Which countries rank best for expat tax, and why is Germany last? Two European countries made the top 10 in a new global ranking of tax systems for people moving abroad, while Germany came last. But the report also shows why low taxes alone do not always make a country an attractive place to live. A new ranking by Global Citizen Solutions (GCS) compares 48 jurisdictions on these factors. Malta and Cyprus lead in Europe, though neither has the lowest headline income tax rate. The report uses 11 indicators grouped into three categories: tax burden, tax structure and investment migration, which covers routes to residence or citizenship. Together, these produce an overall score. A higher score means more favourable conditions for internationally mobile people. Tax optimisation means legally arranging one’s finances to reduce the amount of tax owed. Malta and Cyprus in the top 10 The two European countries that made the top 10 globally, Malta and Cyprus, scored highly because they offer favourable tax treatment to some people moving there, particularly on income earned abroad, rather than simply charging low tax rates. Malta and Cyprus both scored 82 out of 100 for tax burden and 63 for tax structure. Malta scored 83 for investment migration, slightly ahead of Cyprus on 78. Those scores put Malta sixth overall and Cyprus 10th. GCS says both achieved their positions “through preferential regimes rather than low headline rates”. Monaco (68.6), Georgia (68.3) and Bulgaria (62.8) complete the top five in Europe. After these top-scoring jurisdictions, all European scores fall below 60, with global rankings outside the top 20. Germany ranks lowest globally Germany came in last among all 48 jurisdictions. The country scored just 17 out of 100 for tax structure, the measure covering the treatment of foreign income and people leaving the country. The report points to Germany's taxation of residents’ worldwide income, inheritance tax and an exit tax as factors behind its low ranking. Denmark (30.4), Spain (36.9), France (37.7) and Norway (38.4) are also near the bottom of the European ranking. The next-lowest European score is the United Kingdom’s 50.9, with higher scores indicating more favourable tax conditions for people moving abroad. Among Europe’s five largest economies, Italy scores highest at 56.9. It ranks ninth in Europe, counting EU candidates Turkey and Georgia, and 26th globally. Scores for several other European jurisdictions are close, ranging from 58.2 in Switzerland to 51.2 in the Netherlands. Turkey (56.9), Hungary (54.9), Sweden (54.1) and Ireland (53.1) fall within this range. Monaco, Bulgaria and Andorra rank best for tax burden The picture changes when the three parts of the ranking are considered separately. The tax burden score covers personal income tax, capital gains tax on listed securities, net wealth tax and inheritance tax. Monaco (93), Bulgaria (92) and Andorra (89) have the highest scores for tax burden. Malta (82) and Cyprus (82) follow them. Spain (25), France (26) and Denmark (30) have the lowest European scores on this measure. Germany, despite ranking last overall, scores 40. How countries tax foreign income Tax structure looks at how a country taxes income earned abroad and people who leave. Malta and Cyprus share the highest European score, at 63. Germany has the lowest score at 17, followed by Hungary (25), Andorra (26), Estonia (27) and Bulgaria (29). Turkey also scores 29, but is classified separately in the report. A country can therefore score well on one measure and poorly overall. As GCS puts it: “The central finding is that a jurisdiction's tax rate and the structure of its tax system are largely independent of one another.” Tax burden and tax structure together account for 85% of the index, with each weighted equally. How does Europe compare with the rest of the world? The United Arab Emirates (UAE) ranks first overall, with a score of 82.7. It has no personal income tax a 5% consumption tax and no exit tax. Antigua and Barbuda (82.2) comes second, followed by Paraguay (77.2), Hong Kong (76.9) and the Bahamas (76.2). At the other end of the ranking, the United States scores 33.5 and places 46th. Only Denmark and Germany score lower. Japan ranks 45th, with 36.4. Does a favourable tax score mean a better place to live? The report also compares its findings with quality-of-life rankings from the Global Passport Index 2026. Countries that score well for quality of life often fare less well on tax. Sweden ranks second globally for quality of life but 32nd for tax optimisation. Germany ranks third and 48th respectively, Denmark fourth and 47th, and Norway fifth and 40th. But the report identifies seven exceptions that rank in the upper half for tax optimisation and the top 50 for quality of life: Malta, Cyprus, Portugal, Switzerland, Uruguay, Costa Rica and Mauritius. Portugal ranks 23rd for tax and 11th for quality of life, while Malta ranks sixth and 28th respectively. None of the seven has a zero income tax rate. Instead, the report says they offer favourable treatment of foreign income through exemptions, special tax regimes or rules that tax it only when it is brought into the country. That allows them to attract people moving abroad while still raising tax revenue to fund public services. The 48 jurisdictions were chosen for their relevance to relocation and tax planning, rather than the size of their economies. Джерело

Суть в том, что у отца жены неправильно перенесли фамилию из советского свидетельства о рождении в украинские реестры. Две буквы Е поменяли Є. А если только внести (uzupełnić) данные матери, а отца пока оставить - не помешает ли это получению гражданства и dowodów?

