IgS

Ну, по-перше, цей домік в задупьях (Дорохуськ, за парканом видно Україну). По-друге: кожен обирає свій шлях, комусь рай в шалаше, а комусь і на Крулевській в Варшаві буде провінція. Стосовно тварин: так, краще спочатку знайти мешкання, а потім везти тварин. Ми робили саме так. І ще так: -- українців брати в локатори не люблять; -- умови підписувать не хочуть; -- з тваринами знайти житло важко. Отакі справи.

Так би мовити, інформація з перших рук. 29-30 липня два дні були у Гдинє-Гданську. Ночівля у власному бусі (справа не в економії: бусік -- це стиль життя, як джіп для отих намаханих, що на джіпах). Перший день у Реві (містечко над Гдинею). Другий день -- переїхали до Сміливої Вісли (Гданськ) Зупинялись там, де можна найближче під'їхать машиною до води. Ремарка: тут у поляків є такий прикол: пляж -- це не відпочинок, а полоса прєпятствій для бажаючих. Зазвичай від найближчого цивільного паркінгу до цивільного пляжа тре чухать пєхотом від 300 м до 1,5 км. Ну прикол у них такий. Трохи забігаючи наперед: Рева -- тіпа над залєвом, але вода виявилась холоднішою, ніж в Гданську, хоч той тіпа "морістєй". В Реві ми не купались. Проте чудова інфраструктура (ну все рівно з місцевими приколами), все дуже не дорого (навіть у порівнянні з Варшавою, а наші українські курорти взагалі пролєтают). В Гданську навіть з нашим прагненням "під'їхать поближче" до води довелось чухать 500 м. Афігєть! З "плюсів" -- море 30 липня було ну майже тепле: стиснувши зуби ми пару раз окунулісь. Тіпа "галку" поставили: "Ми тут були". Гданськ -- до Старувки не заїжджали (брак часу), але те, що ми бачили, неприємно вразило: 1. Водії незвично для Польщі хамоваті. 2. Дороги (міські) в порівнянні з Варшавою вбиті вщент -- ну просто лайно, а не дороги. 3. Місцеве населення за своїм колоритом нагадало нам Одєсу (ну дуже схоже). 4. Відпочиноквої інфраструктури -- ну просто немає. Велике портове місто працює й йому нема коли думати про курортників. Тому пляжі -- то просто прибрєжна смуга, ну й все. На піску сміття, нормальних доріжок нема, ноги-руки помити після пляжа нема де, машину поставити нема де (ставили в якихось кущах при розбитій дорозі). Ну піпєц просто! Море.... Ну, хто не бачив хоч би Чорного -- тому прокатіт. Ну, солоне. Ну, вода не зовсім чиста, ну, холодна, але то таке. Але взагалі як екстрім-тур -- то сподобалось. Як буде погода на наступний вікенд, то рваньом ще раз. Дякую за увагу.

Це не "пєрєдьоргіваніє", а адаптація оригінала під сучасні умови проживання.

1 вересня, синок української родини пішов до польської школи. Приходить і каже батькам: -- Все, я тепер я вільно розмовляю польською, і я вже не українець, а поляк! Батько та мати кажуть йому: -- Добре! Тільки тепер ти не будеш їсти нашого борща, а їстимеш свої польські флякі, сала також ми тобі давати не будемо, а влітку замість того, щоб поїхати з нами відпочивати на Херсонщину до теплого моря, поїдеш на свою холодну Балтику. Син: -- Я тільльки 5 годин поляк, але як я вас, українців, вже ненавиджу!

