Розумію ваші почуття.
Від себе можу додати, що це лотерея. Все залежить від опініі воєводи. А це жива людина, як ми з вами. На неї впливають новини, політичний контекст і чи з тої ноги він/вона встав. Якщо на карту побиту/поляка/резидента/громадянство через воєводу є інструкції і регламенти, то процес через президента є максимально позбавлений таких рамок і противажелів. Інспектор напише опінію базуючись на своїх субʼєктивних відчуттях. Можна з ним погоджуватись або ні, але рішення не підлягає апеляції.
Якщо ввійти в полеміку, чому моя аплікація була успішною, то мені здається значущу роль, зіграв факт що, я вирішила ризикнути і додати нетипові, та цікаві документи які могли вирізнити мене посеред інших. Я додала плакати та запрошення з міжнародної вистави, де є моє імʼя і фото учасників. Волонтерські проєкти, були не разовою акцією, а проходили червоною ниткою через весь час перебування у Польщі, і співпадали з моїми інтересами: історія, мистецтво, природа, та рецензії з роботи розкривали мене як особистість інтегровану і добре знаючу мову. Якби я була інспектором, і щоденно розглядала справи, з такими самими документами, автобіографіями і проханнями, то аплікація яка максимально розкриває людину як цікаву особистість і інтегровану в суспільство викликала у мене позитивні відчуття, що і є головною метою. Сподобатись людині.
Але все рівно мені звісно теж підфартило, тому що це на сам перед лотерея, а далі все інше.