Обязательно ли в польском свидетельстве информация об отце или достаточно девичьей фамилии матери?  

Ресторан fish and chips (смажена риба з картоплею фрі) у Калгарі шукає офіціанта або офіціантку для обслуговування гостей у залі. Початкова оплата — CAD $16 за годину. Досвід роботи в ресторані буде перевагою. Обов’язки: • Зустрічати та обслуговувати гостей • Приймати замовлення, подавати страви та узгоджувати замовлення з кухнею • Прибирати столи та підтримувати чистоту в залі Вимоги: • Базова англійська, достатня для приймання замовлень і спілкування з гостями та працівниками кухні; вільне володіння не потрібне • Право легально працювати в Канаді та можливість працювати на місці в Калгарі • Надійність, пунктуальність і ввічливість у роботі з гостями • Відсутність судимості • Сертифікат Food Safety / Food Handler буде перевагою Вакансія відкрита для кандидатів будь-якої статі. Звертатися лише електронною поштою: CalgaryJoeys@gmail.com Надішліть резюме або короткий опис досвіду, дні та години, коли ви можете працювати, і можливу дату початку роботи. Тема листа: Server – Chemodan. Дякуємо!

Набуття статусу біженця для громадян держав, де є реальна загроза життю та здоров'ю з боку державних органів влади та управління  За останні роки всі громадяни низки держав (росії, білорусі, Туркменістану, Таджикистану, Азербайджану, Казахстану, Киргизстану, Узбекистану), де органи влади та управління відкрито переслідують за політичні погляди, розглядають можливість переїзду в іншу країну не лише заради роботи, освіти чи комфортнішого життя. Для частини людей питання стоїть інакше: наскільки безпечно їм залишатися на батьківщині чи повертатися туди? Кримінальне чи адміністративне переслідування, політична та громадська діяльність, публічна позиція, робота у ЗМІ, правозахисна діяльність, конфлікт із державними структурами, релігійні переконання, певні обставини, пов'язані з військовою службою, – все це може змусити людину задуматися про міжнародний захист. Але тут важливо одразу сказати головне: притулок - це не звичайна імміграційна програма і не універсальний спосіб швидко отримати посвідку на проживання або другий паспорт. Це механізм міжнародного захисту для людей, які мають реальні підстави побоюватися переслідування у державі своєї громадянської власності.  Хто може претендувати на міжнародний захист? Основою сучасної системи захисту залишається Женевська конвенція про статус біженців 1951 року та Протокол 1967 року. У загальному вигляді мова йдеться про людину, яка знаходиться за межами країни своєї громадянської приналежності та має обґрунтовані побоювання переслідування через расу, релігію, національність, належність до певної соціальної групи чи політичні переконання. Тому одного бажання залишити батьківщину – явно замало. Недостатньо і загальної незгоди з тим, що відбувається в країні. Необхідно встановити, чи існує індивідуальний ризик саме для конкретної людини, наскільки цей ризик є серйозним, з чим він пов'язаний і чи можна його підтвердити. Сучасна ситуація у цих державах робить таку оцінку особливо актуальною. Наприклад, у грудні 2025 року Агентство Європейського союзу з питань притулку (European Union Agency for Asylum, EE.UU.) опублікувало оновлену доповідь на прикладі держави-терориста росії «Російська Федерація: в фокусі уваги» (The Russian Federation: Country Focus). Де детально розглядаються обмеження політичної діяльності та свободи вираження поглядів, переслідування опозиційних активістів, журналістів, правозахисників та інших груп, а також питання, пов'язані з військовою службою. Це, однак, означає автоматичного права громадянина цих країн на притулок. Кожна справа розглядається індивідуально.  Найважливіше питання – не «куди виїхати?» Саме з цього зазвичай починається розмова: «У яку країну краще їхати?» Де простіше отримати статус біженця? «Чи можна поїхати до США, Канади чи Європи?» Але професійна робота має починатися з іншого питання: що саме сталося з людиною і чому повернення в державу її громадянської приналежності може становити йому реальну небезпеку? Тільки після цього є сенс обговорювати можливі країни та процедуру. У різних державах відрізняються законодавство, процедура подання заяви, практика розгляду окремих категорій справ, правила роботи з доказами, терміни, можливості для членів сім'ї та наслідки відмови. Тому країна має підбиратися не лише за принципом «мені там подобається» чи «маю там знайомих». Потрібно оцінювати всю ситуацію у комплексі. Що ми аналізуємо до початку процедури? Перший етап нашої роботи – це заповнення анкети. Це аналіз справи. Нам необхідно зрозуміти:  - що саме сталося із людиною; - хто є джерелом загрози чи переслідування; - чи були затримання, обшуки, виклики на допит, адміністративні чи кримінальні справи; - чи мали місце загрози людині чи членам її сім'ї; - чи пов'язані дії державних органів з політичними переконаннями, громадською діяльністю, релігією, належністю до певної групи чи іншими обставинами, які можуть мати значення для міжнародного захисту; - чи зверталася людина за захистом усередині країни та що з цього вийшло; - чи існують документи чи інші об'єктивні підтвердження того, що сталося; - що відбувалося безпосередньо перед виїздом; - що відбувалося вже після виїзду; - Наскільки послідовна і доказана вся історія загалом. Іноді після такого аналізу ми бачимо серйозні підстави для подальшої роботи. Але в більшості випадків справа потребує додаткової підготовки. Оскільки наявних фактів замало позитивного результату.  