Перейти к содержанию
Форум «Чемодан» — путешествия, иммиграция, работа за рубежом
VALENTE

Двойное гражданство в Украине

Рекомендуемые сообщения

Как говорил профессор Преображенский: " Не стоит читать перед обедом советских газет!!!"

за близость к тексту не ручаюсь, но смысл в том, что не верьте СМИ агрессора!!!! Никто в Украине не ломится в Россию. Куда-куда, но не в Россию! А по вопросу ответственности за второе гражданство - тревожный звоночек от новой власти. Но я им и это прощаю, за то, что на моей Родине ЛЮДИ живут уже без власти диктатора!!!

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты
Как говорил профессор Преображенский: " Не стоит читать перед обедом советских газет!!!"

за близость к тексту не ручаюсь, но смысл в том, что не верьте СМИ агрессора!!!! Никто в Украине не ломится в Россию. Куда-куда, но не в Россию! А по вопросу ответственности за второе гражданство - тревожный звоночек от новой власти. Но я им и это прощаю, за то, что на моей Родине ЛЮДИ живут уже без власти диктатора!!!

Уже все нормальные украинцы поняли: не так страшны геи из Брюсселя,как пи****сы из Кремля. (взято из нета).

 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты
Никто в Украине не ломится в Россию. Куда-куда, но не в Россию!

Ну, кроме Януковича и Ко.

 

А по вопросу ответственности за второе гражданство - тревожный звоночек от новой власти.

Я не думаю, что это коснется новых граждан ЕС. И не следует забывать, что закон не имеет обратного действия во времени. Кто уже получил гражданство, ничего не нарушал на тот момент.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты

Обговариваем законопроекты. Дайте пожалуйста ссылку на действующий закон, который санкционирует имение другого гражданства кроме гражданства Украины.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты
Обговариваем законопроекты. Дайте пожалуйста ссылку на действующий закон, который санкционирует имение другого гражданства кроме гражданства Украины.

Попробуйте внимательно изучить это: <noindex>http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2235-14</noindex>

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты
С этим знаком, но тут не пишут о санкции. Меня именно интересует закон, где говорится о санкциях.

 

Можете не трудится и не искать. Нет никаких санкций. Если кто то что и требует на границе, то как правило это собственная инициатива погранцов с целью наживы и давления на граждан.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты
Можете не трудится и не искать. Нет никаких санкций. Если кто то что и требует на границе, то как правило это собственная инициатива погранцов с целью наживы и давления на граждан.

 

Спасибо за ответ.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты

 

Появилось небольшая надежда избавиться от гражданства Украины бесплатно, или за небольшие деньги.

 

 

"Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" (щодо автоматичної добровільної відмови від громадянства України)

 

Номер, дата реєстрації:

1114-1 від 12.12.2014"

 

Жаль, что это останется очередным законопроектом, которого так и не примут, только людей будут пугать с ним, когда и кому будет удобно.

 

 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты
Появилось небольшая надежда избавиться от гражданства Украины бесплатно, или за небольшие деньги.

 

 

"Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" (щодо автоматичної добровільної відмови від громадянства України)

 

Номер, дата реєстрації:

1114-1 від 12.12.2014"

 

Жаль, что это останется очередным законопроектом, которого так и не примут, только людей будут пугать с ним, когда и кому будет удобно.

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

“Про внесення змін до Закону України “Про громадянство”

(щодо автоматичної добровільної відмови від громадянства України)

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

 

I. Внести до Закону України «Про громадянство» (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 13, ст. 65) наступні зміни:

 

1.у частині першій статті 1:

 

1) в абзаці дванадцятому слова «протягом двох років» замінити словами «не пізніше шести місяців».

 

2) в абзаці тринадцятому слова «протягом двох років» замінити словами «не пізніше шести місяців».

 

3) в абзаці тринадцятому слова "або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України" виключити.

 

2.У частині п’ятій статті 8 слова «протягом двох років» замінити словами «не пізніше шести місяців».

 

3. У абзаці п’ятому пункту 2 частини другої статті 9 слова «протягом двох років» замінити словами «не пізніше шести місяців».

 

4.У частині другій статті 10 слова «протягом двох років» замінити словами «не пізніше шести місяців».

 

5. абзац другий пункту 1 частини першої статті 19 викласти в такій редакції: "Добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави означає автоматичну відмову від громадянства України з моменту набуття такою особою громадянства іншої держави".

 

6. частину третю статті 19 викласти в такій редакції:

"Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, є дата набуття такою особою громадянства іншої, ніж Україна, держави. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої цієї статті, є дата видання відповідного указу Президента України".

 

II. Прикінцеві та перехідні положення

 

1. Цей закон набирає чинності через шість місяців з дати його опублікування.

 

2. Усі громадяни України, які на момент набрання чинності цим Законом мають добровільно набуте громадянство іншої держави або інших держав, вважаються такими, що автоматично відмовились від громадянства України з дати набуття чинності цим Законом.

 

 

 

Голова Верховної Ради

України

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты

Спасибо. Я не смог выложить ссылку.

Кстати, не могу найти закон, которую собираются как бы изменить. Поможете найти?

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты
Спасибо. Я не смог выложить ссылку.

Кстати, не могу найти закон, которую собираются как бы изменить. Поможете найти?

Весь текст:

 

 

З А К О Н У К Р А Ї Н И

 

Про громадянство України

 

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 13, ст.65 )

 

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 2508-IV ( 2508-15 ) від 05.04.2005, ВВР, 2005, N 20, ст.277

N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005, ВВР, 2005, N 30, ст.408

N 1014-V ( 1014-16 ) від 11.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.442

N 3575-VI ( 3575-17 ) від 05.07.2011, ВВР, 2012, N 12-13, ст.77

N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 21, ст.208

N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2013, N 48, ст.682

N 5492-VI ( 5492-17 ) від 20.11.2012, ВВР, 2013, N 51, ст.716 }

 

 

Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР )

визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок

його набуття та припинення, повноваження органів державної влади,

що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок

оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності

органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

 

Розділ I

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому

значенні:

 

громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і

Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та

обов'язках;

 

особа - фізична особа;

 

громадянин України - особа, яка набула громадянство України в

порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами

України;

 

іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і

є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

 

особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно

до свого законодавства не вважає своїм громадянином;

 

законні представники - батьки, усиновителі,

батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі,

опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують

обов'язки опікунів і піклувальників; ( Абзац сьомий статті 1 із

змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-IV ( 2663-15 ) від

16.06.2005 )

 

дитина - особа віком до 18 років;

 

реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття

особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом

у відповідні облікові документи;

 

проживання на території України на законних підставах -

проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають

у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку

про постійну чи тимчасову прописку на території України, або

зареєстрували на території України свій національний паспорт, або

мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території

України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні;

 

безперервне проживання на території України - проживання в

Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах

не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є

порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон

у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за

рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою

місця проживання на території України;

 

зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово

оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства

України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або

громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з

моменту набуття ним громадянства України подасть документ про

припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств

(підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове

посвідчення громадянина України; ( Абзац дванадцятий статті 1 в

редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

незалежна від особи причина неотримання документа про

припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої

уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли

клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства),

документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений

законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків,

коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства)

чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не

встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави

процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо

така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення

іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру

мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на

момент, коли особа набула громадянство України; ( Абзац

тринадцятий статті 1 в редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 ) від

16.06.2005 )

 

законні джерела існування - заробітна плата, прибуток від

підприємницької діяльності або власності, пенсія, стипендія,

аліменти, соціальні виплати та допомога, власні фінансові

заощадження або фінансова допомога від членів сім'ї, інших

фізичних та юридичних осіб, що мають законні доходи;

 

міжнародний договір України - міжнародний договір, згода на

обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

 

декларація про відмову від іноземного громадянства -

документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити

іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього

причини неотримання документа про припинення іноземного

громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств),

засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави

або громадянств (підданств) інших держав; ( Абзац шістнадцятий

статті 1 в редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

декларація про відмову особи, якій надано статус біженця в

Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства -

документ, у якому іноземець, якому надано статус біженця в Україні

чи притулок в Україні, засвідчує свою відмову від громадянства

(підданства) іншої держави, що відповідно до Закону України

"Про біженців" ( 2557-14 ) вважається країною громадянської

належності; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом

N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

декларація про відсутність іноземного громадянства -

документ, в якому особа повідомляє про відсутність у неї

іноземного громадянства (підданства) або громадянств (підданств)

з обґрунтуванням причин такої відсутності; ( Абзац вісімнадцятий

статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-IV

( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

 

{ Абзац дев'ятнадцятий статті 1 виключено на підставі Закону

N 5492-VI ( 5492-17 ) від 20.11.2012 }

 

 

тимчасове посвідчення громадянина України - документ, який

посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства

України.

 

Стаття 2. Принципи законодавства України про громадянство

 

Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких

принципах:

 

1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що

виключає можливість існування громадянства

адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин

України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав,

то у правових відносинах з Україною він визнається лише

громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України,

то у правових відносинах з Україною він визнається лише

громадянином України;

 

2) запобігання виникненню випадків безгромадянства;

 

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства

України;

 

4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;

 

5) неможливості автоматичного набуття громадянства України

іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з

громадянином України або набуття громадянства України його

дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства

України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення

громадянства України другим з подружжя;

 

6) рівності перед законом громадян України незалежно від

підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

 

7) збереження громадянства України незалежно від місця

проживання громадянина України.

 

Стаття 3. Належність до громадянства України

 

Громадянами України є:

 

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення

незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на

території України;

 

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних,

релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального

походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших

ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про

громадянство України" ( 1636-12 ) (13 листопада 1991 року)

проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

 

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після

13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього

СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено

напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом

із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли

повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення

належності до громадянства України; ( Пункт 3 частини першої

статті 3 в редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

4) особи, які набули громадянство України відповідно до

законів України та міжнародних договорів України.

