Правила змінюються: українські біженці можуть втратити право на проживання в ЄС Роки перебування українських біженців у Євросоюзі під статусом тимчасового захисту не будуть автоматично враховуватися для отримання загальноєвропейського дозволу на довгострокове проживання. Спеціальна посланниця ЄС із питань українців Ілва Йоганссон заявила, що спроба створити єдиний механізм регулювання статусу біженців для всіх країн провалилася, тому тепер державам-членам доведеться переходити на національні дозволи та змінювати власне законодавство. Про це вона розповіла в інтерв’ю «Радіо Свобода». Чому виникла проблема Зазвичай у країнах ЄС право на постійне проживання можна отримати після п’яти років легального перебування. Однак для українців із тимчасовим захистом цей шлях не є автоматичним. Йоганссон пояснила, що намагалася внести правки до загальноєвропейського законодавства, коли була єврокомісаркою, але переговори зайшли в глухий кут. «Ми маємо старий режим довгострокового дозволу на проживання, і він не дозволяє зараховувати роки під тимчасовим захистом», — пояснила вона. Кожна країна вирішує сама Оскільки спільного рішення немає, країни ЄС почали діяти самостійно. Наприклад, Польща вже оголосила про комплексне рішення, яке дозволить перевести 900 тисяч українців на польські дозволи на проживання. Німеччина ж розглядає можливість зниження вимог до зарплати для тих, хто вже інтегрувався і працює. «Для людини, яка вже прожила тут чотири чи п’ять років під тимчасовим захистом, на мою думку, потрібно відкоригувати поріг заробітної плати», — зазначила Йоганссон. Водночас посадовиця висловила побоювання, що деякі держави надто повільно адаптують свої закони, що може створити проблеми для українців у майбутньому. Станом на листопад 2025 року в ЄС під тимчасовим захистом перебувало 4,33 мільйона громадян України. Нагадаємо, в Чехії можуть змінити закон щодо українських біженців. Йдеться про те, що чинні норми та надані привілеї нібито загрожують безпеці країни і потребують «суттєвого перегляду». Джерело

Польща більше не головний центр української присутності в ЄС Дані Євростату свідчать, що все більше українців шукають прихисток у західній Європі З 2022 року мільйони українців виїхали до Європи. Найближчим і найприроднішим напрямком стала Польща. Сусід, зрозуміла мова, культурна близькість, відкритий кордон. Довгий час існувала майже аксіома: саме Польща – головний центр української присутності в ЄС. І це було правдою станом на 2022 рік. Але людина шукає, де краще. Ще до війни багато трудових мігрантів, які починали з Польщі, згодом переїжджали далі – до Німеччини та інших країн Західної Європи. Вища оплата, кращі стандарти праці, ширші можливості. Війна лише прискорила процес. Статистика 2025 року це вже чітко показує. У ЄС під тимчасовим захистом перебуває понад 4,35 млн людей, які виїхали з України. І центр тяжіння поступово зміщується. Найбільшу кількість нових рішень про надання захисту тепер видають не лише прикордонні держави. Лідером за загальною кількістю стала Німеччина – понад 1,2 млн осіб. Далі Польща – трохи менше мільйона. Чехія – майже 400 тисяч. Найбільшу кількість отримувачів тимчасового захисту в країнах ЄС українцям надали станом на кінець 2025 року: Німеччина (28,7% від загальної кількості у ЄС). Польща (22,3%). Чехія (9.0%). Восени 2025 року зафіксовано рекордні місячні показники нових рішень про захист. Після пом’якшення правил виїзду для молодих чоловіків у серпні. Але розподіл потоків уже інший, ніж у 2022-му. Люди перерозподіляються. Це і є голосування ногами в чистому вигляді. Особливо показовий польський приклад. Українці не просто приїхали: вони почали працювати, створювати бізнес, платити податки. У 2022 році українці зареєстрували в Польщі понад 18 тисяч компаній. У 2023 – понад 30 тисяч. У 2024 – понад 32 тисячі. У 2025 – очікується до 33–34 тисяч нових підприємств за рік, заснованих українцями. Це близько 10% всіх нових бізнесів країни. Лише за один рік українці поповнили польський бюджет податками та внесками майже на 19 млрд злотих. Оцінки впливу на ВВП – від +2% до майже +3% доданої економічної активності. Це вже не історія про біженців, а повноцінних економічних суб’єктів. І тут починається найцікавіше і найсумніше. Польське суспільство виявилося значно більш готовим приймати українця бідного, ніж українця успішного. Українця, якому треба допомогти – готові терпіти. Українця, який відкрив фірму і конкурує – вже складніше. Українця-працівника – охоче. До українця-підприємця ставляться з напругою. Українська тема почала використовуватися у внутрішній політичній боротьбі. Праві та крайні сили розігрівають антиукраїнську риторику. Соціальні пільги стають предметом політичного торгу. З’являються сигнали про побутову дискримінацію, конфлікти у школах, напруження на ринку праці. Рішення щодо статусу захисту перетворюються на елемент передвиборчої гри. У таких умовах люди роблять те, що роблять завжди. Вони не сперечаються – вони переїжджають. До Німеччини, Чехії, Іспанії. Туди, де комфортніша атмосфера.  Для Польщі втрата притоку українців – втрата економічних можливостей. Замість того щоб перетворити хвилю українського підприємництва на спільні польсько-українські кластери, на експортні союзи, на партнерські виробництва – частину цієї енергії просто виштовхують політичною риторикою і соціальною напругою. Партнерство красиво звучить на самітах і у військових заявах. Але перевіряється практикою на рівні податкової, школи і муніципалітету. За свіжими даними Євростату, зараз українці найчастіше обирають життя і освіту в Німеччині. Джерело

Ничего не значит. Такого не существует.

Я перебрал в 2013 году все страны мира и не нашел такую, куда хотел бы переехать. Но в 2014 году закрылся Донецкий аэропорт. А сейчас уже и не с чем ехать. 

Сколько раз женщина может разводиться?