Докази мають значення При розгляді заяви оцінюється не лише те, що людина розповідає, а й наскільки її розповідь узгоджується з документами, фактами та об'єктивною інформацією про країну походження. Доказами можуть бути залежно від конкретної ситуації: документи кримінального чи адміністративного провадження, повістки, публікації, листування, заяви та звернення, відомості про професійну чи громадську діяльність, та багато інших матеріалів. Але завдання підготовки полягає не в тому, щоб зібрати якнайбільше паперів. І це важливий момент. Необхідно зрозуміти, яка обставина підтверджує кожен документ і як усі докази складаються в єдину послідовну історію переслідування. У справах про притулок довіра до заявника має важливе значення.  Окреме питання - кримінальне переслідування та екстрадиція Деякі наші клієнти звертаються після порушення кримінальної справи у себе з країні або появи інформації про розшук. Такі ситуації потребують особливо уважної оцінки. Сама собою кримінальна справа ще не означає наявність підстав для притулку. Держава, яка розглядає заяву, намагатиметься зрозуміти, чи йдеться про звичайне кримінальне переслідування за реально скоєний злочин чи кримінальне законодавство використовується як засіб переслідування людини з політичних або інших підстав, що захищаються. Тому документи кримінального провадження, зміст звинувачення, обставини виникнення справи, дії влади та загальна інформація про практику застосування відповідних норм можуть мати принципове значення. Крім того, процедури надання притулку та екстрадиції юридично пов'язані, але не є одним і тим самим процесом. Якщо існує ризик міжнародного розшуку або вже розпочато процедуру екстрадиції, стратегію необхідно вибудовувати з урахуванням обох процедур. І тут особливо небезпечно гаяти час.  Чому другий паспорт не вирішує проблему автоматично? Іноді людина розраховує спочатку отримати громадянство чи посвідку на проживання іншої країни і вважає, що після цього питання безпеки вирішене. Це не завжди так. Наявність другого паспорта, посвідки на проживання чи іншого імміграційного статусу сама по собі не відповідає на головне питання: чи існує ризик переслідування і який захист людина має від повернення в державу, де вона боїться такого переслідування? Тому у складних випадках необхідно аналізувати не лише імміграційний статус, а й можливі процедури міжнародного захисту, екстрадиції та взаємодії правоохоронних органів різних держав.  У чому полягає наша робота Ми практично займаємося питаннями міжнародного захисту з 1999 року дотепер. За цей час наша команда працювала зі справами щодо надання статусу біженця та інших форм захисту у державах Європи, США, Канаді та Австралії. Наше завдання полягає не у продажу людині гарної обіцянки. Ми допомагаємо йому зрозуміти його реальну ситуацію та підготуватися до процедури.  Робота включає:  • попередню оцінку підстав для надання притулку; • аналіз ризиків та слабких місць справи; • обговорення відповідної країни та можливої процедури; • систематизацію подій та документів; • підготовку доказової бази; • підготовку до інтерв'ю з міграційними органами; • взаємодія з профільними адвокатами країни розгляду справи; • супровід заявника на різних етапах процедури, у тому числі при розгляді справі в суді.  Особливо важливою є підготовка до інтерв'ю. Людина має добре пам'ятати власну історію, розуміти послідовність подій та вміти точно відповідати на запитання. Не йдеться про заучування «правильних відповідей». Навпаки, штучно підготовлена розповідь дуже легко викликає додаткові питання.  Завдання - допомогти людині зрозуміло, послідовно та документально обґрунтовано уявити те, що з нею справді сталося.  Коли потрібно звертатися за консультацією Чим раніше – тим краще. До того, як ситуація стане критичною або ви вже знаходитесь в країні, де плануєте шукати захист. Якщо людина розуміє, що тиск посилюється, з'явилися ознаки переслідування чи інші обставини, які змушують серйозно побоюватися подальшого розвитку подій, є сенс заздалегідь оцінити можливі варіанти. Якщо міжнародний захист справді є обґрунтованим варіантом, попередня підготовка дозволяє уникнути багатьох помилок.  З чого почати: Первинна консультація починається з докладного аналізу ситуації. Нам необхідно зрозуміти:  1. що сталося; 2. коли це сталося; 3. чому людина вважає, що перебуває у небезпеці; 4. які докази існують; 5. де людина зараз; 6. які країни він розглядає; 7.  яка ситуація членів його сім'ї.  Після цього можна обговорювати перспективи справи, можливі складнощі та подальший порядок дій. Головний принцип нашої роботи простий: спочатку об'єктивно оцінити підстави - і потім приймати рішення про процедурі. Тому що у справах про притулок значення має не обіцянка результату, а якість підготовки, достовірність історії, докази та професійна робота із конкретною ситуацією людини.    