 

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є

громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, -

з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення

відмітки про громадянство України.

 

Стаття 4. Законодавство про громадянство України

 

Питання громадянства України регулюються Конституцією

України ( 254к/96-ВР ), цим Законом, міжнародними договорами

України.

 

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила,

ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила

міжнародного договору.

 

Стаття 5. Документи, що підтверджують громадянство України

 

Документами, що підтверджують громадянство України, є:

 

1) паспорт громадянина України;

 

 

{ Пункт 2 статті 5 виключено на підставі Закону N 5492-VI

( 5492-17 ) від 20.11.2012 }

 

 

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

 

4) тимчасове посвідчення громадянина України;

 

 

{ Пункт 5 статті 5 виключено на підставі Закону N 5492-VI

( 5492-17 ) від 20.11.2012 }

 

 

6) дипломатичний паспорт;

 

7) службовий паспорт;

 

8) посвідчення особи моряка;

 

9) посвідчення члена екіпажу;

 

10) посвідчення особи на повернення в Україну.

 

Розділ II

 

НАБУТТЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

 

Стаття 6. Підстави набуття громадянства України

 

Громадянство України набувається:

 

1) за народженням;

 

2) за територіальним походженням;

 

3) внаслідок прийняття до громадянства;

 

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

 

5) внаслідок усиновлення;

 

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування,

влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в

дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на

виховання в сім'ю патронатного вихователя; ( Пункт 6 статті 6 в

редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом

недієздатною, опіки;

 

8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи

обох батьків дитини;

 

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або

встановлення факту батьківства чи материнства; ( Пункт 9 статті 6

в редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними

договорами України.

 

Стаття 7. Набуття громадянства України за народженням

 

Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження

були громадянами України, є громадянином України.

 

Особа, яка народилася на території України від осіб без

громадянства, які на законних підставах проживають на території

України, є громадянином України.

 

Особа, яка народилася за межами України від осіб без

громадянства, які постійно на законних підставах проживають на

території України, і не набула за народженням громадянства іншої

держави, є громадянином України.

 

Особа, яка народилася на території України від іноземців, які

на законних підставах проживають на території України, і не набула

за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином

України. ( Частина четверта статті 7 із змінами, внесеними згідно

із Законом N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

Особа, яка народилася на території України, одному з батьків

якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не

набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за

народженням громадянство того з батьків, якому надано статус

біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України.

 

Особа, яка народилася на території України від іноземця і

особи без громадянства, які на законних підставах проживають на

території України, і не набула за народженням громадянства того з

батьків, який є іноземцем, є громадянином України. ( Частина шоста

статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-IV

( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з

батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.

 

Особа, яка має право на набуття громадянства України за

народженням, є громадянином України з моменту народження.

 

Стаття 8. Набуття громадянства України за територіальним

походженням

 

Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба,

рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка,

онук чи онука народилися або постійно проживали до

24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України

відповідно до Закону України "Про правонаступництво України"

( 1543-12 ), або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи

баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися

або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент

їх народження або під час їх постійного проживання до складу

Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної

Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної

Радянської Республіки, Закарпатської України, Української

Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без

громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити

іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства

України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами

України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав,

подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав.

Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в

Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство

подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в

Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

( Частина перша статті 8 в редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 )

від 16.06.2005 )

 

Дитина, яка народилася чи постійно проживала на території

УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи

постійно проживали на територіях, зазначених у частині першій цієї

статті) і є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого

подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, реєструється

громадянином України за заявою одного з батьків або опікуна чи

піклувальника. ( Частина друга статті 8 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

Дитина, яка народилася на території України після

24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство

України та є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого

подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, реєструється

громадянином України за клопотанням одного з її законних

представників. ( Частина третя статті 8 в редакції Закону

N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

 

( Частину четверту статті 8 виключено на підставі Закону

N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

 

Іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті,

які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні

подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної

держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з

моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи

всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання

такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати

його, вони подають декларацію про відмову від іноземного

громадянства. ( Частина п'ята статті 8 в редакції Закону N 2663-IV

( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не

вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав,

законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами

громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям

громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з

іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають

припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям

громадянства України, а також від осіб, яким надано статус біженця

в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства.

( Частина шоста статті 8 в редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 )

від 16.06.2005 )

 

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених

цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства

України.

 

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію

про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути

паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.

Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави

не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи

притулок в Україні. ( Частина восьма статті 8 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

Стаття 9. Прийняття до громадянства України

 

Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх

клопотаннями прийняті до громадянства України.

 

Умовами прийняття до громадянства України є:

 

1) визнання і дотримання Конституції України ( 254к/96-ВР )

та законів України;

 

2) подання декларації про відсутність іноземного

громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання

припинити іноземне громадянство (для іноземців).

 

Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох

держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство)

цих держав.

 

Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в

Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство

подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в

Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

 

Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не

вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав,

законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами

громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям

громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з

іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають

припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям

громадянства України.

 

Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне

громадянство, повинні подати документ про це, виданий

уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого

органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до

громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені

законодавством цієї держави підстави для отримання такого

документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його,

вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства;

( Пункт 2 частини другої статті 9 в редакції Закону N 2663-IV

( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

3) безперервне проживання на законних підставах на території

України протягом останніх п'яти років.

 

Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без

громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад

два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували

з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився

внаслідок його смерті. Дворічний термін перебування у шлюбі з

громадянином України не застосовується до іноземців і осіб без

громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію відповідно до

пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію"

( 2491-14 ). ( Абзац другий пункту 3 частини другої статті 9 в

редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в

Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на

території України встановлюється на три роки з моменту надання їм

статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які

в'їхали в Україну особами без громадянства, - на три роки з

моменту в'їзду в Україну; ( Абзац третій пункту 3 частини другої

статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-IV

( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

4) отримання дозволу на імміграцію. ( Абзац перший пункту 4

частини другої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця

в Україні або притулок в Україні, та на іноземців і осіб без

громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до

набрання чинності Законом України "Про імміграцію" ( 2491-14 )

(7 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього

СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку

на постійне проживання в Україні; ( Абзац другий пункту 4 частини

другої статті 9 в редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 ) від

16.06.2005 )

 

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі,

достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які

мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

 

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не

поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або

притулок в Україні.

 

Положення, передбачені пунктами 3-6 частини другої цієї

статті, не поширюються на осіб, які мають визначні заслуги перед

Україною, і на осіб, прийняття яких до громадянства України

становить державний інтерес для України.

 

Прийняття до громадянства України дитини, яка проживає в

Україні і один із батьків якої або інша особа, яка відповідно до

цього Закону є її законним представником і має дозвіл на

імміграцію в Україну, здійснюється без урахування умов,

передбачених пунктами 1, 3-6 частини другої цієї статті. Дозвіл

на імміграцію в Україну не вимагається, якщо законним

представником дитини є особа, якій надано статус біженця в Україні

або притулок в Україні, або іноземець чи особа без громадянства,

які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності

Законом України "Про імміграцію" ( 2491-14 ) (7 серпня 2001 року)

і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року

відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання

в Україні. ( Частина четверта статті 9 в редакції Закону N 2663-IV

( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

До громадянства України не приймається особа, яка:

 

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

 

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення

тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття

судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки

держави; { Пункт 2 частини п'ятої статті 9 із змінами, внесеними

згідно із Законами N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005, N 3575-VI

( 3575-17 ) від 05.07.2011 }

 

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано

законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

( Пункт 3 частини п'ятої статті 9 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію

про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути

паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.

Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави

не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи

притулок в Україні. ( Частина шоста статті 9 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених

цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента

України.

 

Стаття 10. Поновлення у громадянстві України

 

Особа, яка припинила громадянство України, є особою без

громадянства і подала заяву про поновлення у громадянстві України,

реєструється громадянином України незалежно від того, проживає

вона постійно в Україні чи за кордоном, за відсутності обставин,

передбачених частиною п'ятою статті 9 цього Закону. ( Частина

перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-IV

( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

Особа, яка після припинення громадянства України набула

іноземне громадянство (підданство) або іноземні громадянства

(підданства), повернулася в Україну на постійне проживання і

подала заяву про поновлення у громадянстві України та зобов'язання

припинити іноземне громадянство, за відсутності підстав,

передбачених частиною п'ятою статті 9 цього Закону, реєструється

громадянином України. Іноземець, який перебуває у громадянстві

(підданстві) кількох держав, подає зобов'язання припинити

громадянство всіх цих держав. Іноземець, якому надано статус

біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання

припинити іноземне громадянство подає декларацію про відмову

особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні,

від іноземного громадянства. Іноземець, який подав зобов'язання

припинити іноземне громадянство, повинен подати документ про це,

виданий уповноваженим органом відповідної держави, до

уповноваженого органу України протягом двох років з моменту

реєстрації його громадянином України. Якщо іноземець, маючи всі

передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання

такого документа, з незалежних від нього причин не може отримати

його, він подає декларацію про відмову від іноземного

громадянства. ( Частина друга статті 10 в редакції Закону

N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

 

( Частину третю статті 10 виключено на підставі Закону

N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

 

Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не

вимагається від громадян (підданих) держав, законодавство яких

передбачає автоматичне припинення особами громадянства

(підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої

держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами,

громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами

громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України,

а також від осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок

в Україні, та осіб без громадянства. ( Частина четверта статті 10

в редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

У громадянстві України не поновлюються особи, які втратили

громадянство України у зв'язку з набуттям його внаслідок обману,

свідомого подання неправдивих відомостей чи фальшивих документів

або стосовно яких рішення про оформлення набуття громадянства

України скасовані на підставі статті 21 цього Закону. ( Частина

п'ята статті 10 в редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 ) від

16.06.2005 )

 

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених

цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства

України.

 

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію

про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути

паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.

Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави

не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи

притулок в Україні. ( Частина сьома статті 10 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

Стаття 11. Набуття дітьми громадянства України внаслідок

усиновлення

 

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку

усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є

громадянином України, а другий - особою без громадянства, стає

громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про

усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні

чи за кордоном.

 

Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем і яку

усиновляє подружжя, один з якого є громадянином України, а

другий - іноземцем, стає громадянином України з моменту набрання

чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає

вона постійно в Україні чи за кордоном.

 

Повнолітня особа, яка є особою без громадянства, постійно

проживає на території України і яку усиновляють громадяни України

або подружжя, один з якого є громадянином України, стає

громадянином України з моменту набрання чинності рішенням суду про

усиновлення. ( Статтю 11 доповнено частиною третьою згідно із

Законом N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

Стаття 12. Набуття громадянства України внаслідок

встановлення над дитиною опіки чи піклування,

влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад

охорони здоров'я, у дитячий будинок сімейного

типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання

в сім'ю патронатного вихователя

 

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, над якою

встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником

призначено громадянина України або осіб, одна з яких є

громадянином України, а друга - особою без громадянства, стає

громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення

опіки чи піклування або з моменту набрання чинності рішенням суду

про встановлення опіки чи піклування.

 

Дитина, яка проживає на території України та є особою без

громадянства або іноземцем, над якою встановлено опіку чи

піклування і опікуном або піклувальником призначено осіб, одна з

яких є громадянином України, а друга - іноземцем, стає

громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення

опіки або піклування чи з моменту набрання чинності рішенням суду

про встановлення опіки або піклування, якщо така дитина у зв'язку

із встановленням опіки або піклування не набуває громадянство

опікуна чи піклувальника, який є іноземцем.

 

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і

постійно проживає в дитячому закладі чи закладі охорони здоров'я,

адміністрація яких виконує щодо неї функції опікуна або

піклувальника, стає громадянином України з моменту влаштування в

такий заклад, якщо її батьки померли, позбавлені батьківських

прав, визнані безвісно відсутніми чи недієздатними, оголошені

померлими або якщо батьки дитини, розлученої із сім'єю, не

знайдені.

 

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і

виховується в дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї,

сім'ї патронатного вихователя, якщо хоча б один із

батьків-вихователів або прийомних батьків, або патронатних

вихователів є громадянином України, стає громадянином України з

моменту влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу чи

прийомної сім'ї або передачі на виховання в сім'ю патронатного

вихователя, якщо її батьки померли, позбавлені батьківських прав,

визнані безвісно відсутніми чи недієздатними, оголошені померлими

або якщо батьки дитини, розлученої із сім'єю, не знайдені.

( Стаття 12 в редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 ) від

16.06.2005 )

 

Стаття 13. Набуття громадянства України особою, визнаною

судом недієздатною, внаслідок встановлення над нею

опіки громадянина України

 

Іноземець або особа без громадянства, які проживають в

Україні на законних підставах, визнані судом недієздатними, над

якими встановлено опіку громадянина України, набувають

громадянство України з моменту набрання чинності рішенням про

встановлення опіки.

 

Стаття 14. Набуття громадянства України дитиною у зв'язку

з перебуванням у громадянстві України її батьків

чи одного з них

 

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, один з

батьків якої є громадянином України, а другий є особою без

громадянства, реєструється громадянином України за клопотанням

того з батьків, який є громадянином України.

 

Дитина, яка є особою без громадянства, один з батьків якої є

громадянином України, а другий є іноземцем, реєструється

громадянином України за клопотанням того з батьків, який є

громадянином України.

 

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, батьки

якої перебувають у громадянстві України, реєструється громадянином

України за клопотанням одного з батьків.

 

Дитина, яка є іноземцем, один із батьків якої є громадянином

України, а другий - іноземцем, реєструється громадянином України

за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.

( Статтю 14 доповнено частиною згідно із Законом N 2663-IV

( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених

цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства

України.

 

Стаття 15. Набуття громадянства України внаслідок визнання

батьківства чи материнства або встановлення факту

батьківства чи материнства

 

У разі визнання батьківства дитини, мати якої є іноземкою або

особою без громадянства, а батьком визнано громадянина України,

дитина незалежно від місця її народження та місця постійного

проживання набуває громадянство України.

 

У разі визнання материнства дитини, батько якої є іноземцем

або особою без громадянства, а матір'ю визнано громадянку України,

дитина незалежно від місця її народження та місця постійного

проживання набуває громадянство України.

 

У разі встановлення факту батьківства дитини, мати якої є

іноземкою або особою без громадянства, якщо батько дитини

перебував у громадянстві України, дитина незалежно від місця її

народження та місця постійного проживання набуває громадянство

України.

 

У разі встановлення факту материнства дитини, батько якої є

іноземцем або особою без громадянства, якщо мати дитини перебувала

у громадянстві України, дитина незалежно від місця її народження

та місця постійного проживання набуває громадянство України.

 

Якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення

факту батьківства чи материнства мали місце після досягнення

дитиною повноліття, така особа, яка є особою без громадянства,

набуває громадянство України незалежно від місця народження та

місця постійного проживання за умов, передбачених частинами

першою - четвертою цієї статті.

 

Якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення

факту батьківства чи материнства мали місце після досягнення

дитиною повноліття, така особа, яка є іноземцем, набуває

громадянство України незалежно від місця її народження та місця

постійного проживання за умов, передбачених частинами

першою - четвертою цієї статті, якщо вона подала заяву про набуття

громадянства України та зобов'язання припинити іноземне

громадянство.

 

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених

частинами першою - п'ятою цієї статті, є дата народження дитини

(особи) або дата набуття громадянства України батьком чи матір'ю,

батьківство чи материнство яких визнано або щодо яких встановлено

факт батьківства чи материнства, якщо такі батько чи мати набули

громадянство України після народження дитини (особи).

 

Датою набуття громадянства України у випадку, передбаченому

частиною шостою цієї статті, є дата реєстрації набуття особою

громадянства України.

( Стаття 15 в редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 ) від

16.06.2005 )

 

Стаття 16. Необхідність згоди дітей під час набуття

громадянства України

 

Набуття громадянства України дітьми віком від 14 до 18 років

може відбуватися лише за їхньою згодою.

( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2508-IV

( 2508-15 ) від 05.04.2005 )

 

Розділ III

 

ПРИПИНЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ ТА СКАСУВАННЯ

РІШЕНЬ ПРО НАБУТТЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

 

Стаття 17. Підстави припинення громадянства України

 

Громадянство України припиняється:

 

1) внаслідок виходу з громадянства України;

 

2) внаслідок втрати громадянства України;

 

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами

України.

 

Стаття 18. Вихід з громадянства України

 

Громадянин України, який відповідно до чинного законодавства

України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з

громадянства України за його клопотанням. ( Частина перша статті

18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-IV ( 2663-15 )

від 16.06.2005 )

 

Якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне проживання

за кордон і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням

одного з батьків разом з батьками з громадянства України може

вийти і дитина.

 

Якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне

проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий

залишається громадянином України, дитина може вийти з громадянства

України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства

України, за його клопотанням.

 

Якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне

проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий є

іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з

громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з

громадянства України, за його клопотанням.

 

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон і її

батьки вийшли з громадянства України, дитина може вийти з

громадянства України за клопотанням одного з батьків.

 

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним

із батьків і він вийшов з громадянства України, а другий є

громадянином України, дитина може вийти з громадянства України за

клопотанням про це того з батьків, який вийшов з громадянства

України.

 

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним

із батьків і він вийшов з громадянства України, а другий є

іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з

громадянства України за клопотанням того з батьків, який вийшов з

громадянства України.

 

Дитина, яка відповідно до чинного законодавства України

вважається такою, що постійно проживає за кордоном, може вийти з

громадянства України за клопотанням одного з батьків. ( Статтю 18

доповнено частиною згідно із Законом N 2663-IV ( 2663-15 ) від

16.06.2005 )

 

Дитина, яка набула громадянство України за народженням, якщо

на момент її народження батьки або хоча б один із них були

іноземцями чи особами без громадянства, може вийти з громадянства

України за клопотанням одного з батьків незалежно від місця

проживання дитини. ( Частина дев'ята статті 18 в редакції Закону

N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

Дитина, яка усиновлена подружжям, один з якого є громадянином

України, а другий є іноземцем, може вийти з громадянства України

за клопотанням усиновителя, який є іноземцем.

 

Дитина, усиновлена іноземцями або особами без громадянства,

може вийти з громадянства України за клопотанням одного з

усиновителів.

 

Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула

громадянство іншої держави або отримала документ, виданий

уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин

України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.

 

Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України

може відбуватися лише за їхньою згодою. ( Частина статті 18 із

змінами, внесеними згідно із Законом N 2508-IV ( 2508-15 ) від

05.04.2005 )

 

Вихід із громадянства України не допускається, якщо особі,

яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні

повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення

або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав

законної сили і підлягає виконанню. { Частина чотирнадцята статті

18 в редакції Закону N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 }

 

Датою припинення громадянства України у випадках,

передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу

Президента України.

 

Стаття 19. Підстави для втрати громадянства України

 

Підставами для втрати громадянства України є:

 

1) добровільне набуття громадянином України громадянства

іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

 

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються

всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства

іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про

таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним

законодавством держави, громадянство якої набуто.

