Також шукаю відповідь на це запитання.
Хоча і перелопатив вже багато форумів, але конкретної відповіді так і не знайшов. Де та грань між не видатись надто настирливим і недостатньо наполегливим?
В самого є негативний досвід отримання візи. Щось пішло не так, можливо хтось підкаже що саме я зробив не правильно? Хоча в самого є версії, цікаво почути думки людей.
Коротка історія: Подавали у вересні минулого. З дівчиною. Проживаємо разом давно. не одружені. З візової історії W&T у 2007 (не порушений), 7 польських шенгенів (бізнес, НЕ національні, НЕ робочі), по яких проїздили пів Європи (а хто ж це знає, по факту в паспорті лише польський шенген...) У власності 2 автомобілі, земельна ділянка з будинком-дачою, частка квартири. Підприємець. Виробництво, торгівля, експорт. Є контракти, виробництво, торговий майданчик. Є офіційний рух коштів. Є якісь заощадження. з/п написав в районі 25 000 грн. Дівчина на державній роботі - з/п біля 5000 з додатковими заробітками. Що в обох випадках близько до реальної ситуації.
Ще при проходженні всіх процедур перед співбесідою, сканування, відбитки пальців, очікування вели себе досить спокійно, старались на скільки це можливо не показувати хвилювання.
Причина поїздки туризм з відвідуванням тематичної виставки пов*язаної з моєю діяльністю. Склав докладний маршрут по днях. Робив все сам. Реально не планував залишатись, принаймні з першого разу це точно.
В результаті консул довго питав (мені здалось довше, аніж в середньому більшість), щось довго друкував. Потім прийшов інший консул (!) щось двоє дивились в моніторі. Консули були дуже привітні, посміхались ну і ми звичайно це ж робили у відповідь. Співбесіда велась українською мовою. Перше запитання ціль поїздки (як не дивно) - відповів, бізнес плюс туризм. Поєднати приємне з корисним. (можливо саме тут я "дав маху", бо краще конкретизувати). Запитували де був в Штатах по W&T, чи сподобалось. (відповів де був, сказав було досить цікаво) Чи знаю англійську. (сказав трохи розумію) (думаю це були "наводящі" питання) Я ж все говорив "як написано в книжці", як є (трохи применшив знання англійської, але ж чи не всі радять, що не потрібно "світити" знаннями?) Було питання чи ми одружені - сказав, що проживаємо в громадянському шлюбі вже близько п*яти років. (підтвердженням цього могла б бути принаймні наша спільна поїздка в Польщу і Чехію в цей період). Запитували в яких країнах були - відповів: Польща, Німеччина, Австрія, Чехія, Італія, Угорщина, Словенія і ряд країн проїздом. В деяких були разом, в деяких я сам. Питали де працюю. і чи в мене є квиток чи запрошення на виставку. Я сказав є бронювання реєстрації. Консул подивився на той листочок і в очах я побачив трохи розчарування. (квитків як таких не було, була форма схожа на просте бронювання, де було дуже мало інформації, але це краще, що я міг зробити, бо пробував зв*язуватись з організаторами для отримання якогось листа, проте не вийшло.) Дівчину запитали кілька загальних запитань про роботу.
Потім ці слова: "Вибачте, але сьогодні ми не можемо вам дати візу" (як в лотереї) і все. Білий листочок розчарування на руки.