родину, а дед-украинец отсутствовал в жизнивнука, т.к. слишком занят был выпивкой и избиением своей жены-немки. И хотя мы со Львова, и всю жизнь говорили на русском, но дочь ходила в польскую школу.

Так что самоидентификация не связана напрямую с языком, а связана с воспитанием . Что родители детяв в головы вкладывают, с тем дети себя и идентифицируют.

[sidpolska]

Рожденный в СССР. Гражданин мира, космополит с украинским паспортом. У меня куча проблем. Но я работаю над освобожднием себя. Извините, что написал по-русски.