По перше, дякую Адміну, що зберіг гілку. По друге (особисті моменти): Цитата(AbraNekadabra @ 17.3.2016, 0:12) Особенно смешно, когда знаешь что раньше этот же пользователь общался по-русски. Ви це вірно підмітили, але не спитали: "Чому?". Я намагаюсь спілкуватись українською мовою саме тому, що через російську мову білоруси та росіяни стали сприймати мене "за свого", а це найостанніше, до чого я прагну тут, в Польші. Тобто іншими словами --я намагаюсь спілкуватись українською, щоб підкреслити, що я саме українець, а не зрусіфікований білорус, чи російськомовний з інших територій колишнього Совка, чи не дай Боже росіянин. В цьому легко впевнетись -- архіви Форуму доступні. Під цим самим ніком я зареєстрований на форумі АутоЮА -- там я також перейшов на спілкування українською, і це відбулося вже після переїзду до Польші. Перевірити можна тут: <noindex>http://profile.autoua.net/34274/activity/all/</noindex> Стосовно теми дискусії. Ви, шановна, забули, з чого почалася ця дискусія. Було питання: де є українські школи (підкреслюю - саме українські). Що таке школа? Це саме то місце, де дитині передають знання національно мови та основ національної культури. Але без цих двох складників (мова та культура) нація не існує, вона розчиняється серед інших. Яка ж була реакція місцевої руськоязичної спільноти на таке просте питання? Тобто з вашої руськоязичної точки зору українська мова взагалі не потрібна, принаймні -- вам особисто, і саме з такої позиції були поради форумчан. І таку зневагу до україської мови ви не вважаєто образою, це тіпа нормально. Цим фактом розбиваються всі ваші аргументи. Ви можете скільки завгодно розказувати, які ви є українці (російськоговорящіє), але я не можу уявити, щоб такою була реакція канадианських українців на таке ж питання. На мою думку, це прояв звичайної побутової українофобії. Не може українець так ставитись до цього питання, це (знову повторю) те саме, що єврей-антісєміт. Я Вам, Анюта, дуже вдячний за толерантність. Саме таке ставлення до українців (тих, хто розмовляє українською) в Україні було однією з двох основних причин, через які я виїхав до Польші -- не хотів залишатись в Україні на правах національної менщини. Браво, просто супер! Ви жили в Україні, але не хотіли вживати українську мову, наполягали на своїх правах руськомовних, і саме через це до нас, в Україну, прийшов пресловутий Руський мір -- до Криму та Донбасу. Тепер ви маєте чудову можливість вивчити польску мову. Дякую за дискусію.

...чому не існує проблеми "румуномовний українець"? А тому, що громадяни України, які в побуті користуються румунською, ідентифікують себе не з українською, а з румунською нацією. Ці люди розуміють свій статус в Україні - вони національна меншина і відповідно цьому статусу вибудовують свою поведінку. А от "російськомовні українці - патріоти" вперто намагаються ідентифікувати себе з українською національною спільнотою. Але ця спільнота їм цілком обґрунтовано пояснює, що без вживання української в побуті, без зобов'язання бути носієм української мови та культури своїм нащадкам, ця ідентифікація неможлива - патріотизм не є вхідним квитком до цього клубу. По суті, "російськомовні українці" - це національно не самовизначені люди. З російською нацією ідентифікувати себе не бажають з світоглядних причин, а з українською не можуть - українська національна спільнота їх не сприймає за своїх. Ця невизначеність породжує в їх головах нісенітниці на кшталт "двомовна нація", або несуттєвість мовної ознаки в національній самоідентифікації. Мені вони нагадують алкоголіка, якому не вистачає духу кинути пияцтво і тому той вигадує історії про корисні властивості горілки. <noindex>http://forum.pravda.com.ua/index.php?topic=910519.0</noindex>

Ну, навіть якщо і поляк, то якийсь дуже змоскалений. :-)

До гори!

Поки у Вашому паспорті є дійсна віза, ви можете кататись з України до Польші та у зворотньому напрямку хоч кожного дня. Якщо вистачить, ясна річ, часу та грошей на проїзд.

Зроблю добру справу -- підніму до гори гілку, а то вже скотилась на шосту сторінку. За разом вітаю всіх жінок Форуму з наступаючою весною: за єврокалендарем з 20 березня розпочинається весна. :-)

Головне -- це розуміти логіку бюрократії. Вона полягає на тому, що: 1. Тварина (кот чи собака) обов'язково мають щеплення, яке фіксується у міжнародному паспорті тваринки. 2. По визначенному законодавством терміну після щеплення власник робить аналіз на антітєла (тітри) -- це перевірка того, що після щеплення тварина дійсно не є носієм вірусу сказу. 3. За умови наявності титрів уповноважена клініка виписує довідку, на підставі якої та на підставі тітрів прикордонна Ветслужба виписує провозний документ -- сертифікат, який має короткий термін дії -- щоб Ви лише встигли виїхати за межи країни. Практично це робиться напередодні поїздки (авто чи потяг), а для перевезення літаком -- за кілька годин до виліту. 4. Крім того, за визначений законом термін до перевезення тваринку треба пролікувати від паразитів (блохи, глісти), а відмітки про це вклеїти в паспорт тваринки (про це Вам розкажуть на Волинській). Коли ми розпочинали ці процедури, нам також це здавалось незкінченно нудним та незрозумілим. Але спокійно все зробили, і сьогодні я друкую цей текст для Вас, а моя киця лежить поруч з копьютером та лагідно муркоче. Удачі Вам! :-)

Ви намагаєтесь мене образити ("такие "идентичные""), але насправді цим просто викриваєте Вашу антиукраїнську позицію. Стосовно Канади я маю інформацію з перших рук, мій колега зараз там, виїхав перед новим 2016 роком. Ніхто не буде вас перевіряти на воші в цій Канаді. Просто якщо ви не розмовляєте українською мовою, то для канадіянських українців, більшість яких мешкає у Вінніпезі, ви автоматично стаєте росіянином. Тобто, вас не виженуть з фольклорного фестивалю, вас будуть обслуговувати в українських крамничках та кав'ярнях, вас навіть не виженуть зі зборів громади діаспори, але ви там будете присутній як гість, як турист. І все. Яле, наскільки я розумію, особисто Вам це до дупи: Тобто в майбутньому Ваші діти будуть поляками, чи англомовними канадіянцями зі знанням польської та російської. У чому тоді особисто для Вас проблема?