Securing Refugee Status for Citizens from States with Genuine Threats to Life and Health by State Authorities and Administration In recent years, citizens from a number of states – including Russia, Belarus, Turkmenistan, Tajikistan, Azerbaijan, Kazakhstan, Kyrgyzstan, and Uzbekistan – where authorities and administrative bodies openly persecute individuals for their political views, are looking at moving abroad. For them, this is no longer merely a quest for employment, education, or a more comfortable lifestyle. For a significant number, the question is far more stark: just how safe is it for them to remain in their homeland or, indeed, to return there? Criminal or administrative prosecution, political and civic activism, publicly voiced dissent, journalism, human rights advocacy, conflicts with state entities, religious convictions, or specific circumstances related to military service – any of these can compel an individual to seek international protection. Yet, the core truth must be established from the very outset: Asylum is not a standard immigration scheme, nor is it a universal shortcut to a residence permit or a second passport. It is a mechanism of international protection designed solely for individuals who harbour a well-founded fear of persecution in the state of their nationality. Who can claim international protection? The bedrock of the modern protection system remains the 1951 Geneva Convention Relating to the Status of Refugees and its 1967 Protocol. Broadly speaking, it concerns an individual who is outside their country of nationality and possesses a well-founded fear of being persecuted for reasons of race, religion, nationality, membership of a particular social group, or political opinion. Consequently, a mere desire to leave one’s homeland is patently insufficient. A general disagreement with the political climate of a country does not suffice either. What must be established is whether an individualised risk exists for that specific person, how severe that risk is, what triggers it, and whether it can be substantiated. The current situation in these states makes such an assessment particularly pressing. For instance, in December 2025, the European Union Agency for Asylum (EUAA) published an updated report focusing on the terrorist state of Russia, entitled ‘The Russian Federation: Country Focus’. This document examines in meticulous detail the restrictions on political activity and freedom of expression, the clampdown on opposition activists, journalists, and human rights defenders, as well as matters concerning military service. This does not, however, imply an automatic right to asylum for citizens of these countries. Every single case is assessed on its individual merits.  The question that matters is not ‘Where should I go?’ This is precisely where the conversation usually starts: ‘Which country is the best to go to?’ ‘Where is it easier to obtain refugee status?’ ‘Can I go to the UK, the US, Canada, or Europe?’ However, professional counsel must begin with an entirely different question: What exactly happened to the individual, and why would returning to their country of nationality pose a genuine danger to them? Only once this has been clarified does it make sense to discuss potential host nations and procedures. Legislation, application processes, the handling of specific case categories, rules of evidence, timeframes, family reunification opportunities, and the consequences of a refusal vary significantly across different states. Therefore, a country should not be chosen simply on the basis of ‘I like it there’ or ‘I have acquaintances there’. The entire scenario must be evaluated comprehensively.  What we analyse before the procedure begins The first stage of our work involves completing a questionnaire. This constitutes a thorough case analysis. We need to ascertain: · What exactly happened to the individual; · Who the source of the threat or persecution is; · Whether there have been detentions, searches, summonses for interrogation, or administrative and criminal proceedings; · Whether threats have been directed at the individual or their family members; · Whether the actions of state bodies are linked to political opinions, civic activism, religion, membership of a particular group, or other circumstances relevant to international protection; · Whether the individual sought protection within their own country, and what the outcome was; · Whether there are documents or other objective pieces of evidence confirming what transpired; · What occurred immediately prior to departure; · What has happened since leaving the country; · How consistent and well-evidenced the narrative is as a whole. Occasionally, such an analysis reveals solid grounds for immediate action. In most instances, however, a case requires further preparation, as the available facts may not be substantial enough to guarantee a positive outcome.  Evidence is what counts When an application is considered, authorities assess not only what the individual recounts, but also how closely their narrative aligns with documents, facts, and objective country-of-origin information. Depending on the specific situation, evidence may comprise: Documents from criminal or administrative proceedings, summonses, publications, correspondence, formal complaints and appeals, records of professional or civic activities, and a wealth of other materials. Crucially, the objective of this preparation is not to amass as much paperwork as possible. This is a vital distinction. One must understand precisely which circumstance each document proves, and how all the evidence fits together into a single, cohesive narrative of persecution. In asylum cases, the applicant's credibility is of fundamental importance.  