 

Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі

випадки:

 

а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства

України та громадянства іншої держави чи держав;

 

б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства

своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;

 

в) автоматичне набуття громадянином України іншого

громадянства внаслідок одруження з іноземцем;

 

г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг

повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування

законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий

громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у

нього громадянства іншої держави;

 

2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9

цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих

відомостей або фальшивих документів;

 

3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка

відповідно до законодавства цієї держави не є військовим

обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою. { Пункт 3

частини першої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1014-V ( 1014-16 ) від 11.05.2007 }

( Частина перша статті 19 в редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 )

від 16.06.2005 )

 

Положення пунктів 1, 3 частини першої цієї статті не

застосовуються, якщо внаслідок цього громадянин України стане

особою без громадянства. ( Частина друга статті 19 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

Датою припинення громадянства України у випадках,

передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу

Президента України. ( Статтю 19 доповнено частиною третьою згідно

із Законом N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

( Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-IV

( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

 

Стаття 20. Правосуб'єктність громадянина України, який подав

заяву про вихід з громадянства України або щодо

якого оформляється втрата громадянства

 

Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства

України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до

видання указу Президента України про припинення громадянства

України користується всіма правами і несе всі обов'язки

громадянина України.

( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-IV

( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

Стаття 21. Скасування рішень про оформлення набуття

громадянства України

 

Рішення про оформлення набуття громадянства України

скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до

статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання

свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів,

приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа

не може набути громадянство України.

 

Розділ IV

 

ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ

У ВИРІШЕННІ ПИТАНЬ ГРОМАДЯНСТВА

 

Стаття 22. Повноваження Президента України

 

Президент України:

 

1) приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції

України ( 254к/96-ВР ) і цього Закону про прийняття до

громадянства України і про припинення громадянства України;

 

2) визначає порядок провадження за заявами і поданнями з

питань громадянства та виконання прийнятих рішень;

 

3) затверджує Положення про Комісію при Президентові України

з питань громадянства ( 215/2001 ).

 

Стаття 23. Повноваження Комісії при Президентові України

з питань громадянства

 

Комісія при Президентові України з питань громадянства:

 

1) розглядає заяви про прийняття до громадянства України,

вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства

України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення

цих заяв та подань;

 

2) повертає документи про прийняття до громадянства України

чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному

органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству

закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог

чинного законодавства України.

 

3) контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України

з питань громадянства.

 

Стаття 24. Повноваження центрального органу виконавчої влади,

що реалізує державну політику у сфері громадянства

 

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну

політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо:

 

1) встановлення належності до громадянства України відповідно

до статті 3 цього Закону;

 

2) прийняття заяв разом із необхідними документами щодо

прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства

України дітей у випадках, передбачених частинами десятою -

дванадцятою статті 18 цього Закону, перевірки правильності

оформлення документів, наявності умов для прийняття до

громадянства України і відсутності підстав, з яких особа не

приймається до громадянства України, наявності підстав для виходу

з громадянства України і відсутності підстав, з яких не

допускається вихід з громадянства України, надсилання заяв разом

зі своїм висновком на розгляд Комісії при Президентові України з

питань громадянства;

 

3) підготовки подань про втрату особами громадянства України

і разом із необхідними документами надсилання їх на розгляд

Комісії при Президентові України з питань громадянства;

 

4) прийняття рішень про оформлення набуття громадянства

України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті

6 цього Закону;

 

5) скасування в межах повноважень прийнятих рішень про

оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених

статтею 21 цього Закону;

 

6) виконання рішень Президента України з питань громадянства;

 

7) видання особам, які набули громадянство України, паспортів

громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України,

довідок про реєстрацію особи громадянином України;

{ Пункт 7 частини першої статті 24 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 5492-VI ( 5492-17 ) від 20.11.2012 }

 

8) вилучення в осіб, громадянство яких припинено або стосовно

яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства

України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень

громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за

кордон та видання довідок про припинення громадянства України;

{ Пункт 8 частини першої статті 24 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 5492-VI ( 5492-17 ) від 20.11.2012 }

 

9) ведення обліку осіб, які набули громадянство України, та

осіб, які припинили громадянство України.

 

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну

політику у сфері громадянства, один раз на півріччя інформує

Комісію при Президентові України з питань громадянства про

виконання рішень Президента України з питань громадянства.

 

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну

політику у сфері громадянства, здійснює повноваження, передбачені

частиною першою цієї статті, стосовно осіб, які проживають на

території України.

{ Стаття 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-IV

( 2663-15 ) від 16.06.2005; в редакції Закону N 5459-VI

( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

 

Стаття 25. Повноваження Міністерства закордонних справ

України, дипломатичних представництв та

консульських установ України

 

Міністерство закордонних справ України, дипломатичні

представництва та консульські установи України здійснюють такі

повноваження:

 

1) встановлюють належність до громадянства України відповідно

до статті 3 цього Закону;

 

2) приймають заяви разом з необхідними документами щодо

прийняття до громадянства України осіб, які мають визначні заслуги

перед Україною, і осіб, прийняття яких до громадянства України

становить державний інтерес для України, перевіряють правильність

їх оформлення, наявність умов для прийняття до громадянства

України і відсутність підстав, за наявності яких особа не

приймається до громадянства України, і разом з висновком

надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань

громадянства;

 

3) приймають заяви разом з необхідними документами щодо

виходу з громадянства України, перевіряють правильність їх

оформлення, наявність підстав для виходу з громадянства України,

відсутність підстав, за наявності яких не допускається вихід з

громадянства України, і разом з висновком надсилають на розгляд

Комісії при Президентові України з питань громадянства;

 

4) готують подання про втрату особами громадянства України і

разом з необхідними документами надсилають їх на розгляд Комісії

при Президентові України з питань громадянства;

 

5) приймають рішення про оформлення набуття громадянства

України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4-10

статті 6 цього Закону;

 

6) скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття

громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього

Закону;

 

7) виконують рішення Президента України з питань

громадянства;

 

8) видають особам, які набули громадянство України, паспорти

громадянина України для виїзду за кордон, тимчасові посвідчення

громадянина України, довідки про реєстрацію осіб громадянами

України;

{ Пункт 8 частини першої статті 25 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 5492-VI ( 5492-17 ) від 20.11.2012 }

 

9) вилучають в осіб, громадянство України яких припинено або

стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття

громадянства України, паспорти громадянина України для виїзду за

кордон, тимчасові посвідчення громадянина України та видають

довідки про припинення громадянства України;

{ Пункт 8 частини першої статті 25 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 5492-VI ( 5492-17 ) від 20.11.2012 }

 

10) ведуть облік осіб, які набули громадянство України та

припинили громадянство України;

 

11) перевіряють за заявами осіб, які перебувають за кордоном,

належність до громадянства України.

 

Міністерство закордонних справ України, дипломатичні

представництва та консульські установи України здійснюють

повноваження, передбачені пунктами 1-10 частини першої цієї

статті, стосовно осіб, які відповідно до чинного законодавства

України є такими, що постійно проживають за кордоном, а також

приймають рішення про оформлення набуття громадянства України за

підставою, передбаченою пунктом 1 статті 6 цього Закону, стосовно

осіб, які народилися за межами України.

( Стаття 25 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-IV

( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

 

 

Розділ V

 

ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ З ПИТАНЬ ГРОМАДЯНСТВА, ДІЙ ЧИ

БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ПОСАДОВИХ І

СЛУЖБОВИХ ОСІБ

 

Стаття 26. Оскарження рішень з питань громадянства

 

Рішення з питань громадянства можуть бути оскаржені у

встановленому законом порядку до суду.

{ Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI

( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

 

Стаття 27. Оскарження дій та бездіяльності посадових

і службових осіб, які порушують порядок розгляду

справ про громадянство

 

Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які

порушують порядок та строки розгляду справ про громадянство і

виконання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені у

судовому та адміністративному порядку.

 

Стаття 28. Порядок оскарження рішень з питань громадянства,

дій та бездіяльності посадових і службових осіб

особами, які постійно проживають за кордоном

 

Особи, які постійно проживають за кордоном, оскаржують

неправомірні дії чи бездіяльність посадових осіб дипломатичних

представництв чи консульських установ України у встановленому

законом порядку до суду.

 

Стаття 29. Відповідальність посадових і службових осіб за

порушення законодавства про громадянство

 

Посадові і службові особи, які порушили цей Закон, несуть

відповідальність у порядку, передбаченому законами України.

 

Розділ VI

 

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

 

2. З набранням чинності цим Законом втрачають чинність:

 

Закон України "Про громадянство України" ( 1636-12 )

(Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 50, ст. 701;

1993 р., N 14, ст. 121; 1994 р., N 33, ст. 299, N 43, ст. 390;

1997 р., N 23, ст. 169; 2000 р., N 25, ст. 198);

 

Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію

Закону України "Про громадянство України" ( 1637-12 ) (Відомості

Верховної Ради України, 1991 р., N 50, ст. 702);

 

Постанова Верховної Ради України "Про порядок застосування

статті 5 Закону України "Про громадянство України" щодо

військовослужбовців" ( 283/94-ВР ) (Відомості Верховної Ради

України, 1994 р., N 51, ст. 450).

 

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня

опублікування цього Закону:

 

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України

пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у

відповідність з цим Законом;

 

забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади

України їх нормативно-правових актів у відповідність з цим

Законом.

 

4. Рекомендувати Президенту України привести свої акти у

відповідність з цим Законом.

 

 

Президент України Л.КУЧМА

 

м. Київ, 18 січня 2001 року

N 2235-III

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты

Добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави означає автоматичну відмову від громадянства України

 

 

Ужас, по этой логике, все крымчане сразу перестанут быть гражданами Украины, плюс украинцы заграницей, многие из которых уже имееют другие паспорта, но хотят быть гражданами Украины, например, голосовать, теперь будут лишены этой возможности. Надеюсь, хватит ума такой закон не принимать. Это глупость.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты
Добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави означає автоматичну відмову від громадянства України

 

 

Ужас, по этой логике, все крымчане сразу перестанут быть гражданами Украины, плюс украинцы заграницей, многие из которых уже имееют другие паспорта, но хотят быть гражданами Украины, например, голосовать, теперь будут лишены этой возможности. Надеюсь, хватит ума такой закон не принимать. Это глупость.

 

 

Всем, которые проживают за границей, это упростил бы жизнь. Вот именно, по чему не будет принят этот законопроект.

 

Кстати, отказ не значит, что бесплатно отпустили. Это значит, что вы типа подали заявление а уже по этому будете бегать по инстанциям и будете платить пошлины, чтобы вас отпустили.

