mamay

Хоч дивися на мене, та ба — не вгадаєш!
Відкіль родом і як зовуть — нічирчик не знаєш!
Коли трапилось кому у степах бувати,
То той может прізвище моє угадати.
А в мене імя не одно, а єсть їх до ката!
Так зовуть, як налучиш, на якого свата;
Жид з біди за рідного батька почитає;
Милостивим добродієм ляхва називає;
А ти як хоч назови — на все позволяю,
Аби лиш не крамарем — за те то полаю.
Тепер бачу на світі біда, що мене сцурався рід.
Не бі[й]сь, як був багат,
То тобі казали: Іван-брат.
А тепер, як нічого немає,
То ніхто не знає.
А як розживеться голота — та загуля,
То тоді до чорта роду, і всяк пізнає!
Відкіль родом я на світі —
Всяк із вас хочет знать приміти.
Жен в Січ немає,
Всяк теє знає.