Я розумію, що скоріш за все адміни прикриють цю гілку через брутальний для цього форуму офтоп, але мені було б шкода цієї теми, тому що ми від цих проблем нікуди не дінемось, а жвавих гострих дискусій на Форумі н вистачає. Тому все ж таки вставлю ще 5 своїх копійок. Можна було б відповідати всім по черзі "двомовним", які тут, на Форумі (на цьому начебто українському ресурсі), незважаючи на свою начебто "двомовність", спілкуються виключно російською, але колежанка Black_Sunrise випередила своїм дописом і всі подальші рєплікі колег-форумчан, і мої можливі на них відповіді. Дійсно, коли українець, постійно мешкаючий за кордоном, намагається зберегти мову, і, відповідно, свою національну самоідентичність, це виглядає як блюзнирство (ліцемєріє -- рос.) -- чого він тоді втік з України? Коли руськомовні, виїхавши з України, миттєво "забувають" мову і спілкуються російською -- це нормально, це не виглядає блюзнирством. Бо чим була для них Україна? А нічим -- лише країною, де "історично" склалася "двомовність, а вони внаслідок деяких біографічно-географічних непорозумінь, народились там та мешкали певний час. Тому і можно тепер руськомовним розмірковувати про непотрібність українською мови та українських шкіл, і це для них не є блюзнирством (це для них нє ліцемєрнєнько). Цікавий епізод з нашого варшавского буття. Багато емігрантів, хоч і не надто релігійні, але інколи ходять до церкви. А церков УПЦ КП тут, в Польші, просто нема. Безумовно, можно піти до найближчого костьолу, але, НМД, для нас це чуже. Але тут, у Польші, є Польска православна церква (кафедральний собор у Варшаві -- біля дворжика Віленсього), і є Кафедральний собор Української греко-католицької церкви на віул.Медовій 12 (в Старому місті). Україномовні йдуть на Медову -- бо то є україномовна українська церква. А всі "руськоговорящіє українці" тусуються на Віленській, незважаючи на то, що ця тіпа Польска церква -- калька з Моськовського патріархату, а служки, коли намагаються говорити українською, то видають такий дикий суржик, що аж нудить. На Віленську також ходять білоруси та місцеві росіяни. Наші "руськогаварящіє" відчувають там себе цілком комфортно у цьому російському оточенні. Але розумієте, в чому справа: "руськогаварящій" українець -- це оксюморон, тіпа єврей-антісеміт. Не буває в природі такого. Бувають росіяни, які в певному обсязі знають українську мову та мають український паспорт. А тепер вони на шляху до отримання польского паспорту. Це цілком нормально і я бажаю всім удачі на цьому шляху. Але навряд чи ви є, або були українцями, бо людям вкрай непросто відмовитись від своєї національної ідентичності, це прошивається на рівні спиного мозку. А ви -- відмовляєтесь. На жаль. Не засуджую, але дуже прикро. P.S. Мені відомі випадки, коли люди, які втекли сюди з Донбасу, саме тут, в Польш, почали розмовляити зі співвітчизниками на мові, щоб їх не плутали з росіянами. Така позиція викликає повагу. На жаль, таких випадків мало. Дякую всім за дискусію, цікаво було дізнатись ваші думки з цього питання.

А ще є горіхове :-) -- з молодих (незрілих) грецьких горіхів. Це все південна кухня.

Перепрошую, що втручаюсь в дискусію, але... Основна подставова причина всіх наших українських негараздів в сучасний період нашої історії -- це втрата нашої національної самоідентификації. Я не розумію українців, які не вживають української мови. Поляками (за національністю) вони все рівно не стануть, хіба що їх онуки, Росіянами вони начебто не є (але розмовляють в побуті російською). То хто ж вони є? Питання... Не хочете втратити зв'зки з Україною, то, перш за все, не забувайте мову. А мова для дітей -- то, перш за все, -- рмова одини та школи. І якщо у родині розмовляють російською, то нехай хоч у школі дитина вивчить рідну мову. А польску вони і так вивчать. Тому, НМД, люди, віддаючи дітей до українських шкіл у Польші, все роблять правильно.