 

Кроме этого, сразу видно, что законопроект подан не для того, что бы его приняли, а для того, что бы рисоваться перед своим электоратом. А видно это из того, что не продуман процесс. Представьте себе, что живёт себе человек, а тут бац, и его уже отпустил и казначейство и налоговая и ЖЕК.... Очередной развод.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты
Всем, которые проживают за границей, это упростил бы жизнь. Вот именно, по чему не будет принят этот законопроект.

 

Кстати, отказ не значит, что бесплатно отпустили. Это значит, что вы типа подали заявление а уже по этому будете бегать по инстанциям и будете платить пошлины, чтобы вас отпустили.

 

Кроме этого, сразу видно, что законопроект подан не для того, что бы его приняли, а для того, что бы рисоваться перед своим электоратом. А видно это из того, что не продуман процесс. Представьте себе, что живёт себе человек, а тут бац, и его уже отпустил и казначейство и налоговая и ЖЕК.... Очередной развод.

 

Давайте не будем расписываться за всех. Моим родственникам с канадскими и украинскими паспортами, которые то тут то там живут и работают, имеют недвижимость, бизнес - лишение гражданства будет большим ударом. Так же как и диаспоре, которая и голосует и в гости ездит и отказываться от гражданства не желает.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты
Давайте не будем расписываться за всех. Моим родственникам с канадскими и украинскими паспортами, которые то тут то там живут и работают, имеют недвижимость, бизнес - лишение гражданства будет большим ударом. Так же как и диаспоре, которая и голосует и в гости ездит и отказываться от гражданства не желает.

 

Не переживайте, не примут.

 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты
Добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави означає автоматичну відмову від громадянства України

Нет в действующем законодательстве Украины такого.

 

Ужас, по этой логике, все крымчане сразу перестанут быть гражданами Украины, плюс украинцы заграницей, многие из которых уже имееют другие паспорта, но хотят быть гражданами Украины, например, голосовать, теперь будут лишены этой возможности. Надеюсь, хватит ума такой закон не принимать. Это глупость.
И этого нет и не будет.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты
]]>http://tsn.ua/ukrayina/do-ukrayinciv-z-dvo...kin-401216.html]]>

Новый год, новые иди... проблемы? :mad:

Господин министр не знает СУЩЕСТВЕННОЙ разницы между двойным гражданством и вторым гражданством. После этого все понятно о его квалификации. И вообще - эти вопросы в компетенции ГМС Украины, а не МИДа. Пусть идет курить веник.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты
<noindex>http://ua-reporter.com/novosti/162373</noindex> Венгрия не намерена вылавливать закарпатцев с двойным гражданством :-)

Вы зря игнорируете это заявление Климкина. Для Украины венгерский закон об упрощённом получении гражданства украинскими жителями Закарпатья привёл к тому, что более 200000 человек теперь живут в Украине, но имеют второй паспорт.

Это - венгерская пятая колонна, которая требует своей автономии ( второй Домбас ). При этом венгерский паспорт получен без отказа от украинского - явное нарушение закона. Климкин должен бороться против пятой колонны законными средствами. Вот он и организует отлов новых венгров и к ним будет такое-же отношение со стороны украинского государства, как к боевикам Домбаса. Основной лозунг - бей сепаратистов. А параллельно под раздачу попадут и другие двух паспортники, канадцы, например.

 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты
При этом венгерский паспорт получен без отказа от украинского - явное нарушение закона. Климкин должен бороться против пятой колонны законными средствами.

Если не сложно, укажите норму действующего законодательства Украины, которое нарушено, а так же санкцию, которая бы определяла наказание... за нарушение диспозиции закона. Без нарушения диспозиции не бывает санкции. Это Вам скажет первокурсник любого юридического ВУЗа.

 

Вот он и организует отлов новых венгров и к ним будет такое-же отношение со стороны украинского государства, как к боевикам Домбаса. Основной лозунг - бей сепаратистов. А параллельно под раздачу попадут и другие двух паспортники, канадцы, например.

Что-то я как-то не увидел отлов. Отлов - это должно быть достаточно массовое явление. Ну и, естественно, наказание (штраф, тюрьма, колония и т.д.). 2 дня назад у меня улетел клиент. Показывал в Борисполе два паспорта - сначала гражданина Украины, а потом гражданина США. Проблем не было. Погранцы даже слово не сказали. Это самая свежая информация.

И еще. Чтобы говорить о 5 колонне, нужно говорить о достаточно МАССОВОМ явлении. Я пока в Интернете не то что массовое явление не нашел, но и даже ЛОКАЛЬНЫХ выступлений венгров Украины не увидел, хотя бы человек 10. Не думаю, что венгров Украины ущемляют власти Украины и им запрещено, что-то такое, что было бы запрещено венграм Венгрии.

О каком сепаратизме может идти речь, если сама Венгрия этого не поддерживает и нет массовых выступлений.

То что говорит Климкин, показывает его несостоятельности, не компетентность и несоответствие занимаемой должности. Ни более-ни менее.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты
Чтобы говорить о 5 колонне, нужно говорить о достаточно МАССОВОМ явлении. Я пока в Интернете не то что массовое явление не нашел, но и даже ЛОКАЛЬНЫХ выступлений венгров Украины не увидел, хотя бы человек 10. Не думаю, что венгров Украины ущемляют власти Украины и им запрещено, что-то такое, что было бы запрещено венграм Венгрии.

О каком сепаратизме может идти речь, если сама Венгрия этого не поддерживает и нет массовых выступлений.

То что говорит Климкин, показывает его несостоятельности, не компетентность и несоответствие занимаемой должности. Ни более-ни менее.

Я не хочу с вами спорить о фактических событиях. Вы просто не в курсе происходящего. Создание специальных групп на каждом пограничном посту - это не массовый отлов?

Коллективные письма в венгерский и румынские парламенты от партии закарпатских венгров о признании результатов референдума 93 года - это не массовое явление?

Ведь европедиков сейчас будут бить их-же палкой. При развале Совдепии в Закарпатье провели ОФФИЦИАЛЬНЫЙ референдум и 82 % населения проголосовало за автономию.

Этот результат был зафиксирован и ОБСЕ и Советом Европы и кучей других организаций. А сейчас венгерское население в этом регионе увеличилось на 200 тыс. и румынское на 100 тыс.

Это - ползучая пятая колона. Их партия уже намерена получать всю плату за транзит по газовой трубе ( два из трёх транзитных европейских газопроводов проходят по Закарпатью ).

Они уже прикидывают бюджет своей автономии и им плевать на обще украинские проблемы.

Вот тебе небольшая статьишка с несколькими историческими экскурсами:

Того, что происходит сейчас в Украине, следовало ожидать давно. Было очевидно, что рано или поздно, когда страна окончательно ослабеет под влиянием циничного дерибана, коррупции и кланово-олигархических разборок, ее попытаются разорвать на части и откусить лакомые куски соседи, давно имеющие к Украине территориальные претензии.

 

Пока внимание отвлечено Крымом и Донбассом, на крайнем Западе, в Закарпатье, предпринимается еще одна попытка сепаратизации. Украинская власть наконец-то проснулась только после резонансного, можно сказать, скандального заявления премьер-министра Венгрии Виктора Орбана, настаивающего на автономизации, по сути, сепаратизации анклавов компактного проживания закарпатских венгров, причем де-юре, поскольку де-факто мадьяры Закарпатья уже давно существуют в Украине, но отдельно от нее. Эта проблема появилась не сегодня, она назревала давно, тем более что она имеет глубокие исторические корни.

 

И не следует надеяться на заступничество Евросоюза, членом которого является Венгрия. Аннексия Крыма показала, что европейская система безопасности и послевоенное устройство европейских границ дискредитированы и неуклонно деградируют, что, в частности, наглядно продемонстрировала печальная участь Будапештского (кстати!) меморандума, гарантировавшего Украине суверенитет и территориальную целостность в обмен на отказ от ядерного оружия. Евросоюз не способен сдерживать волну национализма даже в странах «старой» Европы, не говоря уже о европейских окраинах. Зато в Венгрии зело усердствует Кремль. В то время, когда из Брюсселя и Берлина несутся грозные окрики о жесточайшей экономии, Москва щедро кредитует правительство «респектабельного националиста» Орбана. Одновременно с этим Кремль подкармливает и оголтелых венгерских нацистов из партии «Йоббик». Одна из целей — подрыв украинской государственности, которую в России считают «недоразумением»…

 

В том, что в вопросе территориальных претензий со стороны государства-члена Евросоюза, как и в других судьбоносных вопросах, «Европа нам не поможет», а может, наоборот, «развести» и подставить, наглядно убеждает печальный опыт с черноморским шельфом острова Змеиный, который «справедливый» международный суд отобрал у Украины в пользу Румынии. Реально же этот нефтегазоносный шельф был «легитимно» и «демократично» отобран в интересах нефтяных транснациональных корпораций.

 

О чем говорят венгерский премьер и другие. И о чем они молчат…

 

Перевод и расшифровка заявления премьер-министра Венгрии в русскоязычных СМИ подана так: «Хозяйственные связи мы ставим в центр внешней политики. Продолжаем работать с Востоком и увеличиваем свое хозяйственное присутствие, усиливаем влияние в Карпатском регионе. В этом заинтересована Венгрия, наши соседние государства и Европейский Союз. Усиление региональных связей не противоречит общенациональным. Венгерский вопрос со времен Второй мировой войны остался нерешенным. Венгерский вопрос мы считаем европейским вопросом. Венграм Карпатского региона полагается двойное гражданство, гражданские права и автономия. Это наша позиция, которую мы будем представлять… В этой связи актуален вопрос 200-тысячного венгерского нацменьшинства в Украине, которое должно получить двойное гражданство, должно получить все гражданские права, должно получить право на самоуправление. Таковы наши ожидания от новой Украины, которая формируется и которая ощущает нашу поддержку в процессе построения демократического общества».