A distinct issue: criminal prosecution and extradition Some of our clients approach us after a criminal case has been launched against them in their home country, or upon discovering they are on a wanted list. Such scenarios demand exceptionally careful evaluation. A criminal case in itself does not automatically warrant asylum. The state reviewing the application will endeavour to determine whether this is a conventional prosecution for an actual crime, or whether criminal law is being weaponised to persecute the individual on political or other protected grounds. Consequently, criminal prosecution documents, the substance of the charges, the circumstances under which the case arose, the actions of the authorities, and general data on how the relevant legal norms are applied can be of critical significance. Asylum and extradition procedures are legally intertwined, yet they remain separate processes. If there is a risk of an international warrant or if extradition proceedings have already commenced, the strategy must be formulated with both procedures in mind. In these circumstances, losing time is particularly dangerous.  Why a second passport does not automatically solve the problem At times, individuals expect to first acquire citizenship or a residence permit in another country, believing that their safety concerns are thereby resolved. This is not always the case. Holding a second passport, a residence permit, or any other immigration status does not, by itself, answer the pivotal question: does a risk of persecution still exist, and what protection does the individual have against being returned to the state where they fear such persecution? Therefore, in complex cases, one must analyse not only the immigration status but also the potential international protection frameworks, extradition risks, and the ways in which law enforcement agencies of different states interact.  What our work entails Our team have been actively engaged in international protection matters from 1999 to the present day. Over this period, we have handled cases involving refugee status and other forms of protection across Europe, the UK, the US, Canada, and Australia. Our job is not to sell a client an attractive promise. We help them grasp their true situation and prepare rigorously for the procedure. Our work comprises:  · A preliminary assessment of the grounds for asylum; · An analysis of the risks and vulnerabilities within the case; · Discussions regarding the most suitable country and procedure; · The systematisation of events and documentation; · The preparation of the evidentiary base; · In-depth preparation for interviews with migration authorities; · Liaison with specialised lawyers in the country handling the case; · Supporting the applicant through various stages of the process, including court hearings.  Preparation for the interview is especially critical. The applicant must have an excellent command of their own story, understand the chronology of events, and be able to answer questions precisely. This is not about memorising ‘correct answers’. On the contrary, an artificially coached narrative easily triggers suspicion and further scrutiny. The goal is to enable the individual to present what truly happened to them in a clear, consistent, and fully documented manner. When to seek a consultation The sooner, the better. Ideally, this should take place before the situation becomes critical, or before you have even arrived in the country where you intend to seek protection. If an individual senses that pressure is mounting, or notices clear signs of persecution and other circumstances that cause genuine dread regarding future developments, it is prudent to evaluate potential options well in advance. If international protection does indeed prove to be a well-founded path, early preparation helps avert a multitude of costly errors.  Where to begin An initial consultation commences with an exhaustive analysis of the scenario. We need to ascertain:  1. What has transpired; 2. When it occurred; 3. Why the individual believes they are in jeopardy; 4. What evidence currently exists; 5. Where the individual is presently located; 6. Which countries they are considering; 7. What the circumstances of their family members are. Only upon clarifying these points can we discuss the prospects of the case, potential complications, and the subsequent course of action. The core principle of our work is straightforward: First, objectively assess the grounds – only then make a decision regarding the procedure. This is because in asylum cases, what truly matters is not a hollow promise of success, but the quality of preparation, the credibility of the narrative, the weight of the evidence, and professional engagement with the individual’s specific situation.