 

Если раньше с подобными заявлениями выступали мелкие политические «сошки», то теперь налицо официальное заявление фактически первого лица Венгрии, являющейся парламентской республикой. Причем на недавних парламентских выборах партия Орбана ФИДЕС завоевала более чем убедительную победу, набрав две трети голосов и получив, таким образом, всю полноту власти в стране.

 

Отметим, что партия «ФИДЕС — Венгерский национальный союз» (Fidesz – Magyar Polgári Szövetség) формально считается правоцентристской и входит в Европейскую народную партию наряду с Народным движением бывшего президента Франции Николя Саркози и ХДС/ХСС немецкой бундесканцелерины Ангелы Меркель. Реально идеологию, а главное политическую практику ФИДЕС оценивают как национал-консервативную.

 

Особо циничным является то обстоятельство, что заявление лидера соседнего государства прозвучало именно в то время, когда Украина переживает самый драматичный за все времена независимости период. Вообще-то, у добрых соседей принято помогать друг другу, но очевидно, это не тот случай. Правда, вскоре венгерский МИД в лице главы ведомства Яноша Мартони попытался загладить скандал, заявив, что премьера не так поняли, и вообще Орбан не сказал «ничего такого».

 

Но в том, что, пользуясь критическим положением Украины, Венгрия активизировала давние игры, направленные на сепаратизацию венгерских анклавов Закарпатья, заставляет убедиться тот факт, что, наряду с официальным мнением Будапешта, прозвучали требования целого ряда общественных организаций, часто весьма сомнительных. Буквально сразу же после крымского «референдума» и аннексии Крыма российским империализмом прозвучали требования 40 культурных и религиозных организаций закарпатских венгров к руководству Украины и Закарпатья, прежде всего, о признании закарпатских венгров государственно созидательной и коренной нацией и в соответствии с этим предоставление национально-культурной автономии, признания института двойного гражданства. Обращает на себя внимание тот факт, что в числе заявителей есть много малоизвестных в Закарпатье организаций, а о некоторых общественность в связи с заявлением вообще узнала впервые, и возникает обоснованное подозрение, что эти «общественники» были организованы специально для расшатывания ситуации в крае.

 

Буквально в это же время депутат Парламентской ассамблеи Совета Европы от крайне националистической венгерской партии «Йоббик» Томаш Гауди заявился на сессию ПАСЕ в футболке с надписью «Закарпатье законно принадлежит Венгрии». Кроме того, депутат Европарламента от «Йоббик» Бела Ковач был наблюдателем на «референдуме» в Крыму по приглашению России.

 

Но на этом «внезапно» проснувшиеся венгерские общественные организации Закарпатья не остановились. Общество венгерской культуры Закарпатья 14 апреля 2014 года потребовало безотлагательно принять законы, направленные на внедрение и реализацию неких «прогрессивных европейских норм», включая признание множественного гражданства.

 

Напомним, что в Украине двойное гражданство законодательно запрещено. Но отсутствие ответственности за получение второго гражданства и механизмов контроля привело к тому, что многие граждане Украины обзавелись паспортами других стран. Это явление было весьма распространено в Крыму, и теперь имеем последствия. Многие жители Буковины и Бессарабии негласно получили гражданство Румынии. Наконец, по разным оценкам до 100 тысяч закарпатских венгров и не только их получили венгерские паспорта. Правда, здесь преобладают социально-экономические мотивы, поскольку паспорт Венгрии как страны-члена ЕС позволяет не только свободно въезжать в Венгрию, но также дает возможность беспрепятственно перемещаться по Европе, работать там, зарабатывать намного больше, чем в Украине, вести бизнес, обеспечить себе более высокий уровень жизни. Так Европа своим «шенгенским забором» размывает государственность Украины…

 

С другой стороны, требование Конституции Украины о запрете двойного гражданства является легитимным и абсолютно оправданным с точки зрения сохранения страны, ее государственности, суверенитета и территориальной целостности.

 

В свою очередь, национально-культурные требования закарпатских венгров вызывают крайнее недоумение. В крае есть венгроязычные детсады, десятки школ с венгерским языком обучения, есть венгерский институт в Берегове и венгерский факультет в Ужгородском университете. Все это финансируется не только за счет спонсорства из Венгрии, но также из государственного бюджета Украины и из местных бюджетов.

 

А самое главное, о чем умалчивают венгерские официальные лица и общественники, состоит в том, что уровень соблюдения и защиты языковых и национально-культурных прав и потребностей венгров в Украине находится на значительно более высоком уровне, чем в соседних Словакии и Румынии, где исторически сложились значительные венгерские диаспоры. В этих странах-членах Евросоюза к требованиям венгров, относятся, мягко говоря, не слишком внимательно.

 

Историко-культурные корни венгерского национализма и сепаратизма

 

Национализм имеет в Венгрии сильные исторические корни. Этому способствовали утрата венграми государственности после разгрома Османской Империей Венгерского Королевства в битве при Мохаче в 1525 году, освобождение венгерских земель Австрийской короной и включение их состав империи Габсбургов, кровопролитная и долгая национальная борьба венгров, в результате чего они, наряду с австрийцами, стали титульной нацией, преобразовав Австрию в Австро-Венгрию в 1876 году. Эскалации национализма очень поспособствовал территориальный раздел Венгрии после Первой мировой войны в результате вступления в силу в 1921 году договора, подписанного странами Антанты в Трианонском дворце Версальского комплекса, а потому получившего название Трианонского договора. В результате площадь Венгрии заняла примерно лишь треть тех земель, которые венгерская знать считала своими в составе Австро-Венгрии. В частности, таковыми землями было и Закарпатье. Вместе с территориями Венгрия утратила 3 миллиона этнических венгров, почти 90% лесных ресурсов, более 80% металлургического производства, существенную часть банковской системы. Потери были восприняты в стране как национальная трагедия и породили в межвоенное время сильнейшие реваншистские настроения.

 

Именно недовольство Версальской системой, а вовсе не любовь к нацизму и фашизму, заставило режим родового аристократа Миклоша Хорти стать союзником Гитлера, стремившегося разрушить Версальское устройство Европы. В 1938-1940 года при поддержке нацистской Германии Трианонский договор был пересмотрен путем принятия Венских арбитражей, по которым Венгрия вернула часть земель, включая Закарпатье, отобранное у расчлененной Чехословакии. Именно поэтому, кстати, правивший после этого расчленения в Словакии режим Йозефа Тисо поспешно вошел в число союзников Гитлера, чтобы «старший германский брат» защитил от агрессии другого союзника нацистов – Венгрии, едва ли не отказывавшей Словакии в существовании вообще. После Второй мировой войны Венские арбитражи были признаны юридически ничтожными по Парижскому договору 1947 года, и Венгрия вернулась почти в «трианонские границы».

 

Венгры продолжают чувствовать себя обделенными, хотя их претензии на земли Словакии, Сербии, Хорватии, Австрии, Румынии и Украины в исторической ретроспективе выглядят более чем сомнительными. Если послушать венгерских националистов, то автономный край Воеводина в Сербии — это Венгрия, Северная Трансильвания в Румынии — это Венгрия, северо-восток Хорватии — Венгрия, наше Закарпатье — это само собой Венгрия, а Словакии вообще быть в природе не должно — это «северная Венгрия» аж до границы с Польшей. Венгры приводят этому массу исторических оправданий, начиная с того момента, когда они, придя на рубеже ІХ-Х веков в Европу из Поволжья, Урала, Западной Сибири и прочих глубин Евразии, не будучи даже индо-европейцами по языку, «обрели родину», как они говорят, в этих краях, хотя здесь жили даки, славяне, кельты, существовали трансильванские княжества и Великая Моравия, простиравшаяся до нашего Закарпатья. По мнению ряда историков и лингвистов, даже сам этноним «венгр», «угр», «мадьяр» происходит от «Унгвара», т. е. нашего Ужгорода, по которому они взяли себе название.

 

Больше всего проблем, пожалуй, это создает Словакии. После разгрома Венгерского королевства в начале ХVI века и вхождения его остатков в Австрию, венгры утратили Буду и Пешт, перенеся столицу в Прешпорк, ныне — Братиславу. В братиславском Кафедральном соборе Св. Мартина короновались венгерские короли, а по сути, австрийские императоры, в частности знаменитая Мария-Тереза, которая «в нагрузку» к званию самодержицы Австрии получила ещё и «почётную должность» королевы Венгрии. При преобразовании Австрийской империи в Австро-Венгерскую во второй половине ХІХ века все эти земли считались венгерской частью общей австро-венгерской короны, и на этих землях правила венгерская знать. Пройдясь по улочкам старой Братиславы можно увидеть массу мемориальных табличек в честь выдающихся людей венгерской национальности, например, знаменитого композитора Беллы Бартока.

 

Эти подробности приведены к тому, что межнациональные проблемы с венграми имеют место отнюдь не только в украинском Закарпатье. Венгрия раздаёт свои паспорта всем желающим в округе, и прежде всего в маленькой Словакии, в которой проживает многочисленная венгерская диаспора и с которой у Венгрии нет границ, так как они входят в одну шенген-зону. Официальная Братислава бьёт в набат и апеллирует к Брюсселю, где нынче более важных проблем много. Когда Словакия начинает зажимать венгерское меньшинство, Венгрия отвечает тем же у себя. Выезжая из Украины, венгерские водители едут через Чоп на венгерский Захонь и никогда не поедут через Ужгород на словацкое Высоко-Немачке, даже если им дальше нужно ехать в словацкое Кошице, они готовы дать крюк в несколько сотен километров по горам, лишь бы не встречаться со словацкими пограничниками — такая у них «дружба народов» в Евросоюзе.

 

А проблема сепаратизации закарпатских венгров по факту существует давно и явочным порядком. Многие из них не только не знают украинского или даже русского языка, но и не хотят их знать вообще, даже советская власть их не смогла перевоспитать. Они смотрят венгерское телевидение, читают венгерские газеты и книги, живут замкнутыми анклавами, прежде всего в Берегово и окрестностях, часто не особо даже скрывая враждебное отношение к Украине как таковой. Нашумевший скандал с исполнением венгерского гимна перед заседанием райрады имел место в Береговском районе. В этих краях везде вывешены венгерские флаги, а надписи на улицах сделаны по-венгерски и далеко не всегда по-украински или по-русски. Дети этих людей учатся в Венгрии. У большинства все родственники — в Венгрии. Они работают и решают свои проблемы в Венгрии. На автопереходе Чоп-Захонь и на мосту через Тису, по которой проходит граница, с утра не протолкнуться от закарпатских венгров, едущих в Венгрию по делам на машинах с венгерскими номерами, а вечером эта кавалькада движется в обратном направлении. У них не Ужгород — а Унгвар, не Мукачево — а Мункач, и т. д. Словом, эти люди живут на востоке Венгрии, а не на западе Украины.

 

Политика Украинского государства по обретению среди этих людей хотя бы минимальной симпатии провалена, да и нет этой политики вообще: когда «элита» занята дерибаном, ей не до тонких материй межнациональных отношений. Естественно, что получение закарпатскими венграми паспортов и второго гражданства Венгрии было вопросом чисто техническим. Налицо целый анклав людей, которые де-факто никогда не были и не станут гражданами Украины, и эту территорию у Украины после развала Союза, державшего всех в узде, не отобрали только по стечению обстоятельств, а также потому, что Евросоюз хоть и крайне вяло, но несколько сдерживает новообращённых прозелитов, дабы те не хулиганили, ведь Европе лишняя напряженность на границах не нужна — ей других проблем хватает. Зато этим умело пользуется Москва, о чем далее…

 

Hungary Today

 

Всплеск национализма в современной Венгрии имеет не только исторические, но и современные социально-экономические причины. Связаны они, в том числе, и со вступлением страны в Евросоюз. С тех пор прошло 10 лет, и можно подвести некоторые предварительные, весьма неоднозначные итоги.

 

В отличие от многих других стран, Венгрия проводила референдум о вступлении в ЕС. Но проводила очень хитро, поскольку позиции евроскептицизма в обществе были сильны уже тогда. Референдум проводился в 2003 году, аккурат в День космонавтики — 12 апреля. За вступление в унию проголосовали 83,8% от тех 46% граждан, которые на референдум пришли. Таким образом, за ЕС отдали голоса менее 40%. Казалось бы, сами виноваты: надо ходить на такие мероприятия, выражать свое мнение и нести ответственность. Но перед праздником всенародного волеизъявления имели место нечистоплотные манипуляции, почти как у нас. Было принято решение о том, что результаты референдума станут обязательным для исполнения законом, не зависимо от того, какое количество граждан примет участие в мероприятии.

 

Десятилетнее пребывание Венгрии в Евросоюзе произвело на местное народонаселение столь неизгладимое впечатление, что некоторые политические силы уже ставят вопрос о проведении референдума о выходе из унии и находят возрастающую поддержку граждан. Насколько это реально — другой вопрос.

 

Мрачные эпизоды советской части истории Венгрии, датированные 1956 годом, вспоминать не будем. Но со времен «гуляшного социализма» имени мадьярского компартийного лидера Яноша Кадара Венгрия заслуженно считалась сытой и ухоженной страной, этаким зажиточным европейским середняком. Страна располагала солидной высокотехнологичной промышленностью, правда, ориентированной на Восток, включавшей машиностроение, в частности, транспортное, электротехнику, электронику, энергетику. Сельское хозяйство Венгрии славилось своей продукцией и способно было прокормить не только свою страну, но и значительную часть Европы экологически чистым и натуральным продуктом.

 

При распаде советского блока в стране насчитывалось около 2000 крупных системных предприятий в государственной собственности. Они создавали экономический фундамент, державший на себе всю социальную систему страны. В настоящий момент их осталось менее 100. Большинство предприятий либо перестали существовать вообще, либо перешли в руки иностранного капитала. Участь большинства оказалась очень печальной. Бывшие советские граждане хорошо помнят продукцию крупнейшего в Европе автобусного завода Ikarusbus. Когда-то с конвейера сходили 14 тысяч автобусов в год. Завод купил знаменитая шведская фирма Volvo. Теперь выпуск исчисляется в штуках.

 

Остатки своей промышленности страна продала всего-то за 11 млрд долларов, которые были быстро проедены, и вскоре пришлось садиться на кредитную «иглу», которая и привела к нынешней «ломке». В настоящий момент внешний долг достигает 80% ВВП и продолжает возрастать. Все это нанесло сокрушительный удар по социальной сфере, поскольку туризмом и кустарным бизнесом невозможно компенсировать гигантские потери рабочих мест из-за развала промышленности и крупно-товарного сельского хозяйства. По официальным данным, безработица в Венгрии составляет 11% трудоспособного населения, а среди молодежи — 28%, что уже сравнимо с Грецией и Испанией. Но это средние цифры, поскольку в восточных регионах страны, примыкающих к Украине, безработица достигает 20%, а среди молодежи до 24 лет — до 40%. Такого пока даже в Украине нет!

 

Но это официальные данные, учитывающие тех, кто обращается в центры занятости. По неофициальным данным, значительная часть никуда не обращается, утратив надежду найти работу и интерес к работе вообще. О морально-психологических издержках возникновения целой генерации «лишних людей», не занятых ничем, а потому деградирующих в ментальном плане, похоже, никто не задумывается. Кстати, это создает питательную среду и для радикального национализма. Чтобы сэкономить деньги и уменьшить дефицит бюджета для получения очередного кредита, правительство Венгрии сократило срок получения пособия по безработице с полугода до трех месяцев.

 

Впрочем, работающим не позавидуешь. Средняя зарплата — 400 евро, то есть где-то на треть выше, чем в Украине до последнего обвала гривны. Цены в Венгрии, конечно, ниже, чем, скажем, в Париже, но существенно выше, чем у нас, примерно такие, как в соседней Австрии, где средняя зарплата 2000 евро. Не верьте сказкам, о том, что в Венгрии и Польше цены на товары повседневного спроса ниже украинских!

 

Сокрушительный удар получило некогда знаменитое сельское хозяйство Венгрии, хорошо известное бывшим советским гражданам своей вкусной продукцией. По некоторым оценкам, при номинальной численности населения около 10 млн человек и территории 93 тыс кв км (для справки — Украина занимает 603 тыс. кв км — правда, с Крымом), Венгрия может обеспечить добротным провиантом до 30 млн человек.

 

Но после вступления в ЕС сельхозпроизводство Венгрии, по ряду оценок, обвалилось почти в 10 раз. На общеевропейский рынок венгерское продовольствие не пустили, а с внутреннего его выдавили своей дешевой продукцией транснациональные корпорации, производящие молоко, мясо крупного скота и птицы по ускоренным технологиям. К тому же, Брюссель признал экологически чистую продукцию венгерского агропрома несоответствующей стандартам Евросоюза явно в интересах корпораций. В ряде районов страны сельское население страдает от практически поголовной безработицы.

 

Крайне тревожная ситуация сложилась на рынке недвижимости Венгрии, что грозит дефолтом, поскольку банковская система страны буквально увязла в токсичных кредитах, обеспеченных неплатежеспособной ипотекой. Вместо ожидавшегося при вступлении в ЕС взлета цен на недвижимость, они, наоборот, обвалились. Теперь владельцы жилья не могут расплатиться по ипотеке, а банки боятся отобрать недвижимость у должников, ибо выброс на продажу большого числа залоговых объектов обвалит не только и без того низкие цены на недвижимость, но и всю кредитно-финансовую систему страны.

 

Подавляющее большинство венгров, которые еще не выехали из страны, мечтают это сделать. В результате страна галопирующей безработицы испытывает ощутимую нехватку низкооплачиваемых работников в области медицины, образования, инженерно-технической деятельности. Именно эти ниши заполняют закарпатские венгры не потому, что в Венгрии так хорошо, а потому что в Украине еще хуже. Но на чужбине, даже в границах «родного» Евросоюза, гражданами которого венгры являются, их ожидают новые проблемы и унижения. На дверях многих торговых точек в Австрии, Германии и даже Чехии приходилось видеть надписи: «Magyar! Ne lopj», что означает: «Венгр! Не воруй!». Это у них такая «дружба народов»…

 

Все это привело к серьезнейшим психологическим проблемам. Массовым обывателем в Венгрии все более овладевает тревожность, страх за будущее — свое и детей. Подобный психологический климат в сочетании с историческими предпосылками неминуемо должны были породить всплеск правых и националистических настроений в Венгрии, которая всегда имела к этому предрасположенность. А стремление направить эти националистические устремления на соседей, тем более на таких ослабевших, как Украина, – это и вовсе «классика жанра».

 

Поэтому, кроме национал-консерватизма в стиле Орбана и его партии ФИДЕС, в Венгрии набирают силу и популярность откровенно нацистские политические силы.

 

«Йоббики» — это совсем не то и рядом с нами

 

Настоящим «киндер-сюрпризом» венгерской внутренней политики стала основанная группой радикальных студентов в 2003 году, то есть в год референдума о вступлении в ЕС, партия «За лучшую Венгрию», получившая неблагозвучное, как для нас, название «Йоббик» от ее венгерского названия Jobbik Magyarországért Mozgalom. В названии партии используется игра слов: слово «йобб» (jobb) в венгерском языке имеет два значения – «лучший» и «правый». И действительно, партия придерживается ультраправых националистических позиций. Одно время эта политсила пыталась даже вывести свою родословную от венгерских фашистов времен Второй мировой войны — «салашистов», по имени их предводителя Ференца Салаши, они же «нилашисты» по названию их партии Nyilaskeresztes párt, что значит «Партия скрещенных стрел», поскольку на их эмблеме изображены скрещенные стрелы. Словом, налицо «фашистская романтика», поэтизирующая кровавую банду венгерского нациста Салаши, которого даже тогдашний регент Венгрии адмирал Миклош Хорти сажал на нары, но вынужден был выпускать под давлением Адольфа Гитлера.

 

В 2006 году «йоббики» принимали активнейшее участие в антиправительственных уличных протестах против правившей тогда Венгерской социалистической партии. Напомним, что тогда в центре Будапешта было настоящее побоище, хотя и не такое кровавое, как у нас на Майдане. Кстати, это были первые последствия присоединения к Евросоюзу. На выборах 2006 года «йоббики» набрали менее 2% и в парламент не прошли, но продолжали и далее бурную деятельность, неуклонно повышая свой рейтинг на фоне столь же неуклонного ухудшения социально-экономической ситуации в стране. На выборах 2010 года «йоббики» уверенно прошли в Народное собрание.

 

Партия активно использует антисемитскую, антимигрантскую и, что является особенностью Венгрии, антицыганскую риторику. Лидер «йоббиков» Габор Вона высказывает также идеи о насильном ограничении рождаемости цыган и введении особого понятия «цыганская преступность».

 

В 2007 году они создали военизированное крыло партии – «Венгерскую гвардию» (Magyar Gárda), объявив это формирование наследницей «Скрещенных стрел» салашистов. «Венгерская гвардия» использовала униформу и символику венгерских нацистов образца 1940-х годов. В 2009 году гвардия была запрещена.

 

В том же 2009 году на выборах в Европарламент «йоббики» набрали почти 15% голосов, заняв «почетное» третье место и пропустив вперед только двух основных политических тяжеловесов — нынешний правящий, а тогда оппозиционный ФИДЕС и нынешнюю оппозиционную, а тогда правящую Венгерскую социалистическую партию. Из 22 мест в Европарламенте, зарезервированных для Венгрии, партия получила 3, что является весьма крупным успехом.

 

Наконец, на парламентских выборах 2014 года поддержка этой политической силы возросла — по партийным спискам она получила 20,46% против 16,67% в 2010 году. Сложная системы распределения мандатов ведет к тому, что процентное отношение представительства «йоббиков» в Народном собрании страны не возрастет. Партия пока по-прежнему находится на третьей позиции после консерваторов из ФИДЕС и коалиции лево-либералов, но рост ее влияния в венгерском обществе налицо. Эксперты предсказывают также существенный успех венгерских нацистов на выборах в Европарламент 25 мая.

 

К «йоббикам» можно было бы относиться именно как к «йоббикам», являющимся внутренней головной болью Венгрии. Но их бурная деятельность касается и напрямую Украины, точнее мест компактного проживания венгров в Закарпатской области, где «йоббики» развернули бурную деятельность.

 

В 2013 году Берегово посетила делегация этих деятелей в составе лидера партии «Йоббик» Габора Воны, главы некоего «кабинета национальной политики» Иштвана Савои и депутата Европарламента Бейлы Ковача. Последний, кстати, в Берегово держит собственный офис. Делегация провела встречи с представителями венгерских организаций и церковных общин региона, посетили Закарпатский венгерский институт, национальную гимназию, музей, органы местного самоуправления, а главное, участие в форуме своей партии, который проводился в Закарпатском венгерском театре. О какой-либо реакции украинских властей на проведение съезда венгерских нацистов, выдвигающих территориальные претензии в Украине, данных нет, очевидно, по причине отсутствия такой реакции.

 

В ходе мероприятия венгерские деятели раскритиковали официальный Будапешт за то, что он недостаточно заботится о заграничных венграх, а также потребовали от украинских властей увеличить финансирование венгерской гимназии. Венгерские радикалы также сформулировали условия, при которых они готовы поддерживать евроинтеграцию Украины. Среди них числится, в частности, требование немедленно создать на территории Закарпатской области Притиснянского округа, включив в него населенные пункты, в которых преобладают венгры.

 

Напомним, что местное венгерское население массово обзавелось паспортами Венгрии, принимало участие в парламентских выборах соседней страны и будет принимать участие в выборах в Европарламент, а венгерские радикалы, по сути, ведут предвыборную кампанию на территории Украины при попустительстве нашей власти. К тому же, кроме наглого вмешательства во внутренние дела Украины, налицо еще и втягивание нашей страны и ее граждан-венгров во внутривенгерские «разборки», да еще и с участием дурнопахнущих «нациков», которые прямо называют себя последователями «салашистов» – пособников гитлеровского режима.

 

Венгерский нацизм на службе московского империализма

 

А главное, всплеск венгерского национализма и нацизма зело обрадовал Москву, которая использует его для подрыва украинской государственности, не смотря на то, что Кремль везде и всюду ведет истерично-показушную борьбу с «фашызьмом».

 

К тому же, правящий в Венгрии режим и лично Орбан имеют чисто экономический интерес. В то время, когда в Евросоюзе, а особенно на его окраинах, насаждается режим жесточайшей экономии, от которого страдает, прежде всего, «европериферия», Москва предоставила Венгрии щедрый кредит в размере 15 млрд долларов на создание второй очереди атомной электростанции Пакш. Это весьма значительный приток капитала, как для нынешнего «голодного» кризисного времени и для 10-миллионной Венгрии.

 

Москва тоже в накладе не остается. Она получает плацдарм в Евросоюзе, причем занимает его не сырьем и энергоносителями, а с высокотехнологичной атомной промышленностью, создавая у себя рабочие места в этой сфере. Продвигаются на мировой европейский рынок и российские технологии. Вслед за экономическим и научно-техническим, растет и политическое влияние Кремля в объединенной Европе. Именно поэтому ожидания европейских санкций против России выглядят наивно: Евросоюзу, а тем более странам европрериферии, крайне невыгодно вводить санкции, поскольку по Европе это ударит не меньше, чем по России.

 

И именно поэтому венгерскому премьеру Орбану в качестве услуги за услугу совершенно не трудно в интересах Москвы поддержать венгерский сепаратизм Закарпатья, тем более что это совпадает и с интересами самого Будапешта. Это тот случай, когда полезное очень хорошо сочетается с приятным…

 

Но Орбан хоть и является национал-консерватором, но остается респектабельным европейским политиком, вхожим в «лучшие дома Европы». Для того, чтобы озвучивать то, что не хотел бы произносить вслух правящий ФИДЕС, существуют оголтелые нацисты из «Йоббика».

 

О том, что представители этой партии находились в Крыму в качестве наблюдателей «от Европы» на так называемом референдуме, уже сказано выше. Вслед за этим, 28 марта 2014 года у здания МИД в Будапеште прошел организованный партией «Йоббик» митинг под лозунгом «За право на самоопределение. Крым — России, Закарпатье — Венгрии».

 

Сильные подозрения вызывает вышеприведенный факт неожиданного появления значительного числа взявшихся из ниоткуда общественных организаций, которые в критический для Украины момент настоятельно потребовали решать еще и вопросы национально-культурной автономии закарпатских венгров, расшатывая и без того хлипкую конструкцию украинского государства. Для 200 тысяч мадьяр Закарпатья сразу 40 общественных организаций – явно многовато будет! Тем более если учесть, что подавляющее большинство венгров политически пассивны, а венгерское гражданство получили исключительно из меркантильных, а не идейных соображений.

 

Едва ли это было затеей Будапешта. А вот на кремлевско-кагэбэшную провокацию это очень даже смахивает. Не стоит слишком удивляться, если вдруг выясниться, что большую лепту в раскрутку и финансовую поддержку «йоббиков» вносит Москва.

 

Очевидно, что подобная спецоперация Кремля направлена на подрыв украинской государственности. И не только это. Москва сейчас во многих странах Европы интенсивно «окучивает» скептически настроенных по отношению к объединенной Европе националистов, чтобы подорвать ЕС изнутри, но это отдельная интересная тема.

 

Едва ли следует ожидать в Закарпатье появления «зеленых человечков», как в Крыму, или так называемых повстанцев, являющихся, на самом деле, озверевшим бандюками с руками, замаранными кровью, как на Донбассе. Условно говоря, аннексия Закарпатья или хотя бы Береговского и Виноградовского районов или, на худой конец, насильное создание там «Притиснянского округа» — возможно, посредством какого-нибудь «самого демократичного» западного суда, в который Украину могут на добровольно-принудительной основе загнать западные кредиторы, буде у них появится такой интерес. Да и Москва вполне может постараться через свое европейское лобби. Подобные опасения можно было бы считать продуктом буйной фантазии, если бы, повторим, не аннексия у Украины части нефтегазового шельфа международным судом, на участие в котором и выполнение решений согласилась власть при президентстве Ющенко, хотя Украина имела все основания этот суд не признавать и в процессе не участвовать.

 

Словом, если вдруг окажется, что за венгерской проблемой торчат кремлевские «уши» -- а оно, похоже, так и есть! – сильно удивляться не стоит. Чтобы уничтожить нашу свободу, Москва не погнушается подкармливать нацистов и даже откровенных фашистов!

 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты

Бла-бла-бла. Когда был референдум? В 93 году - автономию не дали, но были какие-то протесты? Меньше слушайте Гецка, он чисто бабло у Путина высасывает. И читайте меньше всякой ерунды. А Климкин специально разжигает сепаратизм, а потом еще реверс газа у Венгров просят. Неблагодарные.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты

Да, еще одно - сепаратизм не выгоден самим Закарпатцам, если бы хотели - давно бы отделились. Это вам не Донецк - взорвать нафиг 5 перевалов - и прощай Украина. Значит не выгодно, граница кормит там, где она сейчас находится, а не на перевалах.

Отделение возможно в одном случае - Если русские возьмут Львов и Ивано-Франковск, но это фантастика.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на другие сайты

Присоединяйтесь к обсуждению

Вы можете написать сейчас и зарегистрироваться позже. Если у вас есть аккаунт, авторизуйтесь, чтобы опубликовать от имени своего аккаунта.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вставлено с форматированием.   Вставить как обычный текст

  Разрешено использовать не более 75 эмодзи.

×   Ваша ссылка была автоматически встроена.   Отображать как обычную ссылку

×   Ваш предыдущий контент был восстановлен.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставлять изображения напрямую. Загружайте или вставляйте изображения по ссылке.


×
